Явище виділеності і відступання залежать від колірного тону. Теплі кольори (особливо червоний) виступають уперед, а холодні (особливо синій) відступають. Однак це правило застосовне не для усіх випадків. Деякі люди бачать холодні кольори ближче, а теплі - далі.
Важливим фактором у зоровому сприйнятті предметів є колір тла, на якому проглядається предмет, виріб, річ. Чим більше відрізняється колір об’єкта (предмета) від кольору тла, тим краще помітний предмет і тим відчутніше видні його контур і форма. Велике значення при цьому має розходження яскравості. Якщо необхідно, щоб предмет був краще видний на тлі чи стіни інших площин з великих відстаней, то варто домагатися найбільш різких контрастів, у колірному сполученні.
Психофізіологічний вплив кольору на людину в емоційному відношенні велично. Колір здатний викликати різні емоційні реакції і думки: він може заспокоювати і хвилювати, радувати і засмучувати, гнітити і веселити. Колір може викликати почуття теплоти і холоду, бадьорості й утомі, легкості і вазі, розширювати і звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; він може, нарешті, сприяти і допомагати лікуванню хворих. В естетиці колір серед інших естетичних факторів займає одне з важливих місць.
Сучасні висловлення і судження вчених і художників про психофізіологічний вплив кольору на людину зводяться до наступного.
Червоний колір - збудливий, гарячий, енергійний і життєрадісний. Він має саму довгу хвилю, стимулююче впливає на мозок і викликає емоційні реакції; сприяє збільшенню мускульної напруги, підвищенню тиску крові і ритму подиху; сильно впливає на настрій людей.
Жовтогарячий колір - яскрава, зухвала радість, у різних випадках чи заспокоює дратує. У фізіологічному відношенні він сприяє поліпшенню травлення і прискоренню струму крові.
Жовтий колір стимулює зір, мозок і нерви, заспокоює деякі нервові стани, створює веселість, сприяє товариськості.
Зелений колір - колір природи, спокою і свіжості, заспокійливо діє на нервову систему. Він сприяє зниженню тиску крові за рахунок розширення капілярів.
Блакитний колір - світлий, свіжий і прозорий. Він впливає приблизно так само, як і зелений, заспокійливо, створює враження небесної далечіні. У фізіологічному відношенні він відноситься до лікувальних кольорів і полегшує хворобливий стан більше, ніж зелений.
Фіолетовий колір - пишний і шляхетний; він позитивно діє на серце і легені і збільшує їхню витривалість. Колір стомленості і суму.
Коричневий колір - теплий, він створює спокійний настрій, виражає міцність і стійкість предметів. Коричневий колір із сірим відтінком подавляючи діє на психіку.
Сірий колір - холодний, діловий і сумовитий. Він викликає апатію і нудьгу. У виробничій обстановці потрібно застосовувати його як можна рідше.
Білий колір - легкий, холодний і шляхетний, але у великій кількості викликає б л її кіста. Він - символ чистоти, дуже добре сполучається з іншими квітами.
Чорний колір - похмурий, важкий, різко знижує настрій. Він дуже красивий, у невеликій кількості застосовується для контрасту.
Узагальнюючи облік психологічного впливу кольору на організм людини, видимі частини спектра поділяють на три частини: довгохвильову - 760...580 нм (червоний, жовтогарячий і оранжево-жовтий), середньохвильову - 580...510 нм (жовтий, зелений і частково голубий), короткохвильову - 510...380 нм (блакитний, синій, фіолетовий).
В даний час установлено, що кольору довгохвильової частини спектра роблять збудливе і стимулююче вплив, а кольору короткохвильової дрібно-заспокійливе чи гнітюче вплив. Найбільше сприятливо впливають кольору середньої частини спектра. Група фіолетових і пурпурних кольорів робить що турбує і дратує вплив.
Перераховані особливості психофізіологічного впливу кольори є найбільш характерними, однак це не виходить, що колір однаково впливає па людини. Це залежить від середовища й обстановки, у якій знаходиться людина, від наявності і сполучення з іншими квітами і від психічного стану людини і його настрою. Той самий колір у різних умовах може робити різне враження на того самого чи людину в тих самих умовах по-різному впливати на різних людей.
Питання психологічного впливу колористичних сполучень набагато складніше перерахованих загальних зведень про вплив окремих кольорів і тісно зв’язані з теорією колірних гармоній.
Розрізняють такі колірні сполучення: гармонічні (гарні сполучення) і негармонійні (погані сполучення).
