В усьому світі головним об’єктом волонтерства є недержавні організації: дитячі, молодіжні, жіночі тощо. На Україні громадські організації ще недостатньо включені в соціальну роботу. Хоча приклади плідного співробітництва вже маємо. Так, у м. Чернівці волонтерські загони постійно контактують з діючими молодіжно-громадськими організаціями – “Буковинські гайди”, “У гармонії з природою”, дитячими організаціями “Паросток” і “Веселка”.
Херсонська асоціація молодіжних організацій та неформальних об’єднань “Фридом” організовує концерти по районах області із залученням спеціалістів ХОЦССМ.
Члени Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” допомагають психологам ЦССМ проводити клубну роботу із підлітками на базі клубів за місцем проживання, ділові ігри (у т.ч. на вулицях міста), вести роботу клубу “Дебати”.
Як відомо значне місце у волонтерській соціальній роботі посідають релігійні організації. На відміну від громадських релігійні організації в Україні виконують значну за обсягами і різноманітну за напрямами соціальну роботу. Однак їх діяльність дуже рідко збігається і дуже рідко застосовується в роботі центрів соціальних служб для молоді. Наприклад, у м. Житомирі до роботи клубу сімейного спілкування “Особлива дитина” для дітей-інвалідів та їх батьків при ЖОЦССМ залучено 8 волонтерів легіону при католицькому костьолі св. Софії. Вони здійснюють соціальний патронаж дітей інвалідів вдома.
Взаємодія з релігійними організаціями багатьох конфесій, на нашу думку, допоможе розширити й урізноманітнити соціальну роботу, яку виконують волонтери. Певна пересторога у взаємодії соціальних служб для молоді з релігійними організаціями, на наш погляд, обумовлена інерцією мислення і здебільшого невиправданим острахом. При взаємній повазі до віросповідання кожного з партнерів цього можна уникнути.
Для роботи волонтерами потрібна відповідна теоретична і практична база.
Так, протягом 1997-1998 рр. у м. Миколаєві під час реалізації програми “Волонтер “Телефону довіри” пройшли курс підготовки “лекційні заняття, рольові та психологічні тренінги, стажування на “Телефоні довіри”) 25 волонтерів, які після навчання отримали відповідні сертифікати.
У Криму в рамках програми “Рубікон” здійснюється підготовка групи волонтерів-активістів природоохоронного руху з числа обдарованих школярів і студентів з метою екологічної пропаганди на місцях через ЦССМ.
Харківським ОЦССМ укладено угоди з Харківським інститутом екології та соціального захисту про спільну діяльність щодо створення і функціонування “Школи волонтерів”, з громадською організацією Харківського міського дитячо-юнацького Центру моделювання “Ludus” – про спільну діяльність щодо соціальної та психологічної допомоги молоді за місцем проживання.
Коли організація залучає волонтерів, вони віддають частину вільного часу. Якщо волонтеру робота здаватиметься нецікавою або якоюсь мірою незадовільною, він робитиме щось інше в свій вільний час. Таким чином, вміння розпізнати і забезпечити реалізацію головних мотивів - один з найважливіших моментів волонтерської програми адже окрім "хорошої" роботи організація не може запропонувати волонтерам нічого іншого. І хоча ця сфера містить дуже багато важливих та складних моментів, їй все рівно приділяється мало уваги. Якщо організація має цікаві та продуктивні обсяги роботи добровільних помічників, вона не матиме складностей із їх залученням та утримуванням. Але, як показує практика, чимало організацій залучають волонтерів до нецікавих робіт і через це мають проблему. В таких випадках персонал вважає помічників не надійними. І дуже рідко вдається визначити, що проблема полягає саме у незадовільно му забезпеченні реалізації головних мотивів. Розуміння мотивацій волонтерів - це головне вміння для хороших керівників волонтерських програм. Знання про те, чому люди роблять те, що вони роблять - необхідна передумова для того, щоб допомогти їм реалізувати свої мотивації та попередити випадки, коли мотивації можуть викликати певні ускладнення.
Типовий волонтер має досвід різноманітних мотивацій для роботи, починаючи з альтруїстичних і до власної зацікавленості. Ці мотивації можуть змінюватись протягом волонтерської діяльності. Волонтери знають, що їх мотивація змінюється при переході від організації до організації, а також і в межах однієї організації.
Добре організована волонтерська програма повинна створювати умови для розвитку всіх різновидів залучення волонтерів до праці.
Волонтерські програми стають успішними тоді, коли добровільні помічники працюють в тому напрямку, який вони шукали або хотіли б робити. Якщо їм не дати такої роботи, наслідком буде ненадійність та низька працездатність.
