Отже, джерелом людської дії є усвідомлені потреби, що виникли в результаті суспільно-трудової діяльності людини. Потреба, усвідомлена людиною, виступає для нього у виді конкретних життєвих цілей і задач. Реальна діяльність людини, спрямована на досягнення цих цілей і дозвіл даних задач, регулюється і коригується мисленням. Думка, пробуджена потребою, стає регулятором дії; для того щоб мислення могло регулювати поводження, воно повинно бути цілеспрямованим, критичним, особистісно мотивованим.
Не існує мислення, відірваного від потреб, мотивів, прагнень, установок, почуттів людини, тобто від особистості в цілому. Про це говорить С.Л.Рубінштейн [31] у своїй книзі "Про мислення і шляхи його дослідження": "Питання про мотиви, про спонукання аналізу і синтезу мислення взагалі... це власне кажучи питання про джерела, у яких бере свій початок той або інший розумовий процес".
Л.С.Виготський постійно підкреслював, що думка не остання інстанція, що сама думка народжується не з іншої думки, а з мотивуючої сфери нашої свідомості, що охоплює наші потяги і потреби, наші інтереси і спонукання, наші афекти й емоції.
При побудові своєї теорії поетапного формування розумових дій П.Я.Гальперин теж указує на необхідність насамперед формування мотиву до дії.
За останні роки намітився підхід до мислення як діяльності керування пошуком рішення задач. Хоча цей аспект, продиктований кібернетичними дослідженнями, безумовно, виявився плідним для психології мислення, він разом з тим викликав у ряду дослідників однобічний підхід в аналізі процесу мислення; мислення стало розглядатися як аналог роботи електронно-обчислювальних машин. Воно стало зводитися до елементарних інформаційних процесів, до маніпуляції символами. О.К.Тихомиров зауважує: "Якщо поширення кібернетики привело до концентрації уваги на загальній принциповій схемі всякої діяльності, то проблема специфічно людських особливостей діяльності виявилася незаслужено як би відсунутої на другий план".
Тим часом, говорячи про "упереджену" природу людської діяльності, А.Н.Леонтьєв пише, що "особистісний зміст виражає саме його (суб'єкта. - Б.З.) відношення до усвідомлюваних об'єктивних явищ".
Природно, що змінений особистісний зміст повинен зіграти істотну роль у будові і протіканні розумової діяльності.
Зв'язок порушення мислення зі зміною мотиваційної сфери спостерігається при різних формах щиросердечних хвороб. Уже при аналізі того виду патології мислення, що ми називали "перекручуванням рівня узагальнення", ми можемо власне кажучи говорити про порушення мотиваційного компонента мислення. Хворі, у яких відзначалося подібне порушення, спиралися у своїх судженнях на ознаки і властивості, що не відбивали реальні відносини між об'єктами.
Особливо чітко такі порушення виступали при деяких експериментальних пробах, що вимагала виділення і добору ознак, на основі яких можливий синтез і узагальнення (наприклад, при різних варіантах класифікації об'єктів). Приводились способи класифікації подібних хворих, коли ложка могла бути об'єднана з автомобілем "за принципом руху", шафа поєднувався з каструлею, тому що в "обох є отвору". Нерідко предмети поєднувалися на підставі їх забарвлення, розташування в просторі або стилю малюнка. Подібна підвищена полегшена актуалізація формальних асоціацій, неадекватних зближень була виявлена й іншими дослідниками. Так, Ю.Ф.Поляків і Т.К.Мелешко наводять приклад, коли хворої бачить подібність між олівцем і черевиком у тім, що "обидва предмети залишають слід". Описуючи подібні явища, вони пояснюють їх тим, що випадкові, малоймовірні зв'язки актуалізуються в хворих з такою ж частотою, як і зміцнені. Це положення правильне. Випливає, однак, розібратися в тім, що являють собою в психологічному відношенні поняття "істотні", "зміцнені", "значимі" або, навпаки, випадкові ознаки або властивості предметів.
Значимим, істотним є для людини те, що набутило сенсу в його життєдіяльності. Не частота появи тієї або іншої ознаки або властивості предмета робить його значима або істотним, а та свідомість, та роль, що ця ознака зіграла в житті людини. Істотність ознаки і властивості, значимість самого предмета або явища залежать від того, який зміст вони придбали для нього. Явище, предмет, подію можуть у різних життєвих умовах набувати різного сенсу, хоча знання про них залишаються ті ж. А.Н.Леонтьєв прямо вказує, що явище міняється з боку "змісту для особистості".
Разом з тим значення речей, сукупність наших знань про них залишаються стійкими. Незважаючи на те, що особистісна спрямованість і зміст мотивів можуть виявитися різними, основна практична діяльність формує стійкість предметного значення речей [40].
Наше сприйняття світу завжди містить у собі і значеннєве відношення до нього, і його предметно об'єктивне значення. При відомих обставинах превалює те одна, те інша сторона, але обидві вони злиті в гармонійній єдності.
