Особливості прояву емоцій дітей середнього шкільного віку як регуляторів пізнавальної поведінки на уроці фізичної культури (стр. 5 из 8)

Виникнення негативних емоцій звичайно пояснюють на основі формування визначеної потреби (драйву). З позитивними емоціями справа набагато складніша. Тривалий час існувала й панувала тенденція зв'язувати позитивні емоції зі звичайним задоволенням потреби (теорія "редукції драйву"), оскільки ослаблення чи зникнення потреби є винагородою для суб'єкта і може розглядатися як підкріплення. З цього погляду, позитивні емоції є простим наслідком задоволення потреби.

Виникнення позитивних емоцій під час оволодіння новою Інформацією і розвиток нестерпної нудьги при припиненні цього потоку стають могутнім стимулом для навчання і творчості.

Природа "заклала" у будь-який організм спонукання постійного інформаційного голоду. Тому пошук оптимальних рішень є одним з найбільш важливих життєвих стимулів. Якщо ж надходження Інформації припиняється, організм стає зверх діяльним і намагається притягти її приплив до себе. Живі істоти не можуть існувати в замкнутій сфері, інформаційні можливості якої уже вичерпані. Пошук нових шляхів рішення будь-якої проблеми, завдання — важливе джерело позитивних емоцій, могутній стимул творчості (П.В.Симонов, 1975).

3.3 Оцінка складових емоцій

Усі численні емоційні реакції з погляду фізіології можна розділити на дві групи; негативні і позитивні емоції. Виникнення негативних емоцій пов'язане з дискомфортом організму, що може бути викликаний збудженням сталості його внутрішнього середовища (гомеостазу) чи несприятливими впливами зовнішнього середовища. Наприклад, зниження в крові вмісту цукру супроводжується почуттям голоду, а дія небезпечних для життя факторів зовнішнього середовища — почуттям страху.

Відновлення порушеного внутрішнього чи зовнішнього спокою організму супроводжується позитивними емоціями, що виражаються у стані комфорту чи насолоди, наприклад, почуття насичення після обіду чи радість людини при порятунку життя свого друга.

Виходячи з біологічної теорії емоцій П. К. Анохіна, можна вважати, що негативні емоції виникають завжди, якщо система (організм) не може досягти корисного для себе результату. Позитивні емоції будуть виникати при досягненні функціональною системою корисного для ЇЇ Існування результату.

Інформаційна теорія емоцій П. В. Симонова зв'язує їхню появу з надлишком чи недоліком інформації про задоволення потреб. Недолік інформації викликає негативні емоції, а її надлишок — позитивні [13].

На нашу думку, надлишок інформації теж може бути причиною чи приводом для негативних емоцій (ситуації інформаційного перевантаження в умовах дефіциту часу й обмежених можливостей вибору).

Матеріальний нервовий субстрат негативних і позитивних емоцій різний, що добре демонструється в дослідах з подразненням цих структур через вживлені електроди. Особливо показові в цьому відношенні досліди із самороздратуванням зон позитивних емоцій, проведених на тваринах (Д. Олдс, 1958).

Таким чином, у підкіркових відділах головного мозку й у зонах древніх відділів кори головного мозку (КГМ) виявлені спеціальні центри, що регулюють протікання емоційних реакцій. Разом з тим дослідження показали, що якісна оцінка емоційних станів можлива тільки за участю молодих відділів КГМ. При коркових враженнях розвиваються різні емоційні розлади: від афектів надзвичайної сили до глибокої апатії — "емоційної тупості" чи "емоційного паралічу". Регулювання специфічно людських емоційних станів здійснюється лобовими долями, тісно зв'язаними з лімбікою. Важливе значення в прояві емоцій у людини має сенсорна інформація. Сенсорне голодування викликає в людини емоційні розлади. Прояв емоцій завжди зв'язаний зі зміною діяльності вегетативних органів, рухової сфери, нервових структур і ендокринних залоз.

Гіпоталамус та мигдалевидний комплекс, що входить до складу лімбічного мозку, являються центрами, які орієнтують поведінку на задоволення домінуючої, ведучої потреби. У випадку відсутності гальмівного вольового контролю вибір завжди буде визначатися на рівні гіпоталамуса. Вольовий контроль дає можливість не лише вибрати одну з кількох конкуруючих потреб, але й визначити стратегічну лінію поведінки, яка веде до досягнення позитивного результату.

3.4 Емоції як один з ведучих механізмів регуляції цілеспрямованої поведінки людини

Відповідно до інформаційної теорії, запропонованої П. В. Симоновим (1969), емоції є регуляторами поведінки. Поведінкова реакція визначається наявністю потреб і можливістю їхнього задоволення. Сигнали, що надходять із зовнішнього середовища, оцінюються з погляду імовірності їхнього використання як засоби задоволення актуальних потреб (сигнали з малою і великою імовірністю задоволення потреб).

Структурна організація і регуляція емоційної реакції змінюється в залежності від рівня еволюційного розвитку тварин і людини.

