Жінка-жертва знаходиться в залежності від свого партнера. Емоційна залежність проявляється в тому, що жінка висловлює свої емоції згідно з настроєм кривдника, щоб не кликати в нього агресії.
Психологічна залежність - поступове пристосування жертви до ситуації насильства. Дуже часто чоловік маскує контроль турботою, і дружина повільно потрапляє в повну залежність. Коли ж починає розуміти свій стан, наштовхується на агресію з боку нападника, і для того, щоб уникнути актів насильства, напрацьовує захисні реакції (це може бути замовчування своїх відчуттів, постійне відчуття страху тощо). Чоловік постійно ображає жертву словами (найчастіше використовуються висміювання її помилок, образи її тіла); контролює її зовнішній вигляд, вчинки.
Економічна залежність виражається в повному контролі сімейного бюджету з боку партнера: жінка-жертва віддає свою зарплатню чоловіку, і з цього часу він розпоряджається фінансами. У цьому випадку жертва втрачає самостійність, не має права витрачати гроші на особисті потреби або потреби дітей без дозволу чоловіка. Це спричиняє жінці додатковий стрес, викликає відчуття заниженої самозначущості.
Фізична залежність проявляється в тому, що жінка не має права відчувати втому, відпочивати, якщо це не подобається кривднику. Чоловік, незважаючи на фізичний стан жінки, її біль або погане самопочуття, продовжує вимагати виконання домашньої роботи, при цьому не маючи наміру взяти на себе допомогу. Ситуація може стати критичною, якщо жінка вагітна або має серйозне захворювання.
Сексуальна залежність виражається в повному підкоренні жертви бажанням чоловіка. Він може вимагати сексуальних стосунків, коли жінка не бажає цього, ґвалтувати її уві сні чи в непритомному стані, виконувати сексуальні фантазії без згоди жінки, примушувати її мати сексуальні стосунки з іншими партнерами або заробляти гроші проституцією.
Корекція всіх видів залежності повинна базуватися на підвищенні самооцінки жінки: потрібно навчити її висловлювати свої емоції, любити своє тіло, відчувати свою значущість; також необхідні знання психологічного захисту.
Жінка-жертва намагається знайти пояснення вчинкам свого кривдника. Дуже часто знаходить його в невмінні чоловіка контролювати або висловлювати свої емоції, у проблемах на роботі. Потім з'являється думка, що винна вона сама, бо це вона провокує чоловіка на насильство. Жертва відчуває провину, постійно контролює свої відчуття й поведінку, щоб не засмутити партнера, не викликати в нього агресію. Корекція цієї поведінки має бути спрямована на відокремлення своїх відчуттів і помилок від проблем партнера, навчання вміння висловлювати реальні, а не очікувані відчуття й емоції, підвищення самооцінки.
Насильник, який постійно ображає жертву, ставить під сумнів її фізичні та інтелектуальні здібності, контролює її вчинки, поступово досягає своєї мети - повної залежності й самознищення жінки як особистості. Корекція - це основна робота з жінками-жертвами.
Жертва домашнього насильства втрачає своє его. Це означає, що вона вже не впевнена в тому, хто вона, і ідентифікує себе з роллю матері, берегині, господарки, не називаючи себе жінкою, спеціалістом, красунею, розумницею. Жінка перестає турбуватися про свою особистість: врода, гігієна, професійний зріст тощо. Корекція: пошук усіх ролей, повернення ідентифікації з роллю жінки, навчання навичок турботи про своє тіло.
Скривджена жінка втрачає відчуття межі загрози, вона не до кінця розуміє, що насилля веде до серйозних наслідків як для неї, так і для дітей. Жінка звикає до страху, синців, поламаних кісток, залежності, дитячих сліз, для неї вже немає межі болю. Корекція має бути направлена на поглиблене вивчення та аналіз насилля, усвідомлення жінкою повної картини домашнього насильства та його наслідків, а потім навчання вміння приймати адекватні рішення.
Жінки-жертви, які були дітьми насильників або вже довго знаходяться в ситуації насильства, дуже звикають до цього стану і навіть бачать у ньому свою долю. Корекція сумирності - це комплексна робота над зняттям відчуття провини, підвищення самооцінки, навичкам адекватного реагування та прийняття рішень.[3]
Жорстоке поводження з дітьми - це феномен, існування якого відоме з моменту|із моменту| появи історичних записів людства і яке, мабуть|очевидно|, існуватиме завжди. Зв'язано це з|із| тим, що насильство - це не тільки|не лише,не те що| соціальне явище, але|та| етимологія його мультифакторальна і тісно пов'язана з природою людини.
Основними формами жорстокого поводження з дітьми є|з'являтися,являтися|: фізичне, сексуальне, емоційне|емоціональний|(психологічне) насильство і зневага|нехтування| основними потребами|нужда| дитини.
