Таблиця 4
| Питома вага окремих статей доходів бюджету | ||||||
| Показники | Роки | |||||
| 1988-1991 | 1993-1996 | 2002-2003 | ||||
| всього (млн. грн.) | питома вага (%) | всього (млн. грн.) | питома вага (%) | всього (млн. грн.) | питома вага (%) | |
| Доходи бюджету | 197910,5 | 100 | 56461,8 | 100 | 97900 | 100 |
| Утому числі: | ||||||
| Податок з обороту | 57494,5 | 29,1 | ||||
| Податок на прибуток | 53866,5 | 27,2 | 11855,1 | 21 | 18760 | 19,2 |
| ПДВ | 12282,3 | 21,8 | 27010 | 27,6 | ||
| Акцизний збір | 1247,1 | 2,2 | 7550 | 7,7 | ||
| ВСЬОГО | 111361 | 56,3 | 25384,5 | 45 | 45770 | 54,5 |
Отже, майже нічого не змінилося на краще, оскільки залишився податок на прибуток, а податок з обороту замінено на ПДВ. Дані свідчать, що найбільший тиск на економіку припадає на ПДВ. Його питома вага в усіх доходах бюджету зросла з 21,8% у 1993-1996 рр. до 27.6% у 2002-2003 рр. За цей період підвищилася також питома вага акцизів (з 2,2% до 7.7%). а частка податків з прибутку знизилася, бо зростає збитковість підприємств. Подібно до колишнього податку з обороту, новий ПДВ є непрямим податком, тобто джерелом його сплати є не доход продавця від реалізації товару, а затрати покупця, і тому державі його найлегше стягувати. ПДВ дозволяє нинішній владі перекласти податки, сплачені на всіх стадіях виробництва і реалізації товару, на кінцевого споживача, який сплачує їх у вигляді частки ціни товару або послуги.
Кожний з податків, поряд з позитивними характеристиками, має також недоліки. Колишній податок з обороту стягувався з валового обороту на стадії реалізації товарів і послуг, що є його істотним недоліком, оскільки в даному випадку до об'єкта оподаткування включалися податки, сплачені на попередніх етапах руху товарів (тобто мав місце подвійний рахунок). Нинішній ПДВ було запроваджено, щоб оподатковувати додану вартість, але при недосконалому механізмі визначення і стягнення на рівні підприємств, що негативно впливає на всю економіку країни. При застосуванні ПДВ оподатковується не додана вартість, як це передбачалося, а - за старим принципом - оборот на стадії реалізації. Практика засвідчує значний вплив цього податку на загальний рівень цін і його регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення. Саме через нього підприємствам вигідно використовувати бартерні розрахунки, які не передбачають надходження коштів на їх рахунки. Практика розрахунку і сплати ПДВ свідчить про наявність як недоплат, так і переплат підприємствами коштів до бюджету (в останньому випадку вони за рахунок власних оборотних коштів кредитують державу). Досить сказати, що, за даними Рахункової палати, на початок липня 2002 р. 63 тис. платників ПДВ переплатили цей податок на 1,5 млрд. грн. Місце сплати податку з обороту і ПДВ значно відрізняється: а) податок з обороту сплачується з валового обороту підприємствами, торговельною і збутовою мережами на стадії продажу товарів; б) ПДВ сплачується підприємствами на всіх етапах руху товарів і послуг.
Світовий досвід підтверджує строкатість застосування ПДВ у країнах різних континентів. Такого податку, як ПДВ, у США немає. В цій країні застосовують податок з продажу як різновид податку з обороту, а в багатьох країнах світу перевага віддається прямим податкам (таким, як прибутковий, корпоративний, на майно, на землю, на спадщину та ін.). Проте ряд країн Європи використовують ПДВ, а тому для України його запровадження стає умовою вступу до ЄС. Така вимога наводить на думку про те, що міжнародним корпораціям вигідно спонукати бідні країни до сплати ПДВ. оскільки це забезпечує для експортерів з України, якими, здебільшого, е СП. одержання величезних сум повернення ПДВ з бюджету під тиском міжнародних фінансових організацій.
Треба визнати, що платники ПДВ не сприймають такого тиску і ухиляються від його сплати різними способами (зокрема, одержанням різнихпільг, які досягли величезних сум). За даними Рахункової палати і Міністерства фінансів України, за 2001 р. було нараховано 37,2 млрд. грн. ПДВ, але до бюджету надійшло тільки 10,4 млрд. грн., з яких 5,6 млрд. грн. треба було повернути назад платникам; пільги ж з цього податку становили 23,1 млрд. грн. Звідси виходить, що надії держави на поповнення бюджету за допомогою ПДВ не справдилися, оскільки тим, що нараховано, бюджет може задовольнитися лише на 13%. Тому можна сказати, що такі надії втрачено назавжди.
