Аналізуючи отримані дані, можна зробити висновок про те, що у класі при емоційному спілкуванні більше всього переважає відвернених (40%), відповідно переважних – 30%, лідерів – 19%, що свідчить про те, що діти, які складають групу лідерів, орієнтовані на рівноправність в спілкуванні, вона заснована на взаємоповазі, повазі і довір’ї, взаємопорозумінні і взаємному вираженні, відкритості, розвитку, ізольованих – 11%, такі учні намагаються придушити особистість співрозмовника, не бажаючи розуміти співрозмовника, при цьому вимагаючи згоди з власною позицією. Вони не рахуються з чужою точкою зору, відкидаючи її.
Методика «Потреба в спілкуванні».
Інструкція
У бланк відповідей впишіть «так» (або поставте «+») поруч із номером твердження, якщо ви згодні з ним. Якщо ж ви не згодні із твердженням, то напишіть «ні» (або поставте «-») (Додаток 1).
Бланк відповідей
| 1. | 17. | 24. | 3. | 15. |
| 2. | 18. | 26. | 4. | 16. |
| 7. | 19. | 28. | 4. | 25. |
| 8. | 20. | 30. | 6. | 27. |
| 11. | 21. | 31. | 9. | 29. |
| 12. | 22. | 32. | 10. | |
| 13. | 23. | 33. | ||
| 14. |
сума «так»
сума «ні»
Обробка результатів
1. Підрахувати кількість відповідей «так» у першому, другому й третьому стовпчиках бланка відповідей,
2. Підрахувати кількість відповідей «ні» у четвертому, п'ятому стовпчику бланку відповідей.
3. Обидва числа додати і порівняти з психодіагностичною шкалою.
Діагностична шкала
| Властивість | Рівні | ||
| нижчий за середній | середній | вищий за середній | |
| Потреба у спілкуванні | 0-23 | 24-28 | 29 і більше |
Таблиця 2.2
| № | Прізвище | Нижчий за середній | Середній | Вищий за середній |
| 1 | Арутюнян А. | 24 | ||
| 2 | Багалюбський Д. | 23 | ||
| 3 | Бапрова А. | 24 | ||
| 4 | Байла В. | 29 | ||
| 5 | Вінокурова С. | 25 | ||
| 6 | Глядя К. | 27 | ||
| 7 | Демченко Д. | 22 | ||
| 8 | Ємельяненко А. | 24 | ||
| 9 | Іванова О. | 26 | ||
| 10 | Іщенко Н. | 22 | ||
| 11 | Кориш К. | 20 | ||
| 12 | Левченко В. | 30 | ||
| 13 | Літкевич Д. | 25 | ||
| 14 | Літовко В. | 28 | ||
| 15 | Луньова К. | 25 | ||
| 16 | Максименко А. | 23 | ||
| 17 | Малахова Т. | 22 | ||
| 18 | Мальований А. | 24 | ||
| 19 | Манзя О. | 19 | ||
| 20 | Мітрофанова А. | 23 | ||
| 21 | Нікрасова К. | 28 | ||
| 22 | Павленко М. | 22 | ||
| 23 | Пєньпаула Л. | 27 | ||
| 24 | Полях С. | 30 | ||
| 25 | Рибалка С. | 28 | ||
| 26 | Скиба П. | 24 | ||
| 27 | Тихонін К. | 26 |
Моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус, більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). У результаті проведення дослідження, виявилось, що культура і потреба в спілкуванні старшокласників впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.
Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
Для підвищення рівня потреби в спілкуванні та рівня культури спілкування потрібно організовувати різні форми спілкування: участь у бесідах, рольових іграх, самостійне створення учнями ситуацій спілкування, залучення учнів до читання літератури, а також переказування змісту прочитаного, регулярне обговорення книг, кінофільмів, концертів, декламування віршів, складання словників нових понять і термінів, проведення уроків на певну тему (Додаток 2).
На основі аналізу психолого-педагогічної література та проведеного дослідження були сформульовані наступні висновки.
