Вінницький соціально-економічний інститут
Університету "Україна"
Курсова робота з предмету «Соціальна психологія»
на тему:
«Чинники популярності в підлітковій групі»
Виконала:
студентка групи ПС-31(07)з
Дяченко Ірина Петрівна
Перевірила: ст. викладач
Комар Тетяна Олександрівна
Вінниця 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ПРОБЛЕМА ЛІДЕРСТВА В НАУКОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ
1.1 Проблема лідерства в сучасному суспільстві
1.2 Лідерство і керівництво в малих групах
1.3 Лідерство як структурний феномен
РОЗДІЛ.2. Особливості підліткового віку
РОЗДІЛ 3. Дослідження популярності в підлітковій групі
3.1 Аналіз методів та методик
3.1.1 Методика «Соціометрія» Дж. Морено
3.1.2 Методика діагностики акцентуації характеру. (Опитувач К. Леонгарда - Г. Шмишека)
3.1.3 Анкета на визначення популярності
3.2 Кореляційна робота по визначенню популярності у підлітковій групі
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ
Актуальність теми. Популярність в підлітковій групі є дуже важливим чинником життя підлітка, тому ця тема є досить актуальною. Адже всім відомо як важко переживає школяр підлітковій вік, все тоді важливо, як ті одягнений, як виглядаєш, з ким товаришуєш, тому що все це робить тебе популярним, або навпаки, самітником без друзів, невдахою. Оскільки в підлітковому віці всі почуття загострені, колосальні перепади настрою від радості до сліз, підліткова свідомість формується, тому вона дуже чутлива до всіх зовнішніх проявів. Все має значення для формування свідомості в цей час, і сім’я і школа, та для підлітка найважливішим в цей час є його коло спілкування, та його місце в ньому.
Необхідність проведення даного дослідження полягає в тому, щоб визначити основні чинники популярності серед підлітків, основні проблеми пов’язані як з популярністю, так і з її відсутністю. Можливість попередження страшних травм та суїцидів. Адже неприйнятий підліток може піти і на крайні міри, на самогубство. Також підліток якого не приймають наприклад в школі, може знайти собі інших друзів на вулиці, де його будуть приймати таким який він є, та подавати на його думку гарний приклад. Та не завжди це так, частіше всього це закінчується наркоманією та алкоголізмом.
Тому дуже важливо дослідити функціонування популярності та дружніх відносин в класі для того, щоб запобігти всі ці страшні наслідки.
Метою даної курсової роботи дослідити причини популярності в підлітковій групі, риси характеру через які, ті чи інші підлітки стають популярними
Завдання:
1. вивчити літературу по даній темі;
2. розглянути та провести методики по визначенню популярності в групі;
3. зробити висновок по використаній роботі.
Об'єкт дослідження це підліток (підлітковій вік)
Предмет вивчення. Взаємовідношення підлітків між собою, формування лідерів, чинники які зумовлюють популярність в підлітковій групі
За останній час намітилося значне зростання інтересу до проблеми лідерства. Цепояснюється логікою досліджень мікросередовища малих груп, яке з неминучістю призводить довстановленню факту групової диференціації, що у свою чергу дозволяє побачити значення і рольватажків, організаторів і лідерів контактних груп. Крім того, хід досліджень структури і динамікипсихології малих груп впритул підводить і до питань прикладної соціальної психології, до питаньефективного керівництва і управління груповою діяльністю, а тим самим і до визначення місця і ролілідерства в структурі чинників групової інтеграції.
Ця проблема вивчається багатьма ученими, і стала воістину міждисциплінарною, але психологамналежить пріоритет як в кількісному відношенні (по числу теорій, проведених експериментівпублікацій, дослідницьких центрів), так і по розробленості проблеми. Інтерес дослідниківзакономірний - в людському суспільстві існують різні групи, неодмінним атрибутом яких напевному етапі розвитку являється висунення лідера.
Під лідерством прийнято розуміти один з процесів організації і управління малою соціальноюгрупою, сприяючий досягненню групових цілей в оптимальні терміни і з оптимальним ефектомдетермінований пануючими в суспільстві соціальними стосунками. Разом з самим явищемлідерства, що припускає певний зв'язок і взаємодію між ініціатором і організаторомгруповій діяльності з одного боку, і членами групи - з іншою, необхідно розрізняти і поняттялідера.
Лідер - це член групи, який спонтанно висувається на роль неофіційного керівника вумовах визначеної, специфічної і, як правило, досить значущій ситуації, щоб забезпечитиорганізацію спільної, колективної діяльності людей для найбільш швидкого і успішного досягненнязагальної мети.
У характеристиці самого поняття лідера групової діяльності важливо підкреслити декілька обставин: по-перше, що лідер не висувається групою на відповідний пост, а спонтанно займає лідерську позицію з відкритої або прихованої згоди групи; по-друге, що лідервисувається на роль неофіційного керівника, а отже, з його особою ідентифікуєтьсяспецифічна і не вичерпувана системою офіційно загальноприйнятих значень, система групових норм іцінностей; по-третє, що лідер висувається на відповідну роль в умовах не лише специфічної але і завжди досить значущої життєвої ситуації групи.
Лідерство, за своєю природою, є результатом одночасно як об'єктивних (інтереси, ціліпотреби і завдання групи в конкретній ситуації), так і суб'єктивних (індивідуально-типологічніособливості індивіда як ініціатора і організатора групової діяльності) чинників.
Проблеми лідерства є ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієюсторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, що приписуються тим, хтоуспішно чинить вплив або впливає на інших, з іншою, лідерство - це процес переважно несилової дії у напрямі досягнення групою або організацією своїх цілей. Лідерствоє специфічним типом управлінської взаємодії, заснований на найбільшефективному поєднанні різних джерел влади і спрямований на спонукання людей до досягненнязагальних цілей.
Лідерзнаходиться в найсильнішій залежності від колективу. Група, маючи образ лідера, - модель, вимагає відреального лідера, з одного боку, відповідності їй, а з іншого - від лідера вимагається здатність виражати інтереси групи.
Вплив лідера завжди залежить від ситуації. Вищий інтелект, підготовка або досвід можутьстати основою для лідерства. Зазвичай важливе значення має схильність до домінування, а самеуміння проявляти ініціативу в міжособових стосунках, направляти увагу інших, пропонувати їмрішення.
Проблема лідерства як психологічного феномену є однією з кардинальних проблем в соціальній і організаційній психології, і, на сьогодні, вона, вийшовши за рамки цих наук, являється однією з найбільш популярних концепцій в сучасній суспільній свідомості.[8,34-57]
При характеристиці динамічних процесів в малих групах, природно, виникає питання про те, як група організовується, хто бере на себе функції її організації, який психологічний малюнок діяльності по управлінню групою? Проблема лідерства і керівництва є однією з кардинальних проблем соціальної психології, бо обидва ці процеси не просто відносяться до проблеми інтеграції групової діяльності, а психологічно описують суб'єкт цієї інтеграції. Коли проблема позначається як "проблема лідерства", то цим лише віддається данина соціально-психологічної традиції, пов'язаної з дослідженням цього феномену. У сучасних умовах проблема має бути поставлена значно ширше, як проблема керівництва групою. Тому украй важливо зробити передусім термінологічні уточнення і розвести поняття "лідер" і "керівник. Б.Д. Парыгин називає наступні відмінності лідера і керівника : 1) лідер в основному покликаний здійснювати регуляцію міжособових стосунків в групі, тоді як керівник здійснює регуляцію офіційних стосунків групи як деякої соціальної організації; 2) лідерство можна констатувати в умовах мікросередовища (яким і є мала група), керівництво - елемент макросередовища, тобто воно пов'язане з усією системою громадських стосунків; 3) лідерство виникає стихійно, керівник всякої реальної соціальної групи або призначається, або обирається, але так чи інакше цей процес неє стихійним, а, навпроти, цілеспрямованим, здійснюваним під контролем різних елементів соціальної структури; 4) явище лідерства менш стабільно, висунення лідера великою мірою залежить від настрою групи, тоді як керівництво - явище стабільніше; 5) керівництво підлеглими на відміну від лідерства має набагато певнішу систему різних санкцій, яких в руках лідера немає; 6) процес ухвалення рішення керівником (і взагалі в системі керівництва) значно складніший і опосередкований безліччю різних обставин і міркувань, що не обов'язково кореняться в цій групі, тоді як лідер приймає більш безпосередні рішення, що стосуються групової діяльності; 7) сфера діяльності лідера - в основному мала група, де він і є лідером, сфера дії керівника ширша, оскільки він представляє малу групу в ширшій соціальній системі [12, 310-311].
Як видно з приведених міркувань, лідер і керівник мають проте справу з одинпорядковим типом проблем, а саме, вони покликані стимулювати групу, націлювати її на рішення певних завдань, піклуватися про засоби, за допомогою яких ці завдання можуть бути вирішені. Хоча за походженням лідер і керівник розрізняються, в психологічних характеристиках їх діяльності існують загальні риси, що і надає право при розгляді проблеми частенько описувати цю діяльність як ідентичну, хоча це, строго кажучи, не є цілком точним. Лідерство чисто психологічна характеристика поведінки певних членів групи, керівництво більшою мірою є соціальна характеристика стосунків в групі, передусім з точки зору розподілу ролей управління і підпорядкування. На відміну від лідерства керівництво виступає як регламентований суспільством правовий процес [15, 84-89]. Щоб вивчити психологічний зміст діяльності керівника, можна використовувати знання механізму лідерства, але одне знання цього механізму ні в якому разі не дає повної характеристики діяльності керівника.