Економіка України останнім часом розвивається в напрямі глобалізації, у зв'язку із чим існує очевидна необхідність узгодження національних П(С)БО та МСФЗ (див. табл. 5.2).
МСФЗ приділяють увагу особливостям визнання окремих видів зобов’язань, наводячи не тільки визначення, але й практичні приклади.
Таблиця 3.1.
Порівняльна характеристика П(С)БО та МСФЗ, які регламентують облік зобов'язань
| Порівняльна ознака | П(С)БО | МСФЗ |
| 1 | 2 | 3 |
| Стандарти, які регулюють облік зобов'язань | П(С)БО 11 «Зобов'язання» П(С)БО 2 «Баланс» | Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів» МСФЗ 10 «Непередбачені події та події, що сталися після дати балансу» МСФЗ 20 «Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядову допомогу» МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації» МСФЗ 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи» |
| Поняття зобов'язання | Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», зобов'язання - це заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди | Відповідно до параграфу 60 Концептуальної основи МСФЗ, зобов'язання визначаються як обов'язок чи відповідальність діяти або робити певним чином. В ширшому розумінні зобов'язання -це теперішня заборгованість підприємства, яка виникає в результаті минулих подій і погашення якої, як очікується, спричинить вибуття з підприємства ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди |
| Оцінка зобов'язань | Заборгованість оцінюється за сумою укладеного договору Зобов'язання відображаються в балансі за: - сумою погашення (поточні зобов'язання) - теперішньою вартістю (довгострокові зобов'язання, на які нараховуються відсотки) | Згідно з МСФЗ окремі зобов'язання можуть вимірюватись із застосуванням попередніх оцінок. Для визначення балансової вартості використовують такі види оцінки: - історична собівартість - поточна собівартість - вартість розрахунку (платежу) - теперішня вартість - справедлива вартість |
| Момент віднесення поточних зобов'язань до довгострокових | Довгострокові зобов'язання,на які нараховуються відсотки і які повинні відображатися у розділі поточної заборгованості по довгострокових зобов'язаннях, тобто що підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу, продовжуютьЗалишатисядовгостроковими, якщо:- первинний строк погашенняскладав період, що перевищуєдванадцять місяців;- до затвердження фінансової звітності є угода про переоформлення цього зобов'язання на довгостроковеЩоб довгострокове | МСФЗ1 (пп. 63-64) до перерахованих критеріїв додає, що підприємство передбачає рефінансувати зобов'язання на довгостроковій основі, і цей намір закріплює договором на рефінансування або на зміну графіку платежів, який укладається до затвердження фінансової звітності. Таким чином ініціатором всього описаного вище є підприємство П. 65 МСФЗ 1 розповсюджується не тільки на довгострокові, але і взагалі на зобов'язання, які випливають із специфіки умов кредитних угод та обумовлені в даному пункті стандарту. |
| зобов'язання за такою угодою вважалось довгостроковим, необхідна наявність декількох умов:-умови угоди повинні бути порушені;- до затвердження фінансової звітності позикодавець погодився не вимагати погашення зобов'язань внаслідок її порушення;-виникнення подальших порушень кредитної угоди не очікується протягом 12 місяців з дати балансу. |
Однаковим у П(С)БО 11 та МСФЗ є визнання зобов’язань. Для визнання зобов'язань повинні бути дотримані дві умови: 1) оцінка їх може бути достовірно визначена 2) існує ймовірність зменшення економічних вигод внаслідок погашення існуючої заборгованості.
Однаково у П(С)БО 11 та МСФЗ визначається момент списання заборгованості з балансу: коли воно погашене, анульоване або строк його дії пройшов.
ВИСНОВКИ
Вексель – це складне за встановленою законом формою безумовне письмове боргове грошове зобов’язання, видане однією стороною (векселедавцем) іншій стороні (векселеутримувачу).
Бухгалтерський облік вексельного обігу враховує подвійну природу цього фінансового інструменту. З одного боку, він є борговим зобов’язанням і використовується для розрахунків за товари (роботи, послуги), з другого – цінним папером, придбаним за гроші. Як останній, вексель відноситься до об’єктів інвестування і відображається у складі фінансових інвестицій. В Україні вексельний обіг має переважно товарний характер.
Векселі видаються на забезпечення поставок, у результаті яких у підприємства виникла заборгованість перед постачальниками за надані товари (роботи, послуги). Відповідно до вексельного права видача векселя погашає кредиторську заборгованість перед постачальниками, тобто змінює цю кредиторську заборгованість іншим вексельним зобов’язанням.
