Вплив особистісних характеристик на прояв агресивної поведінки у підлітковому віці (стр. 7 из 8)
Як же можна допомогти людині, що готується до суїциду?
1. Дайте людині можливість розповісти про свої почуття.
У стані щиросердної кризи кожному з нас насамперед необхідний хто-небудь, хто готовий нас вислухати. Прикладайте усі зусилля, щоб зрозуміти проблему, сховану за словами. Але часто людина, що думає про самогубство, замикається і не йде на контакт. Спробуйте самі почати розмову. Якщо ви м’яко звернете увагу на деякі замічені вами зміни в її поведінці, то це може спонукати її розкритися і довіритися вам («схоже, у тебе щось сталося, і це тебе мучить»). Слухаючи, виявляйте співчуття – будьте активним слухачем. При цьому важливо підкреслити, що ця людина важлива як для вас, так і для інших. Не залишайте її на самоті навіть після вдалої розмови.
2. Фахівці радять також забрати всі речі, що могли б стати знаряддям самогубства.
3. Якщо вас серйозно турбує стан людини, необхідно звернутися за допомогою до фахівців (психолога, психіатра, лікаря).
Напевно, у кожного в житті бувають моменти, коли здається, що все життя складається тільки з проблем. Якщо сьогодні життя є таким похмурим боком, головне – знайти в собі сили перебороти цей стан, вірити, що за важкими днями неодмінно наступить сонячний ранок, коли всі сьогоднішні проблеми здадуться вам просто сном, важким, страшним, але сном. Завжди пам’ятайте, що поруч з вами знаходяться близькі люди, яким дорогі ви і які дорогі вам.
Висновки
У результаті експериментального дослідження висунута нами гіпотеза знайшла своє часткове підтвердження; поставлені нами цілі й задачі було виконано.
Виходячи з цього, можна зробити наступні висновки:
1. Аналіз теоретичних та емпіричних даних розширив знання про специфіку прояву агресивної поведінки дітей старшого підліткового віку;
у результаті визначення рівня агресії нами було виявлено, що більшості підлітків притаманний середній рівень агресії.
2. Використання методики діагностики показників і форм агресії /А. Басса та А. Даркі/ дало можливість отримати широку інформацію про цей феномен: отримані нами дані виявляють значні відмінності у прояві агресивної поведінки за статеворольовою ознакою;
високий рівень агресії спостерігається частіше у хлопців, ніж у дівчат;
при зіставленні рівнів та форм агресії було встановлено, що підлітки з високим рівнем агресії в основному надають перевагу фізичній і вербальній формі, із середнім рівнем – непрямій формі прояву агресії, з низьким – образі.
3. Результати методики визначення інтегральних форм комунікативної агресивності /В.В. Бойко/ у цілому показали прояв тільки середнього й високого рівнів агресивності;
отримані дані свідчать про наявність діаметрально протилежних показників: якщо у хлопців домінує високий рівень комунікативної агресивності, то середній проявляється у дівчат. Такий результат знайшов підтвердження в отриманих раніше даних, які свідчать про те, що дівчата менш агресивні, ніж хлопці;
найбільшу комунікативну агресивність мають ті підлітки, для яких характерна мимовільність агресії, аутоагресія, нездатність гальмувати агресію й задоволення від агресії;
підлітки із середнім рівнем комунікативної агресивності надають перевагу розплаті за агресію й ритуалізації агресії.
4. З метою визначення впливу агресивних чинників на особистісні властивості та якості підлітків ми відмітили основні домінуючі риси особистості. Відповідно до результатів «Психогеометричного тесту» /С’юзен Деллінгер/, можна сказати, що досліджувані, які обирали квадрат, у більшості своїй відносяться до чоловічої статі (маскулінного єства), а ті, хто обрав коло, – до жіночої статі (фемінінного єства). Більш креатині підлітки менше схильні до агресії;
низький рівень агресії притаманний підліткам з позитивною установкою на все нове, але з менш стійкими особистісними якостями;
середній та вище середнього рівні агресії характерні для тих, хто прагне до лідерства, до ризику, проявляє впевненість у собі, енергійність.
5. Дане дослідження частково підтвердило висунуту нами гіпотезу. За результатами кореляційного аналізу, вплив особистісних характеристик на прояв агресивної поведінки яскравіше проявляється у виборці хлопців, ніж дівчат; однак отримані коефіцієнти кореляції вказують на наявність слабкої залежності змінних.
Виходячи з цього, можна сказати, що особливий вплив на прояв агресивної поведінки у підлітковому віці можуть здійснити інші особистісні властивості та якості.
Література
1. Аверин В.А. Психология детей и подростков: Учеб. пособие. – СПБ: Изд-во Михайлова В.А., 1998.
2. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Л., 1968.
3. Анастази А. Дифференциональная психология. – М.: Апрель-пресс; Эксмо-пресс, 2001.
4. Бэрон Р., Ричардсон Д. Агрессия – СПБ, 1997
5. Блонский П.П. Очерки детской сексуальности. – Л. – М., 1935.
6. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми. – М., 1991
7. Вікова психологія /М-во освіти УРСР, Наук.-дослід. інс-т психології УРСР. За ред. Г.С. Костюка. – К.: Рад. школа, 1972.
