Совместные предприятия на примере Киевской области

Київськийуніверситетімені ТарасаШевченка

Економічнийфакультет

Кафедраінноваційногоменеджментута підприємництва

ДИПЛОМНАРОБОТА

на тему:

“Науковіоснови регулюваннязовнішньоекономічної

діяльностіспільних підприємстврегіону

(на прикладіКиївськоїобласті)”

магістраз спеціальності

“Адміністративнийменеджмент”

СтупакОксани Павлівни

Науковийкерівник

д.е.н.,проф. Стеченко.Д.М.

Київ –1998

Зміст.

Вступ. 3

Розділ1. Методологічніоснови регулюванняміжнародного

спільногопідприємництва. 6

Міжнароднеспільне підприємництвояк об”єкт вивчення. 6
Основніпідходи докласифікаціїспільнихпідприємств. 13

1.3. Науково-методичніоснови регулюванняміжнародної

спільноїпідприємницькоїдіяльності. 19

Розділ 2.Організаційно-економічниймеханізм діяльностіспільних

підприємств(СП). 28

2.1.Соціально-економічніпередумовита порядокстворення. 28

2.2.МеханізмфункціонуванняСП. 35

2.3. Умовиефективногорозвитку спільнихформувань. 41

Розділ3. Аналіз ефективностіспільних підприємств(на прикладі

Київськоїобласті). 47

3.1. ОцінкаефективностіфункціонуванняСП. 47

3.2. Сучаснийрівень розвиткуспільногопідприємництва

регіонуна сучасномуетапі. 50

3.3Оптимізаціяспільноїпідприємницькоїдіяльностів

зовнішньоекономічномусекторі України. 64

Висновки. 73

Література. 76

Додатки. 79

Вступ.

Істотноюрисою розвиткусвітогосподарськихзв”язківна сучасномуетапі є активневключення доних всіх країнта регіонівсвіту. Участьу системіміжнародногоподілу праці,широке використанняйого можливостейстали об”єктивноюпотребою, одниміз важливішихфакторів подоланнявідсталостів галузі економіки,використаннядосягненьнауково-технічногопрогресу, формуваннясучасноїматеріально-технічноїбази.

Нинішнійстан економікиУкраїни потребуєвикористаннявсіх факторівзростання,зокрема, перевагміжнародногорозподілупраці, зовнішньоекономічногофактору у вирішенніскладних проблемструктурноїперебудовита забезпеченняекономічноїбезпеки.

Тривалийчас економікаУкраїни малаізольованийхарактер таіснувала увідриві відсвітовогоринку. Сучаснийстан народногогосподарства,зокрема,експортноорієнтованихвиробництвне дозволяєшвидко та доситьефективновключатисяу світовігосподарськізв”язки, деіснує жорсткаконкуренціята боротьбаза ринки. ВключенняУкраїни у системусвітогосподарськихзв”язків потребуєсерйозноїадаптаціїструктури їїекономіки,всього господарськогомеханізму донадзвичайновисоких вимог,які диктуєсвітове ринковегосподарство.Бажаючи інтегруватисяу світовегосподарство,Україна повиннарозвиватизовнішньоекономічнівідносини увсій різноманітностіїх форм.

Об”єктивніпроцеси інтернаціоналізаціїгосподарськогожиття обумовлюютьрозвитокрізноманітнихвидів і формміжнародногобізнесу. Замасштабами,динамікою таефективністювпливу на структурисвітової танаціональноїекономік вміжнароднійекономічнійпрактиці превалюєспільне підприємництво.Найбільш повнойого перевагипроявляютьсяу процесі створеннята діяльностіміжнароднихспільних підприємств– довгостроковоїформи співробітництваз поєднаннямрізнонаціональнимипартнерамизусиль в інвестуванні,управлінні,розподілідоходів і ризиків.

На рівнінаціональнихекономік міжнародніспільні підприємствавиступають,з одного боку,як форма експортудержавного,приватногота змішаногопідприємницькогокапіталу, а зіншого – якодна з найбільшефективнихформ його імпорту.В залежностівід ступенюзрілості національнихекономік, рівняїх інтегрованостіу світовегосподарствоформуєтьсямотивація іполітика щодоміжнароднихспільних підприємств.

Проблемазалученняіноземнихінвестиційчерез міжнародніспільні підприємстває найбільшактуальноюдля країн зперехідноюекономікою.Регульованийрозвитокнаціонально-зарубіжнихспільних підприємствстворює новіджерела ефективногозовнішньогофінансування,забезпечуєдоступ до сучаснихтехнологійі передовогоуправлінськогодосвіду, насичуєспоживчий ринокякісними товарамита послугами,розширює експортніможливості.Спільне підприємництвосприяє створеннюпрогресивноїструктуривиробництва,реалізаціїпотенціалуринкових відносин,розвитку здоровихконкурентнихвідносинтоваровиробників,а також запобігаємонополізаціїекономіки. Вкраїнах, якіпроводятьнауково обгрунтованупослідовнуполітику заохоченняіноземноїспільноїпідприємницькоїдіяльності,створюєтьсясередовище,сприятливене тільки дляіноземних, алей для національнихінвесторіві підприємців.

Міжнародніспільні підприємстваздатні позитивновпливати намасштаби ітемпи ринковоїтрансформаціїнаціональнихекономік приймаючихкраїн, розвиваючиумови і факториїх міжнародноїконкурентоспроможності.

На мікрорівніміжнародніспільні підприємстваявляють собоюодну із найбільшпоширених формсамостійноговходження фірму зарубіжнийринок або різновидстратегічнихальянсів двохчи декількохфірм, що маєпевні перевагиза рахуноксінергічногоефекту відвзаємодіїрізнонаціональнихпартнерів.

Проблемиінтернаціоналізації,іноземнихінвестицій,теоретичніаспекти розвиткуміжнароднихспільних підприємствдосліджуютьсявітчизнянимита зарубіжнимивченими. Разомз тим, необхідніподальші дослідженнятеоретичнихі практичнихпитань розвиткуміжнароднихспільних підприємствз акцентуваннямуваги як намакроекономічнихаспектах регулюванняіноземноїінвестиційноїдіяльності,так і на поведінцісуб”єктівінвестиційногопроцесу в реальнихумовах конкретнихприймаючихкраїн. Для країнз перехідноюекономікоюособливогозначення набуваєтакож вивчення,узагальненнята адаптаціязарубіжногодосвіду залученняі ефективноговикористанняіноземнихінвестиційу формі спільнихпідприємств.Виходячи зцього, темадослідженняє актуальноюта обгрунтованою.

Метою дослідженняє розробкатеоретичнихта практичнихрекомендаційщодо регулюваннядіяльностіукраїнсько-зарубіжнихспільних підприємствзасобами макро-та мікроекономічноговпливу.

Досягненнямети дослідженняпередбачаєвирішеннянаступнихзавдань:

вивченнятеоретико-методичнихпитань спільногопідприємництвата

визначенняйого соціально-економічноїсутності;

систематизаціяміжнароднихспільнихпідприємств;
вивченнясистеми регулюванняміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності;
дослідженнямакро- та мікромотиваціїстворенняміжнароднихспільнихпідприємств;
вивченняпроцесів створеннята функціонуванняспільних формувань;
оцінкаефективностіта виявленняпроблем діяльностіСП;
аналізтенденцій таоцінка сучасногорівня розвиткуукраїнсько-зарубіжнихспільнихпідприємств;
обгрунтуванняпропозиційпо оптимізаціїрозвитку спільногопідприємництвав зовнішньоекономічномусекторі України.

Предметомдослідженняє системаекономічних,правових,організаційних,

соціальнихта інших взаємовідносинпри створенніта функціонуванніміжнароднихспільних підприємств.Ці взаємовідносиниформуютьсяна макрорівні(між країнамибазування таприймаючимикраїнами) і намікрорівні– між засновникамиміжнародногоспільногопідприємствата у процесійого функціонування.

Об”єктомдослідженнявиступаютьспільні підприємстваз участю українськихта іноземнихгосподарськихпартнерів.

Теоретичнута методологічнуоснову дослідженнястановили працівітчизнянихта зарубіжнихвчених з проблемміжнародногобізнесу таспільногопідприємництва,ключові положеннянаціональноїпрограми ринковоїтрансформаціїщодо ролі тамісця іноземнихінвестиційу розвиткуекономікиУкраїни, базовідержавнінормативно-правовіакти.

Розділ1. Методологічні основи регулювання

міжнародногоспільногопідприємництва.

Міжнароднеспільне підприємництвояк об”єкт вивчення.

Загальноюекономічноюосновою розвиткуспільногопідприємництва

насампередє транснаціоналізаціявиробництвата обігу, глобалізаціягосподарськихпроцесів, яківтягують усібез виняткукраїни в системувсесвітньогоподілу праці,поглиблюютьпроцес їхвзаємозалежності.

Механізмспільногопідприємництвавикристалізовуєтьсяіз складноїсубординованоїсистеми, щовключає принаймніп”ять головнихструктурнихрівнів: мега-,мета-, макро-,мезо- і мікрорівень[32, c.155].

Мегарівень– це рівеньміжнародногоспівтовариства,що проявляєтьсяв системі ООНта її економічнихта юридичнихінститутів.На цьому рівні,з одного боку,формуютьсянайбільш загальгіположення йпідходи, щохарактеризуютьсуть і змістспільногопідприємництваяк форми міжнароднихекономічнихвідносин, зіншого боку– розробляютьсярекомендаціїщодо здійсненняцієї діяльностівисокого ступеняконкретизаціїаж до теоретичнихта практичнихмоделей.

На метарівні,на регіональномуі міждержавному,загальні положенняадаптуютьсястосовно особливостейрегіональногота міждержавногоспівробітництва.

Роль безпосередньогосередовищапри формуваннімеханізмуспільногопідприємництвавідіграє макрорівеньекономічнихвідносин, тобторівень економікиокремо взятоїкраїни.

Економічнізв”язки тавідносинимезорівнявідображаютьгалузевий зрізспільногопідприємництва.Істотноговпливу на механізмСП вони не мають,пристосовуючи,адаптуючи йогодо особливостейекономікигалузі чи сферивиробництва.

Вирішальнийвплив на ефективністьформуванняі функціонуваннямеханізмуспільногопідприємництвасправляє взаємодіядвох його підсистеммакро- та мікрорівня.Сукупністьорганізаційно-економічнихі правових норммакрорівнястановитьнеобхіднезовнішнє середовище,якісні й кількісніхарактеристикиякого визначаютьступінь реалізаціїоб”єктивнихпотенцій механізмуСП мікрорівня.

Системавзаємозв”язківмакрорівнявключає в себечотири головнихблоки, що пронизуютьй інші рівнімеханізмуспільногопідприємництва.Це – економічні,вартісні, аботоварно-грошовіінструменти,програмно-координаційніформи, інституційніструктури таправові норми,що в своїй сукупностідетермінуютьхарактер діяльності,спосіб функціонуванняй ступіньгосподарськоїсвободи суб”єктівспільногопідприємництва.

Спільномупідприємництвупритаманнісерйозні перевагисеред другихвидів зовнішньоекономічнихзв”язків, якіполягають уїх довгостроковостіта стабільності.Важливо і те,що СП є однієюіз специфічнихформ підтримкимолодих державна шляху досягненняними економічноїнезалежності,створеннясучасної економіки,прискореннярозвитку державногосектору.

Змістовнимбоком спільногопідприємництває найбільшхарактернезабезпеченнядоступу донових технологій,їх швидка“утилізація”в інтересахмодернізаціїі реконструкціївиробництваі прискоренаїх комерціалізація,щоб максимальнозадовільнитивимоги споживачів(користувачів);адаптуваннянаціональноговиробництвадо умов світовогоринку; розвитокспівробітництвау сфері послугна комерційнійоснові у формахлізингу, інженірингу,консалтингу.

Розглядаючиспільне підприємництвоз точки зоруйого внутрішньоїструктури,матеріалізованійв результатахдіяльності,можна виділитив ньому двісторони:

направленістьна задоволенняпотреб, якісприяютьекономічномурозвитку приймаючоїсторони, йогопрогресу, тобто,у кінцевомурахунку –направленістьна самоутвердженняяк ефективноїформи діяльності;
направленістьна перетворення,зміни суспільноговиробництва,більшої коопераціїй інтернаціоналізаціїекономік, створенняшироких ефективнихможливостейдля вивозутехнологічнихпроцесів,ефективногообслуговуванняміжнароднихекономічнихпроцесів суспільства( допомога уприскоренніпроцесу влиттянаціональнихекономік уміжнароднийподіл праціта світовийринок).

Що стосуєтьсяформ реалізаціїі здійсненняспільноїпідприємницькоїдіяльності,то ефективнимиможна назватитакі: спільніпідприємства(змішані товариства);вільні економічнізони; консорціуми;акціонернітовариства[26, с.12].