Гармонічне колірне рішення припускає комбінацію різних кольорів по найпростішим естетичних закономірностях колірного кола. Абстрактні колірні сполучення можуть бути гармонічними, однак колірну групу необхідно вибирати для визначеного предмета й у визначених умовах, тому що тільки в цьому випадку колір, форма і середовище утворять єдність. Емоційний вплив, гармонії кольору залежить від багатьох складних, зв’язаних між собою причин.
Найбільший фахівець з кольору на виробництві Жан Вьено (1893 - 1959), засновник Інституту технічної естетики у Франції, писав, що колір здатний на всі і що від нього можна вимагати світла, чи розрядки порушення, гармонії і різкий вплив, очікувати чудес, але він може викликати і катастрофу.
Сполучення кольорів, згідно Ґете, можна розбити по його колірному колу на три групи: гармонічні (додаткові кольори), характерні (чужорідні) і негармонійні (родинні кольори).
Німецький фахівець з кольору Оствальд думав, що гармонічні колірні сполучення можна одержати простими комбінаціями додаткових кольорів по його колірному колу. Їх він пропонує шістьох: червоний - зелений, червоний - жовто-зелений - голубий; червоний - зелений - жовтий - синій; червоний - жовтий - зелений; червоний - жовтий і червоний - жовто-зелений.
Автор статей і книг по кольороведенню А.Г. Устинов колірні гармонії поділяє на двох груп: контрастні і нюансні. Контрастні гармонії ґрунтуються на протиставленні кольорів, що беруть участь у композиції по однієї чи декільком характеристикам (колірний той, світлота, насиченість, площа). Найбільш контрастної по колірному тоні є гармонія взаємно доповнюють кольорів, в основі нюансних гармоній лежать близькі по колірному колу кольору. Застосування колірних тріад засновано на сполученні трьох кольорів, рівновіддалених на колірному колі.
Важливим показником гармонії є так називаний домінуючий колір, що є основним у композиції. У контрастних гармоніях інші кольори протиставляються домінуючому, а в нюансних гармоніях вони, навпаки, наближаються до нього підкоряються його основним рисам.
Колір відчувається оком тільки при світлі, граючи головну роль у його сприйнятті.
Природне світло називають білим. Його джерело - сонце, тіло, нагріте до 6000° С. Природне денне світло міняється кількісно: від декількох сотень люкс у тіні до 80-100 тис. лк на сонце; у літні місяці зовнішня освітленість коливається від 10000 до 70000 лк, узимку - від 10000 до 25000 лк. Природне денне світло міняється і якісно: ранком і увечері він більш червоний, удень голубий.
Для висвітлення в нічний час потрібно штучне світло.
Сучасні досягнення світлотехніки дозволяють створювати для приміщень різного призначення освітленість у сотні і тисячі люкс. Застосовуються найрізноманітніші світильники з лампами накалювання і люмінесцентними. Останні по своїм естетичним якостях більше відповідають сучасній архітектурі і створюють комфорт у світловій обстановці приміщень.
Люмінесцентна лампа складається зі скляних трубок з електродами. Найбільш розповсюдженими є ртутні лампи, усередину яких уводять краплю ртуті й інертний газ. Внутрішня стінка лампи покрита люмінесцуючими речовинами (люмінофорами). У залежності від чи речовини суміші цих речовин домагаються відповідного світіння - червоного, рожевого, блакитного й ін.
Люмінесцентні лампи поділяються по кольоровості: лампи денного світла (ЛД чи ЛДЦ) - колірна температура 6500 ДО; лампи холодно-білого світла (ЛХБ) - колірна температура 4850 ДО; лампи білого світла (ЛБ) - колірна температура 3500 ДО; лампи тепло-білого світла (ЛТБ) - колірна температура 2700 ДО. Лампи ЛД, ЛДЦ і ЛХБ по спектральному складі ближче усього підходять до випромінювання небозводу в хмарний день. Ці лампи найбільш придатні для кольоророзрізнення об’єкта спостереження. Лампи ЛБ і особливо ЛТБ по світлу ближче до ламп накалювання, вони буяють довгохвильовими випромінюваннями і найменш придатні для кольоророзрізнення об’єктів спостереження.
Будь-які джерела світла застосовують, як правило, у спеціальній освітлювальній апаратурі, що забезпечує напрямок світлового потоку. У залежності від того, як розподіляється світловий потік у просторі, світильники поділяються на три класи:
1) прямого світла;
2) розсіяного світла;
3) відбитого світла.
Найбільш яскраву поверхню дають світильники прямого світла (близько 90% світлового потоку), однак вони дають різкі тіні, а також пряму чи відбиту блисклість, що створює небажане явище - сліпимості.