Історія інженерної діяльності (стр. 4 из 26)

1. Творчий підхід до діла;

2. Самостійність;

3. Знання;

4. Інтелектуальні здібності;

5. Оперативність;

6. Працьовитість;

7. Відповідальність;

8. Досвід;

9. Наполегливість.

Таким чином, ви – майбутні інженери – повинні готувати себе до того, щоб, коли приступите до праці, то як найшвидше стали ―ідеальними‖ інженерами.

Процес інженерної творчості – це процес, який кладе початок до створення техніки, машин, обладнання, та, у цілому, технічних виробів, причому цей процес включає до себе не тільки розробку робочих креслень, також планування майбутнього виробу.

При проведенні робіт по вирішенню різних інженерних завдань у теперішній час використовують як традиційні, а також нетрадиційні методи.

Уci ці методи проектування засновані на тому, що yci перетворення описів об’єкта здійснює людина. Таким чином ми мали діло з неавтоматизованим проектуванням.

Разом з появою сучасних ЕОМ стало розповсюджуватися автоматизоване проектування, яке припускає виконання деяких проектних операцій та процедур у взаємодії людини з ЕОМ.

Під проектною процедурою розуміється формалізування сукупних дій, які закінчуються проектним вирішенням. Проектна операція складає частину проектної процедури.

Комплекс засобів автоматизованого проектування включає різні види забезпечення: технічне, математичне, програмне, інформаційне, лінгвістичне, методичне, організаційне.

Таким чином, сучасний інженер повинен володіти традиційними методами створювання машин та обладнання, а також новими методами, причому особливу увагу треба приділяти автоматизованому проектуванню з використанням найбільш сучасних персональних ЕОМ.

Контрольні питання

1. Що собою представляють у широкому змісті слова «інженерна діяльність»?

2. Як треба розуміти слова у вузькому змісті «інженерна діяльність»?

3. Яка соціальна роль інженерної діяльності?

4. Які функції виконують інженери у громадському житті?

5. Привести схему структури зовнішніх та внутрішніх функцій інженерної діяльності

6. Якими якостями повинен володіти сучасний інженер?

7. Які у теперішній час інженери повинні використовувати при створені техніки методи?

Рекомендована література щодо теми № 2

1. Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Е. История инженерной деятельности. – Киев: изд – во «Аристей», 2003.

2. Мартынюк И.О. Инженер в зеркале времени. Київ.: Видавництво політлітератури, 1988.

Тема 3. ІСТОРІЯ ТА РОЛЬ ІНЖЕНЕРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У РОЗВИТКУ XIMIЧНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ, ВИРОБНИЦТВА ПЛАСТИЧНИХ МАС

План лекції

1. Склад сучасної хімічної промисловості

2. Яка роль у теперішній час належить хімічній промисловості у підвищенні виробничих сил України?

3. Роль вітчизняних вчених й інженерів у створенні та розвитку хімічної промисловості

4. Роль Сєвєродонецьких хіміків – науковців та інженерів хімічного виробництва у розвитку хімії у місті

Хімічна індустрія країни є науково-технічною та матеріальною базою xiмiзації народного господарства i грає виключну роль у розвитку виробничих сил, укріпленні оборонної могутності держави та у забезпеченні життєвих потреб суспільства.

Вона об'єднує цілий комплекс галузей виробництва, у яких переважають xiмiчнi методи переробки предметів матеріалізованої пpaцi (сировини, матеріалів).

До складу сучасної хімічної промисловості входять такі галузі та підгалузі:

1. Гірнично-хімічна (добування та збагачування мінеральної сировини-фосфаритів, апатитів, калійних солей тощо).

2. Основна хімічна (виробництво неорганічних кислот, мінеральних солей, мінеральних добрив, хімічних кормових засобів, хлору тощо).

3. Виробництво синтетичних барвників (виробництво органічних барвників, полупродуктів, синтетичних дубителів).

4. Виробництво штучних та синтетичних волокон.

5. Виробництво хімічних реактивів, особливо чистих речовин та каталізаторів.

6. Фотохімічна (виробництво фото-кіноплівки, магнітних стрічок та інших фотоматеріалів).

7. Виробництво синтетичних смол та пластичних мас.

8. Лакофарбна (приготування белил, фарб, лаків, емалей тощо).

9. Хіміко-фармацевтична (виробництво лікарських речовин та препаратів).

10. Виробництво хімічних речовин захисту рослин.

11. Виробництво товарів побутової xiмiї.

12. Виробництво пластмасових виробів, скловолокнових матеріалів, склопластиків та виробів з них.

Галузі нафтохімічної промисловості:

1. Виробництво синтетичного каучуку.

2. Виробництво речовин основного органічного синтезу.

3. Гумовоазбестова (виробництво гумовотехнічних азбестових виробів та шин).

Хімізація народного господарства є одним з вирішуючих важелей у сферах діяльності людини.

У теперішній час хімпромисловості належить значна роль у підвищенні виробничих сил України та других країн, в забезпеченні умов для зростання життєвого рівня населення країни, виробництві їжі, одягу, взуття, облаштуванні житла та інше.

