На практиці аудитори можуть видавати різноманітні види висновків по звітам відповідно до ступеня їх достовірності. Найбільш тверді гарантії дає стандартна позитивна відповідь. Різноманітні зміні в іормі стандартного позитивного висновку свідчать про менш тверді гарантії. Такі зміни називаються в аудиторських стандартах обмеженнями, модифікаціями і доповненнями. Відсутність гарантій – відмова від видачі висновку. В даному випадку аудитор стверджує, що у нього не склалася думка чи він не зробив висновок щодо звітів. Якщо на момент складання висновку не зібрано достатньо інформації, позитивний висновок на може бути наданий.
Відповідно з національними нормативами аудиту України аудиторський висновок може бути позитивним, умовно-позитивним, негативним чи дається відмова про надання аудиторського висновку.
Позитивний висновок надається у випадках, коли на думку аудитора виконуються наступні умови:
-аудитор отримав всю інформацію, необхідну для цілей аудиту;
-наявні всі адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;
-фінансова документація відповідає вимогам законів і нормативів ;
-звітність складена НАН основі дійсних облікових даних і не має суттєвих протиріч;
-звітність складена необхідним чином за формою, затвердженою у відповідному порядку (Додаток Б).
Аудитор не може надати позитивний чи умовно-позитивний висновок при існуванні суттєвої невпевненості або незгоди. Існують основні причини суттєвої невпевненості: значні обмеження в об’ємі аудиторської роботи у зв’язку з тим, що аудитор не може отримати всієї необхідної інформації і пояснень, не може виконати всі необхідні аудиторські процедури, ситуаційні обставини, невпевненість у правильності висновків в конкретній ситуації. Причини негоди: неприйнятність системи обліку чи порядку проведення облікових операцій; розходження відносно відповідності фактів чи сум у даній звітності;С суттєва незгода з повнотою і засобом відображення фактів в обліку і звітності; невідповідності діючому законодавству порядку оформлення чи здійснення операцій і встановленими нормам.
Будь-яка суттєва невпевненість чи незгода є причиною для відмови видачі позитивного висновку. Наступний вибір виду висновку залежить рівня невпевненості чи незгоди.
Окремо необхідно зазначити, що у разі виявлення при аудиті неточностей у розрахунку з податку на прибуток аудитору необхідно вжити заходів щодо їх усунення, тобто виправлення помилок. Розрізняють так зване "безпечне" виправлення і "штрафонебезпечне" виправлення.
"Безпечне" виправлення. У разі якщо після подання декларації за звітний період платник податку подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного терміну подання декларації за такий самий звітний (податковий) період, то згідно з п. 17.2 Закону №2181 така звітна декларація не вважається уточнюючою. Отже, і штрафи, визначені в цьому пункті, а саме у розмірі 5% суми недоплати, не застосовуються. У цьому випадку в такій новій декларації просто ставиться позначка в графі "Звітна нова".
"Штрафонебезпечне" виправлення. Для тих платників, які виправляють помилки в податкових деклараціях після узгодження податкових зобов'язань, тобто після закінчення терміну їх подання, скажемо, що згідно з п. 5.1 Закону №2181 є два варіанти виправлення помилок.
Варіант 1. Шляхом подання уточнюючого розрахунку (див. стор. 60). Переважно такий варіант використовують у тому випадку, якщо виправлення (уточнення) показників декларації здійснюється в середині звітного періоду, тобто у цей момент були виявлені помилки; крім того, перевага ще й у тому, що в такому разі підприємство платить тільки 5-процентний штраф і не платить, наприклад, адмінштрафи (як у разі перевірки податковими органами).
Варіант 2. Шляхом зазначення уточнюючих показників у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Цей варіант використовують у разі, якщо виправлення (уточнення) показників декларації здійснюється у момент заповнення податкової декларації за наступний податковий період, тобто в такий момент виявлені помилки в заздалегідь представлених податкових деклараціях [2, c. 58-59].
Конкретно по підприємству "БНВ – стройсервис" аудитором можуть бути дані поради щодо способу формування в обліку податкового зобов’язання з податку на прибуток. Впровадження в Україні Плану рахунків редакції 1999 р. ліквідувало рахунки 18 "Валові витрати" і 48 "Валові доходи" попереднього Плану рахунків, на котрих накопичувалась інформація необхідна для розрахунку прибутку до оподаткування. Їх використання дозволяло системно і рівномірно виконувати рутинну роботу, а окрім того зберігало подвійний запис, що дозволяло швидко знаходити помилку в розрахунках. Чинним Планом рахунків для обліку валових доходів і витрат не відведені синтетичні рахунки. У звя’зку з чим бухгалтеру необхідно самостійно знаходити методи їх обліку. Аналогічно формуванню фінансового результату пропонується накопичувати інформацію про прибуток до оподаткування на окремому рахунку, котрий кореспондується з рахунком валових доходів і валових витрат.