Дана роботаприсвяченадіяльностіпершої формиспівробітництва– спільнимпідприємствам,організаціяяких у ціломусприяє економіїсуспільноїпраці, підвищеннюпродуктивностіпраці. Спільнадіяльністьфірм різнихкраїн у сучаснихумовах передбачаєнаявністьпрямого перплетеннякапіталів наоснові їх переміщенняз однієї державив іншу, спільнівклади фірм-партнеріву виробництво,обмін між ними.

В економічнійта юридичнійпрактиці покищо не сформульованоєдиного поняттятерміну “спільніпідприємства”.

Термін“joint ventures”, який частішеза інші зустрічаєтьсяу вітчизнянійлітературі,в західнійтрактовці являєсобою більшшироке поняття,ніж “спільніпідприємства”,й поєднує багатовидів спільноїдіяльності,зокрема, міжфірмовіконтрактнізв”язки. В ціломув економічнійлітературіі в багатьохдокументахООН під спільнимипідприємствамирозуміютьекономічнуформу зв”язків,що мають такіознаки: 1) загальнийкапітал; 2) спільнагосподарськадіяльність;3) спільне керування;4) розподіл прибутківта ризиків [17,c.12].

У нашійлітературіпід спільнимпідприємствомза участю зарубіжногопартнера прийнятовважати такепідприємство,об”єднанняабо іншу організаційнуодиницю, в якійберуть участь,крім національноїорганізації,фірма чи фірмиінших державз метою спільноговиробництва,збуту продукції,проведеннянауково-досліднихробіт, будівництва,технічнихконсультацій,сервісу, наданнятранспортних,фінансових,страховихпослуг і рекламита ін. У рамкахцих підприємствпартнери домовляютьсяпро об”єднанняфінансовихресурсів, проспільне здійсненнявідповідноївиробничоїдіяльностіабо у галузіпослуг та спільнийрозподіл прибутків.

Більшзагальне трактування,яке зараз стаєзагальноприйнятим,розглядаєспільне підприємствояк таке партнерство,коли дві абокілька фірмстворюютьорганізаціюдля здійсненнявиробничоїекономічноїдіяльност, вякій кожнийпартнер береактивну участьв розробці таприйняттірішень. Кожнасторона СПробить істотнийвнесок у виглядікапіталу ітехнологі,досвіду маркетингута реальнихактивів. Партнеритакож можутьсприяти доступудо їх торговельнихмереж [10, c.6].

Феноменміжнародногоспільногопідприємствапроявляєтьсячерез кількасуттєвих ознак,коли вони одночасновиступаютьяк: а) формаміжнародногобізнесу та б)його специфічнийсуб”єкт; в) спосібвходження узарубіжнийринок; г) різновидпрямого іноземногоінвестування;д) нова формагосподарюванняу країнах зперехідноюекономікою.

У теоріїта практиціміжнародногобізнесу розрізняютьтакі головнійого форми:експорт, спільнепідприємництворізних видів,пряме 100%-ве інвестування(рис.1).

Спільне

підприємство

івень інтернаціоналізації

Пряме

100%-ве

інвестуванн

Управління

законтрактом

Ліцензування

Міжнародне

спільне

підприємництво

Експорт

Формиміжнародногобізнесу

Рис.1.Форми міжнародногобізнесу у процесіінтернаціоналізації[22, c.11].

Експорт– одна з найпростішихформ міжнародногобізнесу. Потрібнорозрізнятинерегулярнийекспорт, колифірма час відчасу експортуєнадлишки своїхтоварів абопослуг, та активнийекспорт, колифірма вирішуєзавдання, пов”язаніз цілями розширенняекспортнихоперацій наконкретнихміжнароднихринках. Фірмаможе експортуватисвої товариабо послугияк через міжнароднихпосередників(побічний експорт),так і самостійно(прямий експорт).

Спільнепідприємництво– це діяльність,що грунтуєтьсяна співробітництвіз іноземнимипідприємствами,організаціямичи підприємцямита на спільномурозподіліприбутків іризику від йогоздійснення.Передумовитакого підприємництвастворюютьсяв процесіінтернаціоналізаціїгосподарськогожиття, завдякирозвиткуекспортно-імпортноїдіяльності.Типовими видамиспільногопідприємництває такі:

- ліцензування,коли фірма(ліцензіар)вступає в стосункиз фірмою абодержавою (ліцензіат)на закордонномуринку, пропонуючиправа на використаннявиробничогопроцесу, товарногознака, патенту,торговельногосекрету в обмінна ліцензійнийплатіж;

- управлінняза контрактом,коли фірманадає іноземномупартнеру “ноу-хау”в сфері управління,а той забезпечуєнеобхіднийкапітал та йоговикористанняз максимальноюорієнтацієюна ефективнуреалізаціюотриманихуправлінськихпослуг;

- спільнепідприємство(СП) являє собоюформу співробітництваз поєднаннямзусиль різнонаціональнихпартнерів вінвестуванні,управлінні,розподілідоходів таризиків.

Пряме100%-ве інвестуваннямаємо тоді,коли вкладаєтьсякапітал у створенняза кордономпідприємствз повним контролемїх виробничої,фінансовоїта маркетинговоїдіяльності[22, c.12].

Найбільшрозвиненимвидом спільноїпідприємницькоїдіяльностіє спільніпідприємства.

У міжнароднійекономічнійтеорії та практицівиділяють такіхарактерніособливостіСП:

- наявністьзгоди сторінпро довгостроковізавданняспівробітництва(виробництво,купівля-продаж,наукові дослідження,обслуговування,фінансуваннятощо);

- об”єднаннясторонамиактивів (грошовихзасобів, обладнання,досвіду управліннятощо);

- оцінкаоб”єднанихактивів яккапіталовкладеньобох сторін;

- реалізаціяпогодженихзавдань черезсамостійніоргани управліннясторін;

- участьобох сторіну прибуткахта збиткахвідповіднодо вкладеногокапіталу [14, c.9].

Такимчином, спільнавласність,управліннята розподілприбутків іризику – триосновні елементи,які відрізняютьспільне підприємництвовід інших, меншкомплекснихформ міжнародногоспівробітництва.

Спільніпідприємстваяк форма економічнихміждержавнихвідносин закономірнорозвиваютьсяв процесі еволюціїсвітогосподарськихзв”язків, щопояснюєтьсяїх перевагамипорівняно зіншими видамиспільногопідприємництва.Переваги спільнихпідприємствполягають втому, що завдякиїм стабілізуєтьсядовготривалістьугод про спільнудіяльність;реалізуєтьсяможливістькомплексноговикористаннязусиль партнерівпри взаємодіїв науково-дослідній,виробничійта збутовійдіяльності;об”єднуютьсянайбільш сильнівзаємодоповнюючіелементи продуктивнихсил, що належатьпартнерам, длядосягненнянайкращогокінцевогорезультату;забезпечуєтьсяконтроль з бокупартнерів якза виробничимпроцесом, такі за процесомматеріально-технічногозабезпеченнята реалізаціїпродукціїпідприємства;забезпечуєтьсяспільна відповідальністьпартнерів заефективністьдіяльностіпідприємства;зменшуєтьсяризик, особливополітичний.Дуже часто СП– це єдина абонайбільш заохочуванаформа проникненняпідприємницькогокапіталу в іншукраїну [50,c.10].

Слідакцентуватиувагу на тому,що реалізаціяформ міжнародногобізнесу можливадвома шляхами:

1) без створеннянового підприємства(юридичноїособи) у рамкахміжнародноїкоопераціїта міжнародноїторгівлі товарамита послугами(експорт, управлінняза контрактом,ліцензування);

2) ізствореннямнового суб”єктагосподарювання,а саме спільногопідприємстваабо зарубіжноїфілії (при 100%-мупрямому інвестуванні).Тому суттєвоюознакою створенняСП є те, що убільшостівипадків з”являєтьсяновий суб”єктміжнародногобізнесу (крімвипадків, колистворюютьсятак звані контрактні(договірні)СП).

РозглядаючиСП як одну зформ міжнародногобізнесу, необхідновраховуватиїх паралельнепризначенняяк стратегіївходження взарубіжнийринок. Це особливоважливо в контекстіуправлінняінтернаціоналізацією,яка на мікрорівнітрактуєтьсяяк процес залученняфірми в міжнародніоперації.

Здебільшогопідприємство,що виходитьна зарубіжнийринок, розглядаєпереваги танедоліки (табл.1)таких альтернатив:експорт; контрактнікоопераційніугоди, в томучислі ліцензуваннята франчайзинг;створення закордоном СП,власного виробництвачи філії.

Визначаючиспільне підприємствояк інвестиційнуформу міжнародногобізнесу, важливоідентифікуватийого у системіміжнароднихінвестицій.Скористаємосядля цьогокласифікацієюостанніх захарактеристикамиінвестуючихсуб”єктів,видами і формамиінвестицій,характеристикамиінвестиційнихпотоків (рис.2).

У цьомуконтекстіпідкреслимотакі моменти,що мають принциповезначення:

-по-перше,спільне підприємствоє різновидомпрямого інвестуванняу разі, колидві або більшефірм маютьправо власностіна прямі інвестиціїв одну компанію,тобто об”єктивноюосновою розвиткуспільних підприємствє прямі інвестиції;

-по-друге,на розвитокспільних підприємствсуттєво впливаєсекторіальнийподіл прямогоінвестування.Якщо у 50-70-х рокипрямі іноземніінвестиціїконцентрувалисьу сільськомугосподарстві,рибальстві,лісовомугосподарстві,то в наш часвони домінуютьу промисловостіта сфері послуг;

-по-третє,у спільнихпідприємствахреалізуютьсядержавні таприватні, різніза величиною,терміном таджереламипрактично всівиди інвестицій.

Таблиця1.

Основніформи виходуна зарубіжніринки [22, c.14].

Форма виходу	Переваги	Недоліки
Експорт	Збереженняконтролю Підтримкавиробництвав країні	Вразливістьперед зарубіжнимипротекціоністськимибар”єрами Чутливістьщодо коливаньвалютних курсів
Контрактнікоопераційніугоди ліцензування франчайзинг	Невисокапотреба вінвестиціях	Мінімальнийрівень реальногоконтролю
Спільніпідприємства	Мінімальністьризику Потребав менших затратах,ніж у разіствореннявласної виробничоїфілії	Необхідністьвисокодеталізованоїконтрактноїроботи Складністьуправління
Створенняза кордономвласної виробничоїфілії	Забезпеченняповного контролю Локалізаціявиробництва	Необхідністьзначних інвестицій Можливанепопулярністьз політичноїточки зору

Спільніпідприємстваможна розглядатитакож як одиніз різновидівстратегічнихальянсів, щореалізуєтьсячерез ефективнийрозподіл праввласності.Важливо, щоодночасно ізтрадиційнимиаргументамина користьрозподілу праввласності упорівняннііз 100%-вим володіннямпідприємствомза кордоном(прискоренняпроцесу розширенняфірми у географічномуаспекті, розширеннябази дослідженьі розробок,передача контролюнад підприємствомна місця тощо)підкреслюєтьсятака причинаспільноговолодіння увипадку СП яксинергічнийефект від взаємодіїдвох або декількохфірм, що знаходятьсяв різних країнах.При цьому слідмати на увазі,що партнерипо стратегічномуальянсу у форміСП можуть діятирізними шляхами:

іноземнафірма можеоб”єднати своїзусилля з місцевою;
фірми двохабо декількохдержав можутьпоєднатисядля дії у третійкраїні або уодній із своїхкраїн. Зазначимо,що коли у роботіСП беруть участьбільше двохорганізацій,його інодіназиваютьконсорціумом.

Зауважимо,що у багатьохкраїнах з перехідноюекономікою,у тому числіі в Україні,спільні іззарубіжнимипартнерамипідприємстварозглядаютьсяяк одна із формгосподарювання.

Визначенняспільногопідприємництваодночасно як: а) формиміжнародногобізнесу; б)специфічного(нового) суб”єктаміжнародногобізнесу; в) стратегіївходження узарубіжнийринок; г) різновидупрямого іноземногоінвестування;д) форми господарювання– дозволяє нетільки визначитийого суттєвіознаки, але йпозиціонуватиСП у системімакро- та мікроекономічногорегулювання.Тобто специфікаміжнароднихспільних підприємствпроявляєтьсяще і в тому, щопроцеси їхстворення тадіяльностірегулюютьсярізниминормативно-правовимиактами (проіноземну інвестиційнудіяльність,про національнепідприємництво,у межах антимонопольнихзаходів тощо).

Характеристикиінвестуючихсуб”єктів

Інституційнапророда

- державні

- приватні

-міжнароднихорганізацій

- змішані

Цільоваорієнтація

- прямі

- портфельні

Видиінвестицій

Іноземнавалюта

Національнавалюта

Рухомета нерухомемайно

Цінніпапери

Грошовівимоги

Праваінтелектуальноївласності

Правана господарськудіяльність

Послуги

Формиінвестицій

Частковаучасть у

підприємствах

Концесії

Характеристикаінвестиційнихпотоків

Величина

(малі,середні,

великі)

Термін

(короткотермінові,середньотермінові,

довготермінові)

Джерело

(первинні,

реінвестиційні)

Придбаннярухомого інерухомогомайна

Підприємствоз

100%-вою

власністю

Рис.2Спільні підприємствау системі міжнароднихінвестицій[22, с.20].

