Крім всього перерахованого можливий розвиток у дітей так званого ”прихованого лівшества”, тобто зміна домінуючої півкулі. Момент зміни є тим критичним періодом, коли основні функції центральної нервової системи рівномірно розділені між двома півкулями, після чого починає домінувати права півкуля. Таких людей можна умовно назвати “психічними” лівшами або “прихованими” лівшами, в тому розумінні, що їх ознаки лівшества не пов’язані з домінуванням лівої руки.
Отже, ми ще раз переконалися, що категорія “ліворукі діти ” зовсім не однорідна і будь які стереотипи сприймання можуть відгородити від нас реальну дитину з його індивідуальними особливостями. Таким чином, постає питання про необхідності вивчення лівшей.
На теперішній час існує кілька поглядів на природні властивості лівшей в порівнянні з правшами.
Перший заснований на тому, що показники поведінки і нервово-психічної діяльності у лівшей гірші, ніж у правшей. Прибічники цього підходу проводять данні про частоту лівшества серед хворих епілепсією, олігофренією, шизофренією, спадковим алкоголізмом, а також той факт, що, стаючи дорослим, ці обличчя зберігають низькі адаптаційні можливості, визначену “крихкість“ психологічної діяльності, схильність до короткочасної декомпенсації.
Другий підхід стверджує рівність правшей та лівшей.
Згідно третього підходу, лівші володіють більш високими показниками нервово-психічної діяльності та великими адаптаційними можливостями, ніж правші. Обгрунтовано це тим, що лівші постійно проходиться адаптуватися до “правостороннього” світу. В якості доказу вірності цього підходу можна провести цілий список великих лівшей, серед яких є римські імператори Тиберій та Юлій Цезар, полководці Олександр Македонський, Наполеон, вчені Дж. К. Максвел, І. П. Павлов, художники Леонардо да Вінчі, Мікеланджело, письменник Льюіс Керрол, актор Чарлі Чаплін, і нарешті, президент США У. Клінтон та багато ін. [19, с.17-19]
Єдиної теорії (погляду) на даний момент немає. Впевнено можна стверджувати лише одне: мозок лівшей побудований деяким особливим способом. Більш того, функціональна організація мозку кожного лівші унікальна в порівнянні з такою ж у інших лівшей та амбідекстрів. Точно встановлено, що лівші не є “дзеркальним відображенням “ правшей.
На мою думку, всі три погляди мають право на існування, до того ж по суті вони відповідають основним концепціям виникнення лівшества, а отже і доповнюють один одного. До того ж негативні та позитивні властивості лівші можуть бути двома сторонами однієї й тієї ж медалі.
1.2 Психологічні особливості ліворуких дітей
У ліворуких була виявлена більша, ніж у праворуких, різноманітність психофізіологічних характеристик. Російськими вченими було проведено дослідження емоційної сфери через сприймання ароматів. В ході експерименту звернули на себе увагу відмінності праворуких, ліворуких та амбідекстрів у здатності диференціювати приємний, неприємний та нейтральний аромати. Ліворукі та амбідекстри найбільш точно оцінювали неприємні аромати. За результатами досліджень був зроблений висновок: праворукі виявляють високу чуттєвість до емоцій позитивного знаку, а для ліворуких та амбідекстрів характерна перевага емоцій негативного знаку, тобто вони більш песимістичні. Півкулі можуть взаємодіяти або витісняти один одного. Протягом першого року після народження права півкуля інтенсивно розвивається, але потім послідовно ліва його фактично витісняє. Протягом всього дошкільного періоду дитини переважає активність правої півкулі не тільки в образній, але й в словесній діяльності. Приблизно до чотирьох років права та ліва півкуля однаково підключені до формування мови. Кожна дитина в віці до 5 років легко, надійно, без словника засвоює рідну мову. Але вивчення іноземної мови, почате в середній школі, може продовжуватися довгі роки і часто безуспішно. Це пояснюється також і сучасною роботою півкуль при засвоєнні мови в дитинстві. Є один важливий факт – чим більше лівих ознак у дитини, тим повільніше зріють структури, які пов’язують обидві півкулі мозку. Розвиток взаємодії між півкулями відбувається паралельно дозріванню пучків волокон, які зв’язують їх, - комісур. А поки вони не дозріли, півкулі працюють в більшій мірі не залежно. В перші 2-3 роки життя формуються зв’язки на рівні стовбура мозку. Це найнижчий рівень взаємодії, який забезпечує сумісну регуляцію руху, дихання, биття серця, сну, травлення. Таким чином, на цьому рівні передається інформація, пов’язана з життєзабезпеченням організму. Пізніше в віці 3-7 років, активно дозріває зв’язок більш складного рівня, через який передається інформація з різних каналів, яка забезпечує роботу пам’яті. В цьому віці закладається асиметрія пізнавальних процесів. І нарешті, з 7 до 12-15 років формуються зв’язки, які здійснюються завдяки дозріванню мозолистого тіла. Воно пов’язує різноманітні відділи кори головного мозку між собою. Як раз в цей період дозрівають і лобні частини, які відповідають за ціле направлену активність. Тому мозолисте тіло активно вмикається в розподіл навантаження лобних частин лівої та правої півкуль. Очевидно, що затримка дозрівання зв’язків між півкулями може змінити перерозподіл навантаження між ними, а отже, вплинути на особливості формування пізнавальних процесів у дошкільників. Схоже, швидкість дозрівання структур, які відповідають за розвиток асиметрії, запрограмована генетично. Багаторазово було підтверджено і на тваринах, і на людях, що