Не всі користувачі звітності мають доступ до інформації внутрішньогосподарського контролю, тому виникає потреба у такій формі контролю, яка була б доступна широкому колу споживачів звітної інформації, тобто – у незалежному аудиті.
Використання результатів аудиту фінансової звітності як керівниками, власниками, так і кредиторами, інвесторами, податковими органами тощо, можливе лише за умови стандартизації звітності різних видів та застосування єдиної методики визначення кінцевих фінансових результатів, як за фінансовою, так і за податковою звітністю.
У практичній роботі бухгалтери вбачають своє головне завдання в тому, щоб заповнювати облікові регістри з метою звітування перед органами державних податкових служб. Така орієнтація зводить нанівець побудову облікової політики підприємства на основі загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку. Особливо це стосуються методичних підходів до визнання доходів, витрат та формування фінансових результатів діяльності підприємства. Тому із виділенням державного аспекту облікової політики, є необхідність визначення чіткої державної позиції щодо превалювання даних бухгалтерського обліку для формування різних видів звітності, зокрема: фінансової та податкової. Без такого підходу неможливо досягти чіткості та логічності у формуванні звітних показників та їх контролю, позбавитися негативного впливу податкової політики на стан і розвиток бухгалтерського обліку і звітності. У відповідності до цього необхідно розробити модель облікової політики, де на мікрорівні виділено формальну (організація), інформаційну (технологія) та методичну (методика) частини.
У загальному вигляді сутність проблеми, що ми розглядаємо в цьому розділі, полягає в розробці новітніх методик організації аудиторських перевірок, якими вважаються "ноу-хау" аудиторських фірм та обґрунтування ефективності використання в аудиті сучасних методів, зокрема вибіркової перевірки (аудиторської вибірки), для внутрішньогосподарського обліку, оцінки, аналізу та прогнозування дієвості внутрішніх резервів підприємств, що є результатом раціонального використання виробничих ресурсів і фінансово-господарської діяльності.
Ефективність фінансової діяльності як економічне середовище формування та мобілізації внутрішніх резервів перебуває під постійним впливом і контролем великої кількості служб підприємства і залежить від правових, організаційних, управлінських та інших чинників.
Ефективність функціонування системи виявлення та використання внутрішніх резервів (ВВВР) безпосередньо залежить від відпрацьованості параметрів обліку впливу факторів на показники використання внутрішніх резервів і результативності їх практичного прояву. Через багато причин склалося так, що в проведенні перевірки механізму інформаційного забезпечення ВВВР увага переважно або певною мірою зосереджується на відслідковуванні тих чи інших кількісних показників при недооцінці вивчення якісних і структурних показників, умов та обставин, чому вони сформувалися саме такими, а також інформаційного забезпечення процесів, явищ і тенденцій, які при цьому проявляються. Це зумовлює необхідність повного і детального вивчення цієї проблеми, з одного боку, як найважливішого механізму ефективного функціонування виробничо-господарських структур і належних їм ресурсів з метою виявлення та використання наявних внутрішніх резервів, а з другого - як проблеми, що тісно пов'язана з підтвердженням достовірності одержаної інформації.
Аналіз останніх наукових публікацій, в яких здійснені спроби розв'язання цієї проблеми та на які ми спираємося, показує, що застосування вибірок допомагає аудиторам працювати ефективніше, а також належно обґрунтовувати свої висновки.
У міжнародній практиці найбільші аудиторські компанії переважно використовують так званий "конвеєрний контроль". Він базується на непараметричній вибірковій статистиці, тобто синтезі динамічних нормативів та оцінці траєкторії розвитку будь-якої системи, зокрема ВВВР. У цьому зв'язку автори статті поставили своєю метою розкрити сутнісне розуміння "конвеєрного контролю".
В його основі покладено аудиторську вибірку, яка полягає в тому, що аудитор працює з масовими сукупностями документів, господарських операцій, залишків на рахунках, оборотів з них сальдо, і часто замінює суцільне спостереження вибірковим, щоби зібрати релевантні аудиторські докази. При цьому аудіюється вся генеральна сукупність, але конкретно перевіряється тільки її певна частина. Коли аудитор правильно організовує і проводить вибіркове спостереження, то він отримує достовірні, об'єктивні, точні аудиторські докази, що характеризують сукупність загалом (із деяким рівнем інформаційного ризику), і може сформулювати свій висновок про всю генеральну сукупність.
