Підліткова фаза первинної соціалізації - усі підлітки цього віку - школярі, що знаходяться на утриманні батьків або держави. Соціальний статус підлітка мало чим відрізняється від дитячого. Психологічно цей вік дуже суперечливий, для нього характерно диспропорції рівнів і темпів розвитку. Підліткове "почуття дорослості" головним чином новий рівень домагань, якого підліток фактично не досяг. Для підлітка дуже важливо, щоб його дорослість була замічена навколишніми, щоб форма його поводження не була дитячою. Цінність роботи для підлітка визначається її дорослістю, а виникаючі представлення про норми поведінки провокують на обговорення поведінки дорослих, звідси і типові вікові конфлікти. Цей вік також являє собою особливий інтерес у зв'язку з тим, що для більшості хлопців ще не наступив момент самовизначення; не встала ще гостро проблема подальшого вибору - або одержувати середню освіту в школі й орієнтуватися в далекому майбутньому на вищий навчальний заклад, або поєднувати навчання з одержанням професії в середніх спеціальних установах, таких як коледжі, технікуми й ін. У такий спосіб велика група дітей знаходиться як би в стані "соціального спокою": дорослі по відношенні до підлітка поводяться як з дитиною, ще слабко пред'являються вимоги відповідальності за вчинені вчинки і прийняті рішення. При вже досить сформованому характері ще в слабкому ступені виражено соціальні нашарування. Проекція ж сімейних взаємин і установок служать підліткові орієнтиром у повсякденному житті і міжособистісних контактів. Можна припустити, що в родинах, де підліток обділений увагою дорослих, де немає довірчих взаємин – формується почуття ворожості до усього навколишнього світу. Діти, що більш тонко відчувають атмосферу оточення, не можуть не прийняти це як природний стан.
В даний час агресивне поводження підлітків є проблемою, що хвилює і батьків і вчителів. Психологічна атмосфера в дитячому колективі найчастіше залежить від дітей, більш агресивних стосовно навколишніх.
Агресивність має якісну і кількісну характеристики. Як і усяка властивість, вона має різний ступінь виразності: від майже повної відсутності до її граничного розвитку. Кожна особистість повинна мати визначений ступінь агресивності. Відсутність її веде до пасивності, відомості, конформності і т.д. Надмірний розвиток її починає визначати весь вигляд особистості, що може стати конфліктною, нездатною до свідомою кооперації, і т.д. Сама по собі агресивність не робить суб'єкта свідомо небезпечним, тому що, з одного боку, існуючий зв'язок між агресивністю й агресією не є твердим, а, з іншої сторони, сам акт агресії може не приймати свідомо небезпечні і не схвалювані форми. У життєвій свідомості агресивність є синонімом "зловмисної активності". Однак саме по собі деструктивна поведінка "зловмисністю" не володіє, такою її робить мотив діяльності, ті цінності, заради досягнення і володіння якими активність розвертається. Зовнішні практичні дії можуть бути подібні, але їхні мотиваційні компоненти прямо протилежні.
Виходячи з цього, можна розділити агресивні прояви на два основних типи:
- перший - мотиваційна агресія, як самоцінність;
- другий - інструментальна, як кошти (припускаючи при цьому, що і та, і інша можуть виявлятися як під контролем свідомості, так і поза ним, і сполучені з емоційним переживаннями: гнів, ворожість).
У практиці психологів більш цікавить мотиваційна агресія як прямий прояв реалізації властиві особистості деструктивних тенденцій. Визначивши рівень таких деструктивних тенденцій, можна з великим ступенем імовірності прогнозувати можливість прояву відкритої мотиваційної агресії. Однієї з подібних діагностичних процедур є запитальник Басса - Дарки.
А.Басс, що сприйняв ряд положень своїх попередників, розділив поняття агресії і ворожості і визначив останню як: "...реакцію, що розвиває негативні почуття і негативні оцінки людей і подій" [16;284]. Створюючи свій запитувальник, що диференціює проявлення агресії і ворожості, А.Басс і А.Дарки виділили наступні види реакцій:
1. Фізична агресія - використання фізичної сили проти іншої особи.
2. Непряма - агресія, обхідним шляхом спрямована на іншу особу або ні на кого не спрямована.
3. Роздратування - готовність до прояву негативних почуттів при найменшому порушенні (запальність, брутальність).
4. Негативізм - опозиційна манера в поведінці від пасивного опору до активної боротьби проти сталих звичаїв і законів.
5. Образа - заздрість і ненависть до навколишніх за дійсні і вигадані дії.
6. Підозрілість - у діапазоні від недовіри й обережності стосовно людей до переконання в тім, що інші люди планують і приносять шкоду.
7. Вербальна агресія - вираження негативних почуттів як через форму (лемент, вереск), так і через зміст словесних відповідей (прокльону, погрози).
8. Почуття провини - виражає можливе переконання суб'єкта в тім, що він є поганою людиною, що надходить зло, а також відчуваємо їм каяття.
