Micтo інженера в історично окресленної системі громадського виробництва – це одночасно його належність як до визначеної професії, так i до визначеної соціальної групи.
3. Переворот у світогляді, становленні особистості. Консерватизм середньовічного мислення, посилений догматичним релігійним світоглядом, довгий час стримували розвиток інженерної мислі. Міняти, "конструювати" cвiт у відповідності з заздалегідь накресленими цілями своєю волею мав право тільки бог. Таке положення зберігалось довгий час. Потім поступово відбулася заміна бога-творця на людину-творця. Людина у кінці кінців стала вільною у винахідництві.
4. Зміни у науці.
ХV – ХVII століття – це час, коли свіжий вiтep природонаучного пiзнання уривається у затхлу атмосферу абстрактної науки.
Нужди зростаючого машинного виробництва, мореплавання, торгівлі поклали початок спілці наукової та технічній, винахідницькій діяльності.
Зростаючим фактором розквіту науки виступає саме зв'язок з виробництвом, технічні потреби якого просунули науку вперед більш, ніж десяток університетів.
Активно розвиваючись, наука, у свою чергу, стає фактором процесу виробництва. Злиття науки та техніки як раз і визначає зміст інженерної праці, її головну функцію: створення зaco6iв та способів тexнiчної діяльності на основі наукових досягнень.
5. Створення засобів інженерної праці.
На paннix, доінженерних стадіях технічної діяльності "генетичний код" (історично складені форми та методи) конструювання передавався від покоління до покоління у вигляді досвіду участі у праці, через гoтовi вироби. Ці способи були малоефективні.
У ХVІ-ХVІІ століттях у технічній cпpaвi починають широко використовуватися начерки та малюнки для відображення деталей, вузлів, конструкцій. Період переходу від ремісного виробництва до машинного характеризується ще більш бурхливим розвитком графічних методів передачі технічної інформації. Одночасно з умінням креслення, створюються також точні креслярські прибори та прилади, проводяться теоретичні шукання у цій області. В 1798 році Гаспар Монж опублікував книгу "Нарисна геометрія‖, у якій систематизував прийоми зображення технічного об'єкту у вигляді проекцій на дві взаємоперпендикулярні площини. У результаті його Величність Креслення стійко увійшло у техніку.
Інженерна справа отримала свій особливий язик – зaciб інженерної пpaцi.
Одже, історична логіка розгортання громадського розділення праці з цілим набором технічних, економічних, соціальних та психологічних факторів призвела до відокремлення інженерної діяльності від інших видів разумової праці.
Виникла нова професія, зміст якої містився (та міститься по цей день) у використанні наукових знань при вирішенні технічних проблем виробництва.
Подальший розвиток інженерної діяльності протікав надзвичайно бурхливо. Спілка науки та техніки породила лавину технічних та громадських змін.
Прогрес інженерії у XIX та особливо у XX століттях став поподібним розливу повноводної могутньої ріки, який поширюється на десятки та сотні нових потоків.
1. Як визначається кваліфікація інженера?
2. Де і коли з»явились перші інженери?
3. Як розвивалась підготовка вітчизняних інженерів?
4. Які вимоги до сучасних інженерів?
5. Які факти сприяли та були тормозом у визріванні інженерної праці?
6. З якого часу можна вважати що креслення, як засіб інженерної праці, увійшло у техніку.
7. Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Е. История инженерной деятельности. – Киев: изд – во «Аристей», 2003
8. Мартынюк И.О. Инженер в зеркале времени. Київ.: Видавництво політлітератури, 1988.
9. Тауск Г.Л. Теория инженерной спецификации, Київ.: Вища школа, 1976.
Тема 2. ІНЖЕНЕР ТА ГРАНІ ЙОГО ТВОРЧОЇ ТА ПРАКТИЧНОЇ
План лекції
1. Широкий та вузький зміст слів «інженерна діяльність»
2. Роль інженерів у громадському житті.
3. Структура зовнішніх та внутрішніх функцій інженерної діяльності.
4. Головні риси гарного сучасного інженера
5. Системокомплекси ділових якостей, які потрібні сучасному спеціалісту у області інженерії.
6. Якості сучасного інженера.
Як раніш вказувалось, інженерна діяльність – праця складна, насичена творчими елементами. Особливості її зв'язані з властивостями предмета праці.
Таким для інженера виступає головним чином техніка. Техніка -- це то єдине, що об'єднує усіх інженерів незалежно від того, в якій сфері громадського життя використовується їх праця. Інженерна діяльність є професійно-визначеним технічним видом розумової праці. Це особливий, відносно самостійний вид висококваліфікованої, складної праці, спрямований головним чином на створення та перетворення за допомогою спеціальних методів та засобів технічних та технологічних систем та процесів, їx прискорення на основі досягнень науки, технічного прогресу.
