У першій групі спостерігаються ознаки віддаленості дітей від батьків і в деяких родинах батьки створюють дистанції у спілкуванні між собою і своїми дітьми.
Для реалізації третього та четвертого етапу дослідження, а саме дослідження стану дитини з нормальним розвитком та дитини з особливими потребами в системі міжособистісних відносин і характер комунікацій в сім'ї — прямий чи опосередкований, ми скористалися методикою «Сімейна соціограма», авторами якої є О.В. Черемісін і Е.Г. Ейдемілер [56].
Дана методика належить до проективних методик. Вона дозволяє виявити стан суб'єкта в системі міжособистісних відносин і характер комунікацій в сім'ї —прямий або опосередкований.
Випробуваним дають бланк з намальованим колом діаметром 110 мм.
Інструкція: «На аркуші перед вами зображено коло. Намалюйте в ньому самого себе та членів своєї сім'ї у формі кружечків і підпишіть їх іменами». Члени сім'ї виконують це завдання, не радячись один з одним.
Нижче наведені критерії, за якими проводиться оцінка результатів психодіагностики:
1) число членів сім'ї, що потрапили в площу кола;
2) величина кружечків;
3) розташування кружечків щодо один одного;
4) дистанція між ними.
Оцінюючи результат за першим критерієм, дослідник порівнює кількість членів сім'ї, зображених випробуваним, з реально існуючим. Можливо що родич, з яким суб'єкт перебуває у конфліктних відносинах, не потрапить у велике коло, він буде «забутий». У той же час хтось із сторонніх осіб, тварин, улюблених предметів може бути зображений як член сім'ї.
Далі треба звернути увагу на величину кружечків. Більше, у порівнянні з іншими, коло «Я» говорить про достатню самооцінку, менше - про занижену. Величина кругів інших членів сім'ї говорить про їх значущість в очах випробуваного.
Слід звернути увагу на розташування кругів у площі тестового поля і по відношенню один до одного (третій критерій). Розташування випробуваним свого круга в центрі кола може говорити про егоцентричну спрямованість особистості, а розміщення себе внизу, в стороні від інших членів сім'ї – на переживання емоційної відторгнутості.
Найбільш значимі члени сім'ї зображуються випробуваним у вигляді великих за розміром кружків у центрі або у верхній частині тестового поля.
Нарешті, певну інформацію можна отримати, проаналізувавши відстані між кругами (четвертий критерій). Відстань одного круга від інших може говорити про конфліктні відносини в сім'ї, емоційній відторгнутості випробуваного. Своєрідне «злипання», коли кружечки нашаровуються один на інший, стикаються або знаходяться один в одному, свідчить про недиференційоване «Я» у членів сім'ї, наявність симбіотичних зв'язків.
Використання «сімейної соціограми» дозволяє в лічені хвилини в ситуації «тут і тепер» під час консультації чи сеансу сімейної психотерапії наочно уявити взаємовідносини членів сім'ї, а потім, розглянувши бланки, обговорити, що вийшло.
Третій етап нашої роботи – це дослідження системи міжособистісних відносин і характеру комунікацій в сім'ї, де виховується дитина з нормальним розвитком.
Отримані дані третього етапу дослідження за сімейною соціограмою представлені в таблиці 2.11.
Таблиця 2.11
Узагальнені результати дослідження системи міжособистісних відносин і характеру комунікацій в сім'ї, де виховується дитина з нормальним розвитком за сімейною соціограмою
| № респондента | Емоційна віддаленість | Емоційна близькість | Спілкування в родиніопосередковане | Спілкування в родиніпряме | Наявність симбіотичного зв’язку |
| 1 | + | + | |||
| 2 | + | + | |||
| 3 | + | + | |||
| 4 | + | + | |||
| 5 | + | + | |||
| 6 | + | + | |||
| 7 | + | + | |||
| 8 | + | + | |||
| 9 | + | + | |||
| 10 | + | + | |||
| 11 | + | + | |||
| 12 | + | + | |||
| 13 | + | + | + | ||
| 14 | + | + | |||
| 15 | + | + | |||
| 16 | + | + | |||
| 17 | + | + | |||
| 18 | + | + | |||
| 19 | + | + | |||
| 20 | + | + |
Отримані результати першої групи можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 85% сімей першої групи, не відчувають емоційного взаємозв'язку батьків з дитиною, спілкування в такій родині опосередковане, через найбільш приємного члена родини;
- в 5% випадків матері з першої експериментальної групи мають великий емоційний зв'язок з дитиною, інші члени родини спілкуються опосередковано;
- 5% сімей відчувають тісний емоційний зв'язок між усіма членами родини, у таких сім’ях спостерігається наявність симбіотичного зв'язку, немає чіткого диференційованого «Я» у членів родини;
- у 5% сімей спостерігається тісний емоційний взаємозв’язок з окремими членами родини, спілкування опосередковане, через найбільш приємного члена родини.
