Природа наукового перевороту
Гештальт ідеї перебували в прямої опозиції до традиційних поглядів німецької психології. У США біхевіоризм не розглядався як відвертий бунт проти навчання Вундта й структуралізму, тому що функціоналізм уже встиг викликати зміни в американській психології. Але не таким гладким виявився шлях визнання гештальтпсихології в Німеччині, де спочатку неї сприймали не інакше як наукову єресь.
Подібно багатьом бунтарям, лідери гештальт-руху вимагали повної ревізії колишніх наукових поглядів, діючи майже як "інтелектуальні місіонери, що поширюють нову віру". Сам Келер писав, що "ми були схвильовані нс тільки тим, що ми встановили, але навіть більшою мірою перспективами відкриття нових фактів... тут була присутня не тільки стимулююча новизна наших дій, що нас надихала йти далі. Ми випробовували також величезний приплив полегшення - начебто вирвалися з в'язниці. Цією в'язницею була стара психологія, що ми вивчали, коли були студентами університету".
Після досвідів по сприйняттю гаданого руху гештальт психологи прийнялися за дослідження іншого явища. Досвід по дослідженню константності сприйняття дозволив їм зміцнити свої наукові позиції. Його суть складалася в порівнянні результатів сприйняття об'єкта при його різних положеннях щодо спостерігача. Наприклад, коли ми коштуємо прямо перед вікном, те його прямокутний образ проектує на сітківку наших очей, але коли ми відходимо убік і дивимося на вікно збоку, його образ, сприйманий сітківкою, хоча ми продовжуємо сприймати вікно як прямокутник. Таким чином, наше сприйняття вікна залишається постійним, навіть незважаючи на те, що сенсорні дані, сприймані органами почуттів (образ, проектований на сітківку), змінилися.
Подібним чином і у випадку з константністю яскравості або розміру, фактичні сенсорні елементи можуть змінюватися, але наше сприйняття їх залишиться колишнім. У цих прикладах, як і в прикладі гаданого руху, досвід має якість цілісності або закінченості.
Таким чином, існує розходження між характером дійсного сприйняття й характером сенсорної стимуляції. Тому перцепція не може бути пояснена просто як набір сенсорних елементів або як сума тридцятилітніх її частин.
Перцепція являє собою цілісне поняття - тобто гештальт - і будь-яка спроба розкладання її на окремі частини приводить до її порушення.
Не можна починати досліджувати проблему перцепції з вивчення її окремих елементів, тому що ці елементи є продуктами рефлексії й абстракції, що не мають прямого відношення до безпосереднього досвіду, що вони покликані пояснити. Гештальтпсихологія намагається повернутися до наївного сприйняття, безпосередньому досвіду й вимагає, щоб вона там знаходила не групу елементів, але цілісні уявлення об'єктів і явищ; не набір відчуттів, але дерева, хмари, небо. І, щоб перевірити це твердження, вона пропонує кожному з нас просто відкрити ока й подивитися на мир звичним поглядом.
Сприйняття слова "гештальт" викликало певні труднощі, тому що, на відміну від функціоналізму або біхевіоризму, воно ясно не вказувало, яке рух символізує. До того ж воно не мало точного англійського еквівалента. Для його заміни використовувалися слова "форма", "образ", "структура". У результаті слово "гештальт" стало частиною англійської мови.
У своїй книзі "Гештальтпсихологія" (1929 р.) Келер відзначав, що поняття "гештальт" використовується в німецькій мові у двох випадках.
1. По-перше, воно позначає форму або обрис предметів. У цьому змісті гештальт ставиться до загальних властивостей, які можуть бути виражені в таких поняттях, як куту або симетричності.
2. По-друге, воно позначає цілісний об'єкт, якому в якості одного із властивостей властиве особлива форма або обрис. У цьому змісті слово "гештальт" може ставитися, наприклад, до трикутників у більшій мері, чим до поняття "трикутності".
Таким чином, поняття гештальта може використовуватися для посилання як на об'єкт, так і на його специфічну форму. Застосування цього терміна не обмежується візуальним або навіть загальним сенсорним полем. "У нього також, очевидно, повинні бути включені процеси научання й пам'яті, а також прагнення, емоційне відношення, дії й ін." У цьому загальному, функціональному змісті даного слова вчені намагалися мати справу із цілою областю психології.
Література
1.Кольцова В.А., Олейник Ю.Н. История психологии: теоретические и методологические проблемы исследований // Современная психология. М., 1999
2.Марцинковская Т.Д. История психология. - М., 2001.
3.Методологічні проблеми історико-психологічного дослідження. - К., 2002.
4. Ждан А.Н. Історія психології: від античності до сучасності. - К., 1997.