Звичайно, зміна емоцій, сильні афекти можуть і здорову людину привести до того, що предмети і їх властивості почнуть виступати в якомусь зміненому значенні. Однак в експериментальній ситуації, як би вона ні була значима для хворого, об'єкти виступають у своїй однозначній характеристиці. Посуд завжди виступає як посуд, а меблі - як меблі. При всіх індивідуальних розходженнях - різниці в утворенні, при всій різнорідності мотивів, інтересів - здорова людина при необхідності класифікувати об'єкти може. Операція класифікації може проводитися в більш-менш узагальненому плані, але предметне значення об'єкта, з яким людина робить ту або іншу операцію, залишається стійким. Тому ознаки, на підставі яких проводиться операція класифікації, актуалізуючись при цьому властивості предметів носять у відомій мері характер стандартності і банальності. У ряду наших хворих шизофренією ця стійкість об'єктивного значення речей порушилася.
Звичайно, і в них вироблялися загальні з нашими знання про речі і явища. Їх уявлення про світ в основному збігається з нашим. Вони їдять ложкою і як засіб пересування використовують тролейбус; стосовно до виконуваної інтелектуальної задачі - класифікації предметів - ці ж хворі могли віднести ложку до категорії посуду або шафу до категорії меблів, але одночасно з цим ложка могла виступити і як об'єкт "руху". Поряд з актуалізацією звичайним, обумовленим усім минулим життям властивостей, ознак, відносин між предметами і явищами могли оживлятися і неадекватні (з погляду наших уявлень про світ) зв'язку і відносини, що набували сенсу лише завдяки зміненим установкам і мотивам хворих. Та єдність, у яке включалося значення предмета і значеннєве відношення до нього, губилося завдяки зміні в сфері мотивів і установок. Особливо яскраво виступало порушення особистісного компонента в тім виді порушень мислення, що ми охарактеризували як "різноплановість мислення".
Різноплановість мислення. Порушення мислення, позначене нами як "різноплановість", полягає в тім, що судження хворих про яке-небудь явище протікають у різних площинах. Хворі можуть правильно засвоювати інструкцію. Вони можуть узагальнити пропонований їм матеріал; актуалізовані ними знання про предмети можуть бути адекватними; вони порівнюють об'єкти на підставі істотних, зміцнених у минулому досвіді властивостей предметів. Разом з тим хворі не виконують завдання в необхідному напрямку: їхнього судження протікають у різних руслах [3].
Мова йде не про тієї всебічної, властивому мисленню здорової людини підході до явища, при якому дії і судження залишаються обумовленими метою, умовами завдання, установками особистості.
Мова йде також не про ті коливання рівня і змісту суджень, що виникають як результат зміненої динаміки мислення. Як ми говорили вище, при непослідовності суджень хворі на якийсь відрізок часу позбавляються можливості правильно й адекватно міркувати. Однак це не являє собою втрату цілеспрямованості розумової діяльності як такий. Дії хворого адекватні мети й умовам, поставленим експериментатором (наприклад, хворий залишає узагальнений спосіб рішення і починає поєднувати об'єкти на підставі конкретної ознаки), але його дії проводяться в плані класифікації: він поєднує предмети на підставі властивостей, ознак самих предметів. При різноплановості мислення сама основа класифікації не носить єдиного характеру. Хворі поєднують об'єкти протягом виконання того самого завдання те на підставі властивостей самих предметів, то на підставі особистих смаків, установок. Процес класифікації протікає в хворих у різних руслах (табл. 1).
З приведеної таблиці видно, що хворий Г. виділяє групи те на підставі узагальненої ознаки (тварини, посуд, меблі), то на підставі матеріалу (залізні), кольору (картинки пофарбовані в синій і червоний кольори). Інші предмети поєднуються на підставі моральних і загальнотеоретичних уявлень.
Деякі хворі керуються при виконанні завдання особистими смаками, обривками спогадів. Так, хворий В. (параноїдна форма шизофренії), виконуючи завдання "класифікація предметів", намагається утворити групи тварин, рослин, але відразу додає: "Але якщо підходити з точки зору мого особистого смаку, то я не люблю гриби, я викину цю картку. Колись отруївся грибами. А от це плаття мені теж не подобається, воно не витончене, я них покладу убік . А от моряк мені подобається, і спорт я визнаю (поєднує моряка і лижника в одну групу)".
Таблиця 1. Виконання завдання "класифікація предметів" хворим
| Предмети, об'єднані хворим у групи | Пояснення хворого |
| Слон, кінь, ведмідь, метелик, жук і інші тварини | Тварини. |
| Літак, метелик | Група літаючих (метелик вилучений хворим із групи тварин). |
| Лопата, ліжко, ложка, автомобіль, літак, корабель | Залізні. Предмети, які свідчать про силу розуму людського (саме-років вилучений із групи літаючих). |
| Квітка, каструля, ліжко, прибиральниця, пила, вишня | Предмети, пофарбовані в червоний і синій кольору. |
| Слон, лижник | Предмет для видовищ. Людям властиво бажати хліба і видовищ, про це знали древні римляне. |
| Шафа, стіл, етажерка, прибиральниця, лопата | Меблі. Ц-група що вимітають пагане з життя. Лопата - емблема праці, а праця несумісна із шахрайством. |
| Квітка, кущі, дерева, овочі і фрукти | Рослини. |
| Склянка, чашка, каструля | Посуд. |
Таким чином, хворий утрачає мета завдання не тому, що він виснажився, а тому, що виконує класифікацію виходячи то з "особистого" смаку, то кладучи в основу спогад про те, що він "отруївся грибами".