МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра обліку та аналізу
Факультет економіки та підприємництва
КУРСОВА РОБОТА
з предмету “Аналіз господарської діяльності”
на тему: “Аналіз політики із залучення позикових ресурсів та оцінки їх ефективності СНВТОВ “Васильківське”, Погребищенського району, Вінницької області”
| Виконавець | |
| Керівник | |
Інститут післядипломної освіти та дорадництва
Вінниця 2007
ЗМІСТ
1.1.Економічна сутність організаційно-технічного рівня виробництва. 2
1.2.Огляд літературних джерел та нормативно-правове регулювання з проблематики дослідження. 2
2.ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО ГОСПОДАРСТВА СНВТОВ “ВАСИЛЬКІВСЬКЕ”. 2
2.1.Організаційно-правовий статус. 2
2.2.Аналіз основних економічних показників. 2
3. АНАЛІЗ ПОЛІТИКИ ІЗ ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИКОВИХ РЕСУРСІВ ТА ОЦІНКИ ЇЇ ЕФЕКТИВНОСТІ 2
3.1.Оцінка кредитоспроможності позичальника. 2
3.2.Аналіз складу позикового капіталу. 2
3.3.Аналіз ефективності використання кредитів. 2
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.. 2
Бізнес у будь-якій сфері діяльності починається з певної суми готівки, за рахунок якої придбавається необхідна кількість ресурсів, організуються процеси виробництва і збуту продукції.
Актуальність теми курсової роботи обґрунтована тим, що правильно вибрана політика залучення позикових коштів забезпечує бажаний організаційно-технічний рівень виробництва і відповідні масштабам цієї діяльності прибутки. Крім того, фінансова діяльність підприємства із залучення позикових коштів жорстко обумовлюється загальною економічною ситуацією, галузевими особливостями і фінансовим станом підприємства.
Метою курсової роботи є набуття та закріплення теоретичних знань і практичних навичок з питання залучення та ефективності використання позикового капіталу підприємством та фінансово-економічний аналіз роботи підприємства, який є передумовою отримання банківських та комерційних кредитів, бюджетних позичок тощо.
Завданням курсової роботи є виконання аналітичного дослідження з метою одержання економічної інформації, а саме:
· з’ясування економічної сутності організаційно-технічного рівня виробництва як об’єкту аналізу;
· визначення проблем, пов’язаних із збиранням та обробкою інформації щодо економічної ефективності організаційно-технічного рівня виробництва і його фінансового забезпечення;
· дослідження стану та організаційно-економічна характеристика підприємства;
· проведення аналітичної оцінки політики залучення позикових ресурсів;
· оцінка ефективності використання позикового капіталу.
Об’єктом дослідження курсової роботи є сільськогосподарське навчально-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю “Васильківське”, яке створене згідно Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” на основі оренди земельних і майнових паїв жителів села Васильківці. Предметом діяльності СНВТОВ “Васильківське” є проведення виробничого навчання та організація виробничої практики учнів Погребищенського ВПУ-42; виробництво сільськогосподарської продукції; переробка і реалізація виробленої господарством продукції; надання всіх послуг та виконання всіх видів діяльності, передбачених Статутом СНВТОВ “Васильківське” та проведення іншої господарської, комерційної та фінансової діяльності, що не заборонена чинним законодавством України.
При аналізі політики залучення позикових ресурсів та ефективності їх використання підприємством використані наступні основні методи:
· метод абсолютних і відносних величин,
· статистичні групування,
· індексний метод,
· методи побудови й аналізу рядів динаміки,
· графічний метод,
· інші методи економічного аналізу.
Джерелами інформації для проведення дослідження стали: Установчі документи СНВТОВ “Васильківське”, Статут підприємства, Бізнес-план СНВТОВ “Васильківське” по виробництву сільськогосподарської продукції на 2007 р., фінансова звітність підприємства за період 2004 – 2006 рр., кредитні договори 2004 – 2007 рр., звіти державного статистичного спостереження форми № 29-сг “Звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур” та форми № 50-сг “Основні економічні показники роботи сільгосппідприємств” за 2004 – 2006 рр., данні статистичного управління Погребищенського району Вінницької області.
Можливості виробництва продукції за обсягом і якістю вирішальною мірою залежать від рівня розвитку організаційно-технічної бази підприємства. Організаційно-технічний рівень виробництва сільськогосподарського підприємства – це сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції, здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому. До складу технічної компоненти організаційно-технічного рівня виробництва входять ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих сільськогосподарських технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики, що випливають з об’єктивно необхідного техніко-технологічного розвитку виробництва; по-друге, виявляти взаємозв’язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і відповідної таким виробничої техніки. Загальна характеристика організаційно-технічного рівня виробництва передбачає виокремлення складників її елементної структури. На сучасному етапі трансформації суспільного виробництва об’єктивно існують певні тенденції поступального розвитку організаційно-технічного рівня підприємств аграрного комплексу. Визначальними з них є [24, c.156]:
1. підвищення наукомісткості засобів праці, рівня фундаментальності втілюваних в них знань;
2. зростання масштабів і розширення спектру застосування інноваційних технологій;
3. перетворення засобів праці на технічну цілісність більш високого порядку;
4. трансформація техніко-технологічних засобів у все більш універсальні системи;
5. поглиблення інтеграції окремих елементів техніко-технологічної бази та організаційно-управлінських елементів виробництва;
6. підвищення ступеню автоматизації техніки й технічних систем.
Ці тенденції якісної зміни організаційно-технічної бази виробництва визначають ті основні вимоги, які треба враховувати за формування технічного базису сільськогосподарських підприємств та обґрунтування стратегії його оновлення. Технічний розвиток як об’єкт організаційно-економічного управління охоплює різноманітні форми, які мають відображати відповідні стадії процесу розвитку виробничого потенціалу і забезпечувати просте та розширене відтворення основних фондів підприємства. Із сукупності форм технічного розвитку доцільно виокремлювати такі, що характеризують, з одного боку, підтримування техніко-технологічної бази підприємства, а з іншого – її безпосередній розвиток через удосконалення й нарощування виробництва (рис. 1.1, додаток 1) [8, c. 54].
Оцінку технічного рівня сільськогосподарських підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу та узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічного оснащення виробництва та рівень прогресивності застосовуваної технології. У зв’язку з визначальним впливом на результати господарської діяльності технічного розвитку, а також у зв’язку з його багатоспрямованістю і великою складністю, важливе практичне значення має постійно здійснювана та збалансована за всіма елементами система організаційно-економічного управління цим процесом на підприємстві. Процес організаційно-економічного управління технічним розвитком підприємства включає такі основні етапи [12, c.201]:
1. встановлення цілей;
2. підготовчий – аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;
3. варіантний вибір рішень – розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;
4. програмування (планування) робіт – узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів;
5. супроводження реалізації програми – контроль за виконанням передбачених програмою заходів.
У процесі організаційно-економічного управління технічним розвитком підприємства стрижневим є завдання якісної розробки й коригування інвестиційної стратегії, забезпечення необхідними ресурсами, постійного відстеження здійснюваних програм (планів). Розвиток організаційно-технічної бази виробництва, який за належних умов господарювання має супроводжуватися систематичним її оновленням, потребує значних інвестиційних ресурсів. Проте сучасний етап господарювання для переважної більшості сільськогосподарських підприємств позначено різким спадом або цілковитим припиненням інвестування виробництва за рахунок власних коштів. Крім того, залучення позикових ресурсів у значній кількості випадків є більш економічно доцільним, ніж використання власних коштів.