Такимчином, феноменміжнароднихспільних підприємств,що проявляєтьсячерез сукупністьключових суттєвихознак, з одногобоку, та специфіка регулюванняпроцесів їхстворення ідіяльності,з другого, -обумовлюютьдоцільністьбагатокритеріальнихпідходів доїх визначеннята аналізу.Одночаснонеобхідна повнаоднозначністьу тлумаченнінизки відповіднихпонять, що робитьможливим таефективнимміжнароднийпорівняльнийаналіз [22,c.22].

Основніпідходи докласифікаціїспільнихпідприємств.

Діяльністьспільних підприємствпоставила рядзавдань, безвирішення якихнеможливийїх розвитокта ефективнефункціонування.Одним із цихпитань єорганізаційно-економічне,що обумовлюєту чи іншу структурутаких підприємств.Правильнийїї вибір дозволяє,по-перше, знайменшимивтратами поєднатиінтереси партнерів,по-друге, визначитиоптимальнийрозмір СП.

У вітчизнянійта зарубіжнійлітературівказане питаннядо цього часує одним з найбільшскладних. Правовіакти ряду державсвідчать проте, що в світівідсутнійєдиний підхідпри класифікаціїпідприємств.Це викликаєвелику кількістьїх назв, значноускладнюєаналіз проблеми.Існує багатовизначеньстатусу організації:асоціації,компанії зобмеженоювідповідальністю,спільні компанії,акціонернітовариства,акціонернітоваристваз обмеженоювідповідальністю,інкорпорованіта неінкорпорованіспільні підприємства,товариства,командитнітовариства,корпораціїз спільнимакціонернимкапіталом. Такерізноманіттяформ потребуєуніфікаціїорганізаційнихструктур увідповідностіз певними ознаками.Інша проблема– запереченняекономіко-правовогопідходу довирішенняпитання проформи СП. Це всвою чергувикликає змішуванняпонять “підприємство”та “організаційна(правова) форма”.

Підприємствов західнихкраїнах розглядаєтьсяяк “єдністьвласності, праві обов”язків,а також певнихвідносин, щосклалися зіншими підприємствамита клієнтурою”.Як форма господарювання,воно являєсобою “організаційно-господарськуодиницю, єдністьматеріальнихі людськихелементів,організованупевним чиномдля здійсненнявиробництвав широкомурозумінніслова, тобтодля досягненняпоставленихгосподарськихзавдань”[40,c.30]. Отже, підприємство(в тому числіі спільне) – цемайнова відокремленагосподарськаодиниця, організованадля досягненняпевних господарськихцілей. Формапідприємства– система норм,що визначають,з одного боку,відносини(економічніта правові) міжпартнерамипо СП відповіднодо угоди міжучасниками,а з іншого боку– відносиниСП з іншимиюридичнимиі фізичнимиособами, якірегламентуютьсядержавою іпрямими господарськимиугодами міжпідприємствами.

Аналізрозвитку спільнихпідприємствпотребує їхсистематизаціїз виділеннямознак з точкизору організації(спосіб, шлях,форма, місцереєстрації);структуриучасників(безпосередніучасники,країни-учасники);вкладення устатутний фонд(зміст, якість,спосіб, мета,структура,участь партнерів);а також сфер,видів та строкудіяльності(табл.2).

Всі ізвищеназванихознак маютьважливе значення,особливо впроцесі комплексногоаналізу СП.Наприклад, зточки зорумотиваціїбезпосередніхпартнерів таїх впливу наподальшу розробкустратегіїдіяльностіпринципововажливо, наяких засадахпартнери берутьучасть у спільномупідприємстві– паритетних,з більшою чименшою участюіноземногопартнера (п.3.7,табл.2).

Таблиця2.

Систематизаціяміжнароднихспільних підприємств[22, c.29].

ОЗНАКИ		ГРУПИМСП
1	2	3
1. ОРГАНІЗАЦІЯ	1.1.Спосіб 1.2. Шлях 1.3. Форма 1.4.Місце реєстрації	Організаційно-правовіформи відповіднодо законодавстваприймаючоїкраїни Контрактні(договірні) Створеннянового Викупчастини діючогомісцевогоіноземнимпартнером Викупчастини діючогоіноземногомісцевимпартнером 1.3.1. Двапартнери 1.3.2. Більшедвох партнерів– організацій(консорціуми) 1.4.1. На територіїкраїни одногоіз партнерів
2. СТРУКТУРА УЧАСНИКІВ	2.1. Безпосередніучасники 2.2.Країни-учасники	2.1.1. Тількифізичні особи 2.1.2. Тількиюридичні особи 2.1.3. Фізичніта юридичніособи 2.2.1. Захід-Захід 2.2.2. Північ-Південь 2.2.3. Схід-Захід 2.2.4. Південь-Північ 2.2.5. Південь-Південь 2.2.6. Схід-Схід
3. ВКЛАДЕННЯУ СТАТУТНИЙФОНД	3.1. Джерело 3.2. Зміст 3.3. Якість 3.4. Спосіб 3.5. Мета	3.1.1. Власні 3.1.2. Запозичені 3.2.1. Грощові 3.2.2. Негрошові 3.3.1. Первинні 3.3.2. Реінвестиції 3.4.1. Разовіі остаточні 3.4.2. Такі,що потребуютьдодатковихвкладень 3.5.1. Комерційна 3.5.2. У межахтехнічноїдопомоги абоблагодійництва 3.5.3. Дляособистихпотреб

Продовження таблиці 2.

1	2	3
	3.6. Структура 3.7.Участьпартнерів	3.6.1.За участюлише приватногокапіталу 3.6.2. За участюприватногоі державногокапіталу 3.6.3. За участюнаціональнихі міжнароднихорганізацій 3.7.1. Паритетнізасади 3.7.2. Більшачастка іноземногопартнера 3.7.3. Меншачастка іноземногопартнера
4.СФЕРАДІЯЛЬНОСТІ	4.1. НДДКР 4.2. Промисловість 4.3. Будівництво 4.4.Сільськегосподарство 4.5. Виробничаінфраструктура 4.6. Соціальнаінфраструктура 4.7. Фінансовіта інші послуги
5. ВИД ДІЯЛЬНОСТІ	5.1. Інноваційні 5.2. Виробничі 5.3. Закупівельні 5.4. Збутові 5.5. Комплексні
6. СТРОК ДІЯЛЬНОСТІ	6.1. З тривалимстроком діяльності(більше 20 років) 6.2. З середнімстроком діяльності(10-20 років) 6.3. З короткимстроком діяльності(менше 10 років)
7. РОЗМІР	7.1. Малі 7.2. Середні 7.3. Великі 7.4.Крупні

Участьна паритетнихзасадах поширенав промисловорозвинутихкраїнах, колипідприємствостворюєтьсямайже виключноз підприємницькихмотивів приучасті рівнихза значеннямпартнерів.Рівна часткаучасті в капіталіпідприємства

розглядаєтьсяяк доказ рівноправногоспівробітництвата взаємноговизнання партнеріві є теоретичноідеальнимвирішенняморганізаціїпідприємстваз іноземноюучастю. Однактаке співробітництвомає і негативнийбік в тому випадку,коли одномуз партнерівнеобхідно взятина себе відповідальністьза вирішенняякого-небудьпитання (відсутністьлідера в конфліктнійситуації).

Більшачастка іноземногокапіталу маємісце, якщоіноземнийпартнер бажаєзабезпечитимаксимальнийконтроль задіяльністюпідприємства.Вона необхіднатакож і в томуразі, коли місцевийпартнер на маєфінансовихкоштів длятого, щоб збільшитисвою часткув підприємстві.Для таких підприємствнегативниммоментом є те,що місцевавлада розглядаєподібне підприємствоне як національне,а як іноземне,і може відмовитийому в наданнінепередбаченихпільг. У деякихкраїнах, зокремаі в Україні,існує порядок,який передбачаєдодатковіпільги тимпідприємствам,які мають участьіноземногокапіталу, більшуза певний відсотоквід статутногокапіталу, а увипадку йогоперевищення– надаютьсядодатковіпільги.

Меншачастка іноземногопартнера є убільшостівипадків неприйнятноюдля західнихфірм, котріпрагнуть здійснюватиконтроль задіяльністюпідприємства.При цьому іноземніінвесторивстановлюютьсувору залежністьміж часткоюкапіталу іправом контролю.Існує практика,коли право накерування можебути встановленедоговором пропорядок діяльностіпідприємствабез залежностівід часткикапіталу.Підприємства,в капіталі якихіноземнийінвестор маєменшу частку,за своїм характеромбільш близькідо національнихпідприємстві внаслідокцього користуютьсярізними пільгами.Вони більшмасштабновикористовуютьмісцеву робочусилу, сировину,а також можливостізбуту продукціїна місцевомуринку.

Зазначимо,що розмір СП(малі, середні,великі, крупні– п.7, табл.2) можевизначатисяза різнимипараметрами:1) величинастатутногофонду, включаючирозмір внескуіноземногопартнера; 2)чисельністьперсоналу; 3)вартість виробничихфондів; 4) обсягипродукції таїї експортутощо. Зрозуміло,що доцільновикористовуватисукупністьпоказників,однак у періодстворенняважливе значеннямає розмірдекларованоїабо реальновнесеної іноземноїінвестиції,а також її джерело,зміст, якість,спосіб, метаі структура(п.3, табл.2).

СистематизаціяСП за способоморганізації(п.1.1, табл.2) важливатому, що законодавчовстановлюютьсяорганізаційно-правовіформи підприємств,які можутьзначно відрізнятисяу різних приймаючихкраїнах. Відтого, в якійсфері діє СП(п.4, табл.2), залежатьпільги абообмеження, авід місця реєстрації– превалюючінорми національногорегулювання(п.1.4, табл.2).

Щоб розібратисяв багатоманіттіправових форм,їх слід класифікуватиза економічноюознакою, якадозволяє відділитиодну організаційнуформу від інщої.Досвід світовоїпрактики диктуєнаступні підходидо класифікаціїСП: організаційний,розподільчий(результатівїх діяльності)та управлінський.Відповідноз цим в першугрупу входятьтакі категорії:правове оформленняпідприємства(юридичнийстатус), можливачастка в статутномуфонді (капіталі),наявністьакціонерноїформи капіталу,а також розподілвідповідальності.Друга групавключає в себенорми розподілуприбутку СП(уже після йогозаснування).В третій групіаналізуєтьсяхарактер управлінняспільнимпідприємством[40, c.30].

На практиціспостерігаєтьсявзаємопроникненнякласифікованихтаким чиномСП. Так, учасникипідприємствтісно пов”язанікритеріємрозподілувідповідальностіміж ними. Тимне менше, у першомувипадку мовайде про розподілприбутку післястворення СП,у другому – прийого організації.Крім того, розподілприбутку міжпартнерами– визначенеколо відносин,що не співпадаютьз відносинами,які виникаютьу зв”язку зрозподіломвідповідальностіміж учасникамиСП.

Розглянемоорганізаційнийкритерій формСП.

ПравовеоформленняСП (юридичнийстатус). Відповідноцьому критеріюСП ділятьсяна інкорпорованіта неінкорпоровані.У першому випадкуустановча угодарегламентуєтьсянормами акціонерногозакону (США) таіншими державнимиактами, в другому- всі умовиспівробітництвавизначаютьсятільки угодоюсторін. Іншимисловами, у першомувипадку СП єюридичноюособою, у другому– ні. Торговітовариства(одним із видівяких є СП) єюридичнимиособами, якіпереслудуютьмету отриманняприбутку.

Можливачастка у статутномуфонді (капіталі)СП. Згідно цьомукритерію, можнавиділити двіформи організаціїСП – граничнута договірну.Першою є форма,що встановлюєграничнийрівень іноземноїучасті в статутномуфонді (капіталі)спільного(змішаного)підприємства.Це може бутияк максимальний,так і мінімальнийрівень участізарубіжногопартнера.

Характерноюособливістюграничної формиорганізаціїСП є те, що рівенькапіталовкладень(максимальнийчи мінімальний)встановлюєтьсядержавою, якаприймає капітал.

Найбільшефективноузгоджує інтересипартнерівдоговірнаформа, згідноз якою часткав капіталі(статутномуфонді) сторінвизначаєтьсяучасникамиспільногопідприємства.

Наявністьакціонерноїформи капіталу.За цим критеріємформи СП класифікуютьсяна акціонерні(у більшостівипадків цеакціонернітовариства)та неакціонерні(наприклад,товаристваз обмеженоювідповідальністю,товаристваз необмеженоювідповідальністю,а також командитнітовариствав неакціонернійформі).

Змішанакомпанія наакціонернихзасадах можебути або публічноюкомпанією (ізвільним продажемакцій на фондовійбіржі), або приватноюкомпанією (зправом вільноговиходу, але приумові поступкиакцій партнерам).При організаціїСП можливіакції різноговиду. Для обмеженнявільної передачіакцій (що можепризвести донебажаної змінипартнера)встановлюютьсятільки іменніакції або відповіднимчином обмежуєтьсяїх передача,що в принципі,звужує сферудії ціннихпаперів в рамкахданого СП.