На підставі цього, у всьому cвiтi, а особливо у високо розвинутих країнах, дуже велике значення приділяється розвитку хімії, випуску обладнання для неї. На жаль, в Україні ще відбувається занепад розвитку xiмiї, що досить впливово відображається у стані справ нашого міста та peгioнy, який є одним з найбільших хімічних peгioнiв України.

Хімічна промисловість у минулому сторіччі мала значний розвиток на підставі росту потреб текстильної промисловості в таких речовинах, як сірчана кислота та сода. З розвитком промислового виробництва, разом з текстильною промисловістю в хімічних речовинах відчувалася потреба ycix основних галузей промисловості та сільського господарства. Підвищення попиту на хімічну продукцію стало значним стимулом розвитку та вдосконалення хімічних технологій.

Історія pociйської xiмiї розпочинається з iмeнi М.В.Ломоносова, який поклав початок хімічним дослідженням у Росії. Biн зробив неоцінимий внесок у розвиток xiмiї та хімічної технології.

Друга половина XIX сторіччя - це епоха розвитку pociйської xiмiї. Вона пов'язана, понад усе, з діяльністю Н.Н.3ініна – засновника школи хіміків-органиків, A.M.Бутлерова - автора тeopiї xiмiчнoгo складу речовини, Д.I.Мєнделєєва, який відкрив періодичний закон хімічних елементів - один з фундаментальних законів природи.

Однак, ці та iншi досягнення xiмiї в Pociї можна розглядати як ycпixи талановитих вчених - одинаків та інженерів.

У дореволюційній Pociї майже не було xiмiчнoї промисловості, попит в ії продукції не викликав ніякогo стимулу у розвитку xiмiчної науки. У Російській Академії наук була лише одна науково-дослідна установа – хімічна лабораторія, яка була утворена ще

М.В. Ломоносовим у 1748р. У цій лабораторії мали змогу працювати лише 3-4 чоловіки. В той час, xiмiчнa наука в Pociї мала свій розвиток лише в університетських лабораторіях. Російське фізіко-хімічне товариство мало у своєму складі біля . чотирьохсот членів, з яких xiмікiв налічувалось не більше трьохсот.

Одним з найважливіших напівпродуктів є сірчана кислота, яка потрібна при виробництві мінеральних добрив, солей кислот, барвників та вибухових речовин. Сірчана кислота використовується в хімії та металургії, в нафтовій, текстильній та інших галузях промисловості. Найбільше застосування в той період мали способи отримання сірчаної кислоти нитрозний та контактний.

На кінці XIX сторіччя у виробництві сірчаної кислоти з'явився принципово новий спосіб ії отримання - контактний. При застосуванні цього cnocо6y процес окису сірчаного газу відбувається без води у присутності твердих каталізаторів. У 1831 р. англійський xiмік Філіпс вперше зумів здійснити цю реакцію при наявності високої температури шляхом пропуску газової суміші, яка складається з сірчаного газу та кисню, через азбест, який мав платинове покриття.

Великі зміни відбуваються на кінці XIX сторіччя та початку XX сторіччя у виробництві соди. Початок промислового виробництва соди був здійснен французьким інженером - хіміком Лебланом ще у 1791р. Йому на зміну у 1861р прийшов аміачний спосіб виробництва соди, який був розроблений бельгійським інженером Ернстом Сольве. Цей cnoci6 мав своє застосування до 20-х років XX сторіччя і дозволив значним чином удосконалити світове виробництво соди.

У м. Верхнем (Лисичанськ) працює один з найстаріших заводів по виробництву соди. Майже такий завод працює i в м. Слав'янську Донецької обл.

Одним з самих суттєвих недоліків наявного тут спосіба виробництва є наявність "білих моpів", які виникають із залишків виробництва - хлористого кальцію. I в теперішній час переробка цих відходів є досить важкою проблемою. Надія на вас - майбутні інженери, на ваші світлі голови.

3 початку 70-х poків XIX сторіччя хімічна технологія, за тією чи іншою формою, проникає майже до всіх галузей виробництва. Крім того, xiмічні речовини знайшли широке застосування у сільському господарстві країн Європи. Розпочалося виробництво мінеральних добрив - суперфосфатів та інших.

Зовсім новi можливості відкрила xiмія для виробництва синтетичних речовин. Синтетичні речовини, які були штучно отримані у xiмічній промисловості, збагатили техніку значною кількістю нових матеріалів. Хімічним шляхом були отримані різні пластичні маси, ізоляційні матеріали, штучне волокно, штучні анілінові барвники та iншi.

У ХX сторіччі, на підставі активної інженерної діяльності, успішних наукових досліджень та відкриттів, були досягнуті дуже значні успіхи у розвитку хімічної промисловості.

Після революції 1917р. та закінчення громадянської війни, у Pociї були відкриті академічні інститути, які своїми фундаментальними дослідженнями забезпечили науково-технічний розвиток країни. Ці інститути очолювали акад. Н.С.Курнаков та проф. Л.А. Чугаєв.

Поряд з фундаментальними дослідженнями по xiмiї, які проводились в академічних інститутах, в перші десятиріччя XX сторіччя у Pociї набула розвитку і галузева наука – праці прикладного характеру.