Чи довго зможе слабка економіка України витримати безпідставні платежі іноземним підприємствам, та ще й не відомо за що? Чи не варто народним обранцям замислитися над сенсом існування такого податку, як ненависний ПДВ, адже навіть підприємці-початківці думають про уникнення зустрічі з ним у лабіринтах податкової системи? Де. коли і на якій підставі ця система приймає закони, що дозволяють використовувати такі види податків, які сплачуються не державі, а навпаки - державою, яка повертає їх. та ще й не виробникам, а торговим посередникам, що ставлять державу на коліна? Справа із застосуванням ПДВ зайшла у глухий кут, і проблеми, що виникли, не спроможні врегулювати навіть судові органи, оскільки зрозуміло, що такого не може бути, коли держава стає платником податків. Суб'єкти господарювання -як платники 1 одержувачі ПДВ - і вдень, і вночі думають, як сплатити менше цього податку, а одержати більше у вигляді його повернення, і тому, за словами глави державного податкового відомства, створюють безліч підставних фірм. Щороку їх ліквідується в нашій країні до 20 тис., на які припадає 50% зловживань при сплаті ПДВ. Свавілля у сплаті ПДВ та інших податків дійшло граничних меж. коли за однією і тією самою адресою у центрі Києва реєструються 4700 підприємств.
Для роздумів слід нагадати, що. розглядаючи проект Податкового кодексу України, необхідно враховувати досвід застосування окремих податків у площині проекції минулого у майбутнє: податок з обороту і ПДВ є непрямими податками на споживання, їх сплачують кінцеві споживачі, і мають вони не стимулюючий, а фіскальний характер; у свій час податок з оборотузабезпечував досить вагому частку доходів бюджету, сьогодні таку саму роль виконує ПДВ: заміна у 1992 р. податку з обороту на ПДВ значно вплинула на формування інфляційних процесів і зростання цін, породивши проблеми з доходами бюджету. Нарешті, треба визнати: подальше застосування ПДВ „ змусить більшу частину економіки перейти "в тінь", а приклади свідчать, що цей процес розпочався давно і прогресуватиме. Більше того: вже тепер платежі з цього податку оповиті величезними пільгами і недоїмками (зокрема, на 2003 р. недоїмка з нього передбачається у сумі 1,1 млрд. грн.). Якщо врахувати величезні повернення ПДВ експортерам, а також пільги і недоїмки з нього, то бюджет майже нічого не одержує. Отже, у Податковому кодексі України необхідно або замінити ПДВ на інший податок, або змінити його суть, розрахунок і систему сплати.
ВИСНОВОК
На сьогоднішній день в Україні існує своя податкова система, яка не є простим копіюванням досвіду інших країн. Адже податкова система має відображати конкретні умови конкретної країни, рівень розвитку економіки, ' соціальної сфери, її зовнішню та внутрішню політику, традиції народу, географічне положення, кліматичні умови та безліч інших чинників. В зв"язку з цим склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків їх обчислення, форми розрахунків, організація податкової служби можуть значно відрізнятись.
Податок на додану вартість - це частина новоствореної вартості на кожному етапі виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг), що надходить до бюджету після їх реалізації. Інакше кажучи, ПДВ - це непрямий податок, який стягується до бюджету у вигляді надбавки до ціни товару, який сплачується споживачами.
ПДВ - один з найсуперечливих податків в податковій системі нашої країни. Стосовно нього на протязі 1992-2003р. було видано безліч нормативних актів, що змінювали та доповнювали його. За цей час ПДВ в нашій країні пройшов значну еволюцію.
Сучасний етап податкової системи України можна охарактеризувати як закладання підвалин. Зроблено за короткий час досить багато. Здійснено перехід до системи формування доходів бюджету на податковій основі, реформована сама податкова система шляхом впровадження податків, характерних для країн з розвинутою ринковою економікою. Розроблено і відображено (хоча й далеко не досконало) законодавство з питань оподаткування, його інструктивне та методичне забезпечення, створена сучасна податкова адміністрація із сучасною організаційною структурою.
Багато чого було зроблено, але мабуть є й що робити надалі. Головні суперечки щодо ПДВ зараз виходять з економічної суті ПДВ та теперішньої економічної ситуації в Україні.
ПДВ немає стимулюючого значення, дія цього податку проявляється в підвищенні витрат на виробництво продукції та підвищенні цін.
ПДВ, що сплачується українськими підприємствами, не підкріплює їх фінансову стійкість на сьогоднішній час не робить пріоритетним розвиток підприємств. ПДВ правомірний лише в тій державі, де високий рівень споживання, де ринок насичений товарами та послугами, і покупцю є із чого вибирати і за що купувати.
Для того, щоб ПДВ став універсальним фінансовим інструментом ринкової економіки України, необхідно вдосконалювати механізм оподаткування, виправляти ті недоліки які зараз є у вітчизняному законодавстві з оподаткування ПДВ, оскільки воно не відповідає загальносвітовим стандартам і не враховує специфічних умов переходу України до ринкових відносин.