Перш за все, звичайно, соціальний педагог повинен починати свою роботу з вивчення сім'ї. Вивчення стосунків усередині сім'ї і їх обговорення допоможуть педагогові представити положення в ній підлітка. В разі роботи з сім'єю алкоголіка діагноста виявляє основну причину зловживання спиртними напоями і супутні обставини.
Причини зловживання алкоголем можуть полягати в родинній схильності, в деяких особливостях особового статусу, в традиціях родинного або соціального оточення або в ілюзорній спробі піти від проблем за допомогою наркотично спотвореної свідомості. У реальності, втім, всі ці причини можуть бути зв'язані один з одним. Необхідний їх аналіз, бо видима на поверхні конфліктність сім'ї в результаті пияцтва одного або декількох з її членів може представляти спотворену картину: до пияцтва прибігають саме для того, щоб в такий спосіб здолати конфліктність, хоча в своїй уяві [35, с. 273].
Соціальний педагог складає «карту сім'ї» [Додаток А], де дається характеристика кожному членові сім'ї, вказуються дати народження, знаменні дати в сім'ї. Робота з питущими батьками ведеться по трьох напрямах: медико-фізіологічному, соціально-педагогічному і правовому .
Медико-фізіологічний напрям здійснюється лікарями, перш за все наркологами і психіатрами.
Соціально-педагогічний напрям реалізується переважно школою спільно з іншими установами і організаціями. Головна його мета – розкрити батькам і що вчиться негативний вплив алкоголю на взаємини між людьми, у тому числі на родинні стосунки, показати збиток, який пияцтво наносить сім'ї. Правовий напрям має своєю основною метою роз'яснення наслідків від дії і поведінки осіб, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння і їх відповідальності перед законом.
Таким чином, основне завдання соціального педагога в роботі з сім'єю алкоголіків – зміцнення взаємодії з ними, використання всього комплексу педагогічних засобів для зміни стилю спілкування між батьками і дітьми, розвиток відповідальності за виховання, дія на стан підлітка, коректування його поведінки. Соціальний педагог допомагає батькам усвідомити позитивні і негативні події, що відбуваються в сім'ї, побачити реальну можливість зміни важкій ситуації, учить долати перешкоди на дорозі досягнення родинного благополуччя. Він ставить за мету відновити виховний потенціал сім'ї [Додаток Б].
Визначається статус сім'ї, житлові умови, сусідство, релігійна і національна приналежність сім'ї. Доповненням «карти» є вивчення виховання підлітка в сім'ї [Додаток В].:
· як і скільки батьки проводять часу з підлітком. Чи є у них загальні справи, яка форма спілкування;
· чи проводять вони разом вільний час;
· що читають;
· чим цікавиться підліток;
· з ким дружить;
· які стосунки в класі, школі і т.д.;
· яке здоров'я підлітка;
· які у нього проблеми [35, с. 282].
Соціальному педагогові важливо враховувати всі взаємини усередині сім'ї, відношення дорослих між собою, між дорослими і підлітками, родичами і неродичами, які живуть в сім'ї. Слід з'ясувати і те, що знають підлітки про своїх батьків, їх смаки, інтереси, друзів і авторитет на роботі, турботах, проблемах, здоров'ї.
Залежно від характеру проблем соціальний педагог надає сім'ї освітню, психологічну, посередницьку допомогу в рамках довготривалих форм роботи.
Освітня складова включає два напрями діяльності соціального педагога: допомога в навчанні і виховання. Допомога в навчанні направлена на запобігання виникаючим родинним проблемам і формування педагогічної культури батьків.
Одним з методів соціального педагога – консультування, мета якого полягає в підвищенні педагогічної культури батьків. В ході консультування педагог прагне встановити контакт з дорослими членами сім'ї, допомагає усвідомити причини родинного неблагополуччя, характер виховних помилок, коректує взаємини батьків і підлітків. Також соціальний педагог може надавати індивідуальну допомогу підліткові, що знаходиться в сім'ї алкоголіків. Суть індивідуального підходу складає гнучке використання психологом різних форм і методів виховання з метою досягнення оптимальних результатів по відношенню до кожного підлітка.
Допомога у вихованні проводиться спеціальним педагогом, в першу чергу з батьками, шляхом їх консультування, а також з підлітками за допомогою створення спеціальних виховуючих ситуацій для вирішення завдання своєчасної допомоги сім'ї в цілях її зміцнення і якнайповнішого використання її виховного потенціалу. При роботі соціальний педагог використовує методи, які діляться на дві групи.
Першу групу методів складають методи повсякденного спілкування, ділової, довірчої взаємодії. Другу групу складають методи педагогічної і психологічної дії педагога на особу підлітка в цілях корекції його свідомості і поведінки.
