Радість, як усяка фундаментальна емоція, має свої унікальні характеристики, і, для того щоб одержати повне уявлення про цю позитивну емоцію, ми докладно зупинимося на кожній з її характеристик, розглянемо функції, які вони виконують.
Чим радість відрізняється від почуттєвого задоволення
Щоб зрозуміти, що таке емоція радості, потрібно насамперед визначити її відмінності від почуття задоволення, яка дається нам сенсорними відчуттями, такими як тактильні й смакові. Коли ми голодні, поглинання їжі приносить нам задоволення, але не обов'язково викличе радість. Якщо ви обідаєте у своєму улюбленому ресторані, їсте своє улюблене блюдо, то ваше задоволення, напевно, буде дуже велике. Якщо при цьому вас оточує приємна компанія, то ця обставина й пов'язані з ним події можуть викликати у вас радість. Однак почуттєве задоволення, що ви одержуєте від поглинання добре приготовленої їжі, відмінно від того почуття радості, що ви випробовуєте, коли співрозмовник повідомляє вам гарну новину або коли ви чуєте звернене до вас признання в любові.
Секс - ще одна сфера людського життя, прямо пов'язана з почуттєвим задоволенням. Сексуальне задоволення засноване головним чином на тактильних відчуттях, воно може виникати незалежно від емоції радості. Сексуальна близькість часто пов'язана з емоцією інтересу-збудження, і вона може також супроводжуватися переживанням радості, але це переживання лише доповнює сексуальна насолода. Відомо, що людина може одержувати задоволення від сексу навіть у сумі, і це очевидно свідчить про те, що почуттєве задоволення відмінно від переживання радості.
Вказані тут розходження між почуттєвою насолодою й переживанням радості потрібні, тому що ці розходження надзвичайно важливі для розуміння емоції радості, її причин і наслідків. Емоція радості в буквальному значенні набагато більше невловиме, чим почуттєва насолода. Плитка шоколаду або стаканчик морозива майже щораз роблять нам почуттєву приємність, але не просто визначити, що принесе людині радість, запланувати радісне переживання. Деякі дослідники схильні вважати, що емоція радості є скоріше побічним продуктом прагнення до певного результату, мети, ніж прямим наслідком наших дій. Або, говорячи інакше, ви можете шукати почуттєву насолоду й, швидше за все, випробуєте її в тій або іншій формі, але навряд чи ви відправитеся на пошуки радості в найближче кафе-морозиво.
Причини радості
Якщо в дорослої людини емоція радості не піддається плануванню, то у малюка вона може бути викликана цілком певними видами стимуляції. Цікаво, що перша посмішка немовляти - це завжди соціальна посмішка, вона викликана присутністю іншої людини. Високий жіночий голос викликає в 3-тижневі дитини посмішку радості. Приблизно на 5 тижню життя малюк починає відповідати радісною посмішкою на людську особу. Хоча радість не можна вважати чисто соціальною емоцією, ефективність цих ранніх активаторів дозволяє припустити, що в основі емоції радості лежить і якийсь соціальний компонент, що соціальні взаємодії або соціальні відносини є найбільш надійним джерелом радісних переживань.
Поводження, яким немовля реагує на звернену до нього посмішку, кивок голови, може розповісти нам не тільки про природу радісного переживання, але також і про природу людини. Починаючи з 5-й тижня й аж до 5-го місяця життя малюк посміхається будь-якій людині, якщо особа цієї людини перебуває на відстані двох футів від його особи і якщо ця людина киває йому. Часом виникає відчуття, що малюк має воістину безмежний запас посмішок, невичерпним арсеналом радісних переживань, що він готовий поділитися ними з будь-якою людською істотою, аби тільки ця істота приділила йому небагато часу й уваги.
У повсякденному житті ця невичерпна здатність дитини посміхатися має вирішальне значення для формування й розвитку його відносин з матір'ю й іншими близькими людьми. Коли мати нахиляється над дитиною, щоб задовольнити ті або інші фізіологічні потреби, вона посміхається їй і у відповідь спостерігає її посмішку, чує її ласкавий голос. Ця підкріплювальна стимуляція, що малюк одержує легко й природно, лише завдяки здатності посміхатися, має надзвичайно важливе позитивне значення для його здоров'я й благополуччя. Відсутність або недолік такої форми соціальної взаємодії може викликати в малюка депресію, відчуження й навіть затримку фізичного розвитку.
Гра є джерелом радості. Батькам не завжди вдається придумати такі ігри, які викликали б посмішку в новонародженої дитини й радісний сміх в 4-місячного малюка. Лише з віком, навчившись грати самостійно, спонукуваний інтересом до гри, малюк починає випробовувати радість від своїх маленьких перемог і досягнень. Освоєння тих або інших навичок, як у грі, так і при рішенні інтелектуальних завдань, усвідомлення своїх досягнень може стати джерелом радості, і радість переживається людиною гостріше, якщо їй передували невдача й періоди депресії.
Вираження радості
Радість - це одна з найпростіших емоцій, найпростіших з погляду мімічного вираження й можливості розшифровки цього вираження. Найпростіша посмішка виникає в результаті скорочення всього однієї пари м'язів - скули. Ці м'язи, скорочуючись, відтягають і злегка піднімають куточки рота.
