Жиро — надпис, згідно з яким вексель передається іншій особі.
Індосамент — те саме, що й жиро, - передавальний надпис па звороті векселя (чека) на підтвердження переходу прав до іншої особи щодо цього документа.
Інкасо — отримування грошей за векселем або на підставі іншого документа згідно з дорученням довірителя.
Камбіо — особа, що займається вексельними операціями, торгує векселями, спеціаліст з калькулювання вексельних арбітражних обчислень.
Обліго — сума загальної заборгованості фірми (підприємства) за векселями; книга особових рахунків для обліку заборгованості окремих осіб за векселями, що перебувають на обліку в банку.
Презентант — пред'явник векселя.
Рекамбіо — вимога до однієї із зобов'язаних за векселем осіб, пред'явлена особою, яка опротестувала вексель, або відшкодування їй внесеної суми та про виплату відсотків, пені і витрат у зв'язку з протестом; поданий банком рахунок клієнтові на відшкодування витрат, пов'язаних з протестом щодо прийнятого на інкасо векселя.
Рекверент — власник векселя, який звертається до нотаріуса з вимогою опротестувати вексель.
Ремітент — одержувач грошей за переказним векселем.
Ремітування — спосіб сплачування заборгованості в іноземній валюті за допомогою римеси (векселя).
Ремітувати — перераховувати гроші за допомогою векселя.
Рімеса — будь-який вексель, за яким передбачається отримати гроші.
Тратта - переказний вексель.
Трасант — особа, яка видає тратту, переказує свій платіж на іншу особу.
Трасат — особа, якій адресується пропозиція сплатити за переказним векселем (траттою).
Розрізняють прості і переказні векселі.
Простий вексель виписує і підписує боржник. Аудит перевіряє наявність у ньому таких реквізитів: найменування — "вексель"; простої і нічим не обумовленої обіцянки сплатити визначену суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому повинен здійснитися платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; дати і місця складання векселя; підпису того, хто видає вексель (векселедавця).
Переказний вексель виписує і підписує кредитор, він є наказом боржнику про сплату в зазначений строк указаної в ньому суми третій особі, тобто переказується оплата. Він має ті самі реквізити, що і простий вексель, і додатково; просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити за векселем (платника).
Слід мати на увазі, що відповідно до Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", вексель, у якому немає будь-якого з реквізитів простого і переказного векселів, недієздатний. Винятком можуть бути лише такі випадки:
◦ вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядають як такий, що підлягає оплаті після пред'явлення;
◦ якщо немає особливої вказівки, місце, позначене поряд з найменуванням платника (місце складання документа -- для простого векселя), вважають місцем платежу і одночасно місцем проживання платника (векселедавця - для простого векселя);
◦ вексель, у якому не вказано місце його складання, вважають підписаним у місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавцем.
Оперативний контроль за платежами, забезпеченими одержаними і виданими векселями, здійснюється за строками погашення заборгованості, закладеними у пам'яті ЕОМ або на спеціальних картках.
Облік бланків векселів і зберігання здійснюються аналогічно іншим цінним паперам.
Аудит фінансових операцій з використанням векселів провадиться згідно із законодавством України, а також міжнародним вексельним законодавством. Сукупність юридичних норм, що регулюють правові відносини по векселях, утворює вексельне право, яким визначаються форма векселя, порядок його пред'явлення, оплати, обігу, права і обов'язки сторін та всі інші вексельні правовідносини.
Вексель повинен мати такі обов'язкові реквізити: вексельну мітку - найменування "Вексель" у тексті документа; безумовний наказ або зобов'язання сплатити конкретну суму; найменування ремітента (розпорядження про сплату у визначений строк зазначеної суми третій особі); дату і місце складання документа; підпис векселедавця.
Національним банком України встановлено порядок здійснення комерційними банками операцій з обліку (дисконту) векселів, прийняття їх у заставу та інших операцій банків із векселями.
Доброякісність переказного векселя, тобто правильність його складання векселедавцем, аудитом, перевіряють відповідно до Положення про переказний і простий векселі, затвердженого Національним банком України.
