Проста форма шизофренії маніфестує втратою колишніх спонукань до життя й інтересів, дозвільним і безглуздим поводженням, відірваністю від реальних подій. Вона повільно прогресує, причому поступово заглиблюються негативні прояви хвороби: зниження активності, емоційна бідність мови й інших засобів комунікації (міміка, контакт очей, жестикуляція). Знижується ефективність у навчанні й у роботі - до повного їхнього припинення. Галюцинації й марення відсутні або займають невелике місце в картині захворювання.
Гебефренична форма відрізняється від простій більший рухливістю хворих, метушливістю з відтінком пустотливості й манірності, характерна нестійкість афекту. Хворі бувають просторікуваті, схильні до марного резонерству, стереотипних висловлень, мислення їх бідно й одноманітно. Маревні переживання вражають своєю безглуздістю. По Е. Крепелину, тільки в 8 % хворих відзначаються більш-менш сприятливі ремісії, але в цілому перебіг хвороби відрізняється злоякісністю.
Параноїдна форма характеризується перевагою в картині хвороби маревних розладів, що утворять параноїдний синдроми, синдром психічного автоматизму Кандинського-Клерамбо. Спочатку відзначається тенденція до систематизації марення, але надалі він стає усе більше фрагментарним і безглуздим, фантастичним. У міру розвитку хвороби підсилюються негативні симптоми, що складаються в картину емоційно-вольового дефекту.
Кататонична форма проявляється психомоторними розладами у вигляді ступору або порушення. Ці два стани можуть чергуватися один з одним.
Підрозділ шизофренії по її клінічних формах є умовним. Будучи процесуальним захворюванням, шизофренія характеризується послідовною зміною психопатологічних синдромів протягом хвороби. Форми шизофренії відбивають особливості її клінічної картини на тім або іншому етапі розвитку й можуть поміняти один одного. Так, захворювання може маніфестувати параноїдними розладами, які потім трансформуються в кататоничні, у зв'язку із чим міняється й форма шизофренії. В інших випадках при тривалому й несприятливому плині параноя поступово вгасає, маревні й симптоми стають менш вираженими, фрагментарними й не визначають більше поводження хворих. Але наростають і виступають на перший план негативні симптоми захворювання: емоційна тупість й апатія.
Труднощі діагностики клінічних форм шизофренії збільшуються тим обставиною, що на різних етапах хвороби клінічна її картина являє собою сполучення, суміш симптомів, що ставляться до різних її форм. Так, при спостереженні хворого виявляється, що симптоми в нього сполучаються з вираженими маревними; при простій формі більш, ніж звичайно, представлені маячні ідеї відносини, особливого значення, симптоми психічного автоматизму. Нерідко картина психозу ще більше ускладнюється за рахунок виражених афективних розладів - депресивних і маніакальних, що надає їй зовсім особливий характер. Існуюче в клінічній практиці поняття "провідного синдрому", що дозволяє серед усього різноманіття психічних порушень вичленувати головні й найбільш істотні, сполучено із суб'єктивною оцінкою картини захворювання. Крім того, воно суперечить більше продуктивному розумінню суті психопатологічного синдрому як цілісної картини психічних розладів на даному етапі розвитку хвороби, що дозволяє ідентифікувати її шляхом схоплювання, дізнавання.
Література
1.Єникєєва Д.Д. Основи популярної психіатрії. - К., 1997
2.Селецький А.И. Психопатологія дитячого віку. - К., 1987
3.Бухановський А.О., Кутявин Ю.О., Литвак М.Е. Загальна психопатологія. - К., 2003
4.Коркина М. В., Лакосина Н.Д., Личко О.Є. Психіатрія: Підручник. - К., 1995
5.Руководство по психиатрии. //Под ред. Г.В.Морозова. В 2-х томах.— М., 1988.