Облікову політику в широкому розумінні можна визначити як управління обліком, а у вузькому – як сукупність способів ведення обліку (вибір підприємством конкретних методик ведення обліку).
Облікова політика підприємства згідно з п.п.25.1. П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де п-во висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.
Вона розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому випадку, якщо: змінюється законодавство У. або нормативні акти, які впливають на постановку б/о; п-во розробило нові способи ведення б/о, застосування яких дозволить більш достовірно відображати факти господарської діяльності або зменшити трудомісткість облікового процесу; мають місце істотні зміни умов д-сті (змінюються статутні вимоги).
Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалтер п-ва і несе відповідальність за його формування, керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.
У ст. 4 З-ку У. „Про б/о і фінансову звітність в У” і п 18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:
- форма власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП, ДП тощо);
- вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);
- обсяги в-ва, середньоспискова чисельність працівників тощо;
- відносини із с-мою оподаткування (звільнення від різного виду податків, зменшення ставок податків, надання пільг по оподаткуванню);
- можливість самостійних дій з питань ціноутворення;
- стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку п-ва на довгострокову перспективу, напрямки інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);
- наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами орган техніки, програмними засобами);
- наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);
- рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативності керівників п-ва;
с-ма матеріального заохочення ефективної роботи працівників п-ва і матеріальної відповідальності за коло обов’язків, що виконуються.
Побудова та коротка характеристика Плану рахунків
Принципи побудови Планів рахунків.
План рахунків може бути побудований трьома способами:
1. лінійний – р-ки перераховуються в певному порядку. Такий План р-ків використовується в У до 2000 р.;
2. десятковий ієрархічний – всі р-ки розбиваються на десять груп, кожна група – на десять підгруп, кожна підгрупа ділиться на десять субпідгруп і т.д. Такий підхід об’єднує ідеї десяткової класифікації Поля Отле з ієрархічною ідеєю Дж.Чербоні. Варіант десяткової ієрархічної системи побудови Плану рахунків здійснив у 1927 р. Е.Шмалейбах. з 1942 р. його ідеї були покладені в основу Планів рахунків Німеччини, а з 2000 р. – України;
3) фасетний – найзручніший в умовах застосування елементарної обчислювальної техніки. Ієрархія р-ків має шифри за певними ознаками, однакові ознаки дозволяють об’єднувати (агрегувати) однакову інформацію з різних р-ків. Цей підхід розвивав проф.. В.Ф.Палій.
План рахунків б/о У. 2000 р.
План рахунків в Україні є переліком рахунків і схем реєстрації та групування на них фактів фінансово-господарської діяльності (кореспонденція р-ків) у б/о і є обов’язковим для всіх п-в. В ньому передбачені всі необхідні р-ки для обліку операційної, фінансової та інвестиційної д-сті п-в. План р-ків має наступні основні хар-ки (табл.1).
Таблиця 1
Характеристика Плану рахунків
| Показники | Діючий План рахунків |
| Групування рахунків | 3 розділи, 10 класів, 0-й клас – позабалансові рахунки |
| Нумерація синтетичних рахунків | Балансові та позабалансові – 2 цифри |
| Субрахунки | Більшість субрахунків до кожного р-ку законодавчо затверджені |
| Нумерація синтетичних субрахунків | Затверджені номери із 3-х цифр |
| Аналітичні рахунки | Відкриваються п-вом самостійно; номери повинні починатися з номеру відповідного рахунку/субрахунку |
План рахунків, який діє в Україні, є обов’язковим д-том.
В основу Плану рахунків б/о покладений кругооборот засобів на п-ві. Щоб почати процес в-ва п-во повинно мати засоби праці (ос.з), предмети праці (виробничі запаси), далі – здійснити виготовлення продукції та виконання робіт (витрати на в-во), виготовити продукцію та реалізувати її, отримати від цих операцій прибуток. До проміжних етапів слід віднести розрахункові операції по придбанню предметів праці та продажу готової продукції, а також облік грошових коштів до тих пір, поки вони не вкладені в діло, що приносить прибуток (тобто приріст майна).
Окремо в Плані рахунків містяться р-ки для обліку власних та залучених коштів (фонди те резерви, кредити та фінансування).
В єдиному Плану рахунків України передбачено близько до синтетичних р-ків (87) (р-ки першого порядку).
Структурно План рахунків побудований за десятковим принципом: усі рахунки на десять класів, синтетичні р-ки закодовані в межах 1-99, а субрахунки – у межах 1-9, рахунки, що не включаються до підсумку б-су, починаються з 0.
При цьому код класу і код синтетичного р-ку (р-ки першого порядку), тобто дві перші цифри, - це той мінімум, який повинен застосуватись для відображення в обліку господарських операцій. Коди наведені в Плану р-ків і не можуть змінюватися п-вами.
П-во має право не використовувати субр-ки (р-ки другого порядку), але якщо воно їх використовує, слід застосовувати коди, передбачені Планом рахунків. Якщо Планом рахунків не передбачено суб-ків певного виду активів або зобов’язань, а п-во вважає ще необхідне виділити в обліку цей вид, воно може ввести додатковий субрахунок, використовуючи для цього наступні цифри.
1-6 класи Плану р-ків пов’язані зі структурою б-су (показники розділів І-ІІІ класів 1-3, показники розділів І-V пасиву б-су – на підставі даних р-ків класів 4-6), а 7-9 класи пов’язані зі структурою звіту про фінансові результати. Відповідно, р-ки першої групи класів, які пов’язані з активом та пасовим б-су, називаються реальними р-ками, а р-ки другої групи – номінальними р-ками.
Клас 0 – інд-ція даного класу, необхідна для складання приміток до фінансової звітності.
Р-ки класів 0-7 є обов’язковими для всіх підприємств.