Облік розрахунків за векселями регламентується Постановою ВРУ «Про застосування векселів у господарському обороті України» від 17.06.1992р., Наказом Президента України «Про розширення сфери обігу векселів» від 26.07.1995р., листом Мінфіну України «Про бухгалтерський облік вексельного обігу» від 17.08.1992р. №18 – 4116 і листом ДПАУ від 17.01.1997р. №15 – 0214.
Основним документом, який визначає умови і порядок випуску і обігу цінних паперів, є ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.1991р. №1201 – ХІІ, ст..3 якого вексель відносить до цінних паперів.
Векселя можуть використовуватись в операціях 4-х видів:
- товарних – операціях, пов’язаних з купівлею–продажем продукції виконанням робіт та виконанням послуг;
- фінансових – операціях пов’язаних з отриманням грошових коштів.
- бюджетних – операціях пов’язаних з припиненням зобов’язань бюджету перед бюджетом;
- фіктивних – операціях не пов’язаних з рухом товарів, бюджетних зобов’язань.
Така широка сфера застосування векселів викликана особливостями, що виникають з його правової природи як абстрактного боргового зобов’язання, оформленого як документ.
По характеру векселі можуть бути необоротні або оборотні, тобто довгострокові або поточні. Векселі отримані становлять активи підприємства, векселі видані – його зобов’язання.
За формою та способом використання векселі поділяють на: прості і переказні.
В простому векселі (соло) беруть участь дві сторони: векселедавець і векселеотримувач. В ньому фіксується безумовне зобов’язання векселедавця сплатити вказану суму пред’явнику векселя або особі, вказаній у векселі через певний час.
Переказний вексель (трата) є письмовим документом, що містить безумовний наказ векселедавця платнику сплатити вказану суму грошових коштів у визначений термін у зазначеному місці отримувачу або за його наказом.
Облік векселів виданих ведемо на рахунках:
51 «Довгострокові векселі видані»;
62 «Короткострокові векселі видані».
За кредитом рах. 51, 62 відображається видача векселів на забезпечення поставок (робіт, послуг), за дебетом – погашення заборгованості за виданими векселями.
Облік векселів отриманих ведемо на рахунках:
182 «Довгострокові векселі одержані»;
34 «Короткострокові векселі одержані».
За дебетом рах. 182, 34 відображається сума векселів отриманих в рахунок відвантаженої продукції (виконаних робіт і послуг), а за кредитом отримання грошових коштів за отриманими векселями.
Облік руху бланків векселів ведемо на позабалансовому рах. 08 «Бланки суворої звітності».
Аналогічний облік ведеться за виданим і отриманим векселем та за сторонами їх погашення.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-ХІV зі змінами і доповненнями.
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2000 р. № 419 «Про затвердження Порядку подання фінансової звітності»
3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 2 «Баланс»
5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 11 «Зобов’язання».
6. Інструкція «Про використання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій», затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99р. №291.
7. Міжнародний стандарт фінансової звітності 1 «Подання фінансових звітів»
8. Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 10 «Непередбачені події та події, що сталися після дати балансу»
9. Міжнародний стандарт фінансової звітності 20 «Облік урядових субсидій і розкриття інформації про урядову допомогу»
10. Міжнародний стандарт фінансової звітності 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання інформації»
11. Міжнародний стандарт фінансової звітності 37 «Забезпечення, непередбачені зобов'язання та активи»
12. Бабіч В.В., Сагова С.В.Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 282 с.
13. Бухгалтерський фінансовий облік:Підручник для студентів спеціальності „Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За редакцією проф. Ф.Ф.Бутинця. – 5-е вид. і перероб. – Житомир: ПП „Рута”, 2003. – 726с.
14. Бухгелтерський фінансовий облік [текст]: підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів [Ф.Ф. Бутинець та ін.]; під заг. ред. [і з передм.] Ф.Ф. Бутинця. – 8-ме вид., доп. і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2009. – 912с. – 1000примю – ISBN 978-966-8162-49-7
15. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л.Г. Ловінська, Л.В. Жилкіна, О.М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.
16. Герсим П.М., Журавель Г.П., Хомин. Фінансовий, управлінський та податковий облік у господарських товариствах.Тернопіль,2003. – 522с.
17. Давидюк Т. В., Панченко І. А., Свідерська О.О. Навчальний посібник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів / За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця, проф. Т.Б. Трифонова, А. Марчевої. – Житомир: ЖДТУ, 2005. – 204с.
18. Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – к.: Знання. 2004. – 473с.
19. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік. Навчальний посібник. Київ: Вид-во «Центр навчальної літератури», 2004. - 528с.
20. Пушкар М.С. Фінансовий облік: Підручник. – Тернопіль: Карт-блант. 2002. – 628с.
21. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік, оподаткування та звітність: Підручник. – 3-те вид. допов. і перероб. – К.: Алерта, 2008. – 926с.
22. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с., іл.