З нашою увагою пов'язана як спрямованість, так і вибірковість пізнавальних процесів. Їх настройка безпосередньо залежить від того, що в даний момент часу представляється найбільш важливим для даного організму, для реалізації інтересів особи. Увагою визначається точність і деталізація сприйняття, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність розумової діяльності, тобто, якість і результати функціонування всієї пізнавальної активності [26].
Для персептивних процесів увага є своєрідним підсилювачем, що дозволяє розрізняти деталі зображень. Для наший пам'яті увага виступає як чинник, здатний утримувати потрібну інформацію короткочасній і оперативній пам'яті як обов'язкова умова перекладу матеріалу, що запам'ятовується, в сховища довготривалої пам'яті.
Для мислення увага виступає як обов'язковий чинник правильного розуміння і рішення задачі. У міжлюдських відносинах увага сприяє кращому взаєморозумінню, адаптації людей один до одного, попередженню і своєчасному дозволу міжособових конфліктів.
Про уважну людину говорять як про приємного співбесідника, тактовного і делікатного партнера по спілкуванню. Уважна людина краще і успішніше навчається, досягає в житті великих висот, чим недостатньо уважний.
Запозичення тексту і/або зв'язаних матеріалів можливо тільки за наявності прямої і добре помітного посилання на оригінал. Всі права захищені.
Види уваги [12]
Виділяють три види уваги:
1) мимовільна - пасивна, само собою виникаюча увага, викликана дією сильного, контрастного або нового, несподіваного подразника або значущого подразника, що викликає відгук;
2) довільне - активне, вольове, свідомо регульоване зосередження на об'єкті. Швидко стомлює, вимагає вольових зусиль для підтримки. Умови, що полегшують довільне зосередження уваги:
- включення в пізнання практичної дії (наприклад, супровід читання конспектуванням полегшує утримання уваги на утриманні наукової книги);
- оптимальний психічний стан людини (стомлення і емоційне збудження ослабляють зосередженість);
3) післядовільна - викликається через входження в діяльність і інтерес, що виникає у зв'язку з цим, в результаті тривалий час зберігається цілеспрямованість, знімається напруга, і людина не втомлюється, хоча післядовільна увага може тривати годинами.
Розрізняючи довільну і мимовільну увагу, не потрібно, проте, відривати одне від іншого і зовні протиставляти їх один одному. Не підлягає сумніву, що довільна увага розвивається з мимовільної. З іншого боку, довільна увага переходить в мимовільну. Мимовільна увага зазвичай обумовлена безпосереднім інтересом [11].
Довільна увага потрібна там, де такої безпосередньої зацікавленості немає, і ми свідомим зусиллям направляємо нашу увагу відповідно до завдань, які перед нами встають, з цілями, які ми собі ставимо. У міру того як робота, якою ми зайнялися і на яку ми спочатку довільно направили нашу увагу, набуває для нас безпосереднього інтересу, довільна увага переходить в мимовільну (або, по термінології Н.Ф. Добриніна, довільне для поста). Облік цього переходу мимовільної уваги в довільне і довільне в мимовільне має центральне значення для правильного теоретичного відображення реального протікання процесів уваги і для практичної правильної організації роботи, зокрема учбової.
Властивості уваги
До основних характеристик уваги відносять об'єм, вибірковість, стійкість, концентрацію, розподіл і перемикання.
Під об'ємом уваги розуміється та кількість об'єктів, які можуть бути виразно сприйняті у відносно короткий період часу. Ряд дослідників в розумінні об'єму уваги пропонує виходити з об'єму інформації, на якому може зосередитися свідомість суб'єкта з тим, щоб оперувати цією інформацією. Введення в сучасні експериментальні дослідження суб'єктивних критеріїв уваги (наприклад, бальних оцінок для рівня суб'єктивної упевненості в ясній, швидкій і точній відповіді) дозволило зробити вивід, що об'єм уваги визначається шістьма елементами. При подальшому збільшенні числа елементів відбувається їх структурування (наприклад, на основі двох-трьох елементів, а саме: пара - лінія, три - трикутник і т. д.). Тому ряд з десяти елементів, створюючий ті або інші структури, сприймається так же точно і виразно, як і ряд з одного-трьох елементів. Явище структуризації виявлене при дослідженні об'єму уваги для різних сенсорних аналізаторів, у тому числі і для слухового. Об'єм слухової уваги залежить також від тривалості, частоти і темпу пред'явлення звукових стимулів. Наприклад, всяка зміна оптимального темпу веде до зменшення об'єму слухової уваги [14].
Довільна регуляція об'єму уваги при розрізнених стимулах обмежена. При смисловій організації стимулів вона значно вища. Обмеженість об'єму уваги вимагає постійного виділення суб'єктом яких-небудь об'єктів, що знаходяться в сенсорно-перцептивній зоні, а невиділені об'єкти використовуються ним як фон. Цей вибір з безлічі сигналів тільки деяких з них носить назву вибірковості уваги. Кількісним параметром вибірковості уваги вважається, наприклад, швидкість здійснення випробовуваним вибору стимулу з множини інших, а якісним - точність, тобто ступінь відповідності результатів вибору початковому стимульному матеріалу.
