Показники властивостей, що входять до складу якості, називаються показниками якості. Показники якості в залежності від кількості властивостей, що вони характеризують, підрозділяються на одиничні і комплексні.
Одиничні показник якості характеризує тільки одна проста властивість товарів.
Комплексний показник характеризує одночасно кілька простих чи складних властивостей. Комплексні показники підрозділяються на групові. Інтегральні й узагальнені.
Комплексний груповий показник характеризує групу простих властивостей (наприклад, гігієнічні властивості одягу, що включають повітропроникність, паропроникність, теплопровідність і ін. властивості) чи складна властивість (естетичність, надійність).
Комплексний узагальнений показник характеризує всю сукупність властивостей, по яких оцінюється якість товарів.
Властивість овчинно-хутряних товарів, що входять до складу якості, повинні забезпечувати не тільки корисність товарів, але і їхня здатність задовольняти потреби людини. Критерієм якості повинна бути ступінь задоволення суспільних потреб. Товари, що найбільш повно задовольняють потребу, мають більш високу якість. Для оцінки якості варто зіставити ефект від експлуатації (споживання) товару з поточною потребою в ньому.
Систематичне поліпшення якості й удосконалювання асортименту товарів є неодмінними умовами виконання однієї з головних задач держави – задоволення постійно зростаючих матеріальних і духовних потреб і попиту населення. Якість товарів повинна постійно приводиться у відповідності з попитом.
Підвищення якості продукції – важлива умова розширення зовнішніх економічних зв'язків, поліпшення структури зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентноздатності наших товарів на світовому ринку.
Усі овчинно-хутряні товари повинні відповідати визначеним вимогам. Під вимогами розуміють умови й особливості, яким повинний відповідати товар. Вимоги до овчинно-хутряних товарів зростають у міру удосконалювання і культури населення, а також насичення ринку.
Вимоги до товарів можуть бути поточними, пропонованими до продукції поточного виробництва і зафіксованими в нормативно-технологічній документації і перспективними.
Вимоги в залежності від того, які сторони потреби вони характеризують, підрозділяються на соціальні, функціональні, вимоги до надійності товарів, ергономічні, естетичні, екологічні, вимоги до безпеки й економічні.
Соціальні вимоги – це відповідність виробів суспільно необхідним потребам, суспільна значимість виробів для різних груп споживачів.
Функціональні вимоги – це вимоги відповідності виробів своєму призначенню. Виріб повинний задовольняти визначену потребу чи служити засобом задоволення її. Так, найважливіші функціональні вимоги пропоновані до зимового одягу – це його тепло і захист від вологи.
Вимога до надійності – характеризують здатність виробу виконувати задані функції протягом визначеного часу і необхідного наробітку. Вимога до надійності припускає безвідмовність, довговічність, ремонтопридатність.
Ергономічні вимоги – це вимоги, обумовлені властивостями людини і характеристиками середовища використання і пропоновані до виробу для підвищення ефективності взаємодії людини з цим виробом. Вони характеризують зручності і комфорт експлуатації.
Естетичні вимоги – вимоги раціональності й інформаційної виразності форми, цілісності композиції виробу, досконалості виробничого виконання.
Вимоги безпеки – це нешкідливість і безпека експлуатації (споживання) виробу.
Економічні вимоги – вимоги мінімальних витрат на виробництво й експлуатації товарів (витрати на запасні частини, що чистять засоби).
Основні вимоги, що пред'являються до якості овчинно-хутряного напівфабрикату визначається їхнім призначення. Для визначення вимог до конкретного виду овчинно-хутряного напівфабрикату необхідно також проаналізувати умову в якій буде експлуатуватися виріб з хутра (температура, вологість, опади, їхня кількість і вид). Споживчі вимоги до хутра визначаються в першу чергу його експлуатаційними властивостями. Хутро повинно захищати тіло людин від несприятливих зовнішніх умов, мати достатню довговічність при експлуатації, зберігати свої властивості протягом тривалого часу, відповідати вимогам гігієни, відповідати силовим, енергетичним можливостям людини, мати високому, відповідному сучасному напрямку моди, естетичним властивостями і мати визначені властивості, необхідні для кушнірсько-пошивних процесів.
Овчинно-хутряні вироби виготовляються у відповідності технічним описам моделі. Деталі повинні бути рівними і симетрично розташованими. Особлива увага приділяється підбору шкурок по відтінку, висоті волосяного покриву, його блиску, товщині шкіряної тканини, що повинна бути однаковою в одному виробі. Підкладка повинна гармоніювати з хутряним верхом виробу, нитки, якими виконані шви – відповідати кольору шкіряної тканини. Неприпустимі захоплення волосся в шов. Волосяний покрив повинний бути прочосом, очищений від пилу, жиру і т.д. Не допускається наявність незв'язаного барвника на волосяному покриві і шкіряній тканині виробу з фарбованого напівфабрикату. Шкіряна тканина виробу повинна бути м'якою і пластичною, не повинна гриміти.
