Особливості розвитку емоційно-комунікативної діяльності у дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку (стр. 4 из 6)

Діти із ЗПР це діти з нереалізованими віковими можливостями розвитку, з загальною психічною незрілістю. Вони мають бідне та вузьке коло уявлень про довкілля, нерозвинені функції аналізу і синтезу, що зумовлюють уникання спілкування. Емоційно-комунікативний стан має своєрідні прояви, зокрема, це нездатність усвідомлювати та контролювати свої переживання, розуміти емоційні стани інших людей, регулювати власну поведінку. У змісті корекційної роботи з такими дітьми особлива увага приділяється розвитку емоційно-комунікативних якостей.

Тому розпочинаючи експериментальне дослідження необхідно провести психологічне діагностування з метою виявлення недоліків емоційно-комунікативної розвитку дітей дошкільного віку із ЗПР.

Дослідження проблеми емоційно-комунікативного розвитку здійснювалось впродовж 2006-2007 навчального року, відповідно визначеної мети і завдань. Експериментальна робота здійснювалась поступово і містила три етапи: констатувальний, формувальний і узагальнюючо-порівняльний. Була проведена підготовча робота: відділені діти із ЗПР на базі ДНЗ № 41 „Гніздечко” м. Полтави; було обрано 14 дітей віком 6-7 років (7 з них складали експериментальну групу і 7 контрольну).

Констатувальний експеримент складається з двох частин:

1. Вивчення показників загальної емоційності дітей дошкільного віку із ЗПР.

2. Визначення стану комунікативного розвитку дітей дошкільного віку із ЗПР.

На першому етапі констатувального експерименту вирішувались наступні завдання:

Визначити критерії і рівні розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку із ЗПР;

Виділити критерії і рівні розвитку комунікативних можливостей дітей 6-7 років із ЗПР.

Проведений теоретичний аналіз проблеми дозволив визначити критерії і показники загальної емоційності та комунікативних особливостей дітей дошкільного віку із ЗПР у порівнянні з нормою. Термін „критерій" у нашому розумінні це міра для оцінювання порушень, що виникли в результаті патологічного розвитку дитини, наявні у діяльності і не можуть відповідати вимогам норми. Критерії мають допомогти з’ясувати найсуттєвіші зміни, що сталися у поведінці дітей у порівнянні з нормою і виявити якісні зміни в результаті корекційного впливу, який своїм поетапним протіканням забезпечує нормальний психологічний розвиток.

Критеріями і показниками рівня загальної емоційності і комунікативності дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку визначаємо:

Перший - рівень повноцінної сформованості загальної емоційності: усвідомлення та контролювання своїх переживань, розуміння емоційних станів інших людей, уміння виражати свої почуття, адекватно реагувати на почуття інших.

Другий - це рівень сформованості комунікативних здібностей: дотримання загальноприйнятих норм спілкування, емоційного спілкування з однолітками, регулювання власної поведінки.

Під показниками розуміємо кількісну характеристику окремих виявів емоційно-комунікативної діяльності у єдності з їх якісними проявами. Зведені показники емоційно-комунікативної сфери дітей із ЗПР чи окремі компоненти необхідно об’єднати в певну систему, на основі якої можна скласти думку про якісні зміни в діяльності дитини в результаті психолого-педагогічної корекції. Саме показники змін у поведінці та інших складових психічного розвитку, дають змогу виявити ефективність методики активізації емоційно-комунікативної діяльності.

Для реалізації завдань констатувального експерименту були використані визначені критерії та їх показники. Дослідження емоційно-комунікативної сфери у дітей з ЗПР відбувалося за допомогою серії завдань діагностичних методик, за результатами виконання яких були визначені рівні вираженості показників. Для виявлення даних показників першого критерію був проведений діагностичний зріз за допомогою використання модифікованих методик М. Люшера, проективної методики „Неіснуюча тварина”, методики розпізнавання емоцій за сюжетними малюнками.

Зміст діагностичної методики складався із серії завдань:

Завдання 1. Перевірка стану розпізнавання емоцій інших дітей за допомогою підібраних сюжетних малюнків.

Хід виконання: дітям роздають сюжетні малюнки, фотокартки, картки на яких зображені ситуації з життя дітей та дорослих або яскраво-виражені емоційні стани дітей (дитина плаче, сміється, здивована тощо).

Інструкція до виконання: Перед тобою малюнок, розглянь його та дай відповідь на такі запитання: „Хто зображений на цьому малюнку? ”, „Що робить цей хлопчик? ”, „Як він себе почуває?", „Як ти здогадався про це?"

