Психологічна самореалізація молодшого школяра засобами мистецтва (стр. 5 из 6)

Таблиця 1 засвідчує переважання середніх значень показників самореалізації учасників другої експериментальної групи над аналогічними показниками першої за результатами формувального експерименту, який підтверджує правильність гіпотези дослідження.

Таблиця 1

Різниця середніх значень між показниками самореалізації молодших школярів у другій та першій експериментальних групах за результатами формувального експерименту

Показник	1	2	3	4
Мотивація досягнення успіху	2,2	2,3	2,4	2,5
Впевненість у собі	0,4	0,3	0,6	0,8
Незалежність	1,7	1,4	1,4	1

Примітка.

_1-4 – різниця середніх значень між показниками самореалізації учнів 1-4 класів у другій та першій експериментальних групах.

При порівнянні результатів констатувального та формувального експериментів на початку вікового періоду простежується позитивна динаміка числа учнів, у яких домінуючою мотивацією є сподівання успіху: у другій експериментальній групі кількість таких дітей становить 70% усіх учнів і є більшою на 20%, ніж у першій експериментальній, і на 30%, ніж у контрольній групах. На кінець молодшого шкільного віку показник становить 80% дітей у другій експериментальній групі, що на 30% більше, ніж у першій експериментальній, та на 70% учнів більше, ніж у контрольній групах.

Позитивну динаміку числа дітей із середнім та високим рівнем впевненості у собі при порівнянні результатів формувального експерименту з констатувальним демонструють учасники другої експериментальної групи. Встановлено, що на початку вікового періоду кількість дітей зросла на 60%, що на 10% більше, ніж у першій експериментальній групі. Наприкінці вікового періоду число дітей із високим та середнім рівнем впевненості у собі в другій експериментальній групі зросла на 50%, що на 10% перевищує кількість дітей першої експериментальної групи. У контрольній групі зміна числа дітей з високим та середнім рівнем впевненості у собі протягом вікового періоду відсутня.

Кількість дітей із високим та середнім рівнем незалежності в другій експериментальній групі, за результатами формувального експерименту у порівнянні з констатувальним, збільшилась на 80% у першому класі та на 50% у четвертому класі. У першій експериментальній групі число дітей на початку вікового періоду становить 70% учнів (на 60% більше, ніж на етапі констатувального експерименту) та 90% дітей наприкінці вікового періоду (на 40% більше, ніж на етапі констатувального експерименту). При порівнянні кількості дітей з високим та середнім рівнем незалежності контрольної групи відзначено незначні зміни (на початку вікового періоду зміна числа дітей становить 20%, наприкінці – 10%).

Результати формувального експерименту, подані на рис.5, демонструють домінування числа школярів у другій експериментальній групі з домінуючою мотивацією сподівання успіху (80%), середнім та високим рівнем впевненості у собі (100%), середнім та високим рівнем незалежності (100%) у порівнянні з числом дітей першої експериментальної та контрольної груп, що підтверджує гіпотезу дослідження.

Примітка: 1 – показник мотивації досягнення успіху, 2 – показник впевненості у собі, 3 – показник незалежності

Рис.5. Розподіл досліджуваної вибірки за сформованістю показників самореалізації молодших школярів

Таким чином, результати формувального експерименту засвідчили позитивну динаміку самореалізації учасників двох експериментальних груп молодшого шкільного віку. Реальні прирости показників самореалізації молодших школярів (мотивації досягнення успіху, впевненості у собі та незалежності) продемонстрували ефективні зміни характеру поведінкових особистісних самовиявів дітей: підвищення навчально-пізнавальної активності, зниження тривожності, розвиток уміння контролювати свої емоції і поведінку та ін. при досягненні успіху в художньотворчій діяльності. Це дає підстави говорити про дієвість прикладної моделі та програми стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Теоретичний аналіз проблеми психологічної самореалізації особистості дає підстави стверджувати про відсутність усталеної дефініції цього феномену. Під психологічною самореалізацією особистості ми розуміємо заснований на рефлексії процес самопізнання, спонукальною силою якого є вибір цілей і шляхів реалізації своєї сутності, самовизначення і прагнення до самопрезентації, що передбачає оцінку на рівні переживання внутрішньої свободи, гармонії і задоволення від досягнення поставленої мети.