Пропонується відкрити такі позабалансові рахунки:
ВВ – "Валові витрати": на дебеті відображається нарахування визнаних валових витрат у кореспонденції з рахунком прибутку до оподаткування,
ВД – "Валові доходи": по кредиту відображаються визнані валові доходи у кореспонденції з рахунком прибутку до оподаткування,
АМ – "Амортизація податкова": по дебету відображаються нарахування амортизації за податковими правилами у кореспонденції з рахунком прибутку до оподаткування,
ПП – "Прибуток до оподаткування": відображає формування прибутку (збитку) до оподаткування, по дебету фіксуються доходи, по кредиту – витрати і амортизація, в результаті цього сальдо дебетове формує прибуток до оподаткування, кредитове сальдо свідчить про збиток.
Всі рахунки накопичують інформацію наростаючим підсумком з початку року, що відповідає принципу відображення даних у декларації про прибуток.
Запропоновані податкові рахунки є позабалансовими, що використовують подвійний запис і вводяться як альтернатива податковим реєстрам поза облікового фіксування валових доходів і валових витрат. Але цей метод має ряд переваг:
1) зберігає подвійний запис, а отже надає можливість самоконтролю;
2) паралельне формування прибутку до оподаткування є методично більш послідовним;
3) особливе значення має при застосуванні комп’ютерної форми обліку;
4) надає можливість узагальнювати інформацію у Головній книзі або окремих реєстрах обліку, що формуються бухгалтером самостійно;
5) є зручним при заповненні Декларації про прибуток підприємства:
а) можливість формувати дані на субрахунках в розрізі рядків Декларації;
б) відповідає логіці відображення даних у декларації, оскільки обороти за місяць по рахунку ПП формують авансові внески щодо податку;
в) формування тієї чи іншої суми буде доведено аналітично
г) надає можливість без перешкод сторнувати суму [20].
ВИСНОВКИ
Громіздка, неефективна податково-платіжна дисципліна є гальмом здійснення фінансово-податкової політики і веде до підриву фінансового стану підприємства, зменшує надходження коштів до бюджету.
Нині фінансові та інші органи не завжди сприяють ефективній перевірці формування і витрачання бюджетних коштів, тому попередній контроль і поточний аудит в умовах формування ринкового середовища і фінансової стабілізації мають зайняти основне місце в роботі фінансових, контрольно-ревізійних, митних органів та аудиторських форм. Створена в України податкова служба покликана здійснювати жорсткий контроль за правильністю вирахування сум платежів і своєчасністю їх перерахування в доход державного бюджету.
Отже, завдання аудитора – встановлення правильності обчислення суми платежу, своєчасності внесків (перерахувань) податків, з’ясування причин прострочення платежів.
Здійснення аудиторської перевірки передбачає декілька етапів:
1. Підготовчий етап - включає збір матеріалу, систематизацію первинних даних, аналіз співставимості зібраного матеріалу;
2. Розрахунковий етап - складається з аналітичної роботи по узагальненню отриманих даних на попередньому етапі;
3. Підсумковий етап - узагальнення результатів перевірки та формування експертного (аудиторського) висновку.
Під час аудиторської перевірки правильності нарахування і сплати окремих видів податків керуються законодавчими актами і нормативними положеннями, зокрема Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", Указом Президента України Про спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва.
Основними завданнями аудиту податку на прибуток підприємства є дотримання:
-чинного законодавства при обчисленні податку на прибуток;
-правильності розрахунку податку на прибуток за встановленою нормою;
-своєчасність нарахування і сплати податку у бюджет;
-правильність ведення податкового обліку.
При аудиторській перевірці аудитору необхідно з’ясувати правильність обліку валового прибутку. При цьому необхідно зіставити ідентичність балансових даних про прибуток з його обліком у Головній книзі, регістрах аналітичного обліку за рахунком 79 "Фінансові результати" та звітом про фінансові результати. Аудитору потрібно впевнитися у реальності сум з дебету і кредиту рахунків 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати", 90 "Собівартість реалізації", а також у законності витрат включених у собівартість.
Аудитору слід уточнити правильність виведення оборотів і сальдо по рахунку 98 "Податки на прибуток" на кінець звітного періоду та перевірити законність відображення кореспонденції господарських операцій з обліку оподаткування.