Завдякитому, що переважнабільшсть СПорганізованау формі акціонернихтовариств,існує точказору, що СП –особлива формаакціонерногокапіталу. Існуєтакож думка,що СП існуютьтільки в акціонернійформі. Це відбуваєтьсявнаслідокзміщення понять“підприємство”і ”форма підприємства”.

Хочаакціонернаформа закріпленав законодавствахбагатьох країн,СП там можутьбути утвореніі в формі, наприклад,товариств зобмеженоювідповідальністю.

У чомуж різницяакціонерноготовариствата товаристваз обмеженоювідповідальністю(адже, по суті,акціонернетовариствотакож є одниміз різновидівтовариств зобмеженоювідповідальністю)?Головна відмінністьполягає в тому,що в акціонерномутовариствіакціонернийкапітал, а втовариствіз обмеженоювідповідальністю– пайовий. Однакє й інші відмінності.По-перше, СП уформі акціонернихтовариств –переважновеликі та середніпідприємства,в той час як СПу формі товариствз обмеженоювідповідальністю– малі і середні.По-друге, пайовісвідоцтва навідміну відакцій не є ціннимипаперами, авідповідноі не обертаютьсяна ринку. По-третє,якщо акціонерповинен тількиоплатити акцію,то у товариствіз обмеженоювідповідальністюпайщик можебути зобов”язанийпри певнихобставинахвносити додатковізасоби в статутнийфонд товариства.По-четверте,структуратовариств зобмеженоювідповідальністює більш простою,вони звільненівід необхідностіпублікаціїбалансів, рахунківпо прибуткамі збиткам тощо.По-п”яте, товаристваз обмеженоювідповідальністючасто використовуютьсядля створенняоб”єднань осіб,що добре знаютьодин одного.

Розподілвідповідальності.Застосовуючицей критерій,всі форми організаціїспільних товариствможна розділитина товаристваз обмеженоювідповідальністю,товаристваз необмеженоювідповідальністюта командитнітовариства(перехіднаформа від товариствз необмеженоювідповідальністюдо товариствз обмеженоювідповідальністю).В цьому випадкуакціонернітоваристває одним із різновидівтовариств зобмеженоювідповідальністю.

Товаристваз обмеженоювідповідальністю(ТОВ) – формаорганізаціїпідприємства,при якій йогоучасники несутьобмеженувідповідальністьв межах своїхвкладів. І ТОВі акціонернетовариствомають багатоспільних рис.Вони відповідаютьпо своїм зобов”язаннямвсім майном,а вкладникиризикуютьзазнати втраттільки в межахвнеску.

Товаристваз обмеженоювідповідальністюмають ряд переваг,що обумовлюєшироке застосуванняданої формив економічнійпрактиці. ТОВможе бути створенез найменшоюкількістюучасників іпри значноменших витратах,тому частоневеликі ісередні СПорганізовуютьсясаме в такійформі.

Товаристваз необмеженоювідповідальністю(ТНВ) представляєсобою такуформу організаціїпідприємств,яка базуєтьсяна особистійучасті партнерау справах товариства.Часто в міжнароднійекономічнійпрактиці такітоваристваназивають“об”єднаннямосіб” (на відмінувід ТОВ і акціонернихтовариств як“об”єднанькапіталів”)[40, c.40].

Можнавиділити наступніосновні риситовариств знеобмеженоювідповідальністю:

- партнеритакого підприємстванесуть необмеженувідповідальністьпо зобов”язаннямтовариства(майнова відповідальністьперед кредиторамиє солідарноюі необмеженою);

- власністьТНВ є спільноювласністюпартнерів;

- звичайнотаку формуорганізаціїобирають маліі середніпідприємства;

- статусТНВ визначаєтьсяв кожній країніпо-різному;

- організаційнаструктура меншстійка, ніж уТОВ.

Товариствоз необмеженоювідповідальністюможе припинитисвоє існуванняз виходом одногоз партнерівіз підприємства.

ТНВ маютьрізні назви– товариства(партнерства),повні товариства,персональнітовариства,звичайні товариства,повні товаристваз необмеженоювідповідальністютощо. Головнийнедолік цієїорганізаційноїформи СП полягаєв тому, що партнеринесуть і спільну,і роздільнувідповідальність,що обумовлюєневелике поширенняцієї формисеред великихпідприємств.

Практицівідомі випадкисуміщенняобмеженої інеобмеженоївідповідальностів рамках одногопідприємства.Змішане підприємствоможе бути створенеу формі командитноготовариства.Згідно ційформі, в СПфіксуютьсядва види учасників– одні з нихнесуть необмеженувідповідальність(як в повномутоваристві),інші – відповідаютьтільки в межахсвого внеску(несуть обмеженувідповідальність).Ще одна характернариса командитноготоваристваполягає в тому,що відносинив ньому закріплюютьсяугодою сторін.Командитистине можуть прийматиучасть у веденнісправ товариства,а мають праволише контролюватийого діяльність.Крім того, докомандитнихтовариств частозастосовуютьнорми, яківідносятьсядо товариствз необмеженоювідповідальністю.

Отже,в рамках організаційногопідходу до СПнайбільш важливимє : критерійправовогооформленняорганізаціїспільногопідприємстваі критерійрозподілувідповідальностіміж партнерами.Перший дозволяєаналізуватиекономічнудіяльністьспільногопідприємствав зв”язку зюридичнимоформленнямйого організації.Відповіднодо цього визначаютьсяступінь незалежностіданого підприємствата юридичнірамки йогофункціонування.Другий критерій,безпосередньопов”язанийз першим, дозволяєвстановити,в якій мірікожний з партнеріввідповідаєза діяльністьі результатиспільноговиробництва,тобто встановлюєїх межі і називаєконтрагентівреалізаціївласності [40,c.41].

В ціломусистематизаціяспільних підприємств,з одного боку,відображаємотивацію яккраїн базуваннята приймаючихкраїн, так ібезпосередніхпартнерів, аз другого – даєзмогу поглибленопроаналізуватипроцес створеннята функціонуванняСП, методи,інструментиі специфікуїх регулювання.

Науково-методичніоснови регулюванняміжнародної

спільноїпідприємницькоїдіяльності.

Дослідженнята узагальненнясвітовогодосвіду свідчитьпро наявністьв цілому сформованоїсистеми регулюванняміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності,що включає:

- адміністративні,економічні,соціально-психологічніта правовіметоди з пріоритетомостанніх;

- сукупністьформ та інструментівстимулюваннята обмеження,що релізуєтьсяна національному,міжнародномуі наднаціональномурівнях (рис.3).

Правовіметоди реалізуютьсячерез системуцивільногота процесуальногоправа, арбітражнупрактику тощоз відповіднимінституціональнимзабезпеченням.Адміністративніметоди юридичновизначаютьгосподарськусуб”єктність,регламентуютьпитання власності,процедурирозв”язаннясуперечок всудовому порядкутощо. Економічніметоди реалізутьсячерез системудотацій, кредитів,здійсненняфіскальноїполітики.Соціально-психологічніметоди орієнтованіна формуванняі розвиток тієїчи іншої ідеології,виховання типументалітетугромадян ісуспільствав цілому задопомогоюорганізаційнооформленихінститутів.

Міжметодами регулюванняміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльностіє очевиднийвзаємозв”язокіз пріоритетомправових методів,зумовлений:

- їх оформленістюу конкретнихдокументах,що дає можливістьпроводитивідповіднийаналіз;

- усталеністюі тривалістюнормативно-правовоїбази;

- значеннямправових методівяк основи длярозвитку іншихметодів регулювання[22, c.34].

Рівні

Наднаціональний

Міжнародний

Національний

Методи Правові Адміністративні Економічні Соціально-психологічні

Форми

Стимулювання

Обмеження

Рис.3.Система регулюванняміжнародноїспільної

підприємницькоїдіяльності[22, с.34].

У виданняхООН “Національнезаконодавствоі регулюваннястосовно ТНК”за 1983 і 1986 рр. розглядаютьсянаступні методидержавногорегулювання:“параметричні”і прямі, заохочувальніі обмежувальні,автоматичніі дискреційніметоди державногорегулювання[49, c.58].

Параметричнийконтроль задіяльністюсуб”єктівзовнішньоекономічноїдіяльностіпроводитьсяу формі промислової,комерційної,валютної, кредитноїполітик, інвестиційнихкодексів, законів,постанов іправил, що визначаютьрамки діяльностіТНК, спільнихпідприємств,реєстраціїзаявок проіноземні інвестиції.

Прямийконтроль – цеметоди безпосередньоговпливу на процесприйняттярішень ТНК. Вінздійснюєтьсяцентралізовано,якщо державніоргани приймаютьучасть у процесіприйняттярішень на рівніпідприємств.Це особливоважливо, колинаціональніпартнери нездатні захиститисвої інтересив спільних зТНК підприємствах,використатистимули, якінадаються врамках параметричногодержавногорегулювання.

Середпрямого регулюваннядіяльностіТНК, що діютьв рамках СП,виділяютьнаступні методи:включення вугоду про спільнепідприємствопунктів проправа іноземногопартнера,забезпеченняправа вирішальногоголосу длянаціональнихпартнерів,посилення увагинаціональнихпартнерів додеталей управлінськихі технічнихрішень.

Децентралізованийпрямий контрольздійснюєтьсяпри передачінаціональнимдержавним абоприватнимкомпаніямфункцій контролюнад спільнимз ТНК підприємством.

Заходидержавногорегулюванняподіляютьсяна заохочувальгіта обмежувальні.

Сучаснимиформами стимулюванняіноземноїінвестиційноїдіяльностідля забезпеченняпільговогорежиму є:фінансово-кредитнета податковестимулюванн,стимулюванняінфраструктурногозабезпеченнята конкретнихпроектів,протекціоністськізаходи (табл.3).

Таблиця3.

Формистимулюванняіноземноїінвестиційноїдіялльності[22, с. 112].

Форми	Інструменти
1.Фінансово-кредитнестимулювання	Безпроцентнікредити Пільговікредити Інвестиційнігарантії
2. Податковестимулювання	2.1. Зниженняставки податку 2.2. Податковіугоди з іншимикраїнами 2.3. Зняттяподатків нареінвестиції 2.4. Безмитнийімпорт обладнаннята/абосировини 2.5. Прискоренаамортизація 2.6. Податковікредити
3. Стимулюванняінфраструктурного забезпечення	3.1. Наданняземлі у безкоштовнекористуванняабо за пільговимицінами 3.2. Наданнябудівель іспоруд у безкоштовнекористуванняабо за пільговимицінами 3.3. Субсидіїна користуванняенергією 3.4. Транспортнігранти 3.5. Пільгищодо фракту
4. Стимулюванняконкретнихінвестиційнихпроектів	4.1. Гранти(цільове фінансування)ресурсо- іприродозберігаючогообладнання 4.2. Гранти(цільове фінансування)проектів,орієнтованихна підвищеннякваліфікаціїі перепідготовкукадрів, покращенняумов праці 4.3. Сприянняв проведеннітехніко-економічнихобгрунтуваньпроектів 4.4. Гранти(цільове фінансування)на проведеннянауково-досліднихта проектно-конструкторськихробіт
5. Протекціоністськізаходи	5.1. Тарифита нетарифніінструменти

Виходячиз інтересівнаціональноїбезпеки, враховуючистан і перспективирозвитку сфері галузей, важливихдля життєзабезпеченнякраїни, виділяютьсягалузі, якібудуть закритідля іноземногокапіталу, тагалузі, де участьіноземногокапіталу такчи інакшеобмежуватиметься:безпосередняексплуатаціяприроднихресурсів, стратегічніоб”єкти виробничоїінфраструктури,телекомунікації,супутниковийзв”язок, банківськаі страховасфери. Типовимиінструментамиобмеженняіноземноїінвестиційноїдіяльностіє обмеженняна частку іноземногоінвестора вСП, ліцензіїта дозволи,високі ставкиподатків, обмеженняна репатріаціюприбутку, прямі(галузеві) обмеження.

Обгрунтованаобмежувальнаполітика забезпечуєбаланс міжвнутрішнімита зовнішнімиджереламиінвестуванняу стратегічноважливих сферахта галузях,дозволяєцілеспрямованопроводитиструктурнуперебудовунаціональноїекономіки,захищає культурнесередовищеУкраїни віднегативногозовнішньоговпливу.

В різнихкраїнах принципиф інструментистимулюваннята обмеженнязовнішньоекономічноїдіяльностізастосовуютьсяіз врахуваннямнаціональнихособливостейі пріоритетів.

Заспособом застосуваннявиділяються:автоматичнезаохоченнячи обмеженняпевної господарськоїдіяльностівсіх одноріднихпідприємству відповідностіз твердо встановленимиправилами тасуб”єктивно-вольовеабо дискреційне(одиничне)застосуваннязаохочувальнихабо обмежувальнихзаходів доконкретногопідприємства,часто у формівиключенняйого з певногоправила абосуб”єктивноготлумаченняостанньогопредставникамидержави [32,c.59].

