Все це показує, що проблема адаптації навчанню в середній школі представляє складну, що не має однозначної відповіді теоретичну й практичну проблему.
Психолог, що працює в школі, повинен насамперед звернути увагу вчителів на проблему адаптації й на ті вікові психологічні, психофізичні особливості дітей, які можуть сприяти або перешкоджати успішної проходженню адаптаційного періоду.
Досвід показує, що педагоги й батьки найчастіше одночасно роблять більш дорослішими п'ятикласників, уважаючи, що вони повинні бути самостійними, організованими, і підкреслюють дитячість», що створює подвійність, суперечливість відносин і системи вимог, що засвоюється школярами, що швидко навчаються маніпулювати дорослими за допомогою цієї подвійності.
Вікові особливості — можливості й обмеження — десятилітніх дітей, як правило, недостатньо добре знайомі вчителеві середньої школи й батькам. Особливо зацікавлені в одержанні психологічної інформації про дітей, як правило, батьки п'ятикласників, що очікують (і часто побоюються) «підліткових метаморфоз ».
Подавати дорослу інформацію про вікові особливості дітей особливо корисно на адаптаційному етапі, оскільки зміни в цей час відбуваються досить швидко, і до кінця молодшого підліткового віку багато можливостей цього періоду можуть виявитися невикористаними.
Важливим напрямком роботи з педагогами під час адаптаційного періоду є обговорення з ними індивідуальних особливостей школярів. Для рішення цієї проблеми корисна участь психолога при знайомстві вчителів середньої школи зі своїми майбутніми учнями.
Учителі початкових класів звичайно досить скупо розповідають про індивідуальні особливості школяра, обмежуючись, як правило, досить загальними оцінними характеристиками: «гарна дівчинка», «телепень», «балда балдою, але чарівний», «обдарована, глибока дитина». Участь у таких обговореннях психолога, що знає клас, дозволяє зробити обговорення більше конкретним і змістовним, акцентувати увагу на індивідуальних особливостях учня, а також дати психологічну характеристику класу в цілому.
У практиці також добре зарекомендували себе педагогічні консиліуми по кожному п'ятому класі, що проходять наприкінці вересня-жовтня. Консиліуми готуються спільно вчителями середовищем школи, учителем початкової школи й психологом (або психологами початкової й середньої школи). Особлива увага в такому обговоренні Повинне бути приділене узгодженню вимог різних педагогів до учнів, до змістовних і формально-організаційних сторін їхньої роботи, до поводження. Варто звернути увагу на наступність вимог початкової й середньої школи, необхідність повільного, поступового їхнього ускладнення й введення нових.
Молодші підлітки особливо сприйнятливі до такого стилю керівництва з боку дорослого, коли він проявляє ініціативу, задає деякі загальні рамки їхньої діяльності, але при цьому дозволяє їм самим приймати рішення, не встановлює покрокового контролю.
Показові щодо цього результати, отримані при порівнянні емоційного відношення до уроку, і враження продуктивності цього уроку в учнів V-VII класів. П'ятикласники обертали, насамперед увагу на те, як учитель розповідав новий матеріал, наскільки часто він жартував, у якій формі хвалив і лаяв учнів. Для семикласників найбільше значення мало уважне ставлення вчителя до відповідей учнів, а також можливість виявити самостійність, ініціативу, дискутувати на уроці.
2 Перехід з початкової школи в середню
Перехід з початкової школи в середню - це рубіж 4-го й 5-го класів. 4-й клас - досить спокійний період, коли вже все зложилося: навчання, оцінки, взаємини. Це період відносної стабільності, коли психолог може з успіхом продовжувати займатися пізнавальним розвитком дітей. Саме через свою стабільність 4-й клас часто випадає з поля зору педагогів і психологів.
Але це надзвичайно важливий етап життя для дитини, оскільки об'єктивно закінчується молодший шкільний вік і його підсумок є глибокі зміни й позитивні перетворення в психіці учня.
Молодший шкільний вік є сенситивним:
- для розвитку пізнавальних потреб і інтересів, для формування мотивів навчання;
- для розвитку продуктивних прийомів і навичок навчальної роботи, так званого «уміння вчитися»;
- для формування особистості п’ятикласника, розкриття його індивідуальності, формування самооцінки, самоконтролю й саморегуляції;
- для засвоєння соціальних норм і зав'язування міцних дружніх зв'язків.