Стандарти на овчинно-хутряні напівфабрикати і товари можна розділити на стандарти вироблення шкурки різних видів, що характеризують, хутра і методи іспиту шкурок, стандарти на хутряні вироби різних видів.
Сортування овчинно-хутряних товарів полягає в підрозділі їх по розмірам, сортам, групам дефектів, кряжам.
Верхній хутряний одяг поділяють по розмірах і росту. Для цього вимірюють м'яким метром ширину виробу на рівні пройма під рукавом від середини спинки до краю лівого борта, надягнувши виріб на манекен.
Сорт хутряного виробу встановлюють у залежності від густоти, блиску, шовковистості волосяного покриву. Він повинний відповідати сорту напівфабрикату, з якого виріб виготовлений. Звичайно готові вироби підрозділяють на 2-3 сорти.
При визначенні групи дефектів враховуються дефекти шкіряної тканини і волосяного покриву. До першої групи відносять вироби, що не мають дефектів, до 2 і т. д. – вироби з дефектами різної величини.
3.2. Особливості зберігання.
Продукція хутряної промисловості включена в перелік товарів, що підлягають обов'язковії сертифікації. Для овчинно-хутряних товарів виробляється сертифікація вироблених хутряних шкурок, що є сировиною для виготовлення хутряних виробів, а також сертифікація готових хутряних виробів. Сертифікація вироблених хутряних шкурок виробляється для визначення відповідності показникам, установлених стандартами на кожен вид шкурок. При сертифікації хутряних виробів перевіряють у відповідності застосовуваних при виготовленні вироблених хутряних шкурок вимогам стандартів на шкурки, а також проводять ідентифікацію на відповідність вимогам стандартів на однорідні групи продукції в частині виконання кушнірсько-пошивних робіт. Необхідною умовою сертифікації овчинно-хутряних товарів є відповідність вимогам стандартів по стану волосяного покриву і дефектам волосяного покриву, що допускаються, і шкіряної тканини [9].
Перелік основних показників, що перевіряються, при сертифікаційних іспитах включають наступні показники:
- рн водяної витяжки;
- температура зварювання шкіряної тканини;
- розривне навантаження;
- масова частка незв'язаних жирових речовин у шкіряній тканини й у волоссі;
- стійкість фарбування волосяного покриву чи шкіряної тканини до сухого тертя.
Хутряні коміри маркують штампом на шкіряній тканині з вказівкою всіх даних про виріб його площі. Для комірів з коштовних видів хутра картонні ярлики з усіма реквізитами.
Головні убори також маркують за допомогою картонного ярлика з повною інформацією, товарного знаку, нанесеного в центрі підкладки і текстильної стрічки, що вшили в шов талії з указівкою необхідних даних.
Картонний ярлик усіх виробів в обов'язковому порядку опломбують.
Упакування хутряних товарів виробляється у відповідності зі стандартом: складають усередину, упаковують у дерев'яну чи картонну шухляди, вистелені чистим папером. Вироби з коштовних видів хутра спочатку поміщають у картонні коробки чи в поліетиленові пакети, а потім у шухляди. У шухляди також кладеться мішечок з нафталіном. Коміри складаються пачками по двадцятьох штук волоссям усередину; перев'язані шпагатом бруньки упаковуються в картонні коробки, шухляди. У кожну шухляду міститься упакований лист із указівкою кількості одиниць і повної маркувальної інформації. Головні убори містяться в індивідуальні коробки, що потім укладаються в коробки. Збереження хутряних виробів повинно здійснюватися в спеціальних холодильних камерах при температурі +4 - +7 °С, тому що при такій температурі припиняється життєдіяльність комах-шкідників.
3.3. Основні дефекти.
Битість осі – це ділянки волосяного покриву з обірваними чи обламаними кінцями остьового волосся.
Вихвати волосяного покриву – це ділянки хутра стрижених шкір, на яких волос зрізаний нижче, ніж в інших місцях шкурки.
Вихри – розбіжні вершинами в різні сторони пучки волосся, що зустрічаються на шкурках кротів, бабаків, ховрашків, барсуків.
Дирки – отвори в шкіряній тканині шкурок.
Тверді місця – ділянки шкіряної тканини шкурки з підвищеною твердістю і зниженою пластичністю при неправильному технологічному процесі.
Жирові плями – виділяють іншим відтінком і жирним блиском на овчині.
Запав волосся – ділянки волосяного покриву шкурки зі звитим чи крученим остьовим волосом.
Зашмати – ушкодження шкіряного чи волосяного покривів у результаті укусів тварин.
Зарубки волосяного покриву - смуги на стрижених шкурках, що утворюються при низькій стрижці волосся на цих ділянках у порівнянні з усією поверхнею.