На практицізастосовуютьодночасно ізаохочувальні,і обмежувальнізаходи державногорегулюваннядіяльностіТНК та спільнихпідприємств.

Аналізрізних системрегулюванняміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльностіна національномурівні показує,що формуютьсявони двомашляхами:

1)прийняттяєдиного акта,який регулюєдопуск іноземногокапіталу векономікукраїн;

2) регулюваннясукупністюправових актіврізних аспектівіноземноїінвестиційноїта підприємницькоїдіяльності.

Вибіродного із зазначенихшляхів формуваннянаціональноїсистеми регулюваннязумовленийроллю країнина світовомуринку капіталів.Для країн, якіактивно експортуютькапітал, характернимє ліберальнеставлення дорегулюванняіноземнихкапіталовкладень.Країнам, якіпереважноімпортуютькапітал, притаманнепрагненняприйняттяєдиного законодавчогоакта щодо міжнародноїпідприємницькоїдіяльності.

Законодавчабаза організаціїі діяльностіспільних підприємствпредставленав додатку 1.

Проте вцілому стабільнимлишаєтьсяперелік питань(об”єктів)регулювання: 1) визначенняіноземногоінвестора; 2)видів та форміноземнихінвестицій;3) участь у власності;4) трансфертприбутку іноземногоінвестора; 5)вимоги до результатівдіяльностііноземногоінвестора; 6)система інвестиційнихпільг та обмежень;7) гарантії шодоправ іноземногоінвестора [22,c.35].

Одночаснореалізуютьсядосить гнучкіпідходи щодоваріантіврегулюваннякожного із цихпитань залежновід стратегічноїмотиваціїприймаючоїкраїни.

До іноземнихінвесторівналежать, якправило: іноземніфізичні таюридичні особи;особи, які немають громадянства;вітчизнянігромадяни, якіпроживаютьза кордоном;іноземні державита міжнародніорганізації.

Видамиіноземнихінвестиційє цінності, щовкладаютьсябезпосередньоіноземнимиінвесторамив об”єктипідприємницькоїдіяльностіз метою одержанняприбутку (доходу)або досягненняінших цілей.В цілому вонивизначаютьсяоднозначно,але можливіі варіації щододеяких видів:інтелектуальніінвестиції,векселі, цінніпапери, торговімарки тощо.Країни, якізацікавленів іноземнихінвестиціях,формують різноманітніпереліки видівінвестицій.

Ключовиммоментомвзаємовідносинміж різнимиформами здійсненняіноземнихінвестиційє питання участіу власності.Світова практикасформувалатакі основніспособи регулюванняцього питання: збереженняконтролю надстратегічнимигалузями національноїекономіки;збереженнядеяких галузейабо видів виробництвапід егідоюдержавноївласності;обмеженнячастки іноземногоінвестора увласності;часткове зняттяобмеженьпревілейованимінвесторам;100%-ва власністьіноземногоінвестора.

Регулюваннярепатриаціїприбутку іноземногоінвесторавключає: вимогуобов”язковогоствореннярезервногофонду, якийзберігаєтьсяу банках приймаючоїкраїни; фіксаціюрозміру капіталу,який вивозиться,залежно відрозміру інвестиції,прибутку, щоотримуєтьсяі регулюєтьсяяк загальнимиправиламивалютногорегулюваннята угодами провалютне співробітництво,так і спеціальнимиправилами. Крімтого, можливірежими вільногоруху капіталу.

Вимогидо результатівдіяльностііноземногоінвесторавизначаютьсяцілями приймаючоїкраїни і реалізуютьсядиференційованоза певнимипоказниками(частка національногоучасника, рівеньпередачі технології,масштаби діяльності,спрямованістьринку, можливістьпідготовкикадрів та новихробочих місцьтощо).

Системаінвестиційнихпільг та обмеженьвключає: факторніпільги (субсидіїпідприємствам;гарагтованіта пільговіпозики; звільненнявід податків;часткове поверненняподатків; прискоренняамортизації);товарні пільги(тарифні і нетарифніімпортні бар”єри);спеціальнізаходи обмеженнята контролюза діяльністюіноземногоінвестора.

Системагарантій дотриманняправ іноземногоінвесторатрадиційноскладаєтьсяіз гарантійвключення донаціональноїсистеми права;гарантій дотриманняінвестиційнихпільг і усталеностізаконодавствапротягомінвестиційногоциклу; гарантійвід заходівконфіскаційногохарактеру.

Наміжнародномурівні (у міждержавнихдво- і багатосторонніхугодах), як правило,регулюютьсятакі питання:1) визначенняінвестиційта інвесторів;2) умови увозупрямих іноземнихінвестицій;3) заохоченняінвестицій;4) загальні нормирежиму; 5) переведенняплатежів; 6) вимогидо результатівгосподарськоїдіяльності;7) позбавленняінвестора праввласності; 8)розв”язаннясуперечок; 9)норми поведінкикорпорацій[22, c.37].

При визначенніінвестиційта інвесторіввказуютьсяне тільки вжеіснуючі формиінвестицій,а й ті, що можутьвиникнути післяукладенняугоди. Фіксуютьсяюридичні особи,які попадаютьдо категорії“національнихсуб”єктів”кожної країни-учасниціугоди.

Умовиввозу прямихіноземнихінвестиційчітко визначаютьсистему якрегулюваннярозміщенняінвестицій(загальниминормами національногоправа чи спеціальнимирежимами).

З точкизору заохоченняінвестиційбільшість угодпередбачаєобов”язокзаохочуватиіноземні інвестиціїнасампереддля приймаючоїкраїни. В окремихугодах країнабазуваннязобов”язуєтьсяпроводитиполітику заохоченнявивозу підприємницькогокапіталу в тучи іншу країну.

Загальнінорми режиму,як правило,передбачаютьсправедливий,недискримінаційний,пільговий абонаціональнийрежими.

Правилапереводу платежівє найбільшважливим елементомугоди. При цьомукраїна базуванняпрагне одержатиконкретні таширокі гарантіїне тільки узагальнихправах інвесторівщодо переведеннякоштів, а й увикористаннітієї чи іншоївалюти, валютнихкурсів та термінівпереведення.

Вимогидо результатівгосподарськоїдіяльностістосуютьсянайму місцевогоперсоналу,використаннярізних джерелкредитуваннята наданняінформаціїі регулюються,як правило,законодавствомприймаючоїкраїни.

Позбавленняінвестора праввласності єоднією іх ключовихпроблем уінвестиційнихвідносинах,яка вирішуєтьсяабо гарантієюнеможливостіконфіскаційта націоналізаціївласностііноземногопідприємця,або (у випадкунаціоналізації)– частковоювиплатою ікомпенсацією.

Розв”язаннясуперечоквідбуваєтьсяза допомогоюМіжнародногоцентру урегулюванняінвестиційнихсуперечок, якийбув створенийу 1965 р. (У 1994 р. центроб”єднував113 країн світу)[22, c.38]. На першомуетапі суперечкиміж інвесторамита урядом приймаючоїкраїни вирішуютьсяна основіконструктивнихконсультацій.Суперечка такожможе розглядатиськомпетентнимсудовим абоадміністративниморганом приймаючоїкраїни.

Нормиповедінкикорпораційпередбачаютьформуваннязагальнихпонять, принципіві норм, якихмають додержуватиіноземні підприємціу приймаючійкраїні.

Такимчином, метоюдвосторонніхі багатосторонніхінвестиційнихугод є, з одногобоку, одержаннякраїною базуванняправовогозахисту своїхінвестиційвід можливихнекомерційнихризиків, а здругого – підтримкастабільностіі надійностівідносин міждвома країнами.

Взаємовідносиниміж багатьмакраїнами регулюютьсябільш складнимиугодами нанаднаціональномурівні у рамкахінтеграційнихугрупувань,коли забезпечуєтьсявільний рухкапіталів,гармонізуєтьсяекономічнаполітикакраїн-учасниць,ефективнопрацюютьнаднаціональніінститути.

Аналіззарубіжногодосвіду дозволяєзробити висновокпро те, що промисловорозвинутікраїни віддаютьперевагу фінансовимстимулам передфіскальними,оскільки вонизабезпечуютьадресний характері концентруютьзусилля надосягненніконкретнихнаціональноорієнтованихрезультатів.Країни, щорозвиваються,та країни зперехіднимиекономікамивикористовуютьпереважноподатковістимули таадміністративнізаходи, що обумовленонестачею фінансовихресурсів [22,c.39].

Розвиваєтьсятакож відповіднаінституційнаструктуразабезпеченняефективноїміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності,що включаєспеціальніоргани сприянняпрямим зарубіжнимінвестиціяму країнах базування(переважнопромисловорозвинутих);органи по прийомута заохоченнюіноземнихінвестиційу приймаючихкраїнах (переважнотих, що розвиваються,та країнах зпрехідноюекономікою);міжнародніорганізації,серед якихнайбільш значущимиє Багатостороннєагенство погарантуваннюінвестиційта Служба поіноземнихінвестиціях,що координуєтьсяМіжнародноюфінансовоюкорпорацієюта Світовимбанком.

Адаптаціязарубіжногодосвіду залученнята використанняпрямих іноземнихінвестиційі розуміннямеханізмівдіяльностівідповіднихнаціональнихта міжнароднихінститутівважливі як длярозробки конкретнихметодів таінструментівактивізаціїміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності,так і в процесіформуванняв Україні клімату,сприятливогодля іноземнихінвесторівв цілому.

Системарегулюваннязовнішньоекономічнихзв”язків, щооб”єктивносклалась вУкраїні, відображаєскладні процесипереходу відцентралізованоїкомандно-адміністративноїсистеми і томує логічнонезавершеною.Однак без перехідногоетапу не обійтися.В ході реформиякісні змінивідбулися увсіх її основнихструктуроутворюючихпідсистемах– організаційній,плановій, економічнійі правовій.

Створеннянового господарськогомеханізмузовнішньоекономічноїдіяльностіповинно базуватисяна поетапнійпрограмі впровадженняекономічнихреформ, методівта інструментівдержавногорегулюванняринкових відносинв даній сфері.

Модельмеханізмурегулюваннязовнішньоекономічноїдіяльностіпредставленав додатку 2.

Державаповинна відмовитисявід виконаннягосподарськихфункцій ікомпенсуватисамостійнофункціонуючимсуб”єктамвтрати у випадкахвтручання вїх діяльність.Вона повинналише регулюватиструктурнізміни в економіціі міждержавнірозрахунки,підтримуватиефективнийкурс гривні,фінансуватирозвитокзагальновиробничоїінфраструктури,стимулюватиекспорт івикористовуватиімпорт длязбалансуваннявнутрішньогоринку, прийматидієві заходипо розвиткугрошовогоринку. Державнаполітика всфері зовнішньоекономічнихзв”язків оформляєтьсяв затверджуванізаконодавчимиорганами стратегіюта загальнонаціональніпрограми, ареалізуєтьсясистемою контролюючихі регулюючихорганів.

Такий жепідхід слідзастосовуватина регіональномуі, в окремихвипадках, галузевомурівнях. Територіальніоргани концентруютьсяна розробцівідповіднихбюджетів іплатіжнихбалансів, галузевіоргани управління– на розробціпрограм, концепційі стратегіїрозвитку.

Формуваннямеханізмурегулюванняспільногопідприємництваможе ефективнодіяти за умовоптимальногопоєднанняправових норм,організаційно-економічнихінструментів,вартіснихважелів таврахуванняспецифікиринкових відносинв Україні. Устратегічномуплані основнізасади цьогомеханізмувизначеніЗаконом України“Про зовнішньоекономічнудіяльність”та іншими номативнимиактами, деформулюютьсяосновні принципи,форми, методирегулюваннязовнішньоекономічнихвідносин, середяких головнимиє :

- закріпленняза державоювинятковихправ на самостійнузовнішньоекономічнудіяльність;

- формуваннята розвитокринкових основвідносин юридичнихта фізичнихсуб”єктівпідприємницькоїдіяльностіз партнерамияк на внутрішньому,так і на зовнішньомуринку;

- використаннясвітовогодосвіду організаціїта регулюваннясвітовоїгосподарськоїдіяльностівідповіднодо правовихнорм, міжнародноїпрактики,міжнародногоспівробітництва;

- визнанняюридичних тафізичних осібосновнимиланкамизовнішньоекономічноїдіяльності,надання їммаксимальнихможливостейу стосункахіз зарубіжнимипартнерамиу межах законівта міжнародно-правовихзобов"”заньдержавами;

- виробленнядержавноїсистеми організаціїта регулюваннязовнішньоекономічноїдіяльностіз конкретизацієюфункцій їїструктурнихелементів;

- переважноопосередкованерегулюваннязовнішньоекономічноїдіяльностіз використаннямне адміністративно-директивних,а вартіснихважелів.

Важливоюумовою впровадженнязазначенихпринципів єдокоріннаперебудовазалишків староїсистеми управліннязовнішньоекономічнимблоком, що передбачаєякісні зміниу загальнихтехнологічнихосновах підходудо існуючоїсистеми, в їїорганізаційнійструктурі таформах втручаннядержави в регулюваннязовнішньоекономічнихзв”язків. Щодометодологічнихзасад, необхіднозазначити, щоорієнтаціяна ринкові, ане адмінмстративно-командніметоди є першочерговоюдля безпосередньоговиробництва,яке діє у межахчинного законодавства(податки, митнізбори, квотуваннята ліцензуваннята т.ін.), самостійнеу виборі форм,методів, партнеріву зовнішньоекономічнійдіяльності.

Виходячиз матеріалуданого розділу,можна зробитинаступні висновки:

В економічнійта юридичнійпрактиці покищо не сформульованоєдиного поняттятерміну “спільніпідприємства”.В нашій країніспільнимпідприємствомназивають такуформу господарсько-правовогоспівробітництваз іноземнимпартнером, приякому утворюєтьсязагальна виробничабаза та виробляєтьсяпродукт, якийзнаходитьсяв загальнійвласностіпартнерів.Наявністьзагальногомайна суттєвовідрізняє їхвід інших формміжнародногогосподарськогоспівробітництва,а участь іноземногопартнера – відсуто внутрішніхСП, що створюютьсяза участю вітчизнянихорганізаційі підприємств.

Одночаснопідкреслюється,що спільнепідприємство– це не тількиформа використанняіноземногокапіталу, алей форма організаціїта здійсненняконкретноїгосподарськоїдіяльності.Існуваннянаціональнихта іноземнихучасників СПзнаходить своєвідображенняу його внутрішньомуустрою. У зв”язкуз цим великогозначення набуваєправова форма,яка уособлюєв собі спільнуорганізаціюгосподарськоїдіяльностінаціональногота іноземногозасновника.

Спільнимпідприємствампритаманнітакі ознаки:загальнийкапітал, спільнагосподарськадіяльність,спільне керування,розподіл прибутківі ризиків.

СП маютьряд безперечнихпереваг у порівнянніз іншими формамиекономічногоспівробітництва.Їх діяльністьдозволяє комплексновирішуватицілий ряд економічнихзавдань, середяких можливістьодержанняпередовихтехнологійта досвідууправління,прискореннястворення тавипуск новихвидів продукції,економія накапіталовкладеннях,проникненнядо ринків окремихкраїн та ін.Створення СПчасто стаєєдиним засобомвиходу нашихпідприємствна зарубіжнийринок з йогожорстким конкурентнимсередовищем.

Системарегулюванняміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності включає сукупністьпринципів,методів, формта інструментівстимулюваннята обмеження,що реалізуєтьсяна трьох рівнях– національному,міжнародномута наднаціональному.

Розділ2. Організаційно-економічниймеханізм

діяльностіспільних підприємств.

2.1.Соціально-економічніпередумовита порядокстворення СП.

Спільнепідприємство– це одна з формміжнародногоспівробітництва,яка є юридичнозакріпленоюугодою міжсуб”єктамигосподарюваннярізних країнпро створеннясамостійноїорганізаційноїодиниці, у межахякої партнеридомовляютьсяпро частковеоб”єднаннявсіх видівресурсів, спільневиконанняпевних видівдіяльностіта пропорційнийрозподіл прибуткуі ризику [12, c.6].

Згідноз чинним законодавством,що регулюємеханізмиорганізаціїта функціонуванняСП, до останніхналежать підприємствабудь-якої правовоїформи, створенівідповіднодо законодавстваУкраїни, якщопротягом календарногороку в йогостатутномуфонді є кваліфікаційнаіноземна інвестиціяне менш як 20%статутногокапіталу іводночас неменша від суми,еквівалентноїпевній кількостідоларів СЩА,а саме:

1) у разіздійсненняінвестиціїу вигляді рухомогота нерухомогомайна, правінтелектуальноївласності, правна здійсненнягосподарськоїдіяльностідля банків таінших кредитно-фінансовихзакладів – 100тис. дол. США;

2) у разіздійсненняїї в конвертованійвалюті, валютіУкраїни приреінвестиціях,цінних паперахтощо для банківта іншихкредитно-фінансовихзакладів – 1млн. дол. США,для інших підприємств(організацій)– 500 тис. дол. США.

ЗаконУкраїни “Прогосподарськітовариства”передбачаєможливістьстворенняукраїнсько-іноземнихСП у п”яти правовихформах: акціонернетовариство,товариствоз обмеженоювідповідальністю,товариствоз додатковоювідповідальністю,повне товариство,командитнетовариство.

На масштаби,динаміку тарезультативністьСП впливаєсукупністьвзаємопов”язанихфакторів, середяких доцільновиділити:

- глобально-економічні(стан розвиткусвітової економіки,головних міжнароднихфакторнихринків, в томучислі ринкуінвестицій;стабільністьсвітової валютноїсистеми; активністьстрахуванняміжнароднихоперацій);

- політико-,ресурсно- тазагальноекономічністосовно тієїчи іншої країни(стабільністьполітчногоустрою та уряду,загроза стабільностііззовні, ступіньвтручання урядув економіку,його ставленнядо іноземнихінвестицій,дотриманняміжнароднихугод; наявністьприроднихресурсів,демографічнаситуація, географічнеположення;темпи економічногоросту, рівеньінфляції,конвертованістьвалюти, станплатіжногобалансу, розвиненістьнаціональногоринку капіталів,система оподаткуваннятощо).

Мотиваціястворенняміжнароднихспільних підприємствформуєтьсяна макрорівні(через відповіднустратегічнуорієнтаціюкраїн базуваннята приймаючихкраїн) та намікрорівні(мотиваціябезпосередніхпартнерів)[37,c.9].

Стратегічнаорієнтаціякраїн базуваннята приймаючихкраїн формуєтьсяз урахуваннямдії вищезгаданихфакторів і, всвою чергу,впливає намотиваціюбезпосередніхпартнерів пристворенніспільногопідприємства.

Для країнбазування,традиційноголовними середяких є промисловорозвинутікраїни, вирішальниммакроекономічнимфактором експортноїорієнтаціїпрямого підприємницькогокапіталу є станбалансу увозуі вивозу інвестицій.У зв”язку з цимвиділяють групикраїн: 1) переважноекспортерикапіталу (Японія);2) ті, що зберігаютьприблизнурівновагуекспорту таімпорту капіталу(ФРН, Франція);3) нетто-імпортери(США, Ірландія,Іспанія).

Для приймаючоїкраїни привабливістьпрямих інвестиційу формі спільнихпідприємствзумовлена осьчим:

- імпортпрямих підприємницькихкапіталів ведедо збільшеннявиробничихпотужностейта ресурсів;сприяє поширеннюпередовоїтехнологіїі управлінськогодосвіду, підвищеннюкваліфікаціїтрудових ресурсів;

- з”являютьсяне тільки новіматеріальніта фінансовіресурси, а ймобілізуютьсяі більш продуктивновикористовуютьсянаціональніресурси;

- спільніпідприємствасприяють розвиткунаціональноїнауково-дослідноїбази;

- стимулюєтьсяконкуренціяі пов”язаніз цим позитивніявища (підривпозицій місцевихмонополій,зниження цінта підвищенняякості продукції,що заміщає якімпорт, так ізастарілівироби місцевоговиробництва);

- підвищуютьсяпопит та цінина національні(місцеві) факторивиробництва;

- збільшуютьсяекспортнінадходженняу вигляді податківна діяльністьміжнароднихСП;

- в умовахслабкого контролювикористаннядержпозик ризикз місцевихпереноситьсяна іноземнихінвесторів,які самостійновирішуютьпроблемусамоокупності.

Одночаснослід вказатина стримуючіфактори розвиткуіноземноїпідприємницькоїдіяльності:

- імпортованічерез СП ресурсипотребуютьокупності таотриманняприбутку, якийпотім репатріюється;

- спільніпідприємствазалучаютьресурси у своїхцілях, які можутьне збігатисяз національними;

- СП як каналипередачі технологійчасто стаютьвідносно закритимианклавами унаціональнійекономіці,слабо пов”язанимиз іншою її частиною,на яку, проте,падають витратиіз забезпеченняфункціонуванняанклаву;

- являючисобою формупроникненняна зарубіжнийринок, СП можутьвступати вугоду з діючоюна місцевомуринку олігополією(або ще гірше- монополією),коли “збиватиціни” не входитьдо їх завдань.СП можуть такожсправлятистримуючийвплив на національнепідприємництво,поглинаючифінансовінакопиченняу місцевій таіноземнійвалюті;

- суттєвіекспортнінадходженнянайбільш реальніу сировиннихгалузях в тойчас, коли в обробнійпромисловостііноземні інвестиціїмають переважноімпортозаміщуючийхарактер;

- нерегульованийрозвиток СПможе підсилитисоціальнерозшарування,маргіналізаціюзначної частиниприймаючихкраїн та масиспоживачів[22, c.25].

Для країн,що розвиваються,та країн з перехідноюекономікоюзалученняіноземнихінвестиційрозглядаєтьсяяк один із факторівринковоїтрансформаціїу контекстіїх інтеграціїу сучаснусвітогосподарськусистему.

Стратегічнаорієнтаціяпри формуваннінормативно-правовоїбази створенняспільних підприємствна територіїУкраїни виходитьз необхідностіактивної участінащої державив міжнародномуподілі праці,спеціалізаціїта кооперації,потреби ефективноговикористаннянауково-технічного,виробничогота ресурсногопотенціалів.

При цьомустворенні СПна територіїУкраїни маєтакі макроекономічніцілі:

- орієнтаціявиробництвана підвищенняякості життя,культури споживання,освоєння новихтипів споживчихтоварів (вивільненнявід нераціональногоімпорту);

- забезпеченнянауково-технічногопрогресу,технологічногооновленнявиробництва,розвитокресурсозберігаючих,наукомісткихта екологічночистих технологій.

Слідвідзначитивзаємозв”язокосновних цілей.По-перше, залученняпередовоїзакордонноїтехнології,наприклад,сприяє розв”язаннюзавдання додатковоговиробництвапродукції тавивільненнюУкраїни відімпорту; по-друге,не байдуже, наякій технологічнійоснові забезпечуєтьсяприріст виробництваспоживчихтоварів; по-третє,визначені ціліреалізуються,як правило, вкомплексі.

Розрізняютьтакож рівніпріоритетностістворення тадіяльностіСП:

а) подоланнязалежностіУкраїни відімпорту;

б) структурнаперебудоваекономіки,створеннясучасної галузевоїструктури;

в) виробництвотоварів широкоговжитку.

Реалізаціяцілей, що сприяютьвивозу капіталуу вигляді СП,має забезпечитионовленнятехніко-технологічнохбази без залученнявласних валютнихкоштів; використанняпотенціалуіноземногопартнера длявиробництваконкурентоздатноїпродукції;розширенняекспорту продукціївикористаннямторгової маркипартнера, йогозбутової мережіта техобслуговуванняза рахунокодержання відіноземногопартнера матеріалів,які не виготовляютьсячи дефіцитні,комплектуючихвиробів, вузліві деталей; розподілз іноземнимпартнеромкомерційногоризику, у разінедосягненняекономічнихрезультатів,ринків “ноу-хау”.

Урамках основноїцільової орієнтаціїбезпосередніучасники реалізуютьсвої конкретніінтереси, якізалежать відбагатьох чинників:типу підприємства,його виробничого,технологічного,управлінськогопотенціалутощо (табл.4).

Головнимимотивами використанняСП як стратегіївходження взарубіжнийринок є зниженнякапітальнихвитрат та зниженняризику пристворенні новихпотужностей;придбанняджерел сировиниабо нової виробнічоїбази; розширеннядіючих виробничихпотужностей;реалізаціяпереваг нижчоївартості чинниківвиробництва;можливістьуникненняциклічностіабо сезонноїнестабільностівиробництва;пристосуваннядо процесускороченняжиттєвого циклупродукції;підвищенняефективностііснуючогомаркетингу;придбання новихканалів торгівлі;можливістьпроникненняна конкретнийгеографічнийринок; вивченняпотреб, набуттяуправлінськогодосвіду нанових ринках;пристосуваннядо країни, щоприймає.

Таблиця4.

Мотиваціябезпосередніхпартнерів [22,с.28].

1. Виробничо-економічна

Зменшеннякапітальнихвитрат і ризиківпри створеннінових потужностей
Придбанняджерел сировиниабо новоївиробничоїбази
Розширеннядіючих виробничихпотужностей
Реалізаціяпереваг нижчоївартостічинниківвиробництва
Можливістьзапобігтициклічностіабо сезонностівиробництва
Пристосуваннядо процесускорочення

2. Маркетингова

2.1. Зростанняефективностііснуючогомаркетингу

2.2. Придбаннянових каналівторгівлі

2.3. Проникненняна конкретнийгеографічнийринок

2.4. Вивченняпотреб, набуттяуправлінськогодосвіду нанових ринкахта ін.