Всі ці зміни відбуваються в рамках навчальної діяльності, оскільки вона в цьому віці - провідна. Результатом змін є психологічні новотвори, які стануть фундаментом для розвитку на наступному віковому етапі.
Насамперед у молодшого школяра в центр свідомої діяльності висувається мислення. Саме розвиток словесно-логічного мислення перебудовує всі інші пізнавальні процеси. Оволодіння понятійним мисленням веде до розвитку рефлексії, аналізу й внутрішнього плану дій. Словесно-логічне мислення - це перший новотвір, завдяки якому розвивається рефлексія й внутрішній план дій.
Другий важливий момент - у цей період якісно змінюється здатність до довільної регуляції поводження. Від довільності в ситуаціях, зв'язаних тільки з навчальною діяльністю, учень переходить до довільного регулювання спілкування й поводження, він стає здатний керуватися нормами й правилами спілкування. Новий рівень довільності - це другий новотвір молодшого шкільного віку.
Третій новотвір пов'язано з переходом до предметного навчання. Предметне навчання створює умови для розвитку нових пізнавальних потреб і нових інтересів. Тобто, формується нове пізнавальне відношення до дійсності.
До кінця молодшого шкільного віку починає складатися новий тип відносин з оточуючими людьми. Безумовний авторитет дорослого поступово втрачається, все більше значення починають здобувати однолітки, зростає роль дитячого співтовариства. Тобто, четвертий новотвір - орієнтація на групу однолітків.
Крім позитивних новотворів з'являються й інші вікові зміни у віці дитини.
Одне з них прямо пов'язане з орієнтацією на групу однолітків. Справа в тому, що в 10-11 років істотно міняється характер самооцінки дитини. Якщо раніше вона складалася під впливом оцінок учителі й ці оцінки стосувалися в основному навчання, то тепер на характер самооцінки усе більше впливають інші діти. Причому їхні оцінки пов'язані з не навчальними характеристиками, якостями, що проявляються в спілкуванні. Можна говорити про виникнення в цей період кризи саме оцінки. У дітей різко росте кількість негативних самооцінок.
Ще одна важлива зміна в особистості дитини стосується мотиваційної сфери. Рубіж 4-5 класів характеризується значним зниженням навчальної мотивації. На тлі пізнавального відношення, що формується нового, до дійсності спостерігається негативне відношення школі в цілому, конфлікти із учителями, зниження успішності.
Таким чином, у перехідний період психолог важливо одержати інформацію про наступні якості й особливості дитини:
- інтелектуальний розвиток;
- навчальна мотивація;
- поведінкова саморегуляція;
— система відносин дитини (самооцінка, від носіння до інших людей);
- емоційний стан; останній параметр важливо досліджувати, оскільки перехід до нового етапу життя природно викликає деяка напруга.
3 Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів
Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів - невміння пристосуватися до нового темпу шкільного життя. Характерні ознаки: хронічні запізнення школу, на уроки; тривале готування домашніх завдань; астенічні явища до кінця навчального дня, навчального тижня. Шляхи й способи усунення - це правильний розподіл розумових і фізичних навантажень, дотримання режиму дня.
Причини дезадаптації - зміна навчальних предметів, їх нове - змістовне наповнення. Характерні ознаки - відсутність зацікавленості при знайомстві з новим предметом; стан нерозуміння, значеннєвої невизначеності нервово-психічна напруга. Шляхи усунення цих ознак: формування вчителем активно-пізнавального відношення до свого предмета.
Порушення характеру адаптації між учнем і вчителем-предметником.
Характерними ознаками цих причин є відсутність інтересу до предмета, страх перед учителем. Учень знає матеріал, але боїться відповідати на уроці, низька успішність по предметі; заняття сторонніми справами під час уроку, негативні реакції на зауваження; пошук приводу для залучення уваги вчителі; можливі прогули уроків. Способи усунення цих причин: корекція Міжособистісних відносин у системі «учитель - учень»; підвищення психологічної компетентності педагогів.
Причини низького рівня довільної регуляції поводження й навчальної діяльності - неорганізованість, неуважність, не активність; часто забуває або втрачає свої речі; погано запам'ятовує й сприймає матеріал; не вміє виділяти головне, узагальнювати, аналізувати; не може самостійно виконувати домашнє завдання; залежність від дорослих; запізнення на уроки. Шляхи усунення - підвищення рівня саморегуляції через корекцію стилю сімейного виховання, використання корекційних програм по розвитку пізнавальних процесів, їхньої довільності.