План
1. Етика професійної діяльності шкільних психологів
2. Складання психолого-педагогічної характеристики класного колективу
3. Сімейне консультування і робота з батьками
1. Етика професійної діяльності шкільних психологів
Метою роботи психолога у сфері освіти є поліпшення учбового процесу. Робота будується не тільки в цілому з метою оптимізації учбового процесу з урахуванням конкретних труднощів, що виникають в формуванні мотивації до учбової діяльності, наладка міжособистісних відносин).
Необхідно, щоб дитина, батьки і вчителі не були "ізольовані" один від одного, щоб між ними не було протистояння. Над виникаючими проблемами вони повинні працювати спільно, тому що тільки в цьому випадку можливе оптимальне рішення. Головна задача шкільного психолога полягає не в тому, щоб розв'язати виниклу проблему за них, а в тому, щоб об'єднати їх зусилля для її вирішення.
Буквально в останні декілька років адміністрація все більшого числа шкіл розуміє необхідність участі психолога в шкільному процесі. Все ясніше вимальовувалися конкретні задачі, рішення яких чекають від шкільного психолога. У зв'язку з цим професія шкільного психолога стає однією з самих запитаних. Втім, психолог запитаний не тільки в школі, але і в інших дитячих установах (наприклад, в дитячих садах, будинках дитини, центрах раннього розвитку і ін.), тобто скрізь, де необхідне уміння працювати з тріадою "дитина - батьки - педагог (вихователь)".
У функції шкільного психолога входить: психологічна діагностика; коректувальна робота; консультування батьків і вчителів; психологічна освіта; участь в педрадах і батьківських зборах; участь в наборі першокласників; психологічна профілактика.
Психологічна діагностика включає проведення фронтальних (групових) і індивідуальних обстежень вчаться за допомогою спеціальних методик. Діагностика проводиться по попередньому запиту вчителів або батьків, а також за ініціативою психолога з дослідницькою або профілактичною метою.
Психолог підбирає методику, направлену на вивчення здібностей, особливостей дитини, що цікавлять його (групи вчаться). Це можуть бути методики, направлені на вивчення рівня розвитку уваги, мислення, пам'яті, емоційної сфери, особливостей особи і взаємостосунків з оточуючими. Також шкільний психолог використовує методики по вивченню дитячо-батьківських відносин, характеру взаємодії вчителя і класу.
Одержані дані дозволяють психологу будувати подальшу роботу: виділити учнів так званої "групи ризику", потребуючих в коректувальних заняттях; підготувати рекомендації для вчителів і батьків по взаємодії з учнями.
Коректувальні заняття можуть бути індивідуальними і груповими. В ході їх психолог прагне скоректувати небажані особливості психічного розвитку дитини. Ці заняття можуть бути направлені як на розвиток пізнавальних процесів (пам'ять, увага, мислення), так і на рішення проблем в емоційно-вольовій сфері, у сфері спілкування і проблеми самооцінки вчаться.
Шкільний психолог використовує вже існуючі програми занять, а також розробляє їх самостійно, враховуючи специфіку кожного конкретного випадку. Заняття включають різноманітні вправи: розвиваючі, ігрові, мальовничі та інші завдання - залежно від поставлених цілей і віку школярів.
Етика професійної діяльності являє собою сукупність етичних норм, правил поведінки, що склалися у психологічному співтоваристві й регулюють його життєдіяльність. Об'єктом досліджень і впливу психологів є внутрішній світ особистості, тому їхні контакти з іншими людьми повинні бути теплими, доброзичливими, цілющими.
Етичний кодекс сприяє більш успішному здійсненню психологами своєї професійної діяльності. Зокрема, шкільним і вузівським психологам допомагає у підвищенні ефективності навчання і виховання учнів та студентів; психологам у галузі охорони здоров'я — у виконанні функцій, пов'язаних з профілактикою захворювань, лікуванням, реабілітацією пацієнтів; психологам у сфері державного управління — у психологічному забезпеченні загального і галузевого управління.
Заснована Товариством психологів України Комісія з етики проводить роботу, спрямовану на правильне тлумачення психологами Етичного кодексу, здійснює контроль за його додержанням, забезпечує формування у психологів сприйняття цього Кодексу як зобов'язання перед громадськістю, як одного з важливих актів чинного законодавства.
Психологи несуть особисту відповідальність за свою роботу.
Психологи зобов'язані всіляко запобігати і не допускати антигуманних наслідків у своїй професійній діяльності.
Психологи повинні утримуватися від будь-яких дій чи заяв, що загрожують недоторканості особи; не мають права використовувати свої знання і становище з метою приниження людської гідності, пригнічування особистості або маніпулювання нею; несуть відповідальність за додержання пріоритету інтересів людини.