2.5. Пристосуваннядо умов країни,яка приймаєкапітал

3. Іншімотиви

3.1. Пропагандистські,престижні

3.2. Персональні

3.3. Екологічні

Очевидноює виробничо-економічната маркетинговамотиваціяпартнерів. Неслід ігноруватий інші, як правило,не декларованіта рідко досліджуванімотиви –пропагандистськіта престижні,характерніяк для діяльностіза кордономвеликих корпорацій,так і для міжнародногобізнесу в окремихсферах (туризм,сервіс тощо);персональні,коли СП створюютьсязасновникамиоднієї національностіабо на родиннихзасадах; екологічні,коли розв”язуєтьсязавдання виведенняекологічнобрудних виробництвю

У своючергу, фірмикраїн, що розвиваються,при створенніСП орієнтуютьсятакож на можливістьдоступу донових технологійта передовихметодів управління,використаннязбутової мережіпартнера йвідомих у світіторгових марок,мобілізаціюдодатковихфінансовихресурсів тощо.

Слідзазначити, щоспільні підприємствавикористовуютьсяне тільки дляосвоєння ринкуприймаючоїкраїни, а й зметою подальшоговиходу на ринкисусідніх країнабо цілих регіонівсвіту.

Більшузагальненийсклад цілейіноземногота українськогопартнерів пристворенні СП,а також структураможливих відхиленьв їх досягненніпредставленів додатку 3.

На територіїУкраїни СП можебути створене:

а) шляхомйого заснування;

б) у результатіпридбанняіноземнимінвесторомчастки участі(паю акцій) удіючому підприємствібез іноземноїінвестиції;

в) в результатіпридбанняюридичною чифізичною особоюУкраїни часткиучасті у підприємствііз 100%-вою іноземноюінвестицією.

ПроцесзаснуванняСП базуєтьсяна чинномузаконодавстві,відбиває логікуі порядоканалітично-організаційнихробіт, що склалися,і включає кількастадій (рис.4).

Вибірсфери

діяльностіСП

Оцінкаукраїнськогопартнера

Пошукі оцінка зарубіжногопартнера

Попередніпереговори

Техніко-економічні

розрахунки

Підготовкапроектів установчихдокументів

Остаточніпереговори

РеєстраціяСП як юридичноїособи у місцевомуоргані влади

Реєстраціяіноземноїінвестиції

РеєстраціяСП у податковійінспекції таоргані держстатистики

РеєстраціяСП як учасниказовнішньоекономічнихзв”язків івідкриттябанківськихрахунків

Рис.4.Порядок створенняСП [22, с.50].

Вибираючисферу діяльності,необхідновиходити зтого, що СП можездійснюватибудь-яку діяльність,яка відповідаєцілям, передбаченихстатутомпідприємства,і не забороненазаконами, щодіють на територіїУкраїни.

Українськийпартнер оцінюєтьсяза сукупністюпоказників:

- рівеньякості продукції,що випускається,її порівняннязі світовимианалогами;

- технічніхарактеристикиобладнання,можливостіпередачі йогочастини в складівнеску до статутногофонду;

- наявністьокремо розташованихбудівель абоспоруд, а такожвільних площу діючих цехахдля внеску достатутногофонду;

- професійнапідготовката спеціалізаціякадрів, можливостізалучення їхна СП;

- забезпеченістьтериторіїмайбутньогоСП транспортнимикомунікаціями;

- місцезнаходженняпідприємствавідноснопостачальниківсировини,напівфабрикатівта комплектуючихвиробів, необхіднихдля функціонуванняСП.

Пошукіноземногопартнера маєсвої особливостізалежно відвихідних умовукраїнськогопартнера, який:

має досвідроботи з потенційниміноземнимпартнером,коли СП стаєлогічним етапомрозвитку взаємодіїекспортно-імпортноїдіяльності,поглибленнянауково-технічноїабо виробничоїкоперації;
має досвідзовнішньоекономічноїдіяльностіз іншими партнерами;
не має такогодосвіду.

Від цього,зокрема, залежатьмасштаби татермін виконуванихна цьому етапіробіт, ступіньзалученняпосередниківі т. ін. Нерідкоініціативастворення СПналежить іноземнимфірмам та особам.

Протезавжди доцільно,по-перше, забезпечитибагатоваріантністьвибору, а по-друге,проаналізуватиможливих партнерівза певною системоюкритеріїв. Зцією метоюможуть бутикорисними якпрямі показники(розміри активів,їх динаміка,кількістьпрацюючих,динаміка прибутку),так і побічні(відношенняприбутку довитрат виробництва,рівень продуктивностіпраці і т. ін.)[22,c.52].

Важливимкритеріємвзаємноговибору партнерівє відповідністьїх розмірів.

Післяпроведенняпопередньогоаналізу встановлюютьсяконтакти зіноземнимипартнерамита проводятьсяпопередніпереговори,результатомяких є підписанняпротоколу пронаміри, в якомувказуються:

Загальнийобсяг виробництва,розміри поставокна внутрішнійта зовнішнійринки.
Розмірстатутногофонду, часткивласників вньому.

3) Співвідношенняміж власнимита позичковимикоштами, можливірозміри кредиту.

4) Загальнівимоги дотехнологічногоустаткування.

5) Наявністькваліфікованоїробочої силив українськогопартнера іпотреба в іноземномуперсоналі.

6) Організаціяпродажу тапісляпродажногообслуговування.

7) Забезпеченнятрансфертуприбутку іноземногоучасника.

8) Джереланаджодженняі напрямкивикористанняіноземноївалюти.

9) Можливостівикористаннямаркетинговихструктур іноземногопартнера.

10) Загальнівимоги до рівняекономічноїефективностіСП [22, c.53].

Деталізаціядомовленостіпартнерів простворення СПпотребує опрацюванняумов його майбутньоїдіяльності,для чого доцільнопровеститехніко-економічнеоцінюваннякількох варіантівстворення СП.

Післявибору оптимального(з точки зоруінтересівукраїнськогота іноземногопартнерів)варіанта створенняСП рекомендуєтьсяскласти попереднійбізнес-планза прийнятоюяк для українського,так і для іноземногопартнера методикою.Головні розділиплану включаютьобсяги необхіднихінвестиційі технологій,потреби в основномуі оборотномукапіталі, впозичковихзасобах, розрахункивитрат виробництвата цін на готовупродукцію, атакож іншіважливі показникидіяльностіпідприємства(розробка стратегіїмаркетингу,страхуванняпідприємницькоїдіяльності,розробка фінансовогоплану і фінансовоїстратегіїтощо).

Підготовкатехніко-економічногообгрунтуваннястворенняспільногопідприємствавключає:

- уточненняцілей партнерів,визначенняоб”єкта діяльності;

- обгрунтуваннянеобхідностістворенняспільних підприємствяк форми оптимізаціївзаємних інтересів;

- дослідженняринку збутупродукціїмайбутньогопідприємства,визначенняйого ємкості,оцінка обсягівпродажу, прогнозуванняцін і тарифів;

-формуванняпрограми виробництвана основі прогнозупро потенційнийпопит і мінімізаціювиробничихвитрат, ефективневикористанняусіх видівресурсів;

-визначенняпотреб підприємствау комплектуючихвиробах, сировині,енергоносіях,оцінка їх вартостіза цінамивнутрішньогота зовнішньогоринків;

- установленняобсягів капіталовкладень;

- пошукоптимальноїструктуризайнятих івитрат на оплатупраці;

- фінансово-економічнийаналіз діяльностіпідприємства.

Особливаувага при підготовцітехніко-економічногообгрунтуванняприділяєтьсярозробці програмиреалізації,на базі якоївизначаєтьсяпрограма виробництва,а також фінансово-економічнимпоказникам,які характеризуютьрезультатимайбутньоїдіяльностіСП [32, с.160].

При підготовціпроектів установчихдокументів(Договору простворення СПта його Статуту)партнери закріплюютьосновні положенняу відповіднійформі. Статутвизначає предметі цілі підприємства,його місцезнаходження,склад учасників,порядок формуваннястатутногофонду, розмірчасток партнерів,склад і компетенціюорганів управлінняпідприємством,а також порядокліквідаціїпідприємства.

Статутє додатком додоговору простворення СПі складає йогоневід”ємнучастину, хочаі має самостійнеправове значення[39, c.37].

Післяостаточнихпереговоріві підписанняустановчихдокументівпроводитьсяреєстраціяСП як юридичноїособи в місцевихорганах влади(за місцем юридичноїадреси СП).

Державнареєстраціяіноземнихінвестиційздійснюєтьсямісцевимиорганами владидо початку, вперіод абопісля фактичногоздійсненняінвестиційшляхом поданняіноземнимиінвесторамидо зазначенихорганів інформаціїу трьох примірникахзгідно з установленоюформою.

Податковіта митні органий банківськіустанови вмежах своєїкомпетенціїведуть облікоперацій, пов”язанихіз фактичнимздійсненняміноземнихінвестицій,і надсилаютьвідповіднодо встановленихформ та термінівзведену оперативнуінформаціюпро це МіністерствустатистикиУкраїни таорганам, якіздійснюютьдержавну реєстраціюіноземнихінвестицій.

2.2.МеханізмфункціонуванняСП.

Матеріально-майновіта початковіфінансові умовигосподарськоїдіяльностіСП складаютьсяв процесі формуванняйого статутногофонду і залученнякредитів. Наетапі створенняСП в його засновницькихдокументахрозв"язуютьсяпринциповіпитання управліннята кадровогозабезпечення,закладаєтьсяорганізаційно-економічниймеханізм формування,згідно з конкретнимицілями СП, діючиминормативно-правовимирегуляторамита домовленістюпартнерів.

Функціонуючив реальномусередовищіна територіїУкраїни, СП, зодного боку,відображаютьвідповідніекономічнівідносини, аз іншого – маютьособливостідіяльності,пов”язані зїх внутрішньоюспецифікоюта рядом зовнішніхчинників.

Механізмуправлінняспільнимпідприємствомрозглядаєтьсяяк єдина система,що складаєтьсяз ряду взаємопов”язанихпідсистем.

Першапідсистема– правовезабезпеченняСП – посідаєцентральнемісце середінших підсистемуправлінняСП, поскількивона повністюабо частковорегламентуєі регулює їхдіяльність.Світовий досвідпереконує, щоголовним дляінвестора єстабільністьзаконодавства,яка дозволяєпланувати таздійснюватиефективнегосподарюваннядіяльністюСП.

Другапідсистема– організаційнаструктурауправлінняСП, яка маєособливості,що полягаютьв наступному:

- представникивсіх сторінінвестуванняутворюютьправління, якеє найвищиморганом СП, щорозглядає тавирішує всінайважливішіпитання діяльностіСП;

- складдирекції визначаєтьсяна засіданніправління;

-контрольнуфункцію виконуєревізійнакомісія, складякої визначаєтьсяправлінням.

Третяпідсистема– стратегічнеплануваннявиробничо-господарськоїдіяльностіі маркетингв СП. Сюди входятьпланова тамаркетинговадіяльністьпідприємства.

Четвертапідсистема– фінансово-кредитнівідносини, рольяких в управлінніСП визначаєтьсятим, що вониторкаютьсямайже всіхсторін йогодіяльності.Джерела фінансуванняСП можуть бутизовнішні (позики,кредити, формуванняакціонерногокапіталу) тавнутрішні(прискоренаамортизаціята зростаннячастки нерозподіленогоприбутку).

П”ятапідсистема– кадровезабезпеченнята соціальніпитання діяльності[12, c.11].

Організаційнаструктурауправлінняспільнимпідприємствомрегулюєтьсянормативамитієї чи іншоїорганізаційно-правовоїформи підприємства(рис.5) і водночасзалежить відспецифікисамого СП (складзасновників,розмір, особливостітехнологічногопроцесу і т.ін.). Утворенняі діяльністьтаких органівуправлінняСП, як загальнізбори учасників,ревізійнакомісія тадирекція (вчастині правта обов”язківгенеральногодиректора тадирекції вцілому) регламентуєтьсястатутомпідприємства.Подальше формуванняорганізаційноїструктури СП,посадоварегламентаціяслужб і підрозділівздійснюєтьсяСП самостійно,згідно зі стратегією,тактикою іконкретнимиумовами йогодіяльності.

Засновники

Ревізійнакомісія

Загальнізбори учасників

- Перевіркарічного балансу

- Перевіркаправильності бухгалтерськогообліку

-Оперативнийконтроль поточноїдіяльності

Стратегіярозвитку
Змінидо установчихдокументів
Формуванняфондів та їхвикористання
Змінарозмірів статутногофонду
Розглядта затвердженнябалансу, рахункуприбутків тазбитків
Використанняприбутку
Порядокрозподілуприбутку міжучасниками
Порядоктрансфертуприбутку
Порядокзбуту продукціїна внутрішньомута зовнішньомуринках (одностайнірішення)

Дирекція

Генеральнийдиректор

Рис.5.ОрганізаційнаструктурауправлінняСП [22, с.59].

