План:
Вступ
I. Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства.
II. Людські ресурси волонтерського руху.
III.Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників.
IV. Шляхи залучення добровільних помічників до соціальної діяльності.
V. Проблема раціонального використання волонтерів у соціальній сфері.
VI. Iз досвіду організації волонтерської роботи в ЦССМ.
Висновки
Література
Вступ
Cучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічною, економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення, девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності і насильства. Соціально-психологічні проблеми в Україні відобразились на психологічному самопочутті різних верств населення. Ще більш відчутно визначились категорії людей, які потребують соціально-психологічної допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного заняття, дорослі безробітні, діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьків або не мають батьків, пенсіонери, інваліди та інші. На сучасному етапі розвитку нашої країни висококваліфікованих психологів та соціальних працівників в Україні не вистачає. Щоб вирішити дану проблему, необхідно, по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення, по-друге, визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи, які допоможуть у реалізації цих проблем, по-третє, потрібна підготовка висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати розроблені концепції і програми соціально - психологічної роботи. [12]
Незаперечним також є і той факт, що потреби населення у соціальній допомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Тому виникла необхідність у залученні до соціально-психологічної роботи з різними верствами населення добровільних помічників-волонтерів. Термін "волонтер" в перекладі з англійської мовою означає "доброволець". Волонтер - це людина, яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей, займається діяльністю на користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди. «Волонтер – це стан душі” – так вважає Світлана Валентинівна Толстоухова – директор Українського державного центру соціальних служб для молоді. “Зараз волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на себе частину повноважень державних соціальних установ. У західних країнах левову частину тієї роботи, яку у нас виконують державні соціальні працівники, виконують саме волонтери. Це стосується і підтримки сім’ї, і роботи з інвалідами тощо. Проте аби громадські організації мали змогу займатися подібним на рівні з державними, необхідна відповідна підготовка, розгалужена мережа, філіали в регіонах. Ситуація, яка сьогодні склалася в Україні – унікальна. Країна переживає пік громадської активності, коли багато людей абсолютно безкорисливо, щиро бажають допомогти ближньому. У країнах Європи подібне явище спостерігалося в 50-70х роках, тепер все перетворилося просто на звичайну процедуру. Можливо, ми не маємо таких потужних матеріальних, технічних можливостей, проте людський фактор відіграє значно важливішу роль.” [1]
Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисної допомоги тим, хто її потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії як на місцевому, так і на державному рівнях і, разом з цим, як двосторонні та міжнародні програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті країн. В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвитку гуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини, демократії та миру. Волонтерський рух також є основою діяльності недержавних та міських організацій, професіональних асоціацій та профспілок. Більшість компаній з раціонального використання ресурсів та охорони навколишнього середовища не може обійтися без роботи волонтерів.
Мета нашого дослідження: з’ясувати особливості участі волонтерів у соціально-педагогічній діяльності ЦССМ.
Об’єкт: волонтерська діяльність ЦССМ.
Предмет: зміст, напрямки, методи і форми волонтерської соціально-педагогічної діяльності.
Завдення:
1. З’ясувати сутність понять волонтер, волонтерство, волонтерський рух.
2. Проаналізувати основні напрями і зміст соціально-педагогічної роботи волонтерів.
3. Визначити основні ресурси волонтерства і дати їх характеристику.
4. Виявити оптимальні шляхи управління волонтерами в соціально педагогічній роботі.
5. Вивчити досвід роботи з волонтерами в ЦССМ.
I.Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства.
Початок розгалудження мережі центрів соціальних служб для молодів Україні припадає в основному на 1992-1993 рр. Інтенсивний розвиток та специфіка роботи цих служб зумовлені вимогами часу, що водночас викликало потребу у створенні багатопрофільної інфраструктури, складовою частиною якої, поряд з професійними соціальними працівниками, змогли б стати добровільні помічники – волонтери. Волонтерські служби при центрах соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної молодіжної політики.
Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати, проте вони мають дещо інше - розвиток власних здібностей, моральне задоволення, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги, відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання тощо. Скільки у світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи. Волонтер–не тільки інструмент впливу на об'єкт соціально-педагогічної роботи, а й сам є об'єктом такої роботи. Тому соціалізація волонтера - не менш, а може й навіть більш важлива проблема, ніж та соціально-педагогічна робота, яку він виконує. [10]
Волонтерська діяльність є соціально-педагогічним явищем, оскільки її розглядають як систему взаємовідносин між людьми, добровільне надання соціальної та соціально-педагогічної допомоги людині людиною.
Добровільність - це широке коло можливостей саморозвитку, розширення знань про інших людей, демонстрація свого піклування про інших, випробування себе в нових умовах і обстановці, добра перспектива на майбутнє. Це конкретний спосіб підвищити якість життя людини, яка відчуває дискомфорт. Волонтери - це група людей, яка відчуває необхідність пошуку нових шляхів для надання своєму життю суспільної цілі і цінності.
Волонтерські групи та загони об'єднують людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціально-психологічних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі, надання допомоги різним верствам населення, соціальному становленню та інтеграції молоді у суспільство. Волонтери - добровільні помічники фахівців соціально-педагогічної галузі, надають їм безпосередню та вагому допомогу. Така діяльність добровольців потребує не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з психології, педагогіки, соціології, медицини, тощо. Волонтери повинні володіти навичками спілкування з різними прошарками молоді, знайомитись з кращим досвідом роботи волонтерів нашої країни та зарубіжжя. Організація різних форм навчання волонтерів стає актуальним питанням сьогодення.
Так як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцненні позицій добровольців та формуванні позитивного ставлення громадськості до їх діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, про що говорить досвід волонтерства інших країн.
Сьогодні послуги волонтерів потрібні для розв'язання проблем у соціально - педагогічній, економічній, культурній, гуманітарній сферах. Генеральна АсамблеяООН, приймаючи до уваги рекомендації Економічної і Соціальної Ради, передані в резолюції 1997/44 від 22 липня 1997 р. на 52 сесії прийняла рішення:
- проголосити 2001 рік "Роком волонтерського руху ";
- закликати уряди держав, волонтерські, громадські, урядові та неурядові організації до співробітництва;
- намітити шляхи поліпшення роботи, співробітництва та популяризації діяльності; волонтерських організацій;
- Об'єднаній організації волонтерів розробити програму роботи.
Ініціатива проведення МРВ 2001 підтримувалася наростаючим прагненням людей запропонувати свої послуги в якості волонтерів. Для того, щоб здійснити цю мету, необхідні визнання та допомога волонтерській роботі, посилена пропаганда цього виду діяльності. Це потребує використання “найкращої практики” роботи волонтерів, об’єднаної в єдину систему для досягнення успішного результату.[4]
Отже, аналізуючи витяг загальної декларації волонтерів, можна сказати, що волонтерство:
- це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;
- це активна участь громадянина у житті людських спільнот;
- сприяє покращенню якості життя, особистому росту та поглибленню відчуття солідарності;
- сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та миру у суспільстві;
- сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку, створенню нових робочих місць та професій. [6]
II. Людські ресурсиволонтерського руху
Діапазон особистісних якостейлюдини дуже великий іширокий. У кожної людини свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвий досвід, який збагачується і нашаровується в процесі суспільної діяльності. Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті. Волонтерська діяльність - це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому у добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів.
Перший крок в роботі з волонтером, який приходить за власним бажанням співбесіда, під час якої з'ясовується: