Функціоналізм у Колумбійському університеті
Ми відзначали, що у функціональній психології, на відміну від структурної, не було єдиного дослідницького підходу. І хоча колискою функціоналізму - де він оформився й почав розвиватися, - є Чикаго, інша його галузь формувалася Робертом Вудвортом у Колумбійському університеті. Колумбія стала академічною базою для досліджень і двох інших представників функціонального напрямку: Джеймса Мак Кина Кеттела, чиї розробки психологічних тестів стали втіленням духу американського функціоналізму, і Е.Торндайка, дослідження поводження тварин якого підсилили тенденції функціоналізму до більшої об'єктивності.
Роберт Вудворт (1869-1962)
Формально Роберт Вудворт не належав до функціональних шкіл, очолюваним Енджеллом і Кером. Його обтяжували ті обмеження, які накладала на вчених приналежність до того або іншого плину. І все-таки, більшість психологічних творів Вудворта було в дусі чиказької школи.
Більше сімдесятьох років Вудворт активно займався психологією як дослідник, як улюблений студентами викладач, як автор і видавець книг. Одержавши ступінь бакалавра в коледжі Амхерст, він якийсь час викладав математикові в середній школі. У цей період відбулися дві події, які, як він говорив сам, перевернули все його життя. По-перше, він побував на лекції знаменитого психолога Стенли Холу й, по-друге, прочитав "Основи психології" Вільяма Джемса. Ці події й вплинули на його рішення стати психологом.
Він вступив у Гарвард, де йому була привласнена ступінь магістра, а в 1899 році одержав докторський ступінь у Колумбійському університеті, де вчився під керівництвом Кеттела. Три роки Вудворт вивчав фізіологію в лікарнях Нью-Йорка, а потім пробув рік в Англії, де працював з фізіологом Чарльзом Скоттом 111еррингтоном. В 1903 році він повернувся в Колумбію й проробив тут до відходу у відставку в 1945 році. Але лекції його були так популярні, що він продовжив викладання й остаточно вийшов на пенсію тільки в 1958 році у віці 89 років.
Колишній студент Вудворта Гарднер Мерфи згадує його як найкращого викладача психології, якого коли-або знав. Він розповідає, як Вудворт "входив в аудиторію в мішкуватому старому костюмі й армійських черевиках". Він ішов до дошки й "вимовляв кілька виняткових слів про людську проникливість або людські примхи, а ми записували їх у зошиті, щоб запам'ятати на все життя".
Свої погляди на психологію Вудворт описав у декількох журнальних статтях і двох книгах - "Динамічна психологія" і "Динаміка поводження"). В 1921 році вийшла його робота "Психологія" (Psychology), що до 1947 року була перевидана п'ять разів і, як говорять, протягом 25 років продавалася краще, ніж всі інші твори по психології. Робота Вудворта "Експериментальна психологія" (Experimental Psychology. 1938, 1954 р.) також стала класичної. В 1956 році Вудворт першим одержав золоту медаль Американського психологічного фонду - "за унікальний внесок у становлення долі наукової психології" і як "інтегратор і організатор психологічних знань".
Динамічна психологія
Вудворт затверджував, що його підхід не новий і лише наслідує "кращі" психологічні традиції того часу, коли психологія ще не була оформлена в окрему науку. Він говорив, що психологічне знання починається з дослідження характеру подразника й реакції - тобто, по суті, зовнішніх подій. Але коли психологія розглядає тільки подразник і реакцію, намагаючись у такий спосіб пояснити поводження, з виду упускається, бути може, найважливіший його момент. Подразник є не єдиною причиною конкретної реакції - організм, з його різними рівнями енергії й всім попередньої й сьогоденням досвідом, також визначає характер реакції.
Організм вносить свої корективи в реакцію на подразник, і психологія повинна розглядати його й із цього погляду. Таким чином, говорив Вудворт, предметом психології є й свідомість, і поводження (цю позицію пізніше сприйняли представники гуманістичної психології й теоретики соціального научання). За допомогою об'єктивного спостереження можна вивчати вплив зовнішнього подразника й відповідну зовнішню реакцію, але те, що відбувається усередині організму, доступно вивченню тільки методом інтроспекції. Вудворт думав, що поряд зі спостереженням і експериментом психологія повинна користуватися й інтроспективним методом.
Ґрунтуючись на навчаннях Дьюї й Джемса, Вудворт у рамках функціоналізму розробив динамічну психологію (слово "динамічний" Дьюї використовував у своїх роботах з 1884 року, а Джемс - з 1908-го). Динамічна психологія досліджує мотивацію. Сам Вудворт говорив, що його завданням був розвиток "мотивології".
Хоча в позиціях Вудворта й чиказької школи функціоналізму простежуються загальні риси, Вудворт, на відміну від колег із Чикаго, підкреслював значимість фізіологічних основ поводження. Його динамічна психологія концентрувалася на причинно-наслідкових зв'язках. Він думав, що ціль психології - визначити, чому людина поводиться так, а не інакше. Таким чином, насамперед його цікавили рушійні сили або мотиви функціонування людського організму.
Вудворт не бачив необхідності дотримуватися якоїсь однієї системи, але й не збирався створювати власну школу психології. В основі його позиції був не протест, але прагнення розширити, розвити й синтезувати все краще, що було у всіх сучасних напрямках психології.
Література
1.Ждан А.Н. Історія психології: від античності до сучасності. - К., 1997
2.Лихі Т. Історія сучасної психології. - К., 2003
3.Сміт Н. Сучасні системи психології. Історія. Постулати. Практика. - К., 2003
4.Ярошевский М.Г., Анцыферова Л.И. Развитие и современное состояние зарубежной психологии. М., 1974.
5.Xолл К.С., Линдсей Г. Теорії особистості. - К., 1997.