Визначити суттєві характеристики вибірки на практиці дуже складно. Під цим розуміють:
- скорочену назву вибіркового спостереження;
- способи відбору й аналізу вибіркових даних для оцінки стану всієї статистичної сукупності, що спостерігається;
- характеристики власне вибіркової сукупності тощо.
Аудитор часто користується найпростішим (елементарним) видом вибірки. Однак на основі такого вибіркового спостереження теж можна обґрунтувати аудиторські докази. Статистична вибірка, безумовно, має переваги порівняно з проведенням підприємством суцільної перевірки всіх облікових записів документів (реєстрів) тощо, зокрема: більш висока оперативність; застосування в умовах, які виключають можливість суцільного спостереження; можливість значного розширення методики аудиту; підвищення якості аудиторських доказів; здешевлення аудиту і підвищення його якості.
В аудиті застосовують різні методики вибіркового спостереження. Головними є методи кількісних та якісних вибірок. За допомогою кожного з цих методів можна організувати вибірку як нестатистичну або як статистичну. В міжнародній аудиторській практиці прийнято окремо використовувати монетарне кількісне вибіркове спостереження, що дозволяє поєднувати методики кількісного та якісного вибіркових спостережень. Воно застосовується згідно з міжнародними стандартами аудиту.
Нами вперше зроблена спроба вивчити невирішені раніше аспекти загальної проблеми, зокрема визначення ролі аудиторської вибірки у дослідженні функції розвитку системи ВВВР, динамічних нормативів і статистичної методологічної оцінки досягнення системою кількісних та якісних показників на підставі ефективного використання внутрішніх ресурсів підприємства, синтез динамічного нормативу кількісного показника використання цих резервів, що дозволить перейти від кількісного до структурно-динамічного критерію оцінки траєкторії розвитку системи ВВВР.
Проведені на підприємствах дослідження обґрунтовують правильність висновку, що скалярну оцінку результатів функціонування системи аудитор може здійснювати, використовуючи інформаційні зв'язки, котрі діють у середині системи ВВВР і в її взаємозв'язках із зовнішнім середовищем. Від інтуїтивних оцінок ефективності він має змогу перейти до постійного науково обґрунтованого аналізу конкретних цифрових характеристик траєкторії руху вказаної системи. Для цього аудитору необхідно використати непараметричні рангові методи і динамічні нормативи, тобто застосувати структурно-динамічні критерії системи.
Методика аудиту, побудована на скалярній оцінці розвитку системи ВВВР за допомогою таких критеріїв, надає нового змісту аудиторським свідченням. Використовуючи згадану методику, аудитор може оцінити стратегію розвитку підприємства, спрямовану на максимальне ВВВР, провести стратегічний аудит.
У результаті дослідження ми прийшли до висновку, що ефективність системи ВВВР залежить від ефективності здійснення кожної окремої її складової, в тому числі аудиторського контролю, який забезпечує об'єктивне вивчення причин і тенденцій траєкторії системи управління внутрішніми резервами, їх обліково-аналітичного інформаційного обґрунтування та забезпечення .
Висновки
В ході даного курсового дослідження ми прийшли до наступних висновків.
Фінансова звітність узагальнює і систематизує інформацію про діяльність підприємств і є матеріалом для всебічного аналізу з метою прийняття ефективних управлінських рішень. Правильні висновки про діяльність підприємства можна зробити лише при наявності достовірної фінансової звітності, що передбачає проведення якісного та об'єктивного аудиту.
Враховуючи те, що система аудиту в Україні знаходиться у процесі розвитку та вдосконалення, виникає необхідність у створенні системи контролю його якості. Сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань: методика перевірки залишається недосконалою і не повністю враховує сучасні наукові надбання, що мають бути покладені в основу розвитку аудиторської практики.
Методи вибіркової перевірки використовуються аудиторами як для оцінювання системи внутрішнього контролю, так і для аудиторських процедур по суті. З метою тестування контролю вибірка застосовується для оцінювання рівня відхилень, а отже, ефективності процедур контролю. Фактично усі незалежні аудиторські перевірки базуються на вибіркових перевірках. Останні дають змогу аудиторам робити висновки за дослідженням лише частини операцій та подій, здійснених підприємством-клієнтом. Детальний аудит, що потребує експертизи всіх операцій, властивий ранній стадії розвитку аудиту, але оскільки підприємства зростали в розмірах, обсяг операцій став завеликий для суцільних перевірок, щоб бути рентабельним. З цієї причини аудитори почали визнавати важливість політики та процедур контролю для попередження й виявлення суттєвих помилок і невідповідностей, і аудит розвинувся від деталізованого до вибіркового.