Саме створення потрібних для волонтерства умов праці і є найголовнішим пунктом успішної діяльності.
Також важливим моментом залучення добровольців до соціально-педагогічної діяльності є надання інформації про неї у вигляді буклетів, листівок про певні організації, публікації в пресі, інформація в Інтернеті тощо.
Отже існує 10 заповідей роботи з волонтерами, давно відкритих людьми, які з успіхом створювали добровільні організації. Ці заповіді однаково працюють і в Америці, і в Англії, і в Україні. Якщо їх дотримуватись, є надія, що організація не втратить унікального людського потенціалу.
1. Плануючи реалізацію проектів, наперед необхідно визначити, де можуть бути корисними волонтери, і у відповідності до цього проводити відбір людей.
2. Приймаючи на роботу добровільних помічників, потрібно врахувати їх інтереси, бажання, можливості, в тому числі і тимчасове навантаження, місце проживання, фізичні можливості, освіту.
3. Хибною є думка, що волонтери можуть виконувати тільки "чорну" роботу, а змістовну роботу повинні виконувати професіонали, яким це оплачується. По-перше можна знайти волонтерів-професіоналів у даній галузі, а по-друге, волонтерів можна і потрібно навчати для підвищення їхнього рівня.
4. Добровільних помічників треба набирати тільки у разі необхідності. Але у випадку, коли людина приходить без запрошення, важливо не відштовхнути її, навіть якщо зараз для неї немає роботи. Волонтер може підготуватися до роботи, може виконувати окремі доручення - завжди знайдеться варіант, за яким, навіть відмовившись від його послуг, можна зберегти його на майбутнє.
5. Потрібно пояснити новій людині, за якими принципами працює організація чого вона прагне, хто за що відповідає.
6. Необхідно чітко формулювати обов'язки і відповідальність самого добровольця вимоги до нього. Важливо розповісти не тільки про характер роботи, але й про те, які функції треба буде виконувати, якщо людина до цього не займалася такою роботою
7. Потреба волонтера у постійній подяці за виконану роботу, заохочення до успіхів
8. Ставлення до волонтера як до колеги.
9. Забезпечення добровільному помічнику можливості просування в організації отримання різного досвіду.
10. Необхідно запитувати думку самого волонтера з різних питань або проблем організації і враховувати цю думку.[2]
V. Проблема раціонального використання волонтеріву соціальній сфері
Однією з головних проблем є раціональневикористання волонтерів. Вивчивши теоретичні аспекти і практичну діяльність державних і недержавних організацій у цьому напрямку, можна побудувати теоретичну схему вирішення соціально-психологічних проблем за допомогою волонтерів:
1.Інформація про необхідність вирішення проблеми.
2.Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт.
3.Визначення персоналу, який задіяний у проекті.
4.Розподіл переліку робіт серед персоналу і волонтерів.
5.Визначення вимог до волонтерів, що будуть залучатися до даної роботи.
6.Підбір волонтерів за власними критеріями.
7.Переконання волонтерів у необхідності й важливості тієї роботи, що їм пропонується.
8.Навчання волонтерів з метою формування необхідних навичок.
9.Соціально-психологічна допомога конкретній людині з конкретною проблемою.
10.Зворотний зв'язок.
Коротко зупинимося на кожній із зазначених позицій.
Інформація про необхідність вирішення проблеми. Практично будь-який соціальний проект починається зі збору інформації про необхідність діяльності в певному напрямі. Незалежно від наявності державної інформації (про незахищені групи населення, кількість неповних сімей, кількість інвалідів, прояв негативних явищ серед молоді) є потреба зробити аналіз даної проблеми на місцевому рівні. Для розвитку програм з профілактики негативних явищ серед молоді необхідна статистика, яка здебільшого знаходиться у відділах у справах молоді, для програм по роботі з дітьми-інвалідами - інформація про їх кількість, списки інвалідів, що складаються на підставі даних відділів соціального забезпечення, інформації центральної районної лікарні.
Дуже корисними для визначення актуальних проблем дітей і молоді можуть бути результати соціологічного дослідження, рейтинги проблем, визначених самою молоддю.
У більшості випадків цей етап роботи проходить без волонтерів, але на етапі практичної реалізації проекту важливо, щоб кожний його учасник знав про значущість, актуальність проблеми, до вирішення якої вони причетні.
Розробка проекту по вирішенню проблеми, визначення переліку робіт. На підставі наявної інформації розробляється програма, спрямована на повне або часткове вирішення проблеми. Практично всі проблеми, з якими стикаються ЦССМ, громадські організації соціально-психологічного спрямування, є соціально-психологічними і спричинені не окремими індивідами, а суспільством. Тому претендувати на повне вирішення проблеми нереально.