Радість виражається посмішкою й сміхом, ці прояви легко розшифровуються й майже завжди свідчать про емоцію радості. Однак значення першої посмішки людини, посмішки немовляти, дотепер залишається загадкою. Очевидно, можна вважати, що вона обумовлена тільки внутрішніми процесами (активністю стовбура мозку), тому що вперше вона проявляється в сні (під час фази швидких рухів око).
Справжня соціальна посмішка звичайно викликає також скорочення кругових м'язів ока. У дорослої людини скорочення цих м'язів викликає легкі зморщечки, які проміннячками розходяться від зовнішніх куточків очей (так звані «гусячі лапки»). Одночасне скорочення кругових м'язів ока піднімає щоки й створює легкий прищур. Це вираження має безліч варіацій. Питання про те, чи можна вважати всі ці варіації посмішкою в точному значенні, поки залишається відкритим, але в повсякденному житті ми, як правило, називаємо їх посмішкою. Ці різні посмішки мають різний сенс, і ми можемо спостерігати їх навіть у немовляти малюка.
Екман і Фризен (Ekman, Friesen, 1982) виділяють три типи посмішки: посмішку щиру, фальшиву й нещасну, жалібну. Наведене ними опис щирої, або справжньої, посмішки збігається з тим описом, що ми привели вище. У дорослої людини така посмішка триває, як правило, від 2 до 4 секунд.
Фальшива посмішка має два різновиди. Підроблена посмішка виражає не стільки радість, скільки бажання здаватися радісним, а за допомогою вдаваної посмішки людина намагається сховати від навколишні свої негативні емоції. Екман і Фризен описують ряд ознак, що відрізняють фальшиву посмішку від щирої. По-перше, це відносна пасивність кругових м'язів ока, у результаті чого при фальшивій посмішці щоки майже не піднімають і відсутні характерні зморщечки в зовнішніх куточків очей. При особливої нарочитості посмішки, коли скорочення скулових м'язів досить помітно підніме щоки, її буває важко відрізнити від справжньої посмішки. Фальшива посмішка слабкої або помірної інтенсивності розпізнається досить легко по відсутності характерного підведення щік і зморщечок навколо очей.
Фальшива посмішка буває, як правило, асиметрична, з більшим зсувом у ліву сторону. Крім того, вона виникає або раніше, або пізніше, ніж того вимагає ситуація. Вона відрізняється від щирої посмішки також і тривалістю. Її кульмінаційний період триває довше звичайного. Період розгортання, навпаки, коротше, і тому фальшива посмішка з'являється на особі як би раптово. Так само раптово вона зникає - на відміну від щирої посмішки, що вгасає поступово.
Третій тип-нещасну посмішку Екман і Фризен описують як посмішку, накладену поверх мімічного вираження негативної емоції. Людина чимсь розстроєний, почуває себе нещасним, і це написано в нього на особі, однак всупереч своїм почуттям і їхній очевидності для навколишніх він намагається зобразити посмішку. Будь-який мало-мальськи уважний спостерігач легко розпізнає цю нещасну, жалюгідну посмішку - вона малопереконлива, з-під її, як правило, переглядає зовсім інше мімічне вираження.
Сміх. Багато з людей сприймають сміх як вираження бурхливої радості. Це справедливо, але не завжди. Сміх, що виник у процесі інтимного спілкування, викликаний зустріччю з коханою людиною або рішенням важкого завдання, може дійсно свідчити про інтенсивну емоцію радості. Однак коли ми сміємося над удалим жартом, дружнім шаржем, або при зустрічі з якоюсь безглуздістю, то ми сміємося не тому, що випробовуємо радість, а тому, що розуміємо зміст жарту, натяку, уловлюємо невідповідність між двома предметами або явищами, які чомусь раптом виявилися зв'язаними разом. Такий сміх припускає роботу розуму, ми повинні вміти встановити взаємозв'язок між тими або іншими предметами, уміти зрозуміти безглуздість, абсурдність тієї або іншої ситуації. Якщо малюк сміється побачивши встали рачки батька, виходить, він розуміє неадекватність, безглуздість його поводження. Є сміх, що не вимагає настільки складних когнітивних процесів. Навіть дитини сміються, коли їх лоскочуть, тому що такий сміх не припускає роботи розуму.
Гра й моторні прояви радості. Якщо мімічно радість виражає себе посмішкою, то бурхлива рухова активність, як видно, може служити індикатором того, що переживання, що лежить в основі цієї активності, хоча б почасти обумовлено емоцією радості. Ми вже відзначали, що мотиваційна основа гри може складатися із взаємодії емоції інтересу й емоції радості.
Соматичні прояви радості
На сьогоднішній день вивчені лише деякі з фізіологічних змін, що супроводжують емоцію радості. Так, у ході декількох лабораторних експериментів було виявлено, що радісне переживання викликає підвищення частоти серцевих скорочень. Цю закономірність особливо наочно продемонстрував експеримент. У ньому брали участь актори театрів і театральних студій. Цих дуже талановитих, обдарованих людей попросили представити себе в ситуації якого-небудь радісного переживання й внутрішньо відчути його. Поки випробувані намагалися впоратися з поставленої перед ними завданням, ми знімали їхньої особи на відстібання, а також вимірювали в кожного з них пульс. Навіть незважаючи на те що випробувані, виконуючи інструкцію, сиділи нерухомо, у них відзначалося значне частішання частоти серцевих скорочень, що іноді становило 20-30 ударів у хвилину.