Наступний вигляд допомоги – психологічна складова соціально-педагогічної допомоги – включає два компоненти: соціально-психологічну підтримку і корекцію. Підтримка направлена на створення сприятливого мікроклімату в сім'ї в період кризи. Найбільш ефективною робота буде у тому випадку, коли допомога сім'ї виявляється комплексно: соціальний педагог визначає проблему, аналізуючи міжособові стосунки сім'ї, положення підлітка в сім'ї, стосунки сім'ї з суспільством. Соціальний педагог повинен зробити так, щоб взаємодії були конструктивнішими [49, с. 108].
Робота соціального педагога з сім'єю алкоголіків дуже тривала і не завжди ефективна, оскільки проблема алкоголізму розповсюджена в нашій країні, а фахівців в цій області мало. Соціальний педагог виконує ще 2 ролі: роль педагога і батька для підлітка. Адже таким підліткам не вистачає ласки, кохання, турботи, і соціальний педагог хоч би частково повинен замінити їм батьків.
Соціальний педагог покликаний забезпечити соціально-педагогічний захист дітей в сім'ї і підвищити педагогічно-психологічну культуру батьків. Його мета – налагодити певні дороги взаємодії між людиною (дорослим і дітьми) і його сім'єю, з одного боку, і суспільством, соціальним оточенням, з іншою.
У роботі з підлітками увага соціального педагога направлена на підвищення рівня їх розвитку з тим, аби вирівняти можливості для соціального старту, заповнити збиток, нанесений формуванню особи родинними обставинами. Поодинці педагогові з цими завданнями не впоратися, доводиться мобілізувати всі соціальні сили: сім'ю, освітні установи, поліклініку, мікросоціум, засоби масової інформації, трудові колективи і так далі.
Серед молодих людей пияцтво виникає частіше у осіб з, так званими, труднощами характеру. Ці люди своїми незвичними переживаннями і відповідно важкою поведінкою випадають із середовища ровесників. Одні з них звертають на себе увагу схильністю до конфліктів, інші – хворобливою сором'язливістю, ранимістю, душевною напруженістю з приводу своєї «малоцінності», «нікчемності», треті – в'ялістю, примітивністю духовних зацікавлень, ослабленою волею. Нерідко вони починають пом'якшувати труднощі характеру вином. Спочатку це ніби допомагає: зникає на деякий час злість, сором'язливість, виникає впевненість у собі. У багатьох з них алкоголізм протікає злоякісно [49, с. 108].
Хронічний алкоголізм – токсико-органічний процес, який пошкоджує перш за все ті мозкові структури, з якими пов'язана духовна, моральна індивідуальність, тобто те неповторне чим людина відрізняється від іншої людини.
Соціальна профілактика – це динамічна система діяльності, спрямована на досягнення повного збереження особистості та соціального статусу дітей та молоді методом, головний зміст якого в опосередкуванні через його особистість інформаційно-відновлюючих впливів та заходів.
Сьогоднішня профілактика пияцтва і алкоголізму ґрунтується на двох взаємопов'язаних факторах. Перший – це виховання установки в людей на абсолютну тверезість і другий – виховання здатності людини досягати творчого натхнення в праці, захопленнях, в спілкуванні з людьми і природою, тобто відчувати і переживати ту насолоду життя, заради якої хочеться жити тверезо без винного й іншого дурману. Досвід показує, що саме другий момент є найважливішим в психопрофілактиці пияцтва, особливо у дітей та підлітків із труднощами характеру.
Переважна більшість дітей із труднощами характеру – це акцентуйовані особи. Вони, на відміну від основної маси ровесників, виявляють не патологічні, але все ж суттєві труднощі характеру і поведінки, які виникають у звичайній життєвій обстановці. Це пов'язано з їх особистісним реагуванням на звичайні обставини. Вони більш вразливі в плані виникнення у них різних хворобливих розладів при травмуючих обставинах, ніж ті здорові підлітки, які живуть без суттєвих труднощів у переживаннях і поведінці, якщо не виникають справді важкі (в загальноприйнятому розумінні) і для них ситуації [49, с. 110].
Профілактика пияцтва творчим самовираженням є одним із прийомів, яким треба керуватися в роботі з важкими підлітками. Творче самовираження – це емоційно-стресова психотерапія. Термін «стрес» не повинен вводити в оману. Будь-який душевний, духовний підйом, який викликаний певними обставинами життя, має біологічною основою стрес, як адаптаційний генералізований підйом життєвих сил організму.
Фундатор вчення про стрес канадський патолог Г.Сельє говорить, що стрес – це будь-яка більш чи менш відчутна, пристосувальна по своїй суті, напруженість сил організму. Вона може пошкодити, але може бути зцілюючою, яка приносить задоволення. Стрес – це не просто нервове напруження. Стрес – не завжди результат пошкодження і тому стресу не слід уникати.