Особливості розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку (стр. 12 из 17)
Чотирьохклітинна таблиця підрахунку φ критерія Фішера для виявлення відмінностей сформованості емпатійних тенденцій у експериментальної та контрольної груп учнів молодшого шкільного віку, які навчаються в ЗОШ
| Група | «Є ефект» | «Ефекту немає» | Всього |
| Експериментальна група | 9 (36%) | 16 (64%) | 25 |
| Контрольна група | 3 (12%) | 22 (88%) | 25 |
| Всього | 12 | 48 | 50 |
Для перевірки достовірності одержаних результатів використаємо φ* критерій кутового перетворення Фішера.
Сформулюємо статистичні гіпотези:
Н0 : Кількість дітей з високим рівнем емпатії в експериментальній групі не вище ніж в контрольній групі.
Н1 : Кількість дітей з високим рівнем емпатії в експериментальній групі більше ніж в контрольній групі.
Визначаємо величини φе і φк за таблицею:
φе (36%) = 1,287
φк(12%) = 0,707
Зараз визначимо емпіричне значення критерію φ*
φ*емп = (1,287-0,707) ∙
= 0,58∙3,54 = 2,05φ*кр =
φ*емп = 2,05φ*емп
φ*кр для 
Отже, Н0 - відхиляється. Приймається Н1, а саме: кількість дітей з високим рівнем емпатії в експериментальній групі більше ніж в контрольній групі.
Таблиця 4.
Рівень емоційного відгукування в контрольній та експериментальній групах після формувального етапу експерименту
| Рівні | Експериментальна група | Контрольна група | ||
| А3 | % | А3 | % | |
| високий | 9 | 36 | 4 | 8 |
| середній | 12 | 48 | 10 | 40 |
| низький | 40 | 16 | 11 | 44 |
Для перевірки достовірності одержаних результатів використаємо φ* критерій кутового перетворення Фішера.
Сформулюємо статистичні гіпотези:
Н0 : Кількість дітей з високим рівнем емпатичних тенденцій в експериментальній групі не вище ніж в контрольній групі.
Н1 : Кількість дітей з високим рівнем емпатичних тенденцій в експериментальній групі більше ніж в контрольній групі.
Таблиця 5.
Розподіл прогнозів розвитку емоційного відгукування в контрольній та експериментальній групах
| Рівні емоційного відгукування | Емпіричні частоти вибору | Суми | |
| Експериментальна група | Контрольна група | ||
| Високий та середній | 21 | 14 | 35 |
| Низький | 4 | 11 | 15 |
| Суми | 25 | 25 | 50 |
А зараз перейдемо до робочої таблиці для розрахунку φ* критерія кутового перетворення Фішера.
Таблиця 6.
Чотирьохклітинна таблиця для підрахунку φ* критерія Фішера для виявлення відмінностей рівня емоційного відгукування у контрольній та експериментальній групах
| Групи | «Є ефект» | «Ефекту немає» | Всього |
| Експериментальна група | 21(84%) | 4(16%) | 25 |
| Контрольна група | 14(56%) | 11(44%) | 25 |
| Всього | 35 | 15 | 50 |
Визначаємо величини φе і φк за таблицею
φе (84%) = 2,319
φк (56%) = 1,691
Визначимо емпіричне значення критерію φ* :
φ*емп = (2,319 – 1,691) ∙
= 0,628 ∙ = 0,628 ∙ 3,54 = 2,92φ*кр =
φ*емп
φ*кр для 
Отже, Н0 - відхиляється. Приймається Н1, а саме: кількість дітей з високим рівнем емпатичних тенденцій в експериментальній групі більше ніж в контрольній групі.
Висновок до розділу ІІ
Емпатія – здатність розуміти емоційний стан іншої людини, співчувати, співпереживати. Процес емпатії за своїм змістом є інтелектуальним [10,с. 479].
Уміння сприйняти почуття іншої людини як свої власні, здатність до емоційного відгуку є специфічним компонентом спілкування та особливим засобом пізнання людини людиною. Цей феномен у психології отримав назву емпатія.
Деякі дослідники протиставляють емпатію розумінню людини. Емоційна природа емпатії виявляється в тому, що ситуація іншої людини не стільки «продумується», скільки «відчувається». Але без емпатії навряд чи можливе адекватне розуміння. Емпатія сприяє збалансованості міжособистісних стосунків. Розвинена емпатія – це ключовий фактор успіху в таких видах діяльності, як педагогіка, мистецтво, медицина, управління.
Прояв емпатії в спілкуванні свідчить про загальну установку не стільки на розуміння з формального боку спілкування, скільки на входження в його прихований зміст, психічний стан іншої людини, що відображаються передусім невербальними засобами – інтонацією, жестами, позами.
І.Юсупов зазначає, що емпатійні якості розвиваються тим інтенсивніше, чим багатшими й різноманітнішими є уявлення про інших людей. Розуміння інших пов’язане з розумінням самого себе. Прагнучи пізнати себе, мотиви своїх учинків, людина вдається до аналогій. Крім того, подібні вчинки інших людей викликають різні переживання та емоційні вияви. Безпосереднє використання особистого досвіду для пояснення поведінки інших людей призводить до атрибутивних помилок.
Емпатійні тенденції є в кожної людини, але їх розвиток залежить від умов виховання та соціального оточення. Формуючи образ свого «Я», дитина нерідко адресує вчинки собі, так, як це робили щодо неї батьки, вчителі, взагалі дорослі. Вона програє соціальні ролі інших, переносячи власне «Я» в об’єкти своєї уяви. Така децентрація «Я» дедалі частіше здійснюється у внутрішньому плані.
Кожна людина має власний репертуар ролей, ситуацій міжособистісної взаємодії. Репертуар ролей тим ширший, чим багатший соціальний та емоційний досвід особистості. Схильність до переживань розвивається відповідно до низки відомих соціальних ролей. Зіткнення з подібними ситуаціями актуалізує ті уявлення, які суб’єктивно нібито відповідають певному партнеру по спілкуванню.
Характер спілкування матері і дитини, педагога і учня викликає емоційну реакцію, яка стає стійкою при частому повторенні. Але це не вияв типових властивостей особистості, а швидше належний відгук на певний стиль поведінки. Стиль спілкування пов'язаний з емоційним співчуттям партнерові. Емоційність особистості визначається не тільки її орієнтацією в соціальному середовищі, а й значущість засобів впливу на людей.
Дослідження засвідчують, що розвиток емпатії залежить не стільки від кола взаємодії з іншими людьми, скільки від суб’єктивної значущості цих осіб для особистості, тобто зумовлений кількістю осіб яких вона по-справжньому цінує. Обмеженість кола осіб, яким схильна співчувати людина, не тільки блокує емоційну чутливість, в окремих випадках вона може переходити у жорстокість. Емпатія — надзвичайно складне, багатогранне поняття, яке означає: осягнення емоційних станів іншої людини; психічний процес, який дасть змогу зрозуміти чужі переживання (емпатія як механізм пізнання); дію індивіда, що допомагає йому особливим чином побудувати спілкування (емпатія як особливий вид уваги до іншої людини); здібність, властивість індивіда, його здатність проникати в психічний стан іншої людини, з якою вступає в контакт (емпатія як характеристика особи, тобто емпатійність). Встановлено, що здатність до прояву емпатії зростає за умови разючої подібності людей між собою, а також у набутті життєвого досвіду.
Доведено, що емпатія є тим вищою, чим краще людина здатна уявити собі, як одна й та ж сама подія сприйматиметься різними людьми, і чим більше вона допускає право на існування різних поглядів. Отож, емпатію слід розвивати від народження. Спочатку це завдання повинні виконувати батьки, а потім, з приходом дитини у школу, – й вчителі. Зазвичай, в школу діти приходять у 6-7 років (у психології і педагогіці цю категорію осіб називають молодшими школярами). І саме тут продовжується процес навчання і виховання. Важливість розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку стало приводом до проведення нами експериментальної роботи з даної проблеми. Під час проведення первинного зрізу ми отримали результати, що свідчили про недостатню сформованість емпатії у дітей молодшого шкільного віку. Ці результати були приблизно однакові як в експериментальній, так і в контрольній групі. Також дослідження показало, що результати за іншими трьома методиками, що діагностують рівень емпатії та емпатійних тенденцій, майже не змінювалися. Отож, така ситуація стала поштовхом до розроблення та впровадження в експериментальній групі програми розвитку емпатії у дітей молодшого шкільного віку. Після програми, нами було повторно проведено дві методики як в експериментальній, так і в контрольній групі. Отримані результати свідчать про ефективність створеної нами програми, оскільки ми змогли зменшити кількість осіб з низькою та дуже низькою емпатійністю. В контрольній групі зміна результатів теж присутня, але незначна.