Як бачимо, у 7-му класі 25% вважають своїх однокласників хорошими; 11 учнів (68.75%) вважають, що однокласники є різні і 1 учень (6.25%) вважає всіх поганими. У 8-му класі такі результати: хороші – 3 учні (21.4%), різні – 10 учнів (71.4%) і всі погані 1 учень (7.2%). 9 клас: 2 учні (10%) дали відповідь, що всі хороші, 16 (80%) вважають, що однокласники є і хороші і погані, і 2 учні (10%) кажуть, що всі однокласники погані.
В основному підлітки вважають своїх однокласників поганими через конфліктні ситуації. В групах однолітків у підлітків виробляється вміння вирішувати конфліктні ситуації. При чому, з анкетування видно, що часто конфліктують 7.5% учнів, рідко – 31% і не вступають у конфлікти 61.5% учнів.
Нам також цікаво було дослідити статусні ролі підлітків у шкільнихколективах, їх прагнення займати лідерські позиції. Аналізуючи відповіді назапитання «Чи хотів би ти стати лідером у класі?», ми отримали наступні дані:
Також ми досліджували наявність друзів у підлітків. Виявилось, що друзів у підлітків є менше ніж товаришів, але більшість (98%) підлітків мають хоча б одного друга.
При спостережені за хлопчиком виявилось, що він дуже сором'язливий, замкнутий і майже не контактує з однокласниками.
Отже, у підлітка виникає потреба мати особистого друга, з яким можна усім поділитися і про все порадитися, знайти у ньому підтримку і допомогу. У зв'язку з цим висуваються особливі вимоги до дружніх взаємин – відвертість і розуміння, чуйність, співпереживання і вміння берегти таємницю. Спілкування, у якому кожен розкриває іншому найважливіше і найпотаємніше, збагачує обох, дозволяє краще зрозуміти і усвідомити те, що відбувається у власній душі.
Досліджуваній групі було задане питання, чи вважають вони дружбу життєвою цінністю. Знову ж таки 98% підлітків дали відповідь «так». І тільки учень з 7-го класу, який не має друзів, не погодився з однокласниками.
Нами було встановлено, що більшість підлітків при виборі друга звертають увагу на його соціальне становище. В анонімному анкетуванні досліджуваним пропонувалось відповісти на запитання: «Чи звертаєш Ти увагу при виборі друга на його соціальне становище?» Одержані такі дані:
Виявляється, що 84% підлітків звертають увагу на соціальне становище однолітків, яких вибирають в друзі. Цей показник зростає з віком. Так, у 7-му класі на це звертають увагу 67.75% опитаних учнів, у 8-му класі цей показник
піднімається до 85.25%, а у 9-му класі на соціальне становище друзів звертають увагу аж 95% опитаних учнів. Отже, при виборі друга підліток бере до уваги не тільки такі якості, як товариськість, сміливість, вміння берегти таємниці, а й соціальне становище.
Також, ми досліджували чи є у підлітків друзі протилежної статі, адже, як зазначалося у попередньому розділі, спілкування з ними відіграє значну роль в житті підлітка. Ми пропонували відповісти підліткам на запитання: «Чи є у тебе друзі протилежної статі?».
Легко спілкуються з протилежною статтю 33% учнів: 7-й клас – 37.5%, 8-й клас – 21.4% і 9-й клас – 40%. Певні труднощі виникають при спілкуванні з особами протилежної статті у 54.8% підлітків (7-й клас – 50%, 8-й клас – 64.3% і 9-й клас – 50%). І важко почувають себе в цьому плані 12.2% підлітків (7-й клас – 12.5%, 8-й клас – 14.3% і 9-й клас – 10%). Відрізняючись від хлопчиків, дівчата спілкуючись з юнаками, почувають себе невимушено (46.7%); відчувають певні труднощі (46.7%); дуже напружено почувають себе 6.6% дівчаток. Хлопчиків, в свою чергу, почувають себе легко – 20%, відчувають певні труднощі – 65% і напружено почувають себе 15%.
Також підліткам пропонували відповісти на запитання, чи вважають вони кохання життєвою цінністю. З рисунка 14 видно, що більшість підлітків (90%) вважають кохання життєвою цінністю. Це досить високий показник, хоча порівнюючи відповіді на дане запитання і на запитання «Чи вважаєш Ти дружбу життєвою цінністю?», видно, що підлітки цінують більше дружбу (98%). У 7-му класі 90% підлітків вважають кохання життєвою цінністю, у 8-му – 100%, а у 9-му, як це не дивно, всього 80%. Ці дані узгоджуються з результатами інших експериментальних досліджень особливостей спілкування у підлітків.
Адже, як відомо, у старшому підлітковому віці інтимно-особистісне спілкування є провідною діяльністю.
Одержані нами результати збігаються з даними інших дослідників про психологічні особливості спілкування у підлітковому віці. В ході нашого дослідження ми знайшли підтвердження того, що в межах зазначеного вікового періоду активно розвиваються усі аспекти спілкування. Підлітки не лише прагнуть до обміну інформації, який забезпечується комунікативною функцією спілкування, але й великого значення надають характеру взаємодії з батьками, вчителями, однолітками, особами протилежної статі, що засвідчує розвиток інтерактивного та перспективного аспектів спілкування.
