1.3 Недоліки і переваги ПДВ
Податок на додану вартість характеризується рядом суттєвих переваг:
• не спотворює поведінку платників як учасників господарсько-
комерційного процесу, не змінює економічних рішень під впливом
цього податку;
• дає можливість регулювати фонд заробітної плати і ціну;
• ліквідує "зайві" ланки господарського управління;
• дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і
на основі цього увійти в основу формування економічних пропорцій;
• завдяки своїй регулюючій здатності ПДВ дозволяє використовувати
даний важіль як засіб стримання кризи надвиробництва і прискореного
витіснення з ринку слабких та неконкурентноздатних виробників;
• через посилений вплив на рівень цін може бути використаний в
антиінфляційних процесах, оскільки дає можливість автоматично
отримувати кон'юнктурний прибуток, породжений інфляцією, і цим
самим стримувати невиправдане збільшення цін.
Проте необхідно також враховувати те, що використання податку на додану вартість характеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, або негативних моментів роблять актуальними дискусії щодо необхідності стягнення даного податку.
Розглянемо деякі моменти:
• податок на додану вартість - це, по суті, податок на кінцеве
споживання, що лягає тягарем на населення і бюджетну сферу. При
досить високій ставці і високих темпах інфляції ПДВ перетворюється
на один із факторів, що стримують розвиток виробництва;
• застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні
процеси в цілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і
наукоємкі виробництва;
• є можливість ухилення від його сплати. Тому велике значення мас
досконалий і вичерпний бухгалтерський облік на підприємстві;
• важливою проблемою введення цього податку (як і будь-якого іншого)
є підготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і
професійна підготовка персоналу податкових органів.
Як бачимо, ПДВ, виконуючи фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив на важливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсяг споживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніх інвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит, скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тим самим стимулює інвестування.
Суспільне необхідні перерозподільчі мікро- і макроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільне прийнятними. Ось чому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічного росту.
Проте не завжди ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративну важкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще не досягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни, цивілізованої громадської поведінки. Окрім того, високі ставки податку не стимулюють, а навпаки - стримують економічну активність або ховають її у "тінь". Тому, хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головних джерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. В зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують з рівнем 15-18%.
Розглянемо для порівняння ставки ПДВ в різних країнах світу (Табл.З). Слід зазначити, що оподаткування країн із ринковою економікою враховує конкретні умови розвитку економіки, традиції народу, рівень розвитку внутрішньої і зовнішньої політики. Склад податкової системи, структурні співвідношення окремих податків значно відрізняються. Наприклад, розподіл влади між штатами та федеральним урядом, що склався історично у США, зумовив відсутність ПДВ у більшості штатів. У Швеції високий рівень податківпов'язаний з ефективною системою розподілу коштів на соціальні цілі.
Таблиця З
Ставки податку на додану вартість в країнах із ринковою економікою, % до бази оподаткування
| № | Країни | Податок на додану вартість |
| 1 | Австрія | 20 |
| 2 | Великобританія | 17,5 |
| 3 | Данія | 25 |
| 4 | Канада | 7 |
| 5 | Китай | - |
| 6 | Нідерланди | 17,5 |
| 7 | Німеччина | 15 |
| 8 | Польща | 22 |
| 9 | Росія | 10-20 |
| 10 | Словаччина | 23 |
| 11 | США | - |
| 12 | Угорщина | - |
| 13 | Фінляндія | - |
| 14 | Чехія | - |
| 15 | Франція | 20,6 |
| 16 | Швеція | 25 |
| 17 | Японія | 5 |
| 18 | Україна (чинні ) | 20 |
| 19 | Україна (проект) | 17(15+2) |
Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР податок на додану вартість справляється за ставкою 20% до бази оподаткування.
База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів) за винятком ПДВ, що додається до ціни товарів (робіт, послуг) згідно із законодавством України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
Основою для визначення оподатковуваного обороту, що не включає суму ПДВ, є відпускні (оптові) ціни, не нижче звичайних, які включають собівартість та прибуток.
Слід звернути увагу, що сума акцизного збору по підакцизних товарах також включається в оподатковуваний оборот ПДВ. Крім того до нього входять суми надбавок до цін, передбачені чинним законодавством.
У вигляді формули ціну реалізації можна виразити слідуючим чином:
¥=(С+П)х1,20
де V- ціна реалізації, що включає ПДВ
С-собівартість; П – прибуток
При формуванні ціни реалізації на підакцизні товари необхідно спочатку сформувати ціну, яка включала б суму акцизного збору, і тільки тоді визначити кінцеву ціну реалізації, що включатиме суму акцизного збору і ПДВ. Ціна з урахуванням акцизного збору визначається за формулою.
Y= C + П / 100 – Сm * 100
Де Y – ціна , що включає суму акцизного збору
Cm – ставку акцизного збору в %
Отже, кінцева ціна реалізації для підакцизних товарів визначається формулою:
Y= C + П / 100 – Сm * 100 * 1,2
Як уже зазначається, обчислення ПДВ проводиться за ставкою 20 % до об'єкту оподаткування, що не включається в суму ПДВ. Тобто навіть маючи кінцеву ціну реалізації ми можемо визначити ПДВ.
Порядок справляння ПДВ зображено у додатку №2.
Із змінами, внесеними ЗУ "Про ПДВ" від 03.04.97 р., введеного в дію з 01.10.97р., механізм справляння ПДВ докорінно змінився і полягає в тому, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету визначається як різниця між сумою податку, нарахованого при реалізації, товарів (робіт, послуг) і сумою податку, що сплачений або підлягає сплаті постачальникам за придбані товари (виконані роботи, надані послуги), матеріальні ресурси, паливо, вартість яких відноситься до витрат виробництва та обігу відповідно до ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", та податку за придбані та введені в експлуатацію основні виробничі фонди і взяті на облік нематеріальні активи (вартість майнових та інших прав, ліцензій та інше).
Загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді згідно із цим законом визначена як податкове зобов'язання.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський
рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають
продажу, а в разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівкові кошти – дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи численні прохання платників податку Верховною Радою України було внесено зміни, згідно з якими до 01.01.99 р. датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) є дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг).
Це правило не поширюється на продаж або купівлю товару бартерних (товарообмінних) операцій , при яких датою виникнення податкового зобов'язання вважається будь яка із подій, що настала раніше:
або дата відвантаження платником податку, товарів, а для робіт (послуг)