На психологів покладається відповідальність за надійність використовуваних методів та програмного забезпечення, валідність обробки даних досліджень, у тому числі і тих. які проводяться з використанням комп'ютерних технологій.
Психологи застосовують лише ті знання, якими вони володіють відповідно до своєї кваліфікації, повноважень і соціального статусу.
Психологи постійно поповнюють свої знання про нові наукові досягнення в галузі їхньої діяльності, беруться за розв'язання тільки тих завдань, які належать до сфери їх компетенції. У разі непосильності завдання психологи передають його іншому досвідченому фахівцеві або допомагають людині, яка звернулася за підтримкою, налагодити контакт з професіоналами, що можуть надати адекватну допомогу.
Психологи не застосовують методів і процедур, не апробованих центральними органами Товариства психологів України. У тих випадках, коли психологічні методики лише проходять випробування (з дозволу контрольних органів Товариства), психологи, проводячи експеримент з обмеженим контингентом досліджуваних, попереджають їх про застосування неперевірених методів і технічних пристроїв або про свій недостатній рівень оволодіння ними.
Психолог публікує під своїм ім'ям лише ту працю, яка повністю виконана ним самим або містить істотний власний внесок; недопустима публікація з метою особистої, матеріальної вигоди недостатньо підготовлених праць, невалідизованих методик, а психолог не може виконувати практичної роботи, не маючи належної кваліфікації та досвіду.
Психолог прагне до адекватних знань про свої індивідуальні якості та особливості і визначення меж власних професійних можливостей. Особистісні психологічні проблеми (які негативно впливають на якість виконання обов'язків) можуть бути показником професійної непридатності і мають якомога швидше коригуватись та розв'язуватись психологом.
Психологи суворо додержуються принципу добровільної участі клієнта в обстеженнях. Під час роботи з дітьми, пацієнтами з тяжкими психічними розладами (тобто в крайніх випадках) допускаються відхилення від принципу добровільності, але в межах законодавчих норм; обов'язком психолога є намагання налагодити з клієнтом співробітництво. Психологи утримуються від непотрібних лікувань
Психологи, вступаючи у контакт з особами, для яких він є обов'язково-примусовим (наприклад, у разі проведення психологічної експертизи), не мають права змушувати клієнта повідомляти відомості поза його волею, не можуть вживати примусових заходів для одержання даних, крім випадків, коли така інформація сприятиме безпеці навколишніх або самого клієнта.
Психологи не беруть участі в діях, спрямованих проти свободи особи. Вони не мають права змушувати клієнта розповідати про свою життєву філософію, політичні, релігійні чи етичні переконання, не повинні вимагати відмовитися від них.
Психологи беруть на себе професійну відповідальність за кваліфіковане обстеження, консультування, лікування. Вони домовляються про терміни завершення своєї діяльності або доцільність направлення клієнта до іншого компетентного спеціаліста. Відповідальність з психолога знімається, якщо він упевнився, що інший спеціаліст узяв відповідальність за клієнта на себе.
Психологи не мають матеріальних або особистих привілеїв, не можуть використовувати свої знання і становище, довірливе ставлення і залежність клієнта у власних корисливих інтересах. У тих випадках, коли послуги є платними, про фінансові умови домовляються заздалегідь; не встановлюється додаткова оплата за консультації і не береться плата з тих, кого психолог навчає або збирається екзаменувати. Якщо клієнт може отримати психологічну допомогу безкоштовно або меншим коштом в іншого фахівця, то психолог інформує про це клієнта.
Психолог уникає встановлення неофіційних взаємин з клієнтом, якщо це може стати на перешкоді проведенню діагностичної, консультаційної і корекційної роботи з ним. Між психологом і клієнтом не повинно бути статевої близькості у період, коли психолог несе відповідальність за нього.
Психолог має право вирішувати, на якому етапі консультування або лікування можна дати об'єктивний професійний висновок, а у випадках, коли він не може діяти в інтересах клієнта, роз'яснює йому і батькам (опікунам, піклувальникам) реальний стан справ.
Висновок за результатами проведеного обстеження чи лікування робить сам психолог, він не може перекладати це на інших. Психолог повинен чітко і однозначно формулювати висновок, так щоб його можна було правильно зрозуміти і використати отримані дані на користь клієнта.
Психолог не робить висновків і не дає порад, не маючи достовірних знань про клієнта або ситуацію, в якій він перебуває. У звіті (висновку) психолога має міститися лише необхідна і водночас достатня, що відзначається цілковитою надійністю результатів, інформація для розв'язання поставленого завдання, вказуватися межі здійснюваних досліджень, характер виявлених симптомів — постійний чи тимчасовий.