Неповна сім’я здатна впливати на успішність дітей, їх моральний вигляд, активність, майбутню життєву позицію, підготовку до сімейного життя головний фактор, який визначає виховну неповноцінність неповної сім’ї - морально-психологічний.
Неповна сім’я накладає відбиток на формування особистості, що особливо важливо в підлітковому віці. Підлітковий період відрізняється виходом підлітка на якісно нову соціальну позицію, у якій реально формується його свідоме відношення до себе як члена суспільства. Центральний новотвір підліткового віку «почуття дорослості» – відношення підлітка до себе як до дорослого.
Проведене нами дослідження показало, що виявлено відмінності між агресивними реакціями в повних та неповних сім’ях. В повних сім’ях переважає вербальна агресія, а в неповних сім’ях переважають докори сумління, почуття провини. Вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей. Почуття провини – виражає можливе переконання учнів, що вони є поганими людьми. В повних сім’ях учні в більшому ступені, ніж в неповних – схильні до вираження негативних почуттів як через форму (вереск), так і через зміст словесних відповідей. В неповних сім’ях учні більш схильні до переживання почуття провини та докорам сумління.
В повних сім’ях переважають шкала інтегрального почуття «за» і «проти» особистого «Я», очікування позитивного відношення від інших, самовпевненість, а в неповних сім’ях – саморозуміння. В повних сім’ях учні мають віру у свої сили, здатності, енергію, самостійність, оцінку своїх можливостей контролювати власне життя, очікують позитивного відношення від інших, а в неповних – учні позитивно ставляться до себе й приймають себе такими як вони є.
Актуальність дослідження. Сім’я є одним з головних інститутів виховання. Це пояснюється тим, що в ній дитина перебуває протягом значної частини свого життя, і по тривалості свого впливу на особистість жоден з інших інститутів виховання не може зрівнятися з сім’єю. У сім’ї заставляються основи особистості дитини, і до моменту надходження в школу вона у значній мірі сформована як особистість. Неповна сім’я це гостра проблема сучасного суспільства.
За останні роки різко збільшилось число дітей, які виховуються в неповних сім’ях, де, у переважній більшості, виховує мати. Життя й умови виховання дитини в неповній сім’ї мають явну специфіку й істотно відрізняються від життя дитини в повній сім’ї. Крім матеріальних труднощів, з якими зіштовхуються самотні батьки, мати не в змозі реалізувати одночасно обидві батьківські позиції – материнську та батьківську. Ці особливі умови життя дитини відбиваються на особливостях її особистісного розвитку, її емоційному самопочуття, самооцінці, відношенні до інших людей.
Враховуючи масовий характер такого явища, як неповна сім’я, актуальним стає питання про те, чи існують відмінності у проявах агресії та самовідношенні у підлітків в неповній та повній сім’ї.
Практична значущість нашого дослідження полягає в тому, що знаючи особливості прояву агресивних реакцій та самовідношення у учнів з повних та неповних сімей, можна вчасно корегувати їх поведінку.
Список використаної літератури
1. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии. М.:Прогресс, 1995.
2. Абрамова Г.С. Возрастная психология. Екатеринбург: М.; - Деловая книга, 1999.
3. Алешина Ю.Е. Цикл развития семьи: исследования и проблемы // Вестник Московского Университета. Психология. Сер.14-1987. - №2. – С. 60-72.
4. Андреева А.Д. Как помочь ребенку пережить горе: Психол. консультация // Вопр. психол. – 1991. - №2. – с. 87-96.
5. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание.- М., 1980.
6. Буянов М. И. Ребенок из неблагополучной семьи. М., 1988.
7. Гребенников И. В. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991.
8. Дементьева И. Негативные факторы воспитания детей в неполной семье // Соц. исслед. – М., 2001. - №11. – С. 108-118.
9. Дружинин В.Н. Психология семьи. – М.: КСП, 1996.
10. Зубкова Т.С. Неполные семьи//Организация и содержание работы по социальной защите женщин, детей и семей: Учеб. пособ. студ. – М., 2003. – С. 75-80.
11. Ковалев С.В. Психология семейных отношений. – М.: Педагогика, 1987.
12. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн. для учителя. – М.: Просвещение, 1989.
13. Кон И. С. Ребёнок и общество: (Историко-этнографическая перспектива). М., Главная редакция восточной литературы издательства «Наука», 1988. 270 с.
14. Королева С.А. Психологические особенности образа себя и образа родителей у детей старшего дошкольного возраста после развода родителей // Психологическая наука и образование 2003, №4, с 15-19.
15. Крайг Г., Бокум Д., Психология развития. 9-е издание, изд. «Питер», 2005.
16. .Кулагина И.Ю.Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. 4-е изд. – М.: Изд-во Ун-та Российской академии образования, 1998. С. 120.
17. Матейчик З. Некоторые психологические проблемы воспитания детей в неполной семье//Воспитание детей в неполной семье/ перевод с чеш. Хваталовой Л.Н., общ. ред. и послесловие Н.М. Ершовой.- М.: Прогресс, 1980. - с. 70-98
18. Раис Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. СПб.: Питер, 2000.