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що у 85% в сім’ях де виховується дитина з нормальним розвитком, члени родини не відчувають емоційного взаємозв’язку між собою. У 90% сімей система міжособистісних відносин має опосередкований характер комунікацій.
Четвертим етапом нашої роботи є дослідження характеру комунікацій і системи міжособистісних відносин в сім'ї, де виховується дитина з особливими потребами.
Отримані дані четвертого етапу дослідження за сімейною соціограмою представлені в таблиці 2.12.
Таблиця 2.12
Узагальнені результати дослідження системи міжособистісних відносин і характеру комунікацій в сім'ї, де виховується дитина з особливими потребами за сімейною соціограмою
| № респондента | Емоційна віддаленість | Емоційна близькість | Спілкування в родиніопосередковане | Спілкування в родині пряме | Наявність симбіотичного зв’язку |
| 1 | + | + |
Отримані результати другої групи можна представити у такому відсотковому співвідношенні:
- 40% сімей другої групи, не відчувають емоційного взаємозв'язку батьків з дитиною, спілкування в такій родині опосередковане, через найбільш приємного члена родини;
- 15% сімей існує тісний емоційний зв'язок з усіма членами родини, у таких сім’ях спостерігається наявність симбіотичного зв'язку;
- у 15% сімей, де виховується дитина з особливими потребами, існує в родині підсистеми: мама - тато, брат - сестра, мама - дочка, тато - син, мама - син і інші, це свідчить, що батьки не відчувають емоційного взаємозв'язку з дитиною, спілкування в такій родини відбувається опосередковано, через найбільш приємного члена сім’ї;
- 30% сімей, де виховується дитина з особливими потребами, члени родини відчувають тісний емоційний зв'язок з іншими членами родини, спілкування пряме.
Результати, які ми отримали в результаті дослідження, можна представити у вигляді діаграми (рис. 2.13), в якій чітко простежуються певні особливості ставлення батьків до дітей з особливими потребами.
У проведеному дослідженні особливостей особистісного прийняття батьками дітей з особливими потребами було визначено, що в сім'ях першої групи емоційні відносини різноманітні: у більшості сімей спостерігається доброзичливість, любов, але члени цієї родини не відчувають тісного емоційного взаємозв'язку між батьками та дитиною. У деяких сім'ях простежується тривога, брак спілкування, дистанція між батьками та дітьми. Більшість батьків беруть активну участь в житті своїх дітей, проводять з ними достатню кількість часу, прислухаються до думки своїх дітей, хвалять їх, вірять у них, надають їм необхідну свободу вибору. Але присутні також сім'ї, які здійснюють підвищений контроль над своїми дітьми, і 2 сім'ї, які практично не контролюють своїх дітей.
У сім'ях, які мають дітей з особливими потребами спостерігаються більш близькі стосунки, діти оточені турботою і любов'ю, а батьки прагнуть до симбіотичних відносин з дітьми, намагаються задовольнити всі їхні розумні потреби, захистити від труднощів і неприємностей,але не прагнуть заохочувати ініціативу і самостійність дитини, деяким батькам думки їхніх дітей здаються несерйозними, на їхню думку, діти не можуть бути самостійними. Таке ставлення батьків до своїх дітей може привести до закріплення інфантильності, невпевненості, що надалі обов'язково призведе до порушень в спілкуванні.
В обох групах у дітей переважає дитячий тип спілкування, але в першій групі присутній і батьківський і дорослий тип, тоді як у другій батьківський тип спілкування відсутній.
У батьків першої групи переважає батьківський, але має місце і дорослий тип спілкування, тоді як у другій групі всі батьки мають тільки батьківський тип спілкування, а це також сприяє сказаного вище.
Таким чином можна зробити висновок, що особливості прийняття батьками дітей з особливими потребами можна виділити у всіх компонентах прийняття (когнітивному, емоційному, поведінковому і симбіотичному).
Когнітивний компонент характеризується тим, що у сім’ях з дитиною з особливими потребами, так само як і в сім’ях з нормальними дітьми, батькам деякі інтереси і захоплення дітей здаються несерйозними і в більшості випадків вони їх ігнорують. Але деякі батьки намагаються підтримувати дітей і допомагати їм.
На емоційному компоненті також простежується той момент, що ставлення батьків як в сім’ях з нормальними дітьми, так і в сім’ях з дітьми з особливими потребами можна охарактеризувати як відносно добре, тобто в стосунках батьків і дітей є гармонія та взаємопорозуміння.
Аналізуючи результати, отримані у поведінковому компоненті можна зробити висновок, що більшість батьків ведуть себе авторитарно по відношенню до дитини, не намагаються зрозуміти її.