2.Функціонально-рольова погодженість являє собою динамічний показник психологічного здоров'я родини й відбиває рівень розвитку таких соціально-психологічних механізмів внутрісімейної взаємодії, як взаєморозуміння, взаємодопомога, взаємодовіра, взаємотерпіння між членами родини. Цей показник припускає високий ступінь синхронності дій членів родини, що самостійно включаються в реалізацію тієї або іншої функції в силу її доцільності й необхідності для всієї родини. Тісний взаємозв'язок і взаємовплив один на одного надають сімейній системі стабільність і стійкість.
3. Соціально-рольова адекватність обумовлюється рольовою структурою родини, що у процесі її життєдіяльності складається більше твердої в порівнянні з більшістю малих груп. Вона відбиває рівень реалізації міжособистісних, внутрісімейних очікувань: від кожного члена родини очікують виконання певної ролі (батько - чоловік, лідер, добувач, опора у важкій ситуації й т.п.; дружина - турботлива мати, господарка, охоронниця домівки й т.п.; дочка, син - помічники батьків, опора в майбутньому, спадкоємець - спадкоємиця й т.д.). Однак при засвоєнні соціального досвіду кожним членом родини як особистістю сьогодні усе більше виявляється протиріччя між її внутрішньою позицією стосовно приписаної ролі й нормативно схвалюваним зразком поводження в ній. Під впливом різних факторів сучасного життя всі частіше виникають конфлікти між роллю й особистістю, що характеризує падіння рівня розвитку родини. Як наслідок - слабшає здатність родини до корекції індивідуальних дій і придушенню дезорганізаційних проявів її членів.
4. Емоційна задоволеність показує характер емоційного прийняття один одного й повага в родині. Саме найвищий ступінь емоційної близькості - «упереджене відношення» друг до друга - становить особливу якість здорової родини. Зрозуміло, що емоційні зв'язки між членами родини опосередковуються їхньою спільною діяльністю, завданнями, які коштують перед всім сімейним колективом. У той же час емоційна задоволеність у родині є найважливішим джерелом психологічної розрядки й підтримки всіх її членів. Рейтинг цього показника в психологічному здоров'ї родини визначається багатьма факторами: рівнем утворення батьків, мотивами висновку шлюбу, характером подружніх стосунків, цілями виховання дітей, методами досягнення результату й т.д.
5. Адаптивність у сімейних стосунках характеризується здатністю насамперед дорослих членів родини пристосовуватися до соціально-психологічної атмосфери родини після трудового дня.
Сім'я може успішно вирішувати одну з головних своїх психологічних завдань - емоційну розрядку лише в тому випадку, коли кожен член родини буде прагнути зберегти в ній традиційний характер міжособистісного спілкування близьких людей, комфортність емоційного тла стосунків.
На адаптивність чоловіка й жінки в мікросоціальних стосунках істотний вплив роблять проблеми, пов'язані з «синдромом згоряння». Усяке перевищення норми професійних контактів, що частіше спостерігається в представників професії типу «людина-людина» (лікарі, педагоги, менеджери, міліціонери, священики, суспільні діячі, психологи, соціальні працівники й т.д.), приводить до комунікативного перенасичення, що супроводжується згодом наростанням дратівливості, утоми, переходом на «силові методи» впливу на навколишнім (частіше дітей або чоловіка, дружину). Здатність члена родини залишити всі ці стани «при вході в родину» і прийняти її закони життєдіяльності становить важливий показник психологічного здоров'я родини.
6. Спрямованість на сімейне довголіття являє собою постійний потяг до новим сімейним цілям, розумне їхнє планування й підтримка активності всіх членів родини в їхньому досягненні. Невід'ємним атрибутом будь-якої здорової родини є найближчі й перспективні сімейні цілі. У формуванні, виборі способів їхнього досягнення й передбачуваному результаті відбиваються потреби, наміри, інтереси, бажання й установки, як правило, кожного члена родини. Задоволеність їхньою реалізацією - найважливіша умова підтримки активності родини у визначенні нових рубежів життєдіяльності. У цьому й складається зміст основних механізмів спрямованості на сімейне довголіття. У свою чергу психологічно здорова родина позитивно впливає на поза сімейну діяльність її членів (професійну, навчання й т.п.), тим самим забезпечуючи «сімейну підзарядку», що привносить членами родини ззовні.
7. Ідентичність і стабільність родини. Один із засновників сімейної терапії Н. Акерман увів два поняття - «ідентичність» й «стабільність родини». Сімейну ідентичність він визначав як зміст цінностей, стремлінь, експектації, тривог і проблем адаптації, поділюваних членами родини або взаємодоповнюючих ними в процесі виконання сімейних ролей.