2. У результаті теоретичного аналізу та експертного оцінювання, показниками процесу самореалізації молодших школярів визначено мотивацію досягнення успіху, впевненість у собі та незалежність. На основі результатів констатувального експерименту виявлено, що самореалізація молодшого школяра потребує значного стимулювання. Вивчення показників самореалізації молодших школярів дозволило виділити основні несприятливі тенденції у функціонуванні цього процесу (зниження навчально-пізнавальної активності дітей протягом вікового періоду, висока тривожність у більшості учнів початкових класів та їх залежність від дорослих, невміння правильно оцінити себе і свої можливості, емоційний дискомфорт при адаптації до нового середовища) та врахувати їх при розробці моделі і програми стимулювання самореалізації молодших школярів.

3. Запропоновано прикладну модель стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва. Художньотворча діяльність є чинником стимулювання самореалізації учня в мотиваційній, пізнавальній, емоційній та поведінковій сферах життєдіяльності, в яких реалізуються такі завдання, як актуалізація мотиву успіху в навчально-пізнавальній діяльності; трансформація мотиву пізнання в самопізнання; створення емоційного комфорту та оптимістичного настрою; формування властивостей успішної особистості. Художньотворча діяльність за умов належної психолого-педагогічної підтримки реалізує логіку співробітництва дорослої людини і дитини на демократичних і гуманістичних засадах. Процес самореалізації молодших школярів розгортається в три етапи: самоактуалізація, самовизначення та самопрезентація особистості. Успішність в самореалізації залежить від виконання завдань у спеціально створених ситуаціях новизни, вибору, успіху для кожного.

4. Авторська розробка програми стимулювання самореалізації молодшого школяра засобами мистецтва передбачає організацію художньотворчої діяльності у вигляді занять з метою ознайомлення з різними видами мистецтв на першому етапі, вибору одного з них – на другому та самопрезентації дитини в обраному виді мистецтва – на третьому. Розв’язання таких завдань, як адаптація, індивідуалізація та інтеграція спонукає дитину до самопізнання, самовизначення та самопрезентації. Програма базується на використанні як класичних, так і авторських дидактичних матеріалів відповідно до лінії „сприймання-творення”.

5. Результатами формувального експерименту засвідчено достатню ефективність створеної моделі та програми стимулювання самореалізації молодших школярів засобами мистецтва, оскільки середні значення показників самореалізації дітей початкових класів (мотивації досягнення успіху, впевненості у собі та незалежності) у першій та другій експериментальних групах порівняно з контрольною демонструють позитивну динаміку впродовж досліджуваного вікового періоду. Число осіб із домінуючою мотивацією сподівання успіху, середнім та високим рівнем впевненості у собі, середнім та високим рівнем незалежності другої експериментальної групи емпірично підтверджує залежність динаміки самореалізації молодших школярів від організації сумісної художньотворчої діяльності в різновікових спеціально організованих художньотворчих колективах молодших школярів.

Результати дослідження можуть бути використані як в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл, так і в роботі позашкільних навчально-виховних закладів та в організації підготовки майбутніх психологів, учителів початкових класів, педагогів-організаторів у вищих навчальних закладах.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми психологічної самореалізації особистості як в молодшому шкільному віці, так і в інших вікових періодах. Перспективи подальшої науково-дослідницької роботи вбачаємо у лонгітюдному дослідженні самореалізації дітей, які брали участь в експерименті, до завершення навчання у школі.

Основний зміст дисертації представлений у таких публікаціях:

1. Гандзілевська Г.Б. Вплив музичного театру на формування духовного і творчого потенціалу особистості // Наукові записки. – Острог, 1999. – Т. ІІ, част. 1. – С. 191-193.

2. Гандзілевська Г.Б. Культурно–мистецький центр Університету “Острозька академія” як один із факторів самореалізації особистості // Наукові записки. Психологія і педагогіка. – Острог, 2000. – Вип. 1. – С. 60-65.

3. Гандзілевська Г.Б. Парафіада як один із факторів самореалізації особистості // Християнські цінності: історія і погляд у третє тисячоліття. Збірник наукових записок Національного університету “Острозька академія”. – Острог, 2002. – Т. VI. – С. 234-240.

4. Гандзілевська Г.Б. Музичне мистецтво як допоміжна формування потреби самореалізації молодших школярів // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / За ред. академіка С.Д. Максименка. – К., 2005.– Т. VII, вип. 5. – С. 123-128.