8. Возрастные особенности психологического развития детей /Под ред. И.В. Дубровиной, М.И. Лисиной. – М., 1982.
9. Гусева А.Г. Психологические механизмы развертки представлений юношей и девушек о своей внешности и понимания личности. Вопросы психологи межличностного познания и общения. – Краснодар, 1985.
10.Заброцький М.М. Вікова психологія: навч. посібник. – К.: НАУП, 1998.
11.Ильина М.Н. Возрастные изменения выносливости и ее компонентов. Психофизиология спортивних и трудовых способностей человека. – Л., 1974.
12.Кон И.С. Психология юношеской дружбы. – М., Просвещение, 1972.
13.Кочарян А.С. Личность и половая роль – Харьков, 1996.
14.Кюсус Г. Введение в дифференциальную психологію учения. – М., 1987.
15.Крайг Г. Психология развития. – М-Х-М, 2000.
16.Лоренц К. Агрессия. – М., 1994.
17.Мельников В.М., Ямпольский Н.Т. Введение в экспериментальную психологию личности. – М.: Просвещение, 1985.
18.Мак-Кей М., Роджерс П., Мак-Кей Ю. Укрощение гнева. – СПБ., 1997.
19.Маркізе Г. Эрос и цивилизация. – К., 1995.
20.Обозов Н.Н. Мужчина + женщина =? – СПБ., 1995.
21.Паренс Г. Агрессия наших детей. – М., 1997.
22.Психология человеческой агрессивности: Хрестоматия /Сост. К.В. Сельченок. – Мн.: Харвест, М.: АСТ, 2001.
23.Психология современного подростка /Под ред. Д.И. Фельдштейна; Науч.-исслед. ин‑т общей и педагогической психологи Акад. пед. наук СССР. – М.: Педагогика, 1987.
24.Перлз Ф. Опыты психологи самопознания. – М., 1993.
25.Психология личности в трудах отечественных психологов /Состав. Л.В. Куликов – СПБ.: Питер, 2000.
26.Психология личности в трудах зарубежных психологов /Под. ред
А.А. Реана. – СПБ.: Питер, 2000.
27.Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога: Учеб. пособие: В 2 кн. М., 2002.
28.Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст: проблемы становлення личности. – М., 1994.
29.Реан А.А. Психология изучения личности: Учеб. пособие. – СПБ., Изд-во Михайлова В.А., 1999.
30.Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология – СПБ.: Изд-во «Питер», 2000.
31.Семенюк Л.М. Психологические особенности агресивного поведения подростков и условия его коррекции: Учебное пособие. – М., Клинтон, 1998.
32.Словарь практического психолога. – М., 1998.
33.Спілкування, сутність, діагностика, тренінг. Метод. посібник за ред. Сидорова В.М. – Донецьк: ДОДССМ, 1996.
34.Фридман Л.М., Кулачина И.Ю. Психологический справочник учителя. – М.: Просвещение, 1991.
35.Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.
36.Фурманов И.А. Детская агрессивность. – Минск, 1996.
37.Шевандрин Н.И. Психодіагностика, коррекция и развитие личности. – М.: Гуманит. изд. центр «ВЛАДОС», 1999.
38.Юферева Т.И. Формирование психологического пола. Формирование личности в переходный период от подросткового к юношескому возрасту. – М., 1987.
39.Ясперс К. Общая психопатология. – М., 1997.
40.Яценко Т.С. Психологічні основи групової корекції // Навч. посібник, К.:Либідь, 1996.
Додаток 1Психолого-педагогічні рекомендації
Аж до недавнього часу увага дослідників була спрямована в основному на вияснення причин агресії, а не на пошук засобів її попередження чи редукування. Таке невтішне становище справ можна пояснити широким розповсюдженням, з одного боку, впевнення в тому, що нам уже відомі найбільш ефективні способи попередження агресивних дій – покарання й катарсис; і, з іншого – уявлення проте, що агресію можна редукувати шляхом елімінації чинників, які сприяють її прояву даними.
Одна з головних причин того, що багато людей постійно потрапляють у проблемні ситуації, надзвичайно проста: у них просто не вистачає базових соціальних умінь.
Наприклад, вони не знають, як відповісти на провокації інших, щоб загасити полум’я гніву, а не роздмухати його ще більше. Точно так же вони й гадки не мають про те, як проінформувати інших про свої бажання, і дуже засмучуються, коли реакції людей не співпадають з їхніми очікуваннями. Часто їх манера самовираження за м’якістю і делікатністю нагадує наждак. А якщо додати до цього байдужість до емоційного стану інших…У результаті вони постійно відчувають сильну фрустрацію, говорять і роблять речі, котрі налаштовують оточуючих проти них. Схоже, що люди, яким не властиві соціальні вміння, займають у кожному суспільстві свою нішу, що вчиняють насильство. Таким чином, навчаючи цих людей соціальних умінь, яких їм так не вистачає, можна поступово зменшити кількість випадків прояву агресії.
На щастя, існують різні способи навчання людей таким умінням. Більше того, оволодіння ними, схоже, різко знижує вірогідність бути втягненим в агресивні взаємовідносини.