Люди, які вживають багато чаю та кави, більш чутливі до всіх захворювань. Отож, уникайте кофеїну!
2.2.4 Комплексні способи подолання стресу
1. Допомога іншим. Людина в стані стресу може звернутися за допомогою і підтримкою до інших. Вона це повинна зустрічати стрес самотньо. Підтримка від друзів та близьких може дуже допомогти. Але не менш дієвим є надання допомоги іншим людям. Психологи, які працювали із військовополоненими, заручниками, біженцями, жертвами катастроф, зазначають, що вирішальний момент в їх одужанні - це співчуття, «видужання через взаємодопомог у». Люди набувають сили, коли надають допомогу іншим. Апостол Павло закликав: «Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа».
Чому зацікавленість в інших цілюща? Здатність виглядати назовні із свого «панцира», дбати про інших - риси, що стосуються усіх успішних механізмів подолання стресу, які досі обговорювалися. Саме це веде до розв'язання проблеми, допомагає переоцінити конфлікт, побачити його очима інших, дозволяє розглянути проблему в перспективі замість перебільшення її значущості. Через такі складові, як терпимість (толерантність), прощення, відчуття зв'язку з людьми приходить допомога й полегшення.
Різновидом психологічної допомоги є консультативна допомога або психотерапія, яку людині (клієнту) в стані стресу надає професіонал (консультант чи психотерапевт). Клієнт і терапевт спілкуються у формі розмови, яка ґрунтується на співчутті, довір'ї, прийманні особистості клієнта, розумінні. Знання, досвід, кваліфікація психолога, характер відносин з клієнтом мають значення і при визначенні проблеми, і при пошуку продуктивного погляду на неї, і в зниженні фізичного ефекту від стресу.
2. Могутній психотерапевтичний ефект має віра в Бога. Вона пропонує звільнення від стресу шляхом змінення уявлення людини про саму ситуацію, про вимоги до себе, про можливість і важливість справлятися з цими вимогами. Той, хто вірить, що Бог його любить, сприймає неприємності набагато спокійніше, тому що приймає їх або як заслужений наслідок своїх дій, або як випробування.
О. Степуріна у дипломному дослідженні над 40 віруючими і 40 невіруючими встановила наявність суттєвих статистичних відмінностей між двома групами. Для віруючих властива більша емоційна стабільність, більша стійкість щодо ставлення до стресу, вищий рівень симпатії (співчуття), наявність наскрізного сенсу життя, тобто вони прагнуть до більш довготривалих та опосередкованих цінностей порівняно з невіруючими. Величезний цілющий потенціал має молитва, яка здатна приносити втіху та внутрішню гармонізацію за найнестерпніших обставин. У дослідженні Т. Пашукової було виявлено, що навіть нетривалий (протягом двох тижнів) досвід молитви привів до подолання небажаних психічних станів у школярів. У них навіть змінилися характерологічні тенденції - зменшилася домінантність-владність, самовпевненість-самозакоханість, несамостійність-конформізм. Замисліться, яка глибина у такій давній східній молитві: «Господи, дай мені сили, щоб справитися з тим, що я можу зробити (це є активний вплив на проблему), дай мені мужність, щоб змиритися з тим, чого я не можу зробити (тобто інша інтерпретація і прийняття проблеми), і дай мені мудрість, щоб відрізнити одне від одного (йдеться про комплексні способи подолання стресу)».
3.Зміна способу життя, наближаючи його до здорового і врівноваженого. Те, що з нами трапляється - це наслідок того, як ми живемо, що їмо, як поводимося, яких звичок дотримуємося. Варто змінити причину, щоб змінився наслідок. Ми можемо відмовитися від шкідливих продуктів та напоїв, поганих звичок, розвинути в собі самоконтроль, використовувати силу волі, розвивати правильні мотиви, впевненість в собі, займатися самовдосконаленням. Треба вчитися раціонально використовувати свій час, розподіливши його так, щоб не витрачати лише на підтримання життя. В. Фостер писав: «Нам необхідний час для відпочинку, для насолоди товариством друзів і красою світу, в якому ми живемо. Повноцінне життя вимагає часу на те, щоб послухати жайворонка, який заливається радісною піснею або разом з дитиною відчути радість, збираючи в лісі проліски. Просто необхідний час, щоб збагачувати наше життя симфонією мистецтва, обертонами і гармонією музики. Життя передбачає, щоб ми відводили час для молитви. А коли згущуються нічні тіні, воно пропонує нам подивитися на зірки і подумати про Того, Хто створив все це. Через тисячу років земні проблеми, котрі займають світ сьогодні, не будуть мати жодного значення».
Отже, не такий страшний стрес, як його дехто уявляє. Від нього можна ефективно боронитися. Він може бути навіть корисним. Якщо б у житті все завжди йшло за нашими планами, якби ми ніколи не зустрічалися із загрозою, не ставили б перед собою складні цілі, то що б нас змушувало замислюватися над життям, виробляти у собі терпіння, стриманість, мужність, волю? Ми б втратили багато можливостей для удосконалення.
Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження для визначення ступенів розвитку стресу
Методика 1. Визначення ступенів розвитку стресу (додаток А)
Мета: використовуючи методику, пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, що призводять до негативних наслідків.
Обладнання: анкета для визначення темпераменту.
Інструкція: суть методики дослідження ступенів розвитку стресуполягає в наступному. В анкеті запропоновано 20 запитань на які потрібно дати відповідь, виходячи з того, як часто дані твердження підходять вам. Відповідати потрібно на всі судження, навіть якщо воно вам не підходить.
Хід роботи
Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стресу, нами були проведені дві методики, що спрямовані на визначення ступенів розвитку стресу. Об’єктом дослідження були учні 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів:
1-й учень
2-й учень
3-й учень
4-й учень
5-й учень
6-й учень
7-й учень
8-й учень
Обробка результатів
Опрацювавши результати відповідей – оцінюємо їх за даною шкалою (додаток А) і від отриманої суми віднімемо 20 балів. Кінцевий результат є остаточним.
Якщо було отримано менше 10 балів: ця людина чудово адаптується до стресових ситуацій, і її здоров’ю нічого не загрожує.
Якщо сума складає від 11 до 30 балів: це нормальний рівень стресу, який проявляється у людей, що ведуть активний спосіб життя.
Якщо сума перевищує 30 балів: варто подумати про те, що стресові ситуації мають великий вплив на життя, і така людина не чинить їм опору.
Якщо було отримано більше 50 балів: такі люди дуже часто потрапляють в стресові ситуації, що є дуже небезпечно для здоров’я.
Після проведення першої методики результати виявились наступні:
1-й учень – 42 бали.
2-й учень – 29 балів.
3-й учень – 52 бали.
4-й учень – 31 бал.
5-й учень – 42 бали.
6-й учень – 39 балів.
7-й учень – 36 бали
8-й учень – 48 балів.
Висновок: за результатами цієї методики ми дізналися, що кожному досліджуваному властивий певний ступінь розвитку стресу. Серед досліджуваних учнів 6 – мають від 36 до 52 балів, а у 2 – від 28 до 31. Це свідчить про те, що вбільшості учні досить часто потрапляють в стресові ситуації, що проводить до негативних наслідків.
Методика 2 : Визначення рівня розвитку стійкості до стресу (додаток Б)
Мета: за допомогою методики переконатися на практиці, що кожен досліджуваний має свійрівеньстійкості до стресу.
Обладнання: опитувальник для визначеннярівня розвитку стійкості до стресу.
Інструкція : суть методики визначення рівня розвитку стійкості до стресу полягає в наступному. Досліджуваним пропонується 50 тверджень, які торкаються різних станів їхнього життя і пропонуються відповіді на дані судження («Так» або «Ні»). Відповідати потрібно швидко, довго не задумуючись.
Хід роботи
Для того щоб пересвідчитися на практиці, що в кожної людини різні ступені розвитку стійкості до стресу було проведено методику, що спрямована на визначення рівня стійкості до стресу. Об’єктом дослідження були учні 10 та 11 класу Будильської СЗОШ I-III ступенів.
Обробка результатів
При збігові відповіді на питання з ключем відповіді присвоюється один бал.
Високий рівень стійкості до стресу – від 1 до 15 балів.
Середній рівень стійкості до стресу – від 15 до 25 балів.
Низький рівень стійкості до стресу – від 25 до 50 балів.
Високий рівень стійкості до стресу вказує практично на відсутність стресових станів, здатність людини певним чином протистояти стресовим ситуаціям. Психічний стан при цьому майже не міняється, фізичних та фізіологічних змін не відзначається.
При середньому рівні відбуваються відчутні зрушення у психічному стані. Стійкість до стресу присутня та не в кожній життєвій ситуації. Такі особи можуть уникнути стресових станів та не завжди. При цьому спостерігається загальна мобілізація психічної діяльності, часто не притаманна людині у звичайних обставинах: зібраність, організованість, підвищена розумова працездатність, кмітливість, впевненість у собі, блискавична реакція, стійкість до перешкод, активізація мовленнєвої активності, загальна позитивна оцінка даного стану в цілому.
Низький рівень стійкості до стресу характеризується порушенням та розладом основних фізичних, фізіологічних і психічних функцій, зростає кількість скарг на різного роду неприємні відчуття, дискомфорт. Погіршується свідомий контроль за виконанням діяльності, трапляються труднощі у зосередженні, запам'ятовуванні, мисленні, зростає кількість помилок, незвичних реакцій, неточності, посилюється роль автоматичних, стереотипних дій, які витісняють творчі, свідомі та довільні дії. Цей стан, безумовно, шкідливий і його треба якнайшвидше припинити.
Результати тестування