Завдання психокорекційної роботи:
1. Навчання підлітка «розпізнання» небезпечних для нього ситуацій, тобто таких, що адресовані до його найуразливішого «місця найменшого опору». Досвід психотерапевтичної роботи показує, що невміння підлітка уникати несприятливих ситуацій відіграє не меншу роль у причинах дезадаптації, аніж невміння їх розв’язувати. Тому зусилля психолога мають бути спрямовані па підвищення здатності підлітка до розпізнавання І запобігання виникненню таких ситуацій. Наприклад, підліток збуджуваного типу акцентуації, коли він відчуває наближення сварки з приятелем, повинен відразу ж припинити спілкування й піти, а не продовжувати з’ясовування стосунків, яке найвірогідніше закінчиться для нього неконтрольованим спалахом негативних емоцій.
2.Формування у підлітка здатності «об’єкти візувати» небезпечні для нього ситуації, тобто зуміти підійти до них нібито збоку, поглянути на те, що відбувається так, ніби це відбувається з кимось іншим. У ході виконання цього завдання у школяра формуються навички аналізу ситуації, уміння віднайти в пій головне і другорядне. Наприклад, підлітку з епілептоїдною акцентуацією характеру корисно буде розуміти фактори, що викликають агресивну поведінку, закономірності розвитку агресивного стану, різновиди форм прояву агресії, методи подолання спалаху гніву, що накопичується.
Оскільки у процесі психодрами підлітки поводяться так, як уміють і як вони звикли, на очах у групи відбувається активізація негативного досвіду розв'язання складних ситуацій, що дає можливість членам групи вчитися на помилках і невдачах минулого.
Розширення діапазону можливих варіантів поведінки підлітків у складних для них ситуаціях. Коли підліток з патохарактерологічним розвитком зіштовхується з найуразливішими для нього обставинами, він відчуває, що не здатен відповідати вимогам, які ставлять до нього. Це викликає стандартність, однотипність поведінки. Завдання психотерапевта в цьому випадку —навчити підлітка більш тонкої та багатої нюансами поведінки.
Наведемо приклад ситуації «Пиятика перед танцями», що розігрується у психокорекцій ній групі. Подаємо текст психодрами в такому вигляді, як вона змальовується психологом під час занять.
«Ти готуєшся до дискотеки. Прасуєш сорочку, збираєшся ще перекусити. Бажання випити спиртного — абсолютно ніякого. В цей час до тебе заходить приятель. У нього в кишені пляшка. Йому дуже хочеться випити, при цьому обов’язково з тобою. Він умовлятиме тебе, вдаючись до всіх доводів».
Завдання головного героя полягає в тому, щоб у наведеній ситуації психологічно переконливо, з погляду його товаришів (які є в цей момент спостерігачами психодрами, а потім експертами), протистояти натиску, взяти ініціативу у свої руки.
Роль «приятеля» грає психолог, Він пропонує «випити для настрою». Коли підліток відмовляється, він дивується і починає умовляти. Застосовуються традиційні аргументи з репертуару підлітків: «Не бійся!», «Не будь дівчатком!», «Ти що, маленький?», «Якщо ти мені друг, то не відмовиш мені!» тощо.
Після того, як у ролі головного героя побувають кілька підлітків, результати гри узагальнюються. На дошці виписують усі аргументи «приятеля», а потім учасники обговорюють, які з них виявилися найпереконливішими.
У ході проведеної гри досягається декілька цілей. Пошук шляхів того, як уникнути пиятики, постає як завдання для всієї групи. Беручи участь у цьому занятті з психодрами, підлітки разом шукають засобів уникнути участі в пиятиці, прагнуть оволодіти складною для багатьох з них ситуацією. Проводячи психодраматичну гру, підклітки навчаються дивитися на цю життєву колізію ніби «збоку». Аргументи на користь випивки стають більш знайомими для них, а тому в реальній ситуації вже не захоплять зненацька. Це заняття не тільки настроює підлітків проти випивки, а й підказує шляхи протидії, психологічно озброює, робить їх менш беззахисними перед тими, хто чинить психологічний тиск, умовляючи приєднатися до пиятики. Під час занять підліток навчається того, як виконати свою волю і відмовитися від спиртного.
Слід наголосити, що програму психокорекційних занять пише психолог спеціально для кожної групи, ураховуючи індивідуальні характеристики учасників, особливості їх міжособистісної взаємодії та проблеми. Після проходження курсу психокорекції передбачається підтримуюча терапія, тобто щомісячні зустрічі групи в тому ж складі для розв'язання проблем, які накопичилися, та продовження роботи над собою. У разі необхідності та за бажанням діти можуть проходити повторні курси психокорекційних занять, але вже за іншою програмою та з іншою групою.
На закінчення необхідно підкреслити, що профілактична робота - це комплексна діяльність, яка повинна бути спрямована як на внутрішні (психічні та психологічні), так і на зовнішні (родина, оточення, дозвілля) сторони особистості. Тільки в цьому випадку можуть бути досягненні мета, завдання та результат - запобігання виникненню девіацій молоді.
Розділ 3. Співвідношення типів акцентуації характеру і рівня пияцтва у підлітків
3.1 Цілі завдання, об’єкт та предмет психодіагностичного дослідження
Для послідовного викладення проведеного психологічного дослідження перелічимо його основні складові.
Цілі
1. Обґрунтувати взаємозв’язок рівня пияцтва серед неповнолітніх, зокрема підлітків старшого віку, з їх акцентуаціями характеру.
2. Встановити типи акцентуйованих підлітків, які попадають в групи схильних і несхильних де зловживання алкогольними напоями
Завдання
1. Підбор методик.
2. Проведення тестування.
3. Проведення й обробка даних психодіагностичного дослідження.
4. Вибір критеріїв перевірки гіпотези.
5. Перевірка критеріїв правильності висунутої робочої гіпотези.
6. Обґрунтування отриманих результатів.
7. Рекомендації по використанню даних отриманих в дипломній роботі.
Об’єктом дослідження становить пияцтво і акцентуації характеру у підлітків. Стать досліджуваних – чоловіки. Вік – від 13-14 до 15-16 років. Освіта – неповна середня. Всі вони є школярами середніх і старших класів міста Херсона.
Предмет дослідження – співвідношення пияцтва з акцентуаціями характеру у підлітків.
Гіпотеза: Підлітки гіпертимного та істероїдного (демонстративного) типу акцентуації характеру мають високу схильність до пияцтва, а сенситивного (тривожного) і психастенічного (педантичного) типу – низьку.
Методологічними і методичними засадами проведеного дослідження було наступне. Останніми роками найбільш серйозною тенденцією в зловживанні алкоголем є швидке зростання вживання молоддю слабоалкогольних напоїв, яке досить швидко приводе до частого пияцтва в цьому прошарку населення України. Більшість учених вважають, що виникнення потягу до алкоголю пов’язано перш за все із соціальними чинниками, з умовами життя людини (Н.Ю. Максимова, І.П. Лисенко та ін..) [48].
Ми вважаємо, що чинниками, які каналізують як алкоголізм, та і наркоманію, є передусім:
соціальна криза, деформації соціокультурної сфери;
вплив гірших зразків молодіжної російськомовної та англомовної субкультури;
доступність психотропних і токсичних речовин;
середовище, яке нейтрально або прихильно становиться до споживання алкоголю („так чинять всі”) [49].
Підлітковий та юнацький вік розглядають як один із найбільш небезпечних щодо формування девиантного й делинквентного розвитку особистості. Підлітки продовжують становити частину населення країни з найвищим ступенем кримінального ризику. Розвиток адитивних потреб, як правило, починається саме в підлітковому та ранньому юнацькому віці й згодом набуває у багатьох людей стійких форм.
Дослідження А.Е. Личко, Іванова Н.Я., В.С. Битенського, Б.Г. Херсонського, В.А. Глушкова [8,44] доводять високий рівень зв’язку акцентуацій і психопатій у підлітків зі схильність до зловживання алкогольних напоїв і швидке звикнення до них. Саме ці ствердження ми вирішили перевірити в своєму психологічному експерименті на підлітках шкільного віку.
3.2 Діагностика рівня пияцтва та акцентуацій характеру у підлітків
Процедура дослідження
Психодиагностичне проводилося в березні 2007 року в середній школі міста Херсона. В дослідженні прийняли участь діти шкільного віку з 7 до 11 класів. Тестування проходило в п’яти класах в позашкільний час в присутності класних керівників.
В день проводилося по одному груповому тестуванню. Середня кількість дітей в групі до 25 чоловік, що давало добрі умови для тестування, яке проводилося. Всього в тестуванні прийняло участь 120 чоловік.
На одній зустрічі проводилося груповим методом обидва тести – на виявлення акцентуації характеру і схильності до пияцтва.
Після тестування, а потім і після отриманих результатів по тестуванню тим із школярів, хто проявляв бажання психологом проводилося індивідуальне, а при необхідності и групове психологічне консультування, на якому розкривався зміст і давалась характеристика типам акцентуацій характеру, а також наслідкам та мотивації зловживання алкогольними напоями.
В цілях діагностування рівня пияцтва була використана методика „Опитувальник для виявлення ранніх ознак алкоголізму (К.К. Яхин, В.Д. Менделевич) [50]. Даний тест використовується в цілях виявлення ознак алкоголізму та побутових форм п’янства (додаток А). Опитувальник налічує 35 питань на які слід дати відповідь „так” чи „ні”. Обробка вибраних відповідей аналізується на основі діагностичної таблиці, з якої отримують бали (коефіцієнти) по всім питанням Опитувальника. Рівень алкоголізму високий, якщо опитуваний набрав від -12,8 до -201,7 балів. Діагностується рівень побутового п’янства, якщо набрано від +12,8 до -12,8 балів. Рівень здоров’я та відсутність схильності до зловживання спиртними напоями діагностується, якщо опитуваним набрано від +12,8 до +126,8 балів.
Для виявлення типу акцентуації характеру серед цих же старшокласників проводилося тестування по тесту „Виявлення акцентуацій у підлітків за допомогою теста-опитувальника Шмишека” [69]. Тест розрахований на підлітків – додаток Б.