Для того, щоб допомогти дитині подолати агресію в цьому віці, вчителі, психологи та батьки повинні стежити за змінами в поведінці дітей, проводити різні тести на виявлення стану агресії у дитини, знаходити індивідуальний підхід до кожної дитини.
Запитальник складається з 75 тверджень, на які досліджуваний відповідає "так" або "ні".
При складанні запитальника автори користувалися наступними принципами:
1. Питання може відноситися тільки до однієї форми агресії.
2. Питання сформульовані таким чином, щоб найбільшою мірою послабити вплив суспільного схвалення відповіді на питання.
Відповіді оцінюються по восьми шкалах у такий спосіб:
1. Фізична агресія:
"так"=1, "ні"=0:1, 25, 31, 41, 48, 55, 62, 68 і
"ні"=1, 2 "так"=0 - 9 і 7 твердження.
2. Непряма:
"так"=1, "ні"=0:2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 і
"ні"=1, "так"=0 - 26 і 49.
3. Роздратування:
"так"=1, "ні"=0:3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 і
"ні"=1, "так"=0 - 11, 35, 69.
4. Негативізм:
"так"=1, "ні"=0:4, 12, 20, 28 і
"ні"=1, "так"=0 - 36.
5. Образа:
"так"=1, "ні"=0:5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.
6. Підозрілість:
"так"=1, "ні"=0:6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 і
"ні"=1, "так"=0 - 33, 66, 74, 75.
7. Вербальна агресія:
"так"=1, "ні"=0:7, 15, 23, 31, 46, 53, 60, 71, 73 і
"ні"=1, "так"=0 - 33, 66, 74, 75.
8. Почуття провини:
"так"=1, "ні"=0:8, 16, 24, 32, 40, 47, 54 61 67.
Індекс ворожості містить у собі 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (прямої або мотиваційної) містять у собі шкали 1, 3, 7.
Нормою агресивності є величина її індексу, рівна 21+4, а ворожості 6, 5-7+3. При цьому звертається увага на можливість досягнення визначеної величини, що показує ступінь прояву агресивності.
Використовуючи дану методику, варто пам'ятати про те, що агресивність, як властивість особистості, і агресія, як акт поведінки, можуть бути зрозумілі в контексті психологічного аналізу мотиваційно-потребностної сфери особистості (Див. додатки).
Отже можна зробити такі висновки:
· Слово агресія походить від латинського “aggredi”, що означає “нападати”. Воно здавна існує в європейських мовах, однак, значення йому надавалося не завжди однакове.
· Агресія відноситься до:
- уродженим спонуканням і задаткам;
- потребам, що активізуються зовнішніми стимулами;
- пізнавальним і емоційним процесам;
- актуальним соціальним умовам у поєднанні з попереднім навчанням.
· Агресію можна розглядати як біологічно доцільну форму поведінки, що сприяє виживанню й адаптації. З іншого боку, агресія розцінюється як зло, як поведінка, що суперечить позитивній сутності людей.
· В психології виділяють такі теорії, щодо походження агресії:
- теорія потягу;
- екологічний підхід;
- фрустрацій на теорія;
- теорія соціального навчання.
· З вищезгаданих теорій, що пояснюють природу агресивності, можна зробити наступні висновки:
- прояв агресії пояснюють біологічні і соціальні фактори;
- агресивність може бути не тільки жорстокою, але і нормальною реакцією індивідуума в ході боротьби за виживання;
- агресивні дії можуть бути ослаблені або спрямовані в соціально прийнятні рамки за допомогою позитивного підкріплення неагресивного поводження, орієнтації людини на позитивну модель поводження, зміна умов, що сприяють проявові агресії.
· Піддатливість до агресивних дій формується при недостатньо збалансованій соціалізації.
· На соціалізацію агресії впливають два основних фактори:
- зразок відносин і поведінки батьків;
- характер підкріплення агресивної поведінки з боку навколишніх.
· Огляд взаємозв'язку між стилем сімейного керівництва, відносин батьків до дитини й агресивним поводженням дозволяє прийти до висновку, що це фактори, що визначають агресивну поведінку дитини. Особливо це буде позначатися на дітях молодшого шкільного віку, тому що родина (до приходу дитини в дитячу установу) є першим етапом соціалізації дитини.
· Роботу з корекції агресивної поведінки у дітей молодшого дошкільного віку варто починати не тільки із самою дитиною, але і з її батьками.
· В даний час агресивне поводження підлітків є проблемою, що хвилює і батьків і вчителів. Психологічна атмосфера в дитячому колективі найчастіше залежить від дітей, більш агресивних стосовно навколишніх.
Запитальник Басса-Дарки
На запитання досліджуваний може відповідати так або ні, інших варіантів бути не може.
1.Часом я не можу справитися з бажанням заподіювати шкоду іншим.
2.Іноді я брешу про людей, яких не люблю.