У закордонній психології спочатку цінності розглядалися в межах гуманістичної традиції. Г. Оллпорт, К. Роджерс й А. Маслоу вважали, що джерелом формування цінностей є сама людина [22]. Г. Оллпорт підкреслював, що суспільні, моральні, етичні цінності виступають скоріше як засоби, умов досягнення внутрішніх цінностей, що є цілями особистості - "цінність, у моєму розумінні, - це якийсь особистісний зміст".
Широко розглядалася проблема цінностей В. Франклом, що розумів під цінностями особистості, на противагу попереднім авторам, так названі "універсалії змісту", тобто змісти, властивій більшості членів суспільства, всьому людству протягом всього його історичного розвитку [22].
Уявлення про систему цінностей особистості як ієрархії її переконань отримало поширення в американській соціальній психології. Тут одним з найпоширеніших підходів до вивчення цінностей є концепція М. Рокича, що стимулював жвавий інтерес до цінностей серед психологів тим, що запропонував чітке визначення поняття "цінності" і розробив легкий у використанні інструментарій.
У теорії М. Рокіча під цінностями розуміється вид переконань, що має центральне положення в індивідуальній системі переконань. Цінності являють собою керівні принципи життя, які визначають те, як необхідно поводитися людині.
Концепція людських цінностей М. Рокіча містить у собі наступні постулати: загальна кількість цінностей не велика; усі люди володіють тими самими цінностями, але ті самі цінності мають для різних людей різну "значущість"; цінності організовані в системи; джерела людських цінностей простежуються в культурі, суспільстві, суспільних інститутах і самій особистості людини; вплив цінностей простежується практично у всіх соціальних феноменах.
Під ціннісними орієнтаціями М. Рокич розуміє "абстрактні ідеї, ...не пов'язані з певними об'єктами або ситуацією, що виражають людські переконання про типи поводження й переважних цілях" [6].
На базі розуміння М. Рокічем цінностей і ціннісних орієнтацій виведене подання про культурні й індивідуальні цінності.
Теорія М. Рокича, його ідея про наявність термінальних й інструментальних цінностей, а також розроблений ним опитувальник для вивчення цінностей (ОЦР) створили основу для розвитку як теоретичних знань про цінності, так і розвитку інструментарію по вивченню даної змінної.
У 90-х роках ХХ століття Ш. Шварц розробив новий теоретичний і методологічний підхід до вивчення цінностей на основі концепції М. Рокича про існування термінальних й інструментальних цінностей, а також на основі власної концепції про мотиваційну мету ціннісних орієнтацій й універсальності базових людських цінностей.
Ш.Шварц виходив з того, що найбільш істотний змістовний аспект, що лежить в основі розходжень між цінностями, - це тип мотиваційних цілей, які вони виражають. Вчений вважає, що існують базові людські цінності, які з високою ймовірністю виявляються у всіх культурах, - це ті, які представляють універсальні людські потреби (біологічні потреби, необхідність координації соціальної взаємодії й т.д.). Ш. Шварцом виділено десять мотивіційних типів, які з його погляду охоплюють базові типи цінностей і створюють між собою динамічну систему відносин.
Відповідно до теорії Ш.Шварца, цінності особистості існують на двох рівнях: нормативних ідеалів (цінності стабільні й відбивають життєві принципи поводження людини) і індивідуальних пріоритетів (залежні від групового тиску й співвідносяться з конкретними вчинками людини).
Узагальнюючи визначення цінностей багатьох західних теоретиків, Шварц і Білскі виокремлюють наступні основні їхні характеристики:
1) Цінності - це переконання. Це не холодні думки. Коли цінності активізуються, вони змішуються з почуттям.
2) Цінності - бажані людиною цілі й образ поведінки, що сприяє досягненню цих цілей.
3) Цінності не обмежені певними діями й ситуаціями (тобто трансцендентні).
4) Цінності виступають як стандарти, які керують вибором або оцінкою вчинків, людей, подій.
5) Цінності впорядковані по важливості відносно один одного. Упорядкований набір цінностей формує систему ціннісних пріоритетів.
Аналізуючи досвід вітчизняних і зарубіжних психологів можна зробити головний висновок, що система ціннісних орієнтацій, будучи смислоутворючою і регуляційною функцією поведінки індивіда, викликає високий дослідницький інтерес вчених різних шкіл протягом тривалого часу.
1.2 Особливості цінностей молоді
За результатами досліджень західних психологів на розвиток і формування цінностей впливає ціла низка зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішнього відносятся, наприклад, елементи мікросередовища (групи, референтні групи) і макросередовища (соціальні ролі, засоби мас-медіа, соціальні інститути). До внутрішніх факторів можна віднести особливості темпераменту, задатки, здатності, рівень розвитку самосвідомості й вік, на якому в даному розділі ми зупинимося більш докладно [6].