Інакше кажучи, сімейна ідентичність - це емоційне й когнітивне «Ми» даної родини. Сімейна ідентичність пов'язана із самосвідомістю особистості й може характеризуватися різним ступенем включення або протиставлення «Я» й «Ми». Стабільність родини, що точніше було б позначити як «збереження в зміні», припускає збереження ідентичності в часі, контроль над конфліктами й здатність родини до зміни й подальшого розвитку.[18]
Поряд з вищезгаданими основними показниками психологічного здоров'я родини мають місце й такі, як психолого-педагогічна заможність або неспроможність родини, адекватний віку членів родини рівень зрілості їхніх стосунків, мобільність до предметно-рефлексивних стосунків й інші.
Всі ці елементи психологічного здоров'я відбивають стійкі, що по-своєму зложилися в конкретній родині соціально-психологічні явища, піддані керуванню як в середині, так і позасистемним впливам.
Розглянуті показники психологічного здоров'я родини створюють загальний психологічний портрет сучасної родини й насамперед характеризують ступінь її благополуччя.
Після всього сказаного важко утриматися від висновку, що ми опинилися на роздоріжжі. Чи майбутнє принесе нам подальший розпад довготривалих офіційних та неофіційних шлюбів? Чи гіркота та насильство і далі, все більше й більше, визначатимуть наш емоційний та сексуальний світ? Ніхто нічого не знає напевне. Але той соціологічний аналіз проблем шлюбу та сім'ї, який ми щойно завершили, дає нам усі підстави вважати, що ми не подолаємо наші труднощі, озираючись у минуле. Нам слід спробувати примирити індивідуальні свободи, які більшість із нас навчилися цінувати у своєму особистому житті, з потребою формувати стабільні й тривалі взаємини з іншими людьми.
Безумовно, у сімейних стосунках неминучі суперечності, бо подружжя може значно різнитися за характерами, рівнем емоційної культури, інтересами та духовними запитами. Напруженість у сімейних стосунках може виникати з приводу виховання дітей, використання сімейного бюджету, розподілу обов'язків щодо домашнього господарства тощо. її подоланню сприяє дотримання моральних устоїв: поблажливість, терпимість, прагнення досягати взаєморозуміння, боязнь утратити один одного.
Криза інституту сім'ї проявляється в утраті орієнтації молоді на створення власної сім'ї, у низькій народжуваності, малодітній сімейній орієнтації, збільшенні кількості розлучень, зростанні кількості позашлюбних дітей тощо.
Одним з основних факторів кризи сім'ї є її матеріальні труднощі, розчарування внаслідок невиправданих сподівань на досягнення певного достатку, брак життєвих перспектив.
Розглянуті показники психологічного здоров'я родини створюють загальний психологічний портрет сучасної родини й насамперед характеризують ступінь її благополуччя.
Профілі шлюбу, типи подружніх стосунків й їхні детермінанти. Сімейні сварки. Подружній конфлікт у родині. Адаптація чоловіка й жінки в родині. Феномен «прощення» у психології подружніх стосунків. Честь, прощення й примирення. Мистецтво прощати й мистецтво приймати прощення.[13]
Коли Зевс і Гермес, облачившись у покриви смертних, мандрували по окраїнах Вифинии, всі двері міста виявилися замкненими, ніхто не побажав дати притулок їх. На схилі пагорба, що піднімався над разюче негостинним містом, вони виявили скромну хатину Филемона й Бавкиды, бідної літньої подружньої пари, що прийняла їх з великою привітністю. За вечерею хазяї помітили, що вино в їхньому глечику не висихає, а чудесним образом прибуває. Незабаром їм стало ясно, що їхні гості - не прості смертні. Зевс і Гермес привели старих на вершину пагорба, і, оглядівшись, люди похилого віку помітили, що місто, що лежало глибоко в долині, поглинуло море, а хатина Филемона й Бавкиды перетворилася в храм. Зевс пообіцяв ним виконати все, що вони побажають. Филемон і Бавкида захотіли лише одного: служити жерцями-хоронителями храму весь залишок свого життя й умерти одночасно. Зевс виконав свою обіцянку, Филемон і Бавкида піклувалися про храм, а після смерті один перетворився в дуб, інша в липу, що ростуть пліч-о-пліч.[13]
Так називане Святе сімейство, що складається з Марії, Іосифа й дитини Ісуса й пронизане радістю й згодою, відомо нам з Нового Завіту. Цій темі присвячені незліченні легенди, вона надихала й продовжує надихати художників і поетів.
От перед нашим поглядом дитина Ісус у яслах, потім, уже підрослий, - на колінах у Марії або граючий під її ніжним доглядом, тим часом як Йосип коштує поруч. Навіть несприятливі обставини й ворожа атмосфера, які змушують наших героїв бігти в Єгипет, не в змозі порушити мирну згоду Святого сімейства - всі його зображення виткані із благочестя, достоїнства, гармонії й взаємній любові.[13]