Про поширеність жорстокого поводження з дітьми можна судити по такому показнику як відібраних протягом року у батьків, які були позбавлені батьківських прав. Кількість таких дітей збільшилася за 5 років в 3 рази. За той же проміжок часу число дітей, що відбираються щорічно|щорік| у батьків без позбавлення останніх їх батьківських прав, виросло в 2 рази. Цей показник відображає|відбивати| як число дітей, що піддалися жорстокому поводженню|звертання,обіг|, так і випадки зневаги|нехтування| основними потребами|нужда| дітей. Неухильно росте|зростати| число "соціальних сиріт" - дітей, що залишилися без піклування батьків. Якщо в 1992 р. їх було враховано 428,4 тис., то в 2000 р. офіційні дані дають 662,5 тисячі.
Важливим|поважний| інтегрованим показником, що відображає|відбивати|поширеність зневаги|нехтування| потребами|нужда| дітей, є|з'являтися,являтися| смертність дітей від неприродних причин (нещасні випадки, отруєння, втопили|утопити,потопити|, вбивства, самогубства). У структурі смертності дітей від 7 до 15 років смерть від неприродних причин стійко займає|позичати,посідати| перше місце, складаючи 25% від всіх причин смерті дітей цього віку.
У процесі і після|потім| насильства у дитини|дитя| розвивається первинна реакція на травму - хворобливі|болючий| фізичні і емоційні|емоціональний| явища, які залежно від характеру|вдача| і тривалості дії, віку дитини|дитя|, її особових особливостей, можуть мати різний ступінь|міра| вираженості|виказаний,висловлений|, тяжкість|тягар|і спектри проявів|вияв|.
Це можуть бути:
- посттравматичні стресові розлади;
- фізичні прояви|вияв|;
- емоційні|емоціональний| реакції;
- когнітивні розлади.
Далі наступає|наставати|стадія адаптації, під час якої дитина|дитя| починає|розпочинати,зачинати| розвивати навики|навичка|, що допомагають йому справитися|впоратися| з|із| тим, що трапилося. Вона вибирає такі прийоми, такі форми поведінки, які, як дитина|дитя| вважає|лічити|, допомагають їй забезпечити безпеку і зменшити фізичний і психологічний біль.Найбільш поширеним видом є|з'являтися,являтися| витіснення або забування. Тобто|цебто| дитина|дитя| прагне не думати|вважати| про ті епізоди, які заподіюють|спричиняти| йому такі|настільки| хворобливі|болючий|страждання, примушують|заставляти| переживати знов|знову,щойно| і що знов|знову,щойно|принижують її гідність|чеснота,достоїнство| епізоди.
Щоб "забути" події, які, здається|видаватися|, забути неможливо, щоб припинити згадувати|спогадувати,пригадувати| про них, переживши насилля знов|знову,щойно| і знов|знову,щойно| кошмар, жах, сором, приниження, дитина|дитя|витрачає значну психічну енергію, яка в нормальних умовах використовується на оволодіння навиками|навичка|, знаннями, властивими даному віку дитини|дитя|. От чому|ось чому| важливо|поважно| визначити контекст травми, що відбулася, або насильства, тобто|цебто| вік дитини|дитя| і стадію його розвитку. Як правило, у маленьких дітей (хоча не у|в,біля| всіх), що переживають фізичне, психологічне або сексуальне насильство, відбувається|походити| затримка мовного і психічного розвитку. Порушується когнітивна сфера - спостерігаються незрозумілі провали пам'яті, диссоціативні розлади, блокада спогадів, пов'язаних з певними подіями.Ряд|лава,низка| емоційних|емоціональний| і поведінкових особливостей дітей, що переживають насильство, є|з'являтися,являтися| результатом пристосування до ситуації, в якій вони живуть, і спроби з|із| нею справитися|впоратися|.
Віддалені наслідки перенесеного насильства є|з'являтися,являтися| інтеграційним процесом, який складається з|із| особливостей 1 і 2 стадій - первинної реакції і стадії адаптації, особових особливостей дитини|дитя|, а також велике значення має реакція дорослих на насильство, що розкрилося, чи отримала|одержала|дитина|дитя| яку-небудь допомогу і підтримку. Віддалені наслідки перенесеної травми можуть виявитися, коли дитина|дитя| стає дорослою і обзаводиться сім'єю. Як батьки вони можуть нехтувати основними потребами|нужда| і інтересами дітей, проявляти|виявляти| емоційну|емоціональний| холодність, бути нездібними захистити власних дітей від насильства або, навпаки, встановлювати над ними гіперопіку.[4]
Тому, необхідно пам'ятати, що всі наслідки або симптоми, виниклі в результаті дії травмуючих подій, впливають один на одного і зазнають динамічні зміни.
Проаналізувавши всі вище перелічені характеристики жінок - жертв сімейного насилля, у корекцію негативних станів потрібно включати:
- соціальну роботу з налагодження зв'язків;
- педагогічну роботу: навчання таким навичкам, як позитивне спілкування (вирішення конфліктів, адекватне висловлювання), адекватне мислення і ставлення до себе, прийняття рішень та психологічного захисту, сприяння підвищенню рівня самооцінки жінки;
- психологічну роботу зі зняття відчуття провини, емоційної та фізичної релаксації. Маючи на увазі всі ці соціально-педагогічні та психологічні характеристики жінок - жертв домашнього насилля, вважається провести доцільну комплексну корекційну роботу, основна мета якої - підвищення самооцінки жінок.[5]