Переказний вексель, строк платежу в якому не зазначено, розглядають як такий, що підлягає оплаті при пред'явленні. Якщо немає особливої вказівки, місце, позначене поряд із найменуванням платника, вважають місцем платежу і одночасно місцем проживання платника. Переказний вексель, у якому не зазначено місце його складання, вважають підписаним у місці, позначеному поряд із найменуванням векселедавця. Кожен, хто підписав переказпий вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний по векселю і, якщо він його сплатив, має ті самі права, які мав би той, хто був вказаний пред'явником
Платіж по переказному векселю може бути забезпечений повністю або в частині вексельної суми авалем (вексельним поручительством). Це забезпечення дає третя особа чи навіть одна з осіб, що підписали вексель. Аваль дається на переказному векселі або на додатковому аркуші з написом "Вважати за аваль". В авалі має бути зазначено, за чий рахунок він виданий. Якщо такої вказівки немає, його вважають виданим за векселедавця. Аваліст відповідає так само, як і той, за кого він дав аваль.
Переказний вексель може бути в іноземній валюті відповідно до чинних нормативних актів у країні платежу.
Вексельне законодавство передбачає порядок передавання векселів; на зворотній стороні векселя роблять спеціальний напис — індосамент. Він може бути іменним, коли зазначають ім'я нового власника, бланковим — фіксують лише факт передавання векселя без зазначення особи. Подальше передавання векселя здійснюється простим врученням - безоборотний індосамент ("без обороту на мене"), що дає: змогу передавати вексель, не беручи на себе відповідальність за акцепт і платіж перед наступними векселедержателями.
Векселедавець по простому векселю має ті самі зобов'язання, що й при розрахунках переказними векселями.
Вексель широко застосовується у міжнародній торгівлі, в експортно-імпортних операціях, що здійснюються підприємствами. У тих випадках, коли боржник першого порядку не сплачує вексель, власник векселя заявляє протест, тобто офіційно засвідчує, як правило, у нотаріуса факт відмови від оплати. Своєчасне оформлення протесту протягом кількох днів, наступних за днем платежу, дасть змогу власнику векселя подати позов до всіх осіб, які несуть відповідальність за головного боржника.
Ревізору й аудитору під час контролю цінних паперів необхідно виходити з того, що викладений порядок бухгалтерського обліку цінних паперів (крім векселів) не поширюється на спільні підприємства з іноземним капіталом, міжнародні об'єднання й організації за участю юридичних осіб і громадян, акціонерні об'єднання і товариства з обмеженою відповідальністю, що створюються в Україні. Для цих суб'єктів діють інші методики обліку і контролю обігу та збереження, а також проведення операцій із використанням цінних паперів.
Висновки
Зміни структури управління господарством та розвиток різних форм власності значно скоротили сферу відомчого контролю, обмежили втручання державних органів у фінансову діяльність підприємств. проте в умовах конкуренуції зростає потреба в незалежному від держави контролі щодо достовірності, повноти бухгалтерської звітності та відповідності її законодавству.
Достовірна інформація необхідна акціонерам, банкам, страховим компаніям тощо.
В Україні аудит проходить стадію становлення та розвитку на базі Закону України “Про аудиторську діяльність” (22.04.97). крім цього закону прийнято ряд документів, що регулюють аудиторську діяльність, встановлено порядок атестування на право проведення аудиту та видачі ліцензії на здійснення аудиторської діяльності; визначено суб’єкти, які підлягають обов’язковому аудиту; створено спеціальні центри, що проводитимуть кваліфікаційні екзамени; розроблено і введено в дію ряд національних нормативів з аудиту тощо.
Загальна правова основа аудиту конкретно втілюється у практику аудиторських перевірок економічних суб’єктів різних напрямків діяльності.
Список використаної літератури
1) Андреев В.Д. “Практический аудит”. – М.-1994
2)Лоббєк Дж. “Аудит” – 1995
3)Білуха М.Т. “Курс аудиту” – К.-1998
4)Бычкова С.М. “Доказательства в аудите” – М.-1999
5)Бычкова С.М “Аудит: ситуации, примеры, тесты” – М.-1999
6)Зубілевич С.Я. “Основи аудиту” – К.-1996
7)Дерій В.А. “Аудит. Курс лекцій” 2001
8)Дорош Н.І. “Аудит методологія і організація” – К. –2001
9)Завгородній А.Г., Усач Б.Ф. “Бухгалтерський облік тв аудит підприємницької діяльності” – Л.-1995
10) Иващук В. «Финансовый аудит предприятий» - К.-1995
11) Кулаковська Л.П. “Основи аудиту. Курс лекцій” – Ж.-2000
12) Кулаковська Л.П. “Основи аудиту. Збірник задач і вправ” – Ж.-1999
13) Попович П.Л. “Економічний аналіз та аудит на підприємстві” – Т.-1998
14) Редько А. “Аудит: просто о сложном или введение в практический аудит”