Комітет з міжнародним стандартам фінансової звітності є незалежною приватною організацією, ціль якої складається в розробці єдиних принципів бухгалтерського обліку, використовуваних комерційними підприємствами й іншими організаціями всього миру при складанні фінансової звітності.
Комітет працює в тісному контакті з національними організаціями по розробці стандартів, з комітетами із цінним паперам і з біржами ряду країн, зі Світовим банком, а також з міжурядовими організаціями, такими як Європейська Комісія, Організація економічного співробітництва й розвитку, ООН і ін.
До теперішнього часу КМСФО затвердив 39 стандартів, які добровільно застосовують близько 40 тисяч транснаціональних корпорацій і більш ніж 200 тисяч підприємств у багатьох країнах миру. Європейська комісія заявила, що вона розглядає МСФО як підходящу основу для гармонізації фінансової звітності усередині ЄС, що дозволить відмовитися згодом від застосування європейських директив по обліку й звітності. Деякі держави, включаючи й Російську Федерацію, вирішили привести у відповідність із МСФО свої національні правила бухгалтерського обліку й складання фінансової звітності.
Особливу актуальність здобуває застосування МСФО для складання звітності компаній, що виступають зі своїми фінансовими інструментами на світових фондових ринках. В останнє десятиліття істотно зросли канали фінансування, не залежні від банківського кредитування, тобто прямі запозичення шляхом поширення цінних паперів на фондових ринках. Ріст біржових спекуляцій ініціював появу безлічі "похідних цінних паперів". В 1997 році на світовому фінансовому ринку зверталися цінні папери, номінальна вартість яких на порядок перевищувала річний валовый продукт всіх країн миру (близько 360 трильйонів доларів США).
У таких умовах обґрунтування великих фінансових операцій може бути зроблено тільки на підставі надійної, однозначно идентифицируемой фінансової інформації, забезпечуваної застосуванням МСФО. Більшість бірж миру прийняло МСФО для застосування у фінансовій звітності компаній, цінні папери яких мають міжнародне котирування.
Виключення становлять поки біржі США й Канади, які застосовують свої системи ГААП, але КМСФО має угода з Міжнародною організацією комісій з коштовних паперів про підготовку ключового комплекту стандартів, що дозволить повсюдно застосовувати МСФО для компаній, що представляють фінансову звітність на міжнародні фондові біржі. Комплект цих стандартів уже підготовлений. Найбільш важливі з них - по обліку й оцінці фінансових інструментів - МСФО-32 і МСФО-39 затверджені й застосовуються.
Використання МСФО переслідує дві взаємозалежні цілі: досягнення однаковості фінансової звітності і її застосування багатонаціональними компаніями, а також удосконалювання національних стандартів обліку й застосування їх у якості базових для переходу на міжнародні стандарти. Крім того, використання МСФО припускає додаткову інформативність, прозорість фінансової звітності, відсутність якої може стримувати публічний розвиток компанії й залучення інвесторів. Важливою функцією МСФО є також удосконалювання корпоративного керування з обліком накопиченого міжнародного досвіду й наявних передових технологій у цій області.
Відповідно до Федеральних законів "Про Центральний банк Російської Федерації (Банці Росії)" (пункт 14 статті 4, стаття 57) і "Про банки й банківську діяльність" (статті 40, 43), іншими законодавчими актами Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії уведена Вказівка від 24 жовтня 1997 р. N 7-В “Про порядок складання й подання звітності кредитними організаціями в ЦБ РФ”, що встановлює обов'язкові для кредитних організацій правила складання й подання звітності в Банк Росії, а також уніфіковані вимоги до оформлення, побудові й твердженню форм звітності.
Під звітністю розуміється передбачена чинним законодавством Російської Федерації й нормативних актів Банку Росії форма одержання інформації про діяльність кредитних організацій, при якій Банк Росії одержує інформацію у вигляді встановлених звітних документів (форм звітності), затверджених Банком Росії, підписаних електронним цифровим підписом або власноручно особами, відповідальними за вірогідність представлених відомостей.
Бухгалтерська звітність - єдина система даних про майнове й фінансове становище організації й про результат її господарської діяльності, що становиться на основі даних бухгалтерського обліку по встановлених формах.
Основними ознаками звітності є:
- обов'язковість - кожна кредитна організація зобов'язана представляти звітність за встановленими показниками, формам, адресам і строкам;
- документальна обґрунтованість - всі дані звітності формуються на основі первинних облікових документів, у тому числі розроблювальних відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку в кредитних організаціях Російської Федерації й Правилами ведення бухгалтерського обліку в кредитних організаціях, розташованих на території Російської Федерації, від 18 червня 1997 р. N 61, затвердженими Наказом Банку Росії від 18 червня 1997 р. N 02-263 (з наступними змінами й доповненнями), а також інших документів, передбачених нормативними актами Банку Росії;
- юридична чинність - форми звітності є офіційними документами кредитної організації, що відповідно до діючого законодавства відповідає за їхню вірогідність, правильність оформлення й своєчасність подання.
Одержання Банком Росії звітності від кредитних організацій необхідно для:
- розробки й проведення грошово-кредитної й валютної політики;
- здійснення нагляду за діяльністю кредитних організацій;
- валютного контролю й регулювання;
- складання платіжного балансу Російської Федерації;
- аналізу надходжень і залишків на рахунках по обліку засобів федерального бюджету й державних позабюджетних фондів;
- здійснення контролю за ліквідацією кредитних організацій.
Форми звітності, порядок їхнього складання й подання, а також Перелік звітності кредитних організацій, що представляється в Центральний Банк Російської Федерації, наведені відповідно в Додатках 1 - 7.
Правила складання звітності, що представляється в особливому порядку, установлюються відповідними нормативними актами Банку Росії.
Банк Росії вправі за рішенням Голови Банку Росії або його Першого заступника поряд зі звітністю, включеної в Перелік, запитувати від кредитних організацій окремі відомості й роз'яснення в разовому порядку, а також проводити одноразові обстеження діяльності кредитних організацій.
З метою забезпечення єдиного, уніфікованого підходу до збору й обробки звітності встановлюються стандартні вимоги до оформлення й побудови форм звітності. Уніфіковані форми звітності мають заголовні, змістовну й оформлювальну частини.
Заголовна частина включає обов'язкові реквізити, розміщені в зоні для розміщення кодових позначень реквізитів і в зоні для розміщення реквізитів заголовної частини документа.
Зона для розміщення кодових позначень реквізитів, що розташовується в правому верхнім полі документа, включає наступні реквізити:
- код форми звітності по ОКУД, де трьох молодших розряду вказують на порядковий номер форми, 3-й і 4-й розряди - на приналежність до підкласу, 1-й і 2-й розряди - приналежність до класу. Код форми по ОКУД є постійним реквізитом;
- код території по Загальноросійському класифікаторі об'єктів адміністративно - територіального розподілу (ОКАТО);
- код кредитної організації по Загальноросійському класифікаторі підприємств і організацій (ОКПО);
- реєстраційний номер, привласнений кредитної організації (філії) і занесений у Книгу державної реєстрації кредитних організацій;
- банківський ідентифікаційний код (БИК) по Довіднику БИК РФ.
Кодові позначення проставляються кредитною організацією, що звітує (філією) відповідно до кодів, привласненими їй ГМЦ Російського статистичного агентства або територіального органа Російського статистичного агентства (коди ОКПО й ОКАТО), а також БИК і реєстраційними номерами, привласненими Банком Росії.
У зоні для розміщення реквізитів заголовної частини документа симетрично тексту документа розташовуються найменування форми документа й період, за який (або дата, на яку) представляється інформація. Під найменуванням форми з лівої сторони вказуються найменування кредитної організації, що звітує (філії) і її фактична поштова адреса (якщо інше не передбачене порядком складання й подання звітності), із правої сторони - індекс (номер) форми, періодичність подання інформації й одиниця виміру.
Змістовна частина форми звітності може бути представлена в табличній (матричної) формі або у вигляді запитальника (анкети), де всі показники розташовуються послідовно в порядку черговості. Для забезпечення автоматизованої обробки інформації всі рядки й графи змістовної частини форми повинні нумеруватися послідовно наскрізною цифровою нумерацією у всіх розділах (включаючи довідковий).
В оформлювальній частині форми вказуються посади відповідальних за складання форми осіб, їхній особистий підпис із розшифровкою, номер телефону й дата складання документа. В окремих випадках передбачається місце для печатки. У документах, що складаються із двох і більше сторінок, реквізити оформлювальної зони розташовуються на останній сторінці.
До осіб, що перевіряють і підписує форми, ставляться керівник кредитної організації, головний бухгалтер (особи, їх що заміщають (виконуючий обов'язок) у встановленому законодавством порядку) або їхні заступники, а також інші особи, що виконують управлінські функції, підписи яких передбачені на формах звітності. Особи, що підписали й завізували форми звітності, відповідають за їхню вірогідність, повноту й своєчасність подання в Банк Росії.