За даними більшості сучасних вітчизняних періодизацій психічного розвитку віковий період, що цікавить нас, від 18 до 22 років, прийнято відносити до юності (Г.С. Абрамова) або пізньої юності (Б.С. Волков).
Кордони юності пов'язують із віком обов'язкової участі в суспільному житті. Юнак повинен взяти на себе відповідальність за пристрій життя, у тому ступені, у якому це можливо в конкретних соціальних умовах. "І з цього погляду, юність – це вік участі у виборах в органи державної влади" [2, стр.506]. У даний віковий період індивід характеризується підвищеною емоційною сензитивністтю й сугестивністтю, у цей період соціальний індивід також виробляє свої ідеали й ціннісні пріоритети.
У психології одним з найважливіших процесів, що відбуваються в юнацькому віці, прийнято вважати формування ціннісних орієнтації. Процес трансформації соціальних цінностей в особистісні здійснюється через момент практичного включення суб'єкта в соціальні відносини, у тому числі політичні вибори. Будучи основою моральної свідомості, цінності впливають на життєвий вибір юнацтва, проявляються в конкретних вчинках і справах (Л.И. Божович, Б.С. Братусь, С.Н. Иконникова, И.С. Кін, Н.А. Коваль, А.А. Комлев, С.Б. Каверін, В.В. Комарів, В.Т. Лисовский, И.А. Савенкова, В.И. Слободчиков, Д.И. Фельдштейнйін) [2].
Таким чином сучасні вітчизняні дослідження, присвячені особливостям цінностей студентів підтверджують, що ціннісні орієнтації мають смислоутворюючу й регуляторну функції в юнацькому віці [22].
1.3 Поняття електорального вибору в політичній психології
Електорат визначається як коло осіб, що володіють правом голосу при виборах в органи державної влади [15].
Вважається, що електорат має багато соціальних і психологічних параметрів, які стають об'єктом емпіричних досліджень. У транзитних культурах, куди відносяться, у тому числі й Україна, участь населення в політичному процесі фактично обмежується формуванням електорального вибору (участь або не участь у виборах; обранням в органи влади конкретної політичної сили) і його втілення в електоральній поведінці [18].
Д.Б. Ольшанський розглядає електоральний вибір як результат роботи політичного мислення – форми свідомого продуктивного відображення й переробки людиною процесів й явищ навколишньої політичної реальності у вигляді суджень, висновків, рішень, умовиводів і виборів [13].
Політичне мислення містить у собі не тільки когнітивні, але й емоційно-оціночні механізми, що мають власний онтологічний статус. Спеціальний аналіз сучасного політичного мислення, що здійснений в 90-х роках
О.О. Хвостовим довів, що зміст політичного мислення визначається не стільки логічними механізмами, скільки установками, цілями й цінностями [13].
Отже, можна зробити висновок про наявність взаємозв'язку між особливостями цінностей індивіда та його електоральним вибором.
1.4 Дослідження цінностей й електорального вибору в політичній психології
Перші дослідження цінностей були пов'язані з початком становлення концепції політичної культури й політичної свідомості (складовій частиною якої вважалися цінності) на початку 60–х років політологами Г. Алмодомі С. Вербою, а також з популяризацією теорії цінностей М. Рокіча. Вивченням цінностей у контексті політичної культури й політичної свідомості займалися соціологи й політологи, що прагнули встановити, чому виборці роблять той або інший політичний вибір для створення науково-узагальнених прогнозів [13]. Проте результати їхніх досліджень носили більшою мірою констатуючий, а не пояснювальний характер.
Пізніше до даних досліджень стали залучати й психологів. Але навіть за кордоном, протягом тривалого часу предметом політико-психологічних досліджень залишалася особистість політичного лідера, але не психологічні особливості електорату.
У повній мірі роль цінностей в електоральній поведінці та електоральному виборі були розглянуті в 90–х роках у роботах доктора психології Ш. Шварца. На основі власної концепції про мотиваційну мету ціннісних орієнтацій й універсальності базових людських цінностей, а також на базі розроблених ним методик "Ціннісні орієнтації" й "Профілі особистості" Шварц здійснює низку досліджень, присвячених особливостям цінностей виборців. Ним була досліджена роль цінностей у політичній орієнтації виборців (Іспанія,1995р.); особливості соціально – політичних цінностей виборців у країнах Східної Європи (1996р.). У цей же час учений публікує роботи, присвячені впливу ціннісних пріоритетів на поведінку людини. В 1998 р. виходить публікація статті Ш. Шварца й Р. Барнеа, у якій описане дослідження цінностей виборців – прихильників різних політичних сил в Ізраїлі. У результаті даного дослідження проілюстровано, те, що особливості організації цінностей відбиваються в політичних перевагах виборців й якісно впливають на електоральний вибір.