Поняття “культура спілкування” розглядається як високо розвинуте вміння здійснювати комунікацію відповідно до норм, які історично склалися у даному мовному колективі з урахуванням психологічних механізмів впливу на адресата, а також використання лінгвістичних засобів реалізації такого спілкування з метою досягнення запланованого результату.
Найважливішими видами спілкування у людей є вербальне та невербальне спілкування, які розрізняють за змістом, за метою, за засобами.
До рівнів культури мовного спілкування належать: а) високо розвинуті пізнавальні процеси; б) сукупність мовних та позамовних знань; в) сума навичок та вмінь, що забезпечують логічність, експресивність, стилістична адекватність мови тощо; г) вміння планувати дискусію й керувати нею для здійснення мовного впливу на адресата.
У взаємодії між людьми, тобто у взаємодії між ними виникають суб’єктивні міжособистісні відношення, які у психології називають спілкуванням. У масштабах життєдіяльності людини спілкування, тобто взаємодія з іншими людьми, є, по-перше, головною умовою виживання, по-друге, забезпечує реалізацію функції навчання, виховання і розвитку особистості. Дитина, ізольована від суспільства людей, не може опанувати механізми людської поведінки, людського пізнання, сукупним досвідом людства.
Особливо важливим аспектом спілкування є те, що воно є однією складовою розвиваючої особистості старшокласника. Проблема юнацького віку, хоча виникає вона набагато раніше – це перебудова стосунків з батьками, перехід від дитячої залежності до стосунків, заснованих на взаємній довірі, повазі і відносної, але неухильно зростаючої рівності. Юність – важлива пора становлення особистості. Однією з самих важливих потреб юнацького віку є потреба у емансипації від контролю та опіки батьків, вчителів, старших взагалі, а також від встановлених ними порядків і правил.
Перш за все, підвищується соціальний рівень цілей та збагачується зміст спільної діяльності, складаючий стрижень колективного життя. Дуже важливо для старшокласника зайняти стійкий соціальний статус у своєму колективі. Психолог Коломінський довів, що моральні якості, які невід’ємно пов’язані зі спілкуванням є важливим критерієм, який визначає соціометричний статус; психолог Б.Н. Волков підтвердив, що більш всього цінуються якості особистості, які проявляються у спілкуванні (чесність, допомога в тяжку хвилину). Культура і потреба в спілкуванні старшокласників впливає на те, який соціометричний статус він займає у колективі.
Довести це ми змогли і в своєму експериментальному дослідженні. Провівши методики “Соціометрія” та “Потреба у спілкуванні”, ми отримали дані, завдяки яким робимо висновок, що у класі більш за все учні з переважним соціальним статусом і середнім рівнем потреби в спілкуванні, діти, які займають високий соціометричний статус і мають високий рівень потреби в спілкуванні бачать у співрозмовника особистість, довіряють та поважають думку співрозмовника, спілкування засноване на рівноправних стосунках та взаємопорозумінні. Діти, які відносяться до групи з низькою потребою у спілкуванні і мають ізольований соціальний статус, не рахуються з точкою зору інших, прагнуть “придушити” особистість співрозмовника. Не бажаючи зрозуміти співрозмовника, але вимагають, щоб з їх позицією погоджувались і розуміли. Саме це й є причиною того, що дітей відносять до групи ізольованих і відвернених.
1. Агеев В.С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. – М., 2000. – С. 150-152.
2. Андреева Г.М. Социальная психология. – М., 1999. – С. 65-74.
3. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. – М., 2001. – С. 242-243.
4. Бодалев А.А. Личность и общение. – М.: Педагогика, 2003. – С. 65-78.
5. Бодалев А.А. Психология общения. – М.: Педагогика, 2007. – 103 с.
6. Братченко С.Л. Психология в мире диалога// Вопросы психологии. – 1999. – №2. – С. 6-7.
7. Водзінський Д.І. Колектив і особистість старшокласників. – К., 2001. – С. 33-39.