1. Поняття, ознаки та причини суїциду
Суїцид – це одна з форм саморуйнівної поведінки людини, вид насильницької, тобто надприродної смерті,навмисне позбавлення себе життя.
Суїцид не можна вивчати за межами контексту соціального оточення конкретної людини. Обов’язково треба брати до уваги актуальні проблеми, цілі й прагнення оточуючих. Важливо зрозуміти не тільки переживання суїцидального індивіда, а емоційний клімат сім’ї.
Психологи виділяють 10 основних мотивів суцидальної поведінки серед молоді:
· Переживання образи, одинокості, відчужуваності, неможливість бути зрозумілим ;
· Реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі ;
· Переживання пов’язані із смертю одного з батьків, розлученням батьків ;
· Почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою ;
· Страх перед ганьбою, приниженням, глузуванням ;
· Страх перед покаранням ;
· Любовні невдачі, сексуальні ексцеси, вагітність ;
· Почуття помсти, погроз, шантажу ;
· Бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття ;
· Співчуття або наслідування приятелів, героїв книг, кінофільмів.
Щодо останнього мотиву, то психологи давно помітили пряму залежність між кількістю самогубств, які демонструють телебачення та інші засоби масової інформації, і реально кількістю самогубств у суспільстві.
Проблема самогубства є актуальною, тому педагогам та батькам слід мати уявлення про ранні ознаки суїцидальних намірів і вміти їх розрізнити.
Ознаки
- Попередня спроба самогубства: у багатьох молодих людей, котрі закінчують життя самогубством, була спроба суїциду раніше.
- Усі загрози: деякі суїциданти досить чітко говорять про свої наміри. Існують прямі твердження: " Я не можу цього витримати", і т.п.
- Зміна в поведінці: наприклад, активні люди можуть стати замкнутими, нерішучі можуть здійснювати надзвичайно ризиковані вчинки.
- Токсикоманія, наркоманія, алкоголізм. Незвичні покупки: зброї, мотузки та інші речі.
- Відмова від власності.
- Ознаки депресії: порушення сну, тривожність.
- Теми смерті: проявляється в малюнках поезії, у записах в щоденнику і т.п.
- Раптові стани ейфорії: людина має щасливий вигляд після тривалого депресивного стану.
- Інші ознаки: часті інциденти, скарги на фізичний стан організму, агресивність.
Знаки попередження самогубств
¨ Виступаюча депресія або сумно велику частину часу
¨ Говорити або писати про смерть або самогубство
¨ Відгук від сім‘ї та друзів
¨ Почуття безнадії
¨ Почуття безпорадності
¨ Почуття сильного гніву або люті
¨ Пріскуліванієм – як не існує вихід із ситуації
¨ Відчувають різкі зміни настрою
¨ Зловживання наркотиками або алкоголем
¨ Участь зміни особистості
¨ Виконуючи обов'язки імпульсивно
¨ Втрата інтересу до самої діяльності
¨ Відчувають зміну сну
¨ Відчувають зміну в перевагах в їжі
¨ Втрата інтересу до життя
¨ Погане виконання своїх обов’язків на роботі або в школі
¨ Віддача цінних речей
¨ Надмірне почуття провини або сорому.
Слід зазначити, що деякі люди, які закінчують життя самогубством,не виявляють жодних ознак попередження самогубства. Але близько 75 % тих, хто помирає від самогубства мають ці попереджувальні ознаки.
Існує багато теоретичних принципів суїцидальної поведінки. Такі принципи досліджували відомі вчені як З.Фрейд, Карл Меннінгер, Р.Літман, Н.Табачник, Меріс Фарбер та інші. Деякі з принципів ми розглянемо зараз.
Основні теоретичні принципи суїцидальної поведінки були закладені в соціології і соціальній психології науковою школою Е. Дюркгейма, а в глибинній психології – школою З. Фрейда.
Якщо перша розглядає самогубство як реакцію суб’єкта на його взаємодію із суспільством, то друга, зосереджувала увагу на інтернальному джерелі цього феномена та внутрішній активності суб’єкта.
Роберт Гаупп розмежовує усвідомленні суїцидом причини вчинку та несвідомі спонукаючі детермінанти суїцидальної дії. Хоча і раніше вчені визнавали особливе місце смерті у людській суб’єктивності, однак лише З.Фрейд надав їй первинне парадигмальне значення онтологічної сили, що лежить в основі психіки.
Згідно з психоаналітичною теорією З.Фрейда психіка особистості містить три генетично і функціонально різних компоненти – " Ід ", " Его ", і "Супер-Его ". Останнє поділяється на дві піделементи – совість та " Его-ідеал". Перша набувається від досвіду батьківських покарань. Вона пов’язана із " неслухняною поведінкою ", за котру дитина отримає догану. Людська совість містить здатність до критичної самооцінки, наявності моральних заборон і виникнення відчуття провини. " Его-ідеіл " формується із того, що батьки схвалюють чи цінують ; він спрямовує особу на встановлення для себе високих стандартів. І якщо мета досягнута, то виникає відчуття самоповаги і гордості. Тому " Супер-Его " вважається повністю сформованим, коли контроль переростає у самоконтроль, а " Я " віддає перевагу ідеалістичним цілям над реалістичними. Ці обидві інстанції символізують соціально-нормативні компоненти свідомості і самосвідомості. Отож, психічні явища,які не узгоджуються з вимогами культури і підлягають витісненню, не зникають безслідно, а продовжують функціонувати у несвідомому, здійснюючи вплив на свідому психіку.