виражена рухова асиметрія пов’язана з кращими показникам пам’яті. Подібні ж закономірності були виявлені і для інтелекту, оціненого за методикою Векслера. Виявилось, що високі показники інтелекту (більше 130 балів) мали хлопчики, у яких був виражений лівий і правий профіль. Число дівчат з високим значенням коефіцієнта інтелекту виявилось більше в групі з правим профілем. В групах і хлопчаків, і дівчаток зі змішаними профілями число дітей з високим інтелектом було менше в три рази в порівнянні з групами, в яких виділялась одностороння асиметрія (або всі ознаки ліві, або – праві). Кращі показники і пам’яті, і інтелекту при вираженій асиметрії пояснюється тим, що встановлення зв’язків в межах однієї півкулі відбувається швидше, ніж при міжпівкульному переносі інформації. Вважається, що інтелект визначається високими швидкісними характеристиками обробки інформації. В такому випадку діти, у яких синтез інформації під час розв’язку задач відбувається в одній півкулі,виявляються в більш виграшній ситуації, ніж діти, яким необхідна взаємодія півкуль, оскільки обробка сенсорних та моторних показників мозаїчно розташована в півкулях. Враховуючи незрілість мозолистого тіла, яке пов’язує півкулі в дошкільному віці, можна уявити, що основна затримка при розв’язувані задач пов’язана з переносом інформації. Однак ми знаємо, що рівень інтелекту не тільки визначається асиметрією, але й залежить від багатьох інших факторів [11]. Під час одного досліду були вивчені стійкість уваги, об’єм пам’яті, швидкість сенсомоторної реакції, розвиток моторики кисті ведучої руки і рівень адаптації у дітей старшої групи дитячого садка перед випуском в школу і через рік, в кінці першого навчального року. Виявилось, що діти з правам типом профіля мали кращі показники пізнавальних здібностей в порівняні з рештою ( у виборці не виявилось дітей з лівим та симетричним профілями). Але діти зі змішаним профілем були більш адаптовані до школи. Слід пам’ятати, що люди з переважно лівим ознаками більш ефективно адаптуються до природних факторів середи, а не до соціальних умов, де в них більша вірогідність зриву під час стресу в порівнянні з іншими варіантами профіля. Їх не адаптованість може проявлятись в ситуаціях, які сприяють розвитку тривожності та страху. Відомо, що діти з вираженими лівими ознаками більш емоційні. Спокійні, зручні умови не впливають на прояв їх високих інтелектуальних здібностей. Однак будь-які міжособистісні конфлікти, труднощі при входженні в колектив можуть в деякій мірі змінити і результати їх інтелектуальної діяльності. Досить часто дитина з лівим профілем, полюбивши якого-небудь вчителя, демонструє високі досягнення по його предмету. І навпаки, у випадку неприязного відношення він переносить своє відношення до вчителя на предмет в цілому. Всі діти в 6-7 років дуже залежні від емоційного контакту з дорослим, але все ж таки діти з правим та змішаним профілями можуть дистанціюватись від дорослого і простіше відноситись до конфліктних ситуацій. Ця чутливість дитини з лівим профілем залежить від умов його життя в сім’ї. Конфліктність всередині сім’ї, висока тривога батьків (у яких також є лівий профіль) можуть спровокувати у такої дитини відповідну тривогу, іпохондричні скарги. В свою чергу, тривожні батьки можуть активно реагувати на іпохондричні прояви дитини гіперопікою, контролем стану його здоров’я, а в дитини, у відповідь на таку поведінку дорослих, вже повторно виникають боязкість і низький самоконтроль. Схожа мета події може підсилюватись при потраплянні в школу, в якій по тим або іншим причинам вимог будуть перевищувати можливості дитини. Таке перевищення можливе через те, що, переживаючи за здоров’я своєї дитини, батьки до школи не розвивали в ній самостійність, відповідальність, прагнення довести до кінця почату справу. Затримка розвитку структур мозку у дитини не свідчить про проблеми розвитку, а говорить про індивідуальний час готовності дитини до тієї чи іншої діяльності. У вчителів залишається єдина можливість – чекати, поки відповідні мозкові структури досягнуть стану зрілості. Це не означає, що чекання має бути пасивним. Воно торкається лише того результату, який потрібно прогнозувати на даному етапі, а не про відсутність специфічних дій. Самі ж дії можуть мати два аспекти: загально закріплюючі, забезпечуючи повноцінний розвиток мозку та цілеспрямовані заходи по засвоєнню конкретної навички. Умови ефективного розвитку мозку дитини досить відомі, необхідно їх тільки виконувати. Мозок потребує до 20% всього кисню, і будь-яка його нестача лишає мозок енергії для розвитку. Тому дитина потребує у регулярних прогулянках. Друга умова ефективного розвитку мозку – регулярна рухова активність. Стимулюючи розвиток м‘язів, ми підсилюємо активність структур мозку, які ними керують. Сумісні дії рук та ніг потребують проведення імпульсів з півкулі в півкулю, а отже, збуджують не лише відповідні частини кожної півкулі, але й мозолисте тіло. Розвиток пізнавальної та емоційної сфери дитини також буде впливати на дозрівання його мозку. Але когнітивна діяльність має бути їй під силу, викликати цікавість та не провокувати втому – процес, який, навпаки, затримує розвиток, в тому числі і нервової системи. Будь-якому уважному дорослому під силу нагляд за тим, наскільки відповідає когнітивна робота можливостям дитини. Наполеглива, постійна робота на позитивних емоціях дозволить дитині послідовно долати труднощі [5, с.26-29].