Показник успішності уваги є комплексною характеристикою. Він включає і кількісні (швидкість), і якісні (точність) параметри вибірковості.
Стійкість уваги - це здатність суб'єкта не відхилятися від спрямованості психічній активності і зберігати зосередженість на об'єкті уваги. Характеристиками стійкості уваги є тимчасові параметри тривалості збереження спрямованості і зосередженості психічної активності без відхилення від початкового якісного рівня. Необхідною умовою стійкості уваги є різноманітність вражень або виконуваних дій, інтерес.
Властивість, протилежна стійкості, - коливання, періодичне ослаблення уваги до конкретного об'єкту діяльності, що пояснюється безперервною зміною збудження і гальмування в корі головного мозку.
Концентрація уваги передбачає так визначення здатності суб'єкта зберігати зосередженість на об'єкті уваги за наявності перешкод. Оцінку концентрації уваги проводять по інтенсивності перешкод. Чим менше круг об'єктів уваги, тим вище концентрація. Зосередження на об'єкті забезпечує поглиблене вивчення пізнаваних об'єктів і явищ, вносить ясність до уявлень людини про той або інший предмет.
Розподіл уваги свідчить про можливість суб'єкта направляти і зосереджувати увагу на декількох незалежних змінних одномоментно. Характеристиками розподілу уваги в експерименті є тимчасові показники, отримані в результаті зіставлення тривалості правильного виконання одного завдання і виконання цього ж завдання спільно з іншими (двома або більш) завданнями.
Перемиканням уваги є переміщення його спрямованості і зосередженості з одного об'єкту на іншій або з одного виду діяльності на іншу. Характеристикою перемикання уваги є ступінь трудності його здійснення, вимірюваний швидкістю переходу суб'єкта від одного виду діяльності до іншого. Встановлено, що швидкість перемикання уваги залежить як від стимульного матеріалу, так і від характеру діяльності суб'єкта з ним. Легкість або трудність перемикання уваги обумовлюється також індивідуальними особливостями суб'єкта, а саме властивостями його нервової системи. У осіб, що характеризуються рухомою нервовою системою (швидким переходом від збудження до гальмування і назад), перемикання уваги здійснюється легшим[23]. Не менш значущі при перемиканні уваги і особові особливості випробовуваних, а саме: їх активність і зацікавленість, рівень мотивації і так далі.
Всі перераховані характеристики уваги представляють функціональну єдність, і їх розділення є чисто експериментальним прийомом. Разом з ним в наші дні все більш розвивається системний підхід до вивчення уваги, який передбачає використання методик інших наук, суміжних з психологією. Прикладом такої міждисциплінарної інтеграції може служити дослідження особливостей уваги у зв'язку із загальною активацією діяльності мозку і континуумом рівнів неспання.
Увага учнів – обов'язкова і необхідна умова для успішної учбової роботи. Основні засоби збудження уваги учнів – динамічне ведення занять із застосуванням різноманітних прийомів організації активності учнів, чіткий і ясний виклад матеріалу. Необхідне перемикання уваги учнів з одного виду діяльності на іншій, усунення відволікаючих подразників, окрім цього, поступове формування здатності протистояти їм, боротися з відволікаючими чинниками (робочий шум в класі, шуми в коридорі або на вулиці, наявність в учбовому класі нових предметів, експонатів, присутність нових людей). Інакше, якщо учень не здібний до перенесення уваги, він перетвориться в зніжена істоту із стійкою звичкою працювати тільки в абсолютній тиші[2].
Інша форма виразу позитивних мотивів учення – наявність учбових матеріалів. Учбові інтереси, як правило, дуже виборчі. Учбовий інтерес залежить від того, наскільки зрозуміло учневі значення висловлюваного викладачем матеріалу, наскільки зрозуміло йому значення цього матеріалу, наскільки матеріал пов'язаний з позаучбовими інтересами. При цьому величезне значення мають також методи викладу цього матеріалу, наскільки вони активні і різноманітні. Інтерес може бути непрямим, опосередкованим, коли він визначається не просто зацікавленістю, а глибоким усвідомленням значення предмету або матеріалу, життєвій важливості тих або інших відомостей.
«Увага!» Як часто з цим словом поводиться вчитель до своїх учнів, не відволікатися від роботи, не бути розсіяним на уроці. Тільки привчивши дітей бути уважним, вчитель може розраховувати на успіх своєї роботи. Якщо учні уважні, то в класі і дисципліна відмінна і заняття проходять плідно. Уважні діти зроблять на уроці набагато більше і краще, ніж розсіяні, а втомляться від роботи і вони і їх вчитель менший.