До особливого виду зорових ілюзій відносять дереалізаційного розладу, при яких істотно змінюється сприйняття об'єктів. До них відносяться:
мікропсія - розлад сприйняття у вигляді зменшення розмірів навколишніх предметів.
макропсія - розлад сприйняття у вигляді збільшення розмірів навколишніх предметів.
дисмегалопсія - розлад сприйняття у вигляді подовження, розширення, скошеності, перекрученості навколо осі оточуючих предметів.
поропсія - розлад сприйняття у виглядi зміни відстані, що відокремлює предмет від хворого при незмінних розмірах самого об'єкта.
Найбільш яскравими порушеннями процесу сприйняття вважаються галюцинації, що істотно змінюють поводження людини і можуть служити хворобливими побудниками до дій. На відміну від ілюзій галюцинації виникають поза залежністю від існування об'єкта й у переважній більшості випадків супроводжуються переконаністю хворого в реальності галюцинаторних образів. Зорові і слухові галюцинації розділяються на прості (фотопсії - сприйняття яскравих спалахів світла, кіл, зірочок; акоазми - сприйняття звуків, шуму, тріску, свисту, плачучи) і складні (вербальні - сприйняття членороздільної фразової мови).
Істотним для діагностичного процесу представляється поділ галюцинацій на справжні і помилкові (псевдогалюцинації).
Варто звернути увагу на один з основних критеріїв диференціації справжніх і помилкових галюцинацій - реальність проекції галюцинаторного образу. Суть його полягає в тому, що при справжніх галюцинаціях пацієнт указує місце розташування образа, як правило, зовні і на реальному для сприйняття відстані [15].
Диференціація справжніх галюцинацій із псевдогалюцинаціями припустима лише у випадках зорових і слухових обманів сприйняття (В.Х.Кандинський) у той час, як на нюхові, тактильні, смакові галюцинації приведені вище критерії не поширюються.
До особливих різновидів порушень сприйняття відносять:
сенестопатії - різноманітні неприємні відчуття в різних частинах тіла, сприймані як мігруючі образи, які хворому важко описати.
Диференціація сенестопатій і парестезії представляє значні складності, однак значима для діагностичного процесу, оскільки парестезії можуть зустрічатися при багатьох неврологічних і соматичних захворюваннях, а сенестопатїй вважаються симптомом психічних порушень.
Сприйняття власного тіла відіграє особливу роль у формуванні психології хворого і його реагуванні на захворювання. У неврологічній і психіатричній клініках нерідкі випадки соматоагнозії і деперсоналізаційних розладів (або порушень схеми тіла).
При першій патології відбувається не стільки порушення процесу сприйняття, скільки процесу дізнавання. Два цих процеси тісно зв'язані між собою. У психології дізнаванням називається упізнання сприйманого об'єкта як уже відомого по минулому досвіді. Виділяють сукцесивне і симультантне впізнавання. При сукцесивному впізнаванні відбувається упізнання за допомогою висування і перебору гіпотез, коли після почуття знайомості виникає повне упізнання предмета або явища. При симультантному (миттєвому) цей процес миттєвий. З розладів дізнавання виділяються соматоагнозії, порушення впізнавання знайомих людей і навколишньої знайомої обстановки.
Диференційно-діагностичні критерії галюцинацій і псевдогалюцинацій
| Справжні галюцинації | Псевдогалюцинації |
| Мають реальної проекції галюцинаторного образу ззовні | Не мають реальної проекції галюцинаторного образу ззовні |
| Нав`язаний характер галюцинаторних образів | |
| Яскравість, звучність, гучність, інтенсивність галюцинаторних образів | Тусклість, розмитість, приглушеність галюцинаторних образів |
| Можливість на деякий час сховатися від галюцинаторних образів | |
| Імперативний або коментуючий характер галюцинаторних образів (частіше вербальних) |
Соматоагнозія - розлад впізнавання частин власного тіла.
Як правило, соматоагнозія зустрічається при неврологічних захворюваннях і ураженні визначених ділянок і областей кори великих півкуль головного мозку. Виділяють наступні форми соматоагнозії: пальцеву аутотоапагнозію (утрата здатності дізнаватися і показувати пальці на своїй руці і руці іншої людини при поразці лівої тім'яної частки); аутотоапагнозію пози (при ураженні верхньотім`яної області левої півкулі), аутотоапагнозію половини тіла (при ураженні верхньотім`яних структур) і порушення орієнтування в просторі.
Б.В.Зейгарник виділяє, поряд з перерахованими агнозіями, псевдоагнозії при деменції, що виявляються в хворих при експозиції силуетних і пунктирних картинок. Поява феномена псевдоагнозій пов'язана з випаданням і розладом значеннєвих компонентів, що приводить до патології ортоскопічного сприйняття [10].
У коло розладів, при яких порушується впізнання знайомих людей включається симптом Фреголі і синдром Капгра, які можна вважати змішаними по генезу, оскільки, поряд зі змінами сприйняття, важливими при їх формуванні є розумові порушення.
Симптом ФРЕГОЛІ - порушення дізнавання навколишнього хворого осіб унаслідок швидкого навмисної зміни ними зовнішності.
Синдром КАПГРА - порушення дізнавання й ідентифікації знайомих людей з наявністю переконаності в тім, що навколишні є двійниками, близнюками знайомих людей або загримованими під них.
До розладів сприйняття дозволено відносити тільки ті, котрі не супроводжуються патологічними маревними ідеями і стосовно яких пацієнти цілком або частково критичні.
Деперсоналізація - перекручене сприйняття власної особистості в цілому, окремих якостей, а також частин тіла.
Деперсоналізацію (аутометаморфопсію) розділяють на парціальну і тотальну. При парціальній відбувається порушення сприйняття окремих частин тіла, при тотальної - усього тіла. Різновидом аутометаморфопсії є синдром Аліси в Країні чудес. Він характеризується сполученням деперсоналізаційних розладів з явищами дереалізації у вигляді перекручування уявлень про простір і час, зоровими ілюзіями, почуттям роздвоєння особистості. Можливо як пароксизмальне виникнення порушень сприйняття у виді подовження, укорочення, відриву кінцівок, так і мікро-, макропсії.
Нерідкими в клініці неврологічних і психічних захворювань є порушення сприйняття часу.
Під пізнавальним процесом, що позначається увагою, розуміється спрямованість і зосередженість психічної діяльності на визначеному об'єкті або виді діяльності. Увагу характеризують так само, як процес свідомого або несвідомого добору однієї інформації, що надходить через органи почуттів при одночасному ігноруванні іншої.
Як правило, функція уваги істотно страждає при будь-якому соматичному захворюванні, а також має свої особливості при психічній патології. Його значимість для клінічної психології виявляється підвищеної у випадках оцінки психології лікувального процесу, коли професіональному росту сприяє розвиток якостей зосередженості і спрямованості на діагностичну діяльність лікаря або психолога.
Відповідно до характеру підкріплення процесу уваги вольовою діяльністю виділяють мимовільну і довільну увагу. Їх розходження полягає в ступені контролювання людиною процесів уваги. Мимовільна увага складається стихійно, тобто спрямованість і зосередженість на об'єкті або виді діяльності диктується об'єктом і поточними станами суб'єкта в той час, як у механізмах довільної уваги істотну роль відіграють загальні навички й уміння до зосередженості, що формуються в процесі навчання [21].
На процес уваги істотний вплив роблять три фактори: 1) тип вищої нервової діяльності - темперамент; 2) навички й уміння в даній сфері і 3) зацікавленість людини в тій або іншій діяльності (афективна залученість), що вимагає зосередженості.
Увага володіє п'ятьма основними властивостями: стійкістю, зосередженістю, переключення, розподілом і обсягом.
Під стійкістю уваги розуміється здатність протягом тривалого часу зберігати стан уваги на якому-небудь об'єкті, предметі діяльності, не відволікаючи і не послабляючи уваги. Це властивість у більшому ступені залежить від стану вищої нервової діяльності, чим від інших факторів. Саме тому дана властивість може входити в структури деяких характерологічних особливостей (зокрема, епілептоїдної і паранойної акцентуацій характеру). Тісна залежність стійкості уваги з психофізіологічними процесами приводить до того, що будь-яке соматичне страждання, що виявляється астенічними симптомами (швидкою стомлюваністю, гіперестезією, слабістю, млявістю), порушує дану властивість уваги.