Будь-яка психічна активність людини спричиняється й зумовлюється двома протилежно спрямованими – потягом до життя і потягом до смерті. Перший під назвою Ерос, утримує всі сили, котрі слугують меті, передусім, підтримання життєво важливих процесів і розмноження. Енергія сексуальних потягів отримала назву Лібідо. Інші спонукання – потяги до смерті, що одержали назву Танатос, перебувають у підґрунті усіх впливів жорстокості, агресії, самовбивств і вбивств.
Психоаналітична концепція трактує суїцид як наслідок порушення психосексуального розвитку особи. На думку З.Фрейда, потяг до самогубства у підлітків розвивається у зв ’язку з аутоеротизмом, що задовольняється онаністичними ексцесами, які водночас розглядаються як принизливий акт, що загрожує тяжкими наслідками, і звідси виникають комплекси неповноцінності і потяг до самогубства.
Послідовник школи психоаналізу, американський суїцидолог Карл Міннінгер розвинув уявлення З.Фрейда про суїцид. Він вважав, що самогубство є кульмінацією постійного посилення саморуйнівних тенденцій, котрі виникли задовго до критичного акту, а всі суїциди мають у своїй основі три взаємопов’язаних несвідомих причин:
1. Помста / ненависть ;
2. Депресія / безнадійність ;
3. Почуття провини.
Якщо у людини одночасно виникає три описаних бажання, то суїцид стає невідворотною реальністю.
Зазвичай ці причини ускладнюються зовнішніми чинниками, такими як соціальні установки, суспільні традиції, і патогенними впливами навколишнього середовища на ще несформовану особистість, тобто фрустраціями потягів і порушенням розвитку " Я ". Внаслідок цих нашарувань ускладнюється диференціація між дериватами потягу до смерті і виявами фрустрованої агресії.
Р. Літман і Н. Табачник вбачали у суїцидальній дії процес адаптації у ситуації, за які звичні схеми пристосування до нової реальності не спрацьовують. це приводить до "психосоціального мараторію ", тобто до своєрідного перепочинку, що забезпечує явно виражений характер соціального заклику, котрий притаманний будь-якій суїцидальній дії. Теорія психосоціального мораторію відкладає прогресивну проблематику ; причиною не нового пристосування є невдача у реальному житті, котра, поряд з невпевненістю і загрозою ідентичності, стосується нарцисичних проблем.
Подальші дослідження суїцидальної поведінки окреслили тенденцію до об’єднання внутрішніх і зовнішніх її детермінант. Так, сьогодні достатньо розповсюдженими є когнітивні теорії суїцидальної поведінки. Під когнітивними руйнуваннями розуміється прагнення суб’єкта звільнитися від неприємного переживання власної недосконалості за допомогою психологічних захистів, спотворення часового простору, відмови від постановки життєвих цілей і конструктивного розв’язання проблеми.
Не менш відомою є запропонована Марісом Фарбером концепція самогубств, квінтесенцію котрої виголошує така теза "Частота самогубств у популяції прямо пропорційна кількості індивідів які відрізняються підвищеною вразливістю, і масштабу позбавлень притаманних для цієї популяції ". Ця закономірність постає у вигляді загальної формули:
S = F ( V, D )
де:
S – ймовірність самогубства ;
F – функція ;
V – підвищена вразливість ;
D – масштаб суспільних позбавлень.
Вона містить у собі з теорії Е. Дюркгейма соціологічну зміну D, а з теорії психоаналізу змінну V. Відтак суїцидальний підсумок буде найбільш ймовірним, коли легко вразлива людина потрапляє в екстремальне становище.
2. Відмінність суїциду від самогубства, самовбивства
"Людина, її життя і здоров’я честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю "
Конституція України
Суїцид в перекладі з латинської " sui " - себе, " cedo " - вбиваю. Українська мова має власні відповідники – " самовбивство ", " самогубство ". І хоча " самовбивство " вживається рідше, воно надійно закріплено словниками.
Що таке самогубство та суїцид і чи є між ними принципова відмінність?
Жоден із словників сучасної української мови не дає повного тлумачення слова " суїцид " навіть не фіксує цей термін. Проте у багатьох галузях наук воно було відоме ще понад сто років тому. Це слово з’явилося на сторінках популярних часописів і не викликало у читачів подиву, адже тогочасна класична освіта забезпечувала вільне володіння кількома іноземними мовами, знання латини, давньогрецької, французької та інших мов, і новий термін був цілком зрозумілим. На початку 20-х років ХХ століття термін " суїцид " прижився в науковому середовищі не тільки серед медиків.