Оцінювання результатів виконаного завдання було використано трибальну шкалу оцінювання:

3 бали - виразна розповідь за малюнком;

2 бали - недостатня розповідь за малюнком;

1 бал - не може оцінити емоційний стан.

Завдання 2. Тест кольорових пірамід (методика М. Люшера в інтерпретації Л. Собчик). Це проективна методика для визначення емоційності особистості.

Матеріал: 24 стандартних різнокольорових 4-кутників із стороною 25 мм.

Інструкція до виконання: перед тобою піраміда, спробуй розформувати піраміду поклавши на верх кожного квадрата певний колір (час відведений на роботу необмежений).

Оцінювання результатів виконаного завдання:

2 бали - використання широкої гами основних кольорів;

1 бал - використання не основних кольорів.

Завдання 3. Проективна методика „Неіснуюча тварина" для визначення емоційного відношення до оточуючих, комунікативної поведінки.

Матеріал: білий аркуш паперу формату А-4, кольорові олівці на вибір.

Інструкція до виконання: „Намалюй неіснуючу тварину".

Для зручності виведення кількісної характеристики виконання дитиною

Оцінювання результатів виконаного завдання:

3 бали - весела, посміхається, безтурботна, з бантиками і прикрасами;

2 бали - серйозна, спокійна, індиферентна;

1 бал - сумна, зла, агресивна, має ріжки, кігті, зуби.

Виконання завдань оцінювалося відповідними балами залежно від рівня. Дані заносились до таблиці.

Результати сформованості емоційно-комунікативної сфери у дітей з ЗПР в умовах ДНЗ № 41 „Гніздечко” за даними 2006-2007 навчального року (констатувальний експеримент)

Контрольна група						Експериментальна група
Рівень						Рівень
Високий		Середні		Низький		Високий		Середній		Низький
діти	%	діти	%	діти	%	діти	%	діти	%	діти	%
Завдання № 1	---	---	2	28	5	72	---	---	2	28	5	72
Завдання № 2	---	---	1	16	6	84	---	---	1	16	6	84
Завдання № 3	1	16	1	16	5	68	1	16	1	16	5	68

2.2 Методи активізації емоційно-комунікативного розвитку

Аналіз та обчислення експериментальних даних першої серії завдань дозволив дійти висновку, що 72% дітей експериментальної групи і 72% дітей контрольної групи мають недорозвинений рівень емоційної сфери. Це проявляється у бідності емоцій, невміння визначити емоційний стан оточуючих людей. Оцінка виконання другого завдання показала, що 84% дітей контрольної групи та 84% експериментальної групи мають розлади у емоційній поведінці та її проявах. За результатами виконання третьої групи завдань виявлено, що 68% дітей контрольної групи та 68% експериментальної групи мають порушення у комунікаційній сфері, сфері спілкування та проблеми при налагодженні контактів з однолітками.

Таким чином, проведений аналіз результатів дослідження стану емоційно-комунікативного розвитку на констатувальному етапі експерименту дозволив визначити, що рівень сформованості емоційно-комунікативних якостей у дітей з ЗПР в експериментальній та контрольній групах в цілому низький.

2.3 Ефективність розробленої експериментальної методики

Якість емоційно-комунікативної сфери дітей віку 6-7 років із затримкою психічного розвитку у значній мірі залежить від того, які умови фізичного, психічного і соціального розвитку дошкільника створювалися спільними зусиллями педагогів і батьків. Активізація емоційно-комунікативної сфери у дітей є складним завданням соціального аспекту виховання. Мета корекційно-педагогічної роботи - сприяти формуванню емоційної та комунікативної сфер у дитини із ЗПР. Необхідно активізувати нормальний розвиток емоційно-комунікативних якостей, в процесі спілкування та гри з дитиною.

Відповідність рівня сформованості емоційно-комунікативних якостей дошкільника сучасним вимогам повинна забезпечуватися методикою активізації емоційно-комунікативної діяльності на основі особистісно-орієнтованого підходу. Вона полягає в організації взаємодії батьків і корекційних педагогів, забезпеченні наступності у змісті емоційно-комунікативної корекцій й діагностуванні динамiки iндивiдуального протiкання процесу, причому провiдна роль в органiзацiї належить корекційному педагогу. Запропонована нами методика активiзації емоційно-комунікативної дiяльності припускає психологiчну взаємодiю мiж обома сторонами, що можливо лише в тому випадку, якщо батьки будуть точно виконувати всi iнструкцiї педагога, органiзовувати заняття з дiтьми у формi гри, проводити заняття по 25-30 хвилин не рiдше 3-4 разiв на тиждень, дуже важливо не переривати заняття.