Висновки
Підлітковий вік – це період переходу від дитинства до дорослості, усвідомлення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей. Поява почуття дорослості, як специфічного новоутворення самосвідомості, є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу загалом. Саме воно визначає спрямованість і зміст активності підлітка, його основні прагнення, бажання, переживання й ефективні реакції. Підлітки відкриті для спілкування з людьми – однолітками й дорослими, а замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, переживанням несправедливості чи неповаги до себе.
У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від думки чи ставлення оточуючих. Підлітки намагаються демонструвати свої кращі риси, заслужити схвальні відгуки – особливо від тих, чия думка для них важлива.
Підлітки схильні вибирати друзів, цінності яких подібні на їх власні, тому цінності батьків та однолітків можуть значною мірою збігатися через спільність їх походження, соціально-економічних умов життя, релігії, освіти і навіть місцем проживання.
Центральне місце в житті підлітка займає спілкування з ровесниками. Якщо основою для об'єднань раніше виступала спільна діяльність, то тепер: привабливість тих чи інших занять визначається передусім їхніми можливостями для спілкування з однолітками. Таке спілкування дедалі більше виходить за межі шкільного життя, охоплюючи нові інтереси, види діяльності, стосунки, виділяються в окрему, самостійну і надзвичайно важливу для підлітка сферу життя. Це пояснює, з одногу боку, підвищений конформізм підлітків щодо компаній однолітків, а, з іншого, їх недисциплінованість і навіть правопорушення через невміння досягати бажаного становища у таких компаніях.
Спілкування з товаришами в цьому віці набуває такої цінності, що нерідко витісняє на задній план і навчання, і навіть стосунки з рідними. Навчання привертає увагу не стільки своїм змістом, скільки можливостями спілкування з однолітками.Прийнято вважати, що потреба в спілкуванні у підлітковому віці знижується, поступаючись місцем потребі в спілкуванні з однолітками. Проте, як показують деякі дані, необхідно розрізняти спілкування формальне, регламентоване, присвячене питанням поведінки, навчання і т. п.
Якщо перше викликає у підлітків гостру незадоволеність, то потреба в другому не менше, ніж в спілкуванні з однолітками, але задовольняється менше ніж наполовину (29,2%). При цьому виявлено, що спілкуванням з матір'ю задоволені тільки 31,1% підлітків, а спілкуванням з батьком – і того менше – 9,1%. Причиною такого психологічного бар'єру, що виникає між підлітком і батьками, І. С. Кон називає «невміння і небажання вислухати, зрозуміти те, що відбувається в складному юнацькому світі», невміння прийняти підлітка як деяку автономну реальність, упевненість в непогрішності свого життєвого досвіду.
«Вони мене не слухають!» – найпоширеніша (і абсолютно справедлива) скарга хлопчиків і дівчаток на батьків. За оцінкою підлітків, рівень розуміння з боку батьків, легкість спілкування і власна відвертість з ними різко знижуються від 7-го до 9-му класу, і по всіх цих параметрах батьки значно поступаються друзям – одноліткам опитаних (Кон І. З, 1989. 3. 114).
Відношення до сім'ї в ході дорослішання змінюється. В процесі соціалізації група ровесників в значній мірі заміщає батьків («знецінення» батьків – по виразу X. Ремшмідта). Перенесення центру соціалізації з сім'ї в групу ровесників приводить до ослаблення емоційних зв'язків з батьками. Необхідно помітити, що зауваження щодо «знецінення» батьків в підлітковому і юнацькому віці є дуже поширеними і навіть, можна сказати, стали загальним місцем. Наприклад, для підліткового віку описана спеціальна поведінкова особливість – «реакція емансипації». Зроблені навіть спроби пояснити її з еволюційно-біологічної точки зору. Все це вірно як загальний напрям вікового розвитку особи. Проте глобалізація цихуявлень, гіперболізування ідеї про «заміщення батьків» групою однолітків мало відповідає реальній психологічній картині.
Є дані, що хоча батьки як центр орієнтації і ідентифікації відступають в цьому віці на другий план, це відноситься лише до серед областей життя. Для більшості молодих людей батьки, і особливо мати, залишаються головними емоційно близькими особами.
Так, в одному дослідженні німецьких психологів було показано, що в проблемних ситуаціях найемоційніше близькою, довіреною особою для підлітка перш за все служить мати, а потім залежно від ситуації в різній послідовності – батько, подруга або друг. У іншому дослідженні, виконаному на вітчизняній вибірці, старшокласники ранжирували, з ким вони вважали за краще б проводити свій вільний час – з батьками, з друзями, в компанії однолітків своєї статі, в змішаній компанії і т.д. Батьки опинилися у хлопчиків на останньому місці, у дівчаток – на четвертому місці. Проте, відповідаючи на питання: «З ким би ти став радитися в складній житейській ситуації?» – і ті та інші поставили на перше місце матір. На другому місці у хлопчиків опинився батько, у дівчаток – друг, подруга. Інакше кажучи, як помітив з приводу цих результатів І. 3. Кон, з друзями приємно розважатися, але в скрутну хвилину краще звернутися до мами. Останні дані, одержані на вибірках сучасних підлітків, хлопчиків і дівчаток, підтверджують цю тенденцію. Як показано в одному такому дослідженні, в системі відносин особи до соціального оточення, визначалося у тому числі і відношення до однолітків, саме відношення до матері виявилося найбільш позитивним. Було встановлено, що зниження позитивного відношення до матері, збільшення негативних дескрипторів (характеристик) при описі матері корелює із загальним зростанням негативізації всіх соціальних відносин особи.