Консультування в колеги-професіонала коштовно і перед початком діяльності, оскільки постійні зіткнення з різноманітними проблемами клієнтів нерідко розкривають наші старі конфлікти, витиснуті почуття. Починаючого консультанта нерідко мучить почуття професійного безсилля. Це теж вимагає визначеної допомоги колег. Інша важлива перевага особистої терапії полягає в тім, що консультант входить у роль клієнта і здобуває відповідний досвід. Як затверджує A. Storr [9], доктор наближається до досконалості, якщо він теж був пацієнтом.
Особиста терапія представляє унікальну можливість побачити процес консультування і психотерапії очима клієнта. Тільки в такий спосіб консультант може довідатися, що таке занепокоєння, зв'язане із самоаналізом, що таке переміщення і як воно діє і т.п. Побувавши в ролі клієнта, консультант значно краще представляє весь спектр внутрішніх переживань, що виникають під час консультування.
Як в індивідуальній, так і в груповій терапії з майбутніми і вже працюючими консультантами важливо також виділити питання, зв'язані з більш глибоким усвідомленням специфіки професії, звернути увагу на причини і мотиви, які привели їх в професію. Консультант повинний продумати наступні питання:
– чому я вибрав професію консультанта?
– якими потребами обумовлений мій вибір?
– яку користь я прагну витягти зі своєї професії?
– як зможу я сполучити свої потреби з потребами клієнтів?
Можливі й інші питання, що стосуються особистості консультанта і його проблем:
– які в мене проблеми і як я їх вирішую?
– який вплив ці проблеми можуть зробити на мою роботу?
– які мої цінності і як вони позначаються на стилі консультування?
– як я використовую свою силу?
– яким людям я більше подобаюся і хто подобається мені?
– кому я не подобаюся і хто не подобається мені?
– яке враження я роблю на інших людей?
Спроба відповісти на ці питання в процесі індивідуальної чи групової терапії допоможе краще пізнати і зрозуміти себе, а це значить — стать більш ефективним консультантом.
Частина III Емпіричне дослідження
Тема: “Дослідження сучасних стереотипів відносно особистості та професійної діяльності психолога”
3.1. Мета, задачі, об’єкт та предмет дослідження
Об'єкт дослідження: стереотипи.
Предмет дослідження: характеристика особистості та професійної діяльності психолога.
Мета: дослідити сучасні стереотипи відносно особистості та професійної діяльності психолога.
Задачі:
1) вивчити та провести аналіз існуючих точок зору на стереотипи;
2) вивчити та провести аналіз існуючих вимог до особистості та діяльності психолога;
3) дослідити сучасні стереотипи відносно особистості та професійної діяльності психолога;
4) виходячи з проведеної роботи скласти власну приблизну модель ефективного консультанту.
В якості основних піддослідних була вибрана група пересічних мешканців міста Кіровограда з 500 чоловік: жінок – 250 осіб; чоловіків – 250 осіб; середній вік – 30 років, рівні освіта – в рівному співвідношенні.
3.2. Методика дослідження
Для проведення даного дослідження ми використали метод анонімного стандартизованого усного інтерв’ювання перехожих людей не вулицях міста за такими питаннями[5]:
– чи є ви мешканцем цього міста?
– скільки вам років?
– яка ваша освіта?
– чи є серед ваших друзів чи знайомих психологи, які б працювали за своєю професією?
– чи звертались ви коли-небудь до психолога?
– що, на вашу думку, характеризує особистість психолога?
– на вашу думку, в чому полягає суть роботи психолога?
Відповіді на запитання фіксувалися за допомогою диктофону.
3.3. Аналіз результатів дослідження
З опитаних нами 500 чоловік до психолога у минулому зверталися лише 89 чоловік, що складає 17,8 %. А 46 чоловік з опитаних (9,2%) мають серед своїх знайомих вже працюючих психологів.
3.3.1. Аналіз результатів відносно діяльності психолога
В процесі дослідження нами було встановлено, що стереотипи людей, які мають досвід роботи з психологом (були хоча б раз на консультуванні – група А), відрізняють від стереотипів тих, хто ніколи не був на консультуванні (411 чоловік, 82,8% – група Б), та тих хто має серед своїх друзів психологів (група В).
Людей з групи А можна розділити на 2 підгрупи: ті, які були задоволені результатами роботи (підгрупа 1 – 62 чоловіка – 12,4% від загальної кількості опитаних і 69,6% від тих хто має досвід роботи з психологом) і ті, хто був невдоволений (підгрупа 2 – 27 чол. – 5,4% – 30,3%). Відповідно, перші приходили на консультуванні стільки разів, скільки було необхідно, а другі – були лише раз і більше не хочуть ніколи звертатися.
У підгрупи 1 відносно роботи психолога не було виявлено ніяких стереотипів, люди називали лише дійсні характеристики та обов’язки роботи психолога.
У підгрупи ж 2 були такі стереотипи, ніби психолог на консультуванні дає якісь поради, повинен вирішувати проблеми за клієнта, "бо навіщо тоді я до нього звернувся?" [цит. зі слів опитаних], розповість про ставлення до клієнта членів його родини/близьких, ніби як ворожка. А найчастіше зустрічалася у цій групі думка, що психолог – це взагалі шарлатан, який "нічого особливого не робить, а тільки гроші на людях заробляє".
Серед людей групи В близько половини опитаних мали реальні уявлення про діяльність та обов’язки психолога, інша ж половина мала схожі з підгрупою 2 стереотипи, але менш агресивні: жоден з опитуваних не виказав думки, що психолог нічим не займається, а висловлювались з повагою до психологів та їх праці.
Люди з групи Б (ніколи не були на консультуванні) виказували такі ж стереотипи як і опитані з підгрупи 2, але в них ще у 84,9 % (349 чоловік) виказали думку, що до психолога звертаються лише з психічними патологіями, хворі люди: "здоровый, нормальный человек сам в состоянии решить свои проблемы" [цит. з слів опитаних]
3.3.2. Аналіз результатів відносно особистості психолога
Люди з груп В мали такі стереотипи[6]:
психолог – це людина, яка:
– доброзичлива, привітна до всіх, ніколи не відмовить у допомозі;
– завжди тебе вислухає;
– має здатність зрозуміти почуття іншого;
– має характерний стиль мовлення, особливу інтонацію, тон голосу (вкрадливий, спокійний, довірливий, "як в фільмах у психоаналітиків" [з слів опитаних]).
У групі А були виявлені такі ж стереотипи, як і в групі В, а також люди вважали, що психолог, це "надлюдина", яка має якісь надприродні здібності (крім перерахованого вище) "бачити людину наскрізь", здатність "при першому погляді на людину бачити всі його проблеми, особистісні характеристики". Таку думку поділяли усі з підгрупи 2 та лише 5 чоловік з підгрупи 1 (7,2 % від підгрупи, 5,6% від групи А і 1% від загальної вибірки), інші в цій підгрупі нічого особливого назвати не могли.
Група Б має ті ж спільні з групою В стереотипи, а також мають таку особливість: 341 чоловік (83% від групи, 68,2 % – від загальної вибірки) вважають, що психологів слід "обходить стороной" [зі слів опитаних], тому що вони тільки й прагнуть, що "затащить к себе в клиенты" або "затащить на консультирование".
3.4. ВИСНОВОК
На нашу думку, отримані під час дослідження результати не є позитивними. В людей, які ніколи не були на консультуванні переважає негативне ставлення до психологів. До них приєднують люди з підгрупи 2. В них, на нашу думку, негативне ставлення до психологів через те, що під час єдиної зустрічі з консультантом їхні стереотипи не були зруйновані та, відповідно, очікування щодо діяльності психолога не виправдалися, що й стало причиною того, що люди вважають, ніби психологи нічим не займаються. А можливо ці люди просто потрапили до некваліфікованих психологів або взагалі не психологів за освітою, а лише працюючих на цій посаді.
ЗАКІНЧЕННЯ
В нашій роботі викладені основні погляди на людські стереотипи, описані їх основні класи, параметри, властивості, функції та методи виявлення. Також розглянуті деякі точки зору відносно особистості та діяльності психолога. Після чого було проведено дослідження, метою якого було встанови, які ж в дійсності у мешканців нашого міста існують думки та стереотипи відносно того, чим займається психолог та які особистісні характеристики його можуть вирізняти. На підставі чого, ми вважаємо, що рівень освіченості людей відносно роботи психолога недостатній. Люди, які ніколи не були на консультуванні, дуже часто виказують негативне ставлення до психологів. До них приєднуються ті, хто має досвід роботи з психологом але через їхню некомпетентність, або ж через власне небажання розставатися з своїми стереотипами вважають психологів просто непотрібними. Але якщо люди ніколи не були на консультуванні і мають негативні стереотипи та агресивне відношення до них, то як же вони зможуть зруйнувати власні стереотипи, якщо вони категорично проти йти на консультування, де вони б мали таку змогу? Як довело наше дослідження, люди, які були на консультуванні, не мають такого негативного ставлення та розуміють необхідність такої професії.