—зміст висловів;
—послідовність висловів;
—блокування висловів.
Останні два моменти є ключами до неусвідомлюваної проблематики, визначити яку і зобов'язаний психоаналітик, виходячи з тієї школи або напряму психоаналізу, якої він дотримується.
2. Тлумачення (інтерпретація)сновидінь клієнта, яке сам Фрейд називав «найкоротшим шляхом в підсвідоме». Під час сну ослабляються «эго»-захисні механізми і виявляються приховані від свідомості переживання. Сновидіння — це не тільки ілюстрація пригнічених переживань, але і процес їх перекладу в більш прийнятну для свідомості форму. Саме цю функцію сновидіння Фрейд позначив як «робота сновидіння».
Задача консультанта-аналітика полягає в забезпеченні інтерпретацій, розкритті латентного змісту сновидінь і спонуці клієнта до вислову вільних асоціацій, пов'язаних зі сновидінням, а звідси і допомога йому вусвідомленні реальних подій минулого і теперішнього часу, що викликали ті або інші картини снів.
3. Інтерпретаціяє роз'ясненням неясного або прихованого для клієнта значення деяких аспектів його переживання або поведінки. При цьому неусвідомлені феномени стають усвідомленими. Інтерпретація включає три основні процедури:
1. Ідентифікацію (позначення).
2. Роз’яснення ( власне тлумачення).
3. Переклад тлумачення на мову повсякденного життя клієнта.
Основні правила інтерпретації:
· Йти від поверхні углиб.
· Інтерпретувати те, що клієнт здатний вже прийняти.
· Перш ніж інтерпретувати те або інше переживання клієнта, необхідно вказати йому на захисний механізм, що лежить в його основі.
4.Аналіз опору.Основні функції цієї технии — забезпечити усвідомлення клієнтом своїх «эго»-захисних механізмів і прийняти необхідну конфронтацію по відношенню до них, враховуючи, що саме опір «Ego»є головною перешкодою усвідомлення особистих проблем. Головне правило психоаналітика полягає у використовуванні для інтерпретації найочевидніших «эго»-захисних механізмів. Істотним моментом в аналізі опору є не подолання «Ego»(бо психологічний захист необхідний), а саме усвідомлення захисту як психологічного механізму, усліпу діючого там, де, як виявляється, захисна функція вже не потрібна.
5.Аналіз перенесення. В класичному психоаналізі перенесення потрактовується як неодмінний атрибут психотерапії і спеціально заохочується специфічною позицією аналітика (невтручання, відчуженість, закритість і т.д.)
Аналіз «неврозу перенесення» — ключовий момент, оскільки він сприяє усвідомленню фіксацій, що визначають поведінку і переживання клієнта таким чином, що фігура психолога стає як би фантомом, на який накладаються відносини і переживання, пов'язані з емоційними травмами перших літ життя клієнта. Значення аналізу перенесення полягає у виявленні справжніх психоемоційних основ, зафіксованих форм поведінки, інтерпретації їх і тим самим допомоги в їх опрацьовуванні і викоріненні.
На основах психоаналітичної техніки, які були закладені З. Фрейдом більш ста років тому, і понині базується вся психотерапевтична практика.
Теорія психоаналізу доречна для розуміння фактично будь-якої сфери людської поведінки. Не буде перебільшенням сказати, що у сучасній психології немає іншої теорії, яка б мала таку кількість конкретних застосувань, як психоаналіз. Навіть ті, хто відкидає її, визнають її великий і продуктивний внесок у вирішення особистісних проблем. І це, мабуть є найбільш істотним та перспективним застосуванням психоаналітичної теорії, до якої спеціалісти звертаються знов і знов.
Список використаної літератури
1. Осипова А.А. Общая психокоррекция. – М.: ТЦ Сфера, 2004. – 512 с.
2. Психология. Словарь / под общ. Ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. – 2-е изд. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
3. Справочник практического психолога: Психотерапия / сост. С. Л. Соловьёва. – М.: АСТ; СПб.: Сова, 2005. – 575 с.
4. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2004. – 607с.