19. Райгородский Д.Я. (редактор составитель). Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. – Самара: Издательский дом «Бахрах – М», 2003. – 672с.
20. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учебное пособие. – М.: Владос, 1996. – 529 с.
21. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. Санкт-Петербург, 2001.
22. Смирнова Е.О., Собкин B.C. Специфика эмоционально-личностной сферы детей, живущих в неполной семье. – М., 1988.
23. Смирнов А.А. Психология ребенка и подростка // Смирнов А.А. Избранные психологические труды: В 2 т. – М.: Педагогика, 1987. – Т. 1. С. 176-178.
24. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. – М., 1989. – С. 192-201.
25. Столин В.В. Самосознание личности. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1983.
26. Титаренко В.Я. Семья и формирование личности. – М.: Мысль, 1987.
27. Токарева С.Н. Социальные и психологические аспекты семейного воспитания. – М.: Изд-во М. Ун-та. 1989.
28. Туревская Е.И. Возрастная психология. М., 1991.
29. Фигдор Г. Дети разведенных родителей: между травмой и надеждой, Психоаналитическе исследование, М.: Наука, 1995.
30. Фридман Л.М. Психология воспитания. Книга для всех кто любит детей. – М., 1999. - 203с.
31. Хорни К. Невротическая личность нашего времени. М.: Прогресс, 1993.
32. Целуйко В.М. Неполная семья. – Волгоград, 2000.
33. Целуйко В.М. Психология неблагополучной семьи. – М.: Владос, 2003.
34. Шихи Г. Возрастные кризисы. Ступени личностного роста. СПб.: Ювента, 1999.
35. Эйдемиллер Э.Г. Роль внутрисемейных отношений в развитии психопатий и психопатоподобных расстройств в подростковом возрасте. Автореф. дис., Л., 1976.
36. Эриксон Э. Детство и общество. Обнинск, 1993.
37. Юнг К. Конфликты детской души. М.: Канон, 1995.
Додатки
Додаток 1
Методика Басса-Дарки: «Діагностика стану агресії»
Инструкция: «Внимательно прочитайте предложенные утверждения и оцените, насколько они вам соответствуют. Если вы согласны с утверждением поставьте напротив него знак «+», а если не согласны - знак «-».
Текст методики:
1. Временами я не справиться с желанием причинить вред другим.
2. Иногда я сплетничаю о людях, которых не люблю.
З. Я легко раздражаюсь, но быстро успокаиваюсь.
4. Если меня не попросят по-хорошему, я не выполню просьбу.
5. Я не всегда получаю то, что мне положено.
6 Я знаю, что люди говоря обо мне за моей спиной.
7. Если я не одобряю поведение моих друзей, я даю им это почувствовать.
8. Когда мне случалось обмануть кого-либо, я испытывал угрызения совести.
9. Мне кажется, что я не способен ударить человека.
10. Я никогда не раздражаюсь настолько, чтобы кидаться предметами.
11. Я всегда снисходителен к чужим недостаткам.
12. Если мне не нравится установленное правило, мне хочется нарушить его.
13. Другие умеют почти всегда пользоваться благоприятными обстоятельствами.
14. Я держусь настороженно с людьми, которые относятся ко мне несколько более хорошо, чем я ожидал.
15. Я часто бываю не согласен с людьми.
16. Иногда мне на ум приходят мысли, которых я стыжусь.
17. Если кто-нибудь первым ударит меня, я не отвечу ему.
18. Когда я раздражаюсь, я хлопаю дверью.
19. Я гораздо более раздражителен, чем кажется.
20. Если кто-то корчит из себя начальника, я всегда поступаю ему наперекор.
21. Меня немного огорчает моя судьба
22-Я думаю, что многие люди не любят меня.
23 Я не могу удержаться от спора, если люди не согласны со мной.
24. Люди, увиливающие от работы должны испытывать чувство вины.
25. Тот, кто оскорбляет меня или мою семью, напрашивается на драку.
26. Я не способен на грубые шутки.
27. Меня охватывает ярость, когда надо мной насмехаются.
28. Когда люди строят из себя начальников, я делаю все, чтобы они не зазнавались.
29. Почти каждую неделю я вижу кого-нибудь, кто мне нравиться.
30. Довольно многие люди завидуют мне.
31. Я хочу, чтобы меня уважали.
32. Меня угнетает то, что я мало делаю для своих родителей.
33. Люди, которые постоянно изводят Вас, стоят того, чтобы их щелкнули по носу.
34. Я иногда бываю мрачен от злости.
35. Если ко мне относятся хуже, чем я того заслуживаю, я не расстраиваюсь.
36. Если кто-то меня выводит из себя, я не обращаю на него внимания.
37. Хотя я и не показываю этого, меня иногда гложет зависть.
38. Иногда мне кажется, что надо мной смеются.
39. Даже когда я злюсь, я не прибегаю к «сильным» выражениям.
40. Мне хочется, чтобы мои грехи были прощены.
41. Я редко даю сдачи, даже если кто-нибудь ударит меня.
42. Когда получается не по-моему, я иногда обижаюсь.
43 .Иногда люди раздражают меня одним своим присутствием.