Суть попереднього напруження заключається в обтисканні бетону натягнутою арматурою. Найважливішими наслідками попереднього напруження є збільшення термостійкості, економія арматури та зниження маси конструкції або їх укрупнення.
Розрізняють також лінійне і безперервне напруженне армування. При лінійному на місце натягування кладуть окремі елементи у вигляді стержнів, пучків, пасмів,, з’днаних у певному порядку, а при безпосередньому - арматурний каркас отримують намотуванням безперервної дротяної нитки на спеціальні упори або на конструкції.
Армування залізобетонних виробів здійснюється елементами і конструкціями із стержневої і дротяної арматурної сталі. При звичайному армувані широко використовують арматурну сталь класів А-Ш, Ат-ІУ та дріт періодичного профілю Вр-1. Для напруженої арматури перевагу віддають гарячекостній і термічне зміцненій стержневій арматурі класів А-У, АУІ, Ат-У і Ат-УІ, надміцному дротові і арматурним канатам.
Основними видами арматурних елементів для залізобетонних конструкцій є сітки, плоскі і просторові каркаси.
Виготовлення арматури включає: підготовічі процеси (зачищення кінців, правку, обрізку); зварку стержнів із окремих коротких прутків, розмітку на розріз стержнів на елементи необхідної довжини, зчин та надання їм заданої проектної конфігурації, складання і зварювання арматурних конструкцій.
Важливою частиною виробничого процесу на РЗЗВіК є контроль якості.
Показники якості визначають експериментально, підраховуючи кількість дефектів та бракованих виробів та вимірюючи властивості приладами.
Розрізняють вхідний (перевірка відповідності встановленим вимогам матеріалів та виробів, що надходять на підприємство або будівництво), технологічний (режимні та інші показники технологічного процесу), кінцевий та приймальний контроль, якому підлягають готові вироби).
При РЗЗВіК працює лабораторія, де здійснюється випробування продукції на сертифікацію. За добу тут виготовляють і сертифікують біля 60м3 продукції.
Основним показником міцності бетону як конструкційного матеріалу є міцність. Основним показником міцності бетону, що нормується, є його клас, тобто міцність (в Мпа), яка приймається з гарантованою безпечнісю.
Для важкого бетону стандартизовані класи:
за міцністю на тиск: В3,5; В5; В7,5; В10; В12,5; В15; В20; В22,5; В25; В30; В 37,5; В40; В45; В50; В55; В60;
за міцністю на осьовий розтяг: Вt0,8; В t1,2; Вt2; Вt2,4; Bt2,8; Bt3,2.
Співвідношення між класами та марками бетону за міцністю
| Класбетону | Середняміцністьбетону, мПа | Найближчамаркабетону | Класбетону | Середняміцністьбетону, мПа | Найближчамаркабетону |
| Стиск | |||||
| В3,5 | 4,6 | М50 | В30 | 38,3 | М400 |
| В5 | 6,5 | М75 | В35 | 45,8 | М450 |
| В7,5 | 9,8 | М100 | В37,5 | 49,1 | М500 |
| В10 | 13,1 | М150 | В40 | 52,4 | М550 |
| В12,5 | 16,4 | М150 | В45 | 58,9 | М600 |
| В15 | 19,6 | М200 | В50 | 65,5 | М700 |
| В20 | 26,2 | М250 | В55 | 72 | М700 |
| В22,5 | 29,5 | М300 | В60 | 78,6 | М800 |
| В25 | 32,4 | М350 | |||
| Розтяг | |||||
| Вt0,8 | 1,05 | Р10 | Вt2,4 | 3,14 | Р30 |
| Вt1,2 | 1,57 | Р15 | Вt2,8 | 3,67 | Р35 |
| Вt1,6 | 2,1 | Р20 | Вt3,2 | 4, 19 | Р40 |
| Вt2 | 2,62 | Р25 |
Рівненська станція знезалізення води від заліза із загальною концентрацією до 50мг/л. Очищення води здійснюється за методом спрощеної аерації і фільтрування на відкритих швидких фільтрах. Матеріал завантаження - гранітний щебінь, розміром фракції від 2 до 5 (7-8) мм.
Схема очистки води наступна: вода від свердловини через подаючий трубопровід поступає в центральний канал фільтра, падаючи з висоти 0,5-0,6м. на рівну поверхню води; у фільтрі вода збагачується необхідною кількістю кисню - відбувається спрощена аерація води, в результаті якої залізо, яке знаходиться у воді в розчинній формі, окиснюється в Fe3+ з подальшим утворенням гідроокису трьохвалентного заліза Fe (OH) 3, яке вилучається із води в процесі фільтрування.
Взагалі метод спрощеної аерації заснований на здатності води, яка містить двохвалентне залізо і розчинний кисень, при фільтруванні через зернистий шар видаляти залізо на поверхню зерен, створюючи каталітичну плівку із іонів і окисів двохвалентного і трьохвалентного заліза. Ця плівка активно інтенсифікує процес окиснення і виділення заліза з води. Знезалізнення води являється катерогенним автокаталітичним процесом, в результаті чого забезпечується неперервне оновлення плівки як каталізатора безпосередньо при роботі фільтра.
При цьому методі не потрібне окиснення двохвалентного заліза в трьохвалентне і переведення його в гідроокис, в зв’язку з чим відпадає необхідність в установці дорогих аераційний конструкцій. Спрощена аерація здійснюється за допомогою нескладних операцій, шляхом злиття води з невеликої висоти в карман або центральний канал фільтра, або шляхом вдування повітря в обробляючу воду. Відсутність спеціальних аераційних установок і контактних ємкостей спрощує експлуатацію і знижує ціну очистки.
Збагачення води киснем при розприскуванні її в повітрі проходить дуже цікаво. Так, при капельному паданні води з висоти 0,5 м вміст розчинного кисню досягає 5 мг/л. Разом з тим відомо, що для окислення 1 мг заліза затрачається 0,143 мг кисню. Однак, на практиці з метою видалення вуглецевої кислоти висота аерації звичайно призначається більша, при цьому застосовують спеціальні аераційні установки у вигляді перфорированих лотків або труб, застосовуючи швидкість стоку води з отворів 1,5 - 2 м/с.
В протилежному варіанті для збагачення води киснем, повітря вводиться в трубопровід перед напорними фільтрами кількістю 1,5 - 2 літра на 1 грам заліза (ІІ).
При незначному водоспоживанні (до 20 м3/г) і вмісту бікарбонатного заліза до 5мг/л може бути рекомендована установка, яка складається з стандартних деталей і вузлів.
Застосовуючи метод спрощеної аерації для знезалізнення води, необхідно перевіряти фільтрат на стабільність по методиці, яка рекомендується ГОСТ 3313-46, або за методом Ланжельє. При застосуванні методу Ланжельє розрахунок рН після аерації і гідролізу бікарбонату закисного заліза проводять наступним чином. По відомій лужності висхідної води і її рН визначають по номограммі вміст вільної вуглецевої кислоти у воді до аерації. До знайденого вмісту вуглецевої кислоти добавляють кількість вуглецевої кислоти, яка виділилася в результаті гідролізу бікарбонату заліза (ІІ), враховуючи, що 1мг/л гідролізованого заліза збільшує вміст вільної вуглецевої кислоти на 1,6мг/л. При цьому лужність води знижується на 0,036 мг-екв/л. Обчисливши новий вміст вуглецевої кислоти і лужність води, знаходять знову по номограмі рН води після гідролізу і, управляючий цими даними, визначають індекс стабільності.
Далі очищена вода поступає в резервуар чистої води, попередньо пройшовши знезараження рідким хлором. Введення хлорної води здійснюється в трубопровід відведенням фільтрату. З резервуарів за допомогою насосів другого і третього підйомів вода подається споживачу.
Гранично-допустима концентрація заліза у воді становить 0,3 мг/л. Концентрація хлору становить від 0,5-0,7мг/л взимку і до 1мг/л влітку.
Воду станція добуває із артезіанських свердловин, які сягають 80-100 м. На території станції знаходиться чотири резервуари об'ємом 100 тис. м3, з яких вода потрапляє безпосередньо до споживачів. Через кожні 10-15 років резервуари по черзі проходять очистку. Сама очистка здійснюється вручну. В разі надзвичайної ситуації на станції, води вистачить тільки на день.
Частина свердловин знаходиться на водозабірному майданчику №3, що розташована в Новому дворі, а частина в селищі Новомирськ.
На території станції знаходиться потужна насосна станція в якій є чотири двигуна з яких вода надходить до споживачів.
Обслуговуючий персонал станції складає 4 чоловіки, а взагалі там працює до 20 чоловік.
Столярний цех. Тут здійснюється обробка деревини. Обробка деревини проходить наступні етапи: спочатку деревина завозиться на пилораму увигляді колод, потім ці колоди ріжуть спеціальним станком на необрізні дошки, які сушаться і подаються у столярний цех для подальшої обробки. У столярному цеху є декілька станків, кожен з яких виконує якусь певну функцію.
Спочатку дошка проходить поперечний переріз торцовочним верстатом, після чого робиться її поздовжній переріз спеціальним верстатом для поздовжнього перерізу. На цьому верстаті обрізається кора, і деревина ріжеться на заготовки. Так здійснюється чорнова заготовка.
Щоб надати виробу благородний вид, потрібно його обстругати, тобто обробляється дві сторони заготовки. Іншими словами, стругання називається фугуванням і здійснюється на верстаті фугування.
Далі здійснюється обробка деревини на рейсмусному верстаті. На цьому верстаті є стіл, на який ложиться заготовка і лінійка, яка задає глибину стругання (3-2мм). Тут ми отримуємо заготовку по розмірам.
Потім здійснюється фрезервування деревини на шліфувально-фрезерних верстатах. Тут робимо різні узори на заготовці. На верстаті є стіл і лінійка, за допомогою якої регулюється глибина узору. За до помогою цього верстата робляться штапики, плінтуси, двері, вікна, вагонки. Там можуть бути різні малюнки. Щоб заготовка мала нормальний вигляд, виробу потрібно надати більш гладку поверхню. Це робиться на спеціальному верстаті, який складається з стола, куди ложиться виріб; двох барабанів (на ці барабани закріплена нождачна стрічка), включаємо цей верстат, прижимаємо нождачну стрічку до виробу і пиляємо.