Спостереження за поведінкою людини і тварин, а також результати досліджень (зокрема, із самоподразненням мозку) свідчать, що позитивні емоції, навпаки, примушують організм діяти після того, як вітальні (біологічні) потреби вже задоволені. Тому поведінка живих істот спрямована на мінімізацію впливів, здатних викликати негативні емоції, і на максимізацію позитивних емоційних станів, коли багато зусиль витрачається для того, щоб активно підтримати потреби, що стали причиною позитивної емоції. Але в реальних умовах існування цілком позбутися негативних емоцій і довести до максимуму позитивні неможливо. От чому, згідно з "правилом середнього рівня", організм однаково намагається уникнути сильного мотиваційного збудження і зменшити мотивації нижче визначеної границі (Симонов П.В., 1975; 1981).

Відповідно до концепції П. К. Анохіна, емоції є своєрідними критеріями корисності результату дій. Негативні емоції викликаються незадоволеною потребою. Досягнення корисного результату завершується позитивною емоцією. Будь-яка емоція приводить до мобілізації резервних сил організму, підвищує можливість досягнення позитивного пристосувального результату.

Таким чином, у схемі поведінкового акту емоції займають цілком визначене місце (рис.2.). Вони беруть участь у формуванні функціонального стану людини, коректуванні мотивації, оцінці результатів поведінки, є своєрідним підкріпленням діяльності.

Рис. .2. Схема поведінкового акту (по П.К.Анохіну, 1968, зі змінами і нашими доповненнями): 1, 2, 3, ... п — етапи дії, 3 — емоції

Негативні емоції викликають реакцію напруги (стресу) І зв'язаного з нею комплексу фізіологічних перебудов адаптивного характеру. Стресорами можуть стати і сильні позитивні емоції. Відомі випадки, коли надмірна радість закінчувалася трагічно. Так, Діагор раптово вмер при звістці про перемогу трьох його синів на олімпійських іграх. Зрозуміло, трагічний результат від дії сильних негативних емоцій більш імовірний, ніж від позитивних.

Ступінь виразності і зовнішнього прояву емоцій у людини знаходиться під вольовим контролем кори великих півкуль. Однак їхній вегетативний компонент регулюється на рівні підкіркових ядер і гіпоталамуса. У цілому гіпоталамус може бути названий вищим підкірковим центром регуляції вегетативних компонентів усіх складних форм діяльності людини.

Такі явища, як настрої й емоції, а також склад особистості в цілому також залежать від активності кори великих півкуль, але лежачі в їхній основі механізми не з'ясовані. Ці прояви, так само як і інші види діяльності вищих мозкових центрів, знаходяться під сильним впливом фізіологічного стану організму. На стан психіки може різко вплинути, стан шлунка, різні гормони (наприклад, у багатьох жінок перед самою менструацією і під час неї бувають періоди надзвичайної депресії, а менопауза дуже часто супроводжується глибокими емоційними і психічними розладами).

Перша фізіологічна спроба пояснити емоції людини належить І. М. Сєченову, який вважав, що емоції — це "рефлекси з посиленим кінцем у їхній останній третині". Важливе значення мали дослідження І. П. Павлова, що зв'язал появу емоцій з переробкою динамічних стереотипів, що супроводжувалася важкою «нервовою працею». І. П. Павлов пояснив появу емоцій легкістю чи труднощами протікання нервових процесів [17]. Було встановлено, що, якщо викликати збудний процес, а потім обмежити його гальмівним, це завжди створює негативні емоції.

Павловські погляди на механізм емоцій одержали розвиток у біологічній теорії емоцій П. К. Анохіна (1964) і інформаційної теорії емоцій П. В. Симонова(1970).

3.5 Практичне застосування теорії емоцій у фізичній активності

Як використовувати отриману інформацію у практичній діяльності?

Для цього необхідно:

1). визначити оптимальне поєднання емоцій, пов'язаних із збудженням, необхідне для забезпечення оптимальної фізичної активності;

2). з'ясувати, як взаємодія особистісних і ситуаційних факторів впливає на збудження, тривожність і фізичну активність.

3). визначити ознаки підвищеного збудження і тривожності у спортсменів і людей, що займаються фізичною культурою;

4). враховувати індивідуальні особливості своїх підопічних;

5). розвивати впевненість у своїх силах у спортсменів (учнів) для того, щоб допомогти їм справлятися з підвищеним стресом і тривожністю.

6). навчання і виховання засновувати переважно на позитивних моментах і емоціях;

7).навчити студентів-спортсменів прийомам автотренінгу (психотренінгу).Важливе визначення найбільш оптимальних емоцій, пов'язаних зі збудженням. Один з найбільш ефективних способів допомогти людям досягти найвищого рівня фізичної підготовки полягає в тому, щоб пояснити їм, як емоції, пов'язані зі збудженням, можуть привести до піка фізичної активності. Після цього використання різних психологічних стратегій (наприклад, ідеомоторних актів) може допомогти спортсмену навчитися правильно керувати збудженням.