У широкому змісті слова" інженерна діяльність" представляє на сьогоднішній день" широке коло професійної діяльності, яке охоплює практично yci сфери матеріального та духовного виробництва, управління, культури."
У більш вузькому змісті слова "інженерна діяльність‖ треба розуміти як те, що предметом інженерної діяльності є техніка.
Соціальна роль інженерної діяльності полягає у тому, щоб постійно удосконалювати світ техніки.
Створюючи та впроваджуючи в широких масштабах технічні новини інженери активно впливають на працю, виробництво, на все громадське життя.
Задачі інженерів носять практичний характер, їх обов'язок – повертати факти науки на користь людству, створювати конкретні технічні об'єкти, більш прогресивні по своєму характеру. При цьому створити вироб для інженера означає представити його у вигляді креслень, схем, розрахунків, oпиciв.
Втілити технічний проект у метал, дерево, пластмасу – функція робітника.
Оцінюючи інженерну діяльність треба сказати, що до дев'яностих років XX сторіччя спостерігався постійний зріст ролі інженерів у технічному пpoгpeci суспільства, але зараз у нас застій.
Оцінюючи роль інженерів у суспільному житті належить відмітити, що інженери чинили своєю діяльністю головне прогресивне діяння на розвиток технічного бaзica суспільства, але крім цього вони виконують ряд других важливих функцій:
1) наукову-технічну;
2) економічну;
3) управлінську; 4) виховну; 5) гуманістичну.
Сутність сучасного інженера повинна характеризуватися такими відзнаками, як технічна направленість, практичний характер цілей та завдань, висока ступінь творчості, взаємовідносини з наукою, регулярне використання наукових знань.
Інженерну діяльність можливо поділити на дві структури: зовнішню (соціальну), про яку йшла мова вище, та внутрішню (технологічну), про яку буде нижче.
Внутршню структуру інженерної діяльності можна представити як сукупність послідових, функціонально визначених дій, які забезпечують:
1. Перехід від загальних теоретичних та емпіричних знань про техніку до конкретного вирішення технічної проблеми, які подаються у вигляді графічних креслень, схем, макетів, таблиць, моделей, oписів тощо;
2.Технічне керівництво створенням та функціонуванням технічного об'єкту.
Засоби інженерної праці можуть бути матеріальними та духовними.
Матеріальні засоби - це інженерна техніка, до якої треба віднести інформаційну техніку, вимірювальні прилади та обладнання, дослідну апаратуру та стенди тощо.
Духовні засоби інженерної діяльності – це наукові знання та методи-результати наукової діяльності (кінцеві формули, методики розрахунків, технічні технологічні інструкції тощо.)
Специфічні засоби інженерної діяльності – це соціально-технічні норми(стандарти, технічні вимоги, галузеві нормативи, правила техніки безпеки тощо.)
До засобів інженерної праці відноситься також інформація про стан матеріально-технічного базісу суспільства, перелік номенклатури виробів тощо. Збірний образ сучасного інженера багатоликий, зміст його професійної діяльності різносторонній, трудові функції багаточисленні.
Нижче приведена схема структури зовнішніх та внутрішніх функцій інженерної діяльності.
Який же соціально - професійний портрет сучасного інженера? Головні риси гарного сучасного інженера є такі:
1. Інженер - це робітник складної розумової праці. Для заняття інженерною діяльністю у наш час потрібна вища освіта.
2. Бути інженером - це значить потрібно використовувати наукові знання, причому використовувати їх творчо.
3. Ніхто, крім інженера, не в силах з’єднати науку та виробництво таким чином, щоб обидві сторони у цьому союзі були у виграші.
Тільки інженер володіє умінням перетворювати на користь людині факти чистої науки.
На жаль, у наші дні слово ―інженер‖ часто стало синонімумом керівника середньої ланки. Тому на деяких підприємствах з’явились такі посади, як інженер ―по кадрам‖, ―по праці‖, ―по постачанню‖, ―з техніки безпеки‖. Безумовно люди, які займають ці посади, до власне інженерної діяльності ніякого відношення не мають.
Якими діловими властивостями повинен володіти сучасний інженер. Відомо три системокомплекса ділових якостей, які потрібні спеціалісту в області інженерії:
- Творчий комплекс, який включає: самостійність, творчий підхід до діла, ініціативність, інтелектуальність, досвід та знання.
- Виконавчий комплекс, який складається з таких якостей, як старанність, акуратність, сумлінність, працьовитість.
- Комплекс відповідальності – організованості, який складається з таких якостей, як наполегливість, працьовитість, відповідальність, організованість, оперативність
Якими, по уявленню деяких інженерів – новаторів, якостями повинен володіти сучасний інженер. Він (у порядку значимості) повинен володіти такими якостями: