Автоматизація процессу сушки деревини (стр. 16 из 17)
- стежити за станом топкових газів, не допускати вильоту іскор за межі іскрогасильної камери топки, користатися тільки дозволеним для неї паливом;
- систематично чистити клапани і газоходи;
- не допускати прогарів топки і подачі великих мас палива, небезпечних у відношенні вибуху;
золу з зольного приміщення вивозити не раніше, ніж через 5 діб після її видалення з топки.
Пожежі становлять особливу небезпеку, тому що пов’язані з великими матеріальними втратами. Як відомо пожежа може виникнути при взаємодії горючих речовин, окислювання і джерел запалювання. Горючими компонентами є: будівельні матеріали для акустичної і естетичної обробки приміщень, перегородки, двері, підлоги, ізоляція кабелів і ін [3,26].
Протипожежний захист - це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.
Джерелами загоряння можуть бути електронні схеми від ЕОМ, прилади, застосовувані для технічного обслуговування, пристрої електроживлення, кондиціонування повітря, де в результаті різних порушень утворюються перегріті елементи, електричні іскри і дуги, здатні викликати загоряння горючих матеріалів.
У сучасних ЕОМ дуже висока щільність розміщення елементів електронних схем. У безпосередній близькості друг від друга розташовуються сполучні проводи, кабелі. При протіканні по них електричного струму виділяється значна кількість теплоти. При цьому можливо оплавлення ізоляції. Для відводу надлишкової теплоти від ЕОМ служать системи вентиляції і кондиціонування повітря. При постійній дії ці системи являють собою додаткову пожежну небезпеку.
Для більшості приміщень, де розміщені ЕОМ, установлена категорія пожежної небезпеки В.
До засобів гасіння пожежі, призначених для локалізації невеликих загорянь, відносяться внутрішні пожежні водопроводи, вогнегасники, сухий пісок, азбестові ковдри і т.п.
Для гасіння пожеж на початкових стадіях широко застосовуються вогнегасники. По виду використовуваної вогнегасильної речовини вогнегасники підрозділяються на наступні основні групи.
Пінні вогнегасники, застосовуються для гасіння палаючих рідин, різних матеріалів, конструктивних елементів і устаткування, крім електроустаткування, що знаходиться під напругою [3,93].
Газові вогнегасники застосовуються для гасіння рідких і твердих речовин, а також електроустановок, що знаходяться під напругою.
У приміщеннях, де присутні ЕОМ застосовуються головним чином вуглекислотні вогнегасники, достоїнством яких є висока ефективність гасіння пожежі, схоронність електронного устаткування, діелектричні властивості вуглекислого газу, що дозволяє використовувати ці вогнегасники навіть у тому випадку, коли не вдається знеструмити електроустановку відразу.
Для виявлення початкової стадії загоряння й оповіщення служби пожежної охорони використовують системи автоматичної пожежної сигналізації (АПС). Крім того, вони можуть самостійно пускати в хід установки пожежегасіння, коли пожежа ще не досягла великих розмірів. Системи АПС складаються з пожежних оповісників, ліній зв'язку і прийомних пультів (станцій).
Відповідно до “Типових правил пожежної безпеки для промислових підприємств” зали ЕОМ, приміщення для зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв, підготовки даних, сервісної апаратури, архівів, копіювально-множного устаткування і т.п. необхідно обладнати димовими пожежними оповісниками. У цих приміщеннях на початку пожежі при горінні різних пластмасових, ізоляційних матеріалів і паперових виробів виділяється значна кількість диму і мало теплоти.
6.6 Інженерні рішення з охорони праці
- розрахунок освітлення
Розрахуємо кількість світильників на довжину та ширину приміщення:
де a, b - довжина і ширина приміщення, L - відстань між світильниками.
Якщо прийняти довжину приміщення 4 м, а ширину 2 м і відстань між світильниками 2 м отримаємо:
Кількість світильників у приміщенні: N=NшNд=2 (шт). Визначимо індекс приміщення:
де Нр - висота підвісу світильників Нр=2,5 м;
Визначимо світловий потік, однієї лампи. Для цього використаємо формулу
де ен- нормативна освітленість, Ен=100 лк; ' k - коефіцієнт запасу k=1,5;
z - коефіцієнт нерівномірності освітлення, приймається рівним 0,9 для ламп розжарення.
n -коефіцієнт використання світлового потоку світильника, вибирається по таблицям [3,6] в залежності від і.
По значенню Ф вибираємо тип лампи: лампа газонаповнена напругою 220 В типу НГ-49, потужністю 100 Вт.
– розрахунок захисного заземлення
Захисне заземлення – це навмисне з’єднання з землею частин обладнання, які не знаходяться під напругою в нормальних умовах експлуатації, але які можуть знаходитись під напругою в результаті порушення ізоляції електроустановки.
Рис.6.1 Пристрій заземлення
а) – схема заземлюючого пристрою; b) – розміщення одиночного заземлювача;
1-плавкі вставки; 2 – електродвигун; 3- з’єднувальна штаба; 4- трубчатий заземлювач
В даному розділі дипломного проекту необхідно розрахувати заземлюючий пристрій для заземлення електродвигуна при слідуючих вихідних даних:
грунт – суглинок з питомим електричним опором r = 100 Ом*м;
в якості заземлювачів прийнято сталеві труби діаметром d = 0.08 м і довжиною l = 2.5 м, розміщені вертикально і з’єднані зварюванням сталевою штабою 40*4 мм;
потужність електродвигуна U=1,5 кВт, n = 3000 хв-1;
потужність трансформатора 170 кВ*А, допустимий по нормах опір заземлюючого пристрою [r3]<= 4 Ом.
Розрахунок:
Визначаємо опір одиночного вертикального заземлювача Rв, по формулі:
,де t – відстань від середини заземлювача до поверхні ґрунту, м;
l, d – довжина і діаметр стержневого заземлювача, м.
Розрахунковий питомий опір ґрунту
,де y– коефіцієнт сезонності, який враховує можливість підвищення опору ґрунту на протязі року.
Приймаємо y = 1.7, для першої кліматичної зони, тоді
100*1.7=170 Ом 
48 ОмВизначаємо опір сталевої штаби, яка з’єднує стержневі заземлювачі
,де l – довжина полоси, м;
d=0.5b( b – ширина полоси, рівна 0.08 м).
Визначаємо розрахунковий питомий опір ґрунту rрозр при використанні з’єднувальної штаби у вигляді горизонтального електрода довжиною 50 м. При довжині полоси 50 м, y¢ =5.9, тоді
r¢розр=ry = 100* 5.9 = 590 Ом*м
Визначаємо орієнтовне число n одиночних стержневих заземлювачів по формулі
,де
- допустимий по нормах опір заземлюючого пристрою, 
коефіцієнт використання вертикальних заземлювачів (приймемо його рівним 1).Приймаємо розміщення вертикальних заземлювачів по контуру з відстанню між суміжними заземлювачами рівною 2l. По таблиці [3,102] знайдемо дійсні значення коефіцієнтів використання
та 
, виходячи з прийнятої схеми розміщення вертикальних заземлювачів, 
, 
Визначаємо необхідне число вертикальних заземлювачів
Визначаємо загальний розрахунковий опір заземлюючого пристрою R з врахуванням з’єднувальної штаби
Правильно розрахований заземлюючий пристрій повинен відповідати умові R<=[r3]. Розрахунок виконано вірно, так як 3.7 < 4.
- розрахунок блискавкозахисту цеху
Блискавкозахист - це комплекс захисних пристроїв, призначених для забезпечення безпеки людей, захисту будинків і споруд, устаткування і матеріалів від ударів блискавки.
Вибір захисту залежить від призначення будинку або споруди, інтенсивності грозової діяльності в даному районі й очікуваного числа уражень об'єкта блискавкою в рік.
Будинки захищаються від прямих ударів блискавки блискавковідводами. Блискавковідводи складаються з блискавкоприймачів та заземлювачів. Вони можуть бути окремо стоячими або встановлюватися безпосередньо на будинку або споруді. За типом блискавкоприймача їх підрозділяють на стрижневі, тросові та комбіновані. У залежності від числа діючих на одному спорудженні блискавковідводів, їх підрозділяють на одиночні, подвійні і багаторазові [3,117]. У даному розділі розрахований одиночний стрижневий блискавковідвід, що має зону захисту у виді конуса.