Матеріально-технічнезабезпеченняздійснюєтьсяяк з внутрішнього,так і з зовнішньогоринків. Постачанняіз зовнішніхринків зумовлюєпостійні контактиз митними службами,робота якихрегулюєтьсяМитним кодексомУкраїни таЗаконом “Проєдиний митнийтариф”. Відмита та продажуна імпортзвільняєтьсялише майно, щоввозиться вУкраїну яквнесок іноземногоінвестора достатутногофонду підприємства,а також майно,що ввозитьсяз метою інвестуванняна підставігосподарськихдоговорів(контрактів).

Особливоїуваги потребуєгрупа проблем,пов”язана ізаналізом джерелформуванняфінансовихресурсів спільнихпідприємств.Адже, саме наоснові використанняфінансовихресурсів будуютьсяекономічніметоди стимулюванняпраці, відбуваєтьсярозширеневідтворенняна спільнихпідприємствах.Фінансовіресурси натаких підприємствах,як правило,розглядаютьсяза такими ознаками

- по-перше,це фонди грошовихкоштів акумуляційногохарактеру, яківиникають іформуютьсяв результатівиробництвата діяльностіспільногопідприємства;

- по-друге,вони виникаютьу результатіреалізаціїтоварів, тобтоце ті доходи,які мають матеріальнапокриття;

- по-третє,джерелами їхформуванняє внески співзасновників,амортизація,прибуток, надходженнявід продажуцінних паперів,а також іншінадходження.До формуванняфінансовихресурсів СПможуть залучатисяі позиченікошти – кредитибанків, кредиторськазаборгованість[57, с.22].

Аналізструктури іджерел фінансуваннякапітальнихвкладень СП,що пропонуєтьсясучасною економічноюлітературою,дозволяє представитинаступну схему(рис.6).

Основнийкапітал

Оборотнийкапітал

Правокористуватисяземлею, іншимиресурсами,будівлі, споруди,основне обладнання,ліцензії та“ноу-хау”, допоміжнеобладнання,транспортнізасоби

Сировинаі матеріали,комплектуючівироби, грошовізасоби, у томучислі на фінансуванняпідготовкикадрів, маркетинговідослідження,заробітнуплату, відрядженнятощо

Власнівкладенняучасників СП

Позиченізасоби

Вкладеннявітчизняногоучасника СП

Вкладенняіноземногоучасника СП

Залученівітчизнянимучасником

Залученііноземнимучасником

ЗалученіСП

Рис.6.Фінансуваннястворення СП[9, с.261].

Основнийта оборотнийкапітал складаютьстатутний фондпо вартості.

Своюспецифіку маєпорядок утворенняфондів, реалізаціїпродукції,розподілуприбутків таоподаткування,кредитуваннята розрахунковихоперацій, страхуванняСП.

Складфондів СП, порядокїх утвореннята використанняфіксуютьсяв засновницькихдокументах.Як правило,створюютьсяамортизаційнийфонд, фонд розвиткувиробництва,науки і техніки,фонд матеріальногозаохочення,фонд соціальногорозвитку.

Обов”язковимє також резервнийфонд, який фіксуєтьсяі має становити25% статутногофонду. При змінірозмірів останньогозмінюєтьсяй резервнийфонд.

Амортизаційнівідрахуванняздійснюютьсяпереважно зачинними галузевиминормативами.Проте допускаєтьсяможливістьвстановленняв засновницькихдокументахіншого порядкутаких відрахувань,оскільки взахідних країнахзастосовуєтьсяшвидкий графікамортизаційнихвідрахувань,а в балансовійсистемі враховуютьсярізноманітнірезерви, нетипові длявітчизняноїпрактики. Дляефективноїроботи СП важливовиробити оптимальнуамортизаційнуполітику, якадала б змогупідтримуватиосновні фондина сучасномурівні і водночасне допускатизростаннясобівартості,яка знижуєконкурентоспроможністьпродукції СП.

Обсягфонду розвиткувиробництва,науки і технікине обмежується.Порядок йогоутворення(відрахуваннявід прибутківдо оподаткування)стимулює акумуляціюта витратикоштів насампередна розширеннявиробництвата інноваційнудіяльність.За рахунокцього фондуфінансуютьсявитрати СП намаркетинг, тодіяк відрахуванняу фонди матеріальногозаохоченнята соціальногорозвитку єпрямим “відрахуванням”з прибутків,що підлягаютьрозподілу міжпартнерами.

Томудля СП важливезначення маєрозробка ефективнихсистем стимулювання та розв”язаннясоціальнихпитань.

Спільніпідприємствасамостійнопланують виробництвой визначаютьпорядок реалізаціїпродукції тапослуг навнутрішньомута зовнішньомуринках за валютуУкраїни таіноземну валюту.

Навнутрішньомуринку СП можутьвикористовуватигалузеві татериторіальнісистеми збуту,систему оптовоїторгівлі, зокремапрямі договорипоставки, реалізуватипродукцію череззовнішньоторговельніорганізації.У ряді випадківспільні підприємстваобходятьсябез посередників,наприклад, приреалізаціїпродукціїукраїнськимучасникам СП,при наданніпослуг, у випадкуорганізаціїфірмової торгівлі.

Прибутоквід реалізаціїпродукції(робіт, послуг)визначають,вираховуючиз одержаноївиручки (безподатку надодану вартість,акцизногозбору) витратина виробництвота реалізаціюпродукції, щовключаєтьсядо собівартостіпродукції.

Порядокрозподілуприбутку СПілюструє рис.7.

Залишковийприбутокрозподіляєтьсяміж засновникамиспільногопідприємствазгідно з установчимидокументами.Основним критеріємрозподілу можеслужити питомавага вкладукожного учасникаСП в статутнийфонд.

ПорядокоподаткуванняСП у 1992-1993 рр. розглянутийв додатку 4.

ЧиннимзаконодавствомУкраїни надаютьсяподатковіпільги з першихкроків спільногопідприємництвав Україні. Згідноз Декретом КМ“Про режиміноземногоінвестуванняв Україні” СП,які мають встатутномуфонді кваліфіковануіноземну інвестицію,надаються такіпільги:

- звільненнявід податкуна додану вартістьробіт та послугвласного виробництвана 5 років з моментуофіційноїреєстраціїпідприємства;

- звільненнявід податкуна прибутокновостворенихвиробничихСП протягомп”яти роківз моменту оголошенняприбутку зподальшоювиплатою згаданогоподатку в розмірі50% від встановленихзаконом Україниставок;

- встановленнядодатковихподатковихпільг для СП,які діють упріоритетнихгалузях економіки,визначенихДержавноюПрограмоюзаохоченняіноземнихінвестицій,або для СП, щодіють у спеціальних(вільних) економічнихзонах, визначенихзаконодавствомУкраїни проці зони.

Виручкавід реалізації

Витратина виробництво

 процентиза кредит

 штрафи,пені, неустойки

Балансовийприбуток

Резервнийфонд (25% статутногофонду)

Фондрозвиткувиробництва,науки і техніки

Страховіплатежі

Прибуток,що підлягаєоподаткуванню

Платежідо бюджету(30%)*

Фондматеріальногозаохочення

Фондсоціальногорозвитку

Залишковийприбуток

*)Звільненняв перші двароки роботи

Рис.7.Порядок розподілуприбутку СПдо 1992 року [22, c.66].

Розрахунково-кредитнівідносиниспільних підприємстврегулюютьсявідповіднимиактами, якірозвиваютьсяв процесі формуваннябанківськоїсистеми ринковоготипу. Тепергрошові коштиСП зараховуютьсяна його рахуноквідповіднов Національномубанку Українита Експортно-ІмпортномуБанку. Ці коштивикористовуютьсяна цілі, пов”язаніз діяльністюпідприємства.Спільне підприємствоможе користуватисякредитами,наданими накомерційнихумовах. Кредиту валюті УкраїнинадаєтьсяНаціональнимбанком, Експортно-ІмпортнимБанком такомерційнимибанками, а віноземнійвалюті - Експортно-ІмпортнимБанком або зайого згодоюіноземнимибанками тафірмами (додаток5).

Важливезначення дляфункціонуванняСП має страхуванняризиків. Страхуванняекономічнихризиків здійснюєтьсясамостійнообраними СПстраховимикомпаніями(державними,акціонарними,іноземними,змішаними)(додаток 6). Страховіпремії виплачуютьсяз валовогоприбутку СП.Спільне підприємствозобов”язанеоперативноінформуватистрахову компаніюпро всі суттєвізміни в об”єктахстрахування,розмірах страховихсум та ступеніризику. Зазначенідані є підставоюдля переглядуумов страхуваннята збільшеннястраховихпремій; договірстрахуванняв частині зобов”язаньстраховоїкомпанії втрачаєсилу.

Зовнішньоекономічніоперації СПстрахуютьсяна договірнихзасадах і єдобровільними.При цьому страхуванняекспортнихкредитів, позичок,окремих контрактівна поставкумашин, устаткування,інвестиційна територіїУкраїни і заїї межамиздійснюєтьсяспеціалізованимстраховимакціонернимтовариством,контрольнийпакет акційякого належитьурядові України.

Розрізняютьсятакі види ризиків:відмова партнеравід узятих насебе зобов”язаньабо одностороннєанулюванняним договоруз політичнихмотивів; конфіскаціячи націоналізаціямайна СП абовнеску іноземногоучасника; валютнаблокада з бокууряду; примусіноземногоучасника СПдо переглядуумов договору;введення урядомзаконів, указів,декретів абоінструкцій,зокрема анулюванняімпортнихліцензій, якіпризвели б донеможливостівиконанняпідписанихугод. Крім того,передбаченострахуванняризиків внаслідоканалогічнихдій з боку власногоуряду [22, c.71].

Теперв Україні формуєтьсясистема страховогозабезпеченнядіяльностіпідприємств,яка охоплюєоперації щодовсіх існуючихі таких, щовраховуютьсяу світовійпрактиці, ризиків.

Чисельністьперсоналу СПне регламентуєтьсяі є предметомузгодженняйого засновників.Самостійновирішуютьсяпитання наймута звільнення,форми і розміриоплати праціі матеріальногозаохочення.Трудові відносиниз найманимипрацівникамирегулюютьсятрудовими іколективнимиугодами. Задомовленістюсторін з працівникамиможуть бутиукладені трудовіконтракти. Прицьому умовиколективноїта трудовоїугод не повинніпогіршуватистану найманихпрацівниківСП порівняноз умовами,установленимичинним законодавствомУкраїни пропрацю.

Діяльністьпрофесійнихспілок, соціальнезабезпеченняі страхуваннямісцевих працівниківСП регулюютьсячинним на територіїУкраїни законодавством.

На іноземнихгромадян поширюєтьсявстановленийна СП режимроботи та чиннеукраїнськезаконодавствощодо деякихумов праці.Умови оплатипраці, порядокнадання відпустокта пенсійногозабезпеченнявизначаються,як правило,трудовою угодоюз кожним іноземнимгромадянином.Платежі напенсійне забезпеченняцих громадянперераховуютьсяу відповідніфонди країнїх постійногопроживання(у відповіднійвалюті). Передбаченотакож перерахуванняневикористаноїчастини заробітноїплати іноземцівза кордон уіноземнійвалюті. Оподаткуваннязаробітноїплати іноземнихпрацівниківСП регулюєтьсяспеціальниминормативно-правовимиактами. Можутьдопускатисяособливостідля іноземцівз питань наймута звільнення,форм і розмірівзарплати,матеріальногозаохоченнята страхування.Це залежитьяк від специфікиорганізаціїпраці на конкретномуСП, так і відзмісту відповіднихдержавних угод[22, с.61].

ФінансовіпоказникидіяльностіСП багато вчому залежатьвід методикирозрахункута прийнятоїсистеми обліку.Згідно з чиннимзаконодавствомСП здійснюютьбухгалтерськийоблік та звітністьза встановленимизаконодавствомУкраїни правилами.Водночас СПмають додаткововести бухгалтерськийоблік та звітністьза правилами,що діють у країнііноземногоінвестора.

Спільніпідприємстванесуть відповідальністьза додержанняпорядку веденнята достовірностіобліку й звітності,перевіркифінансовоїта комерційноїдіяльностіСП, у тому числіз метою оподаткування,здійснюєтьсяофіційнозареєстрованимиаудиторськимиорганізаціямиУкраїни.

Специфікаспільних підприємствураховуєтьсяй при прийняттінормативно-правовихдокументів,які регулюютьвалютні відносини.

2.3.Умови ефективногорозвитку спільнихформувань.

Вітчизнянийдосвід свідчитьпро нерозробленістьмеханізмівстворення тафункціонуванняспільних підприємству труктуріекономічнихвідносин вУкраїні, наявністьзагальгих таокремих нерозв”язанихпроблем.

Виділеннягруп проблемстворення тафункціонуванняміжнародних спільних підприємств(політико-правових,економічних,соціально-культурнихта інфраструктурних)в реальнійсистемі управлінськихкоординат(внутрішньовиробничий,галузевий,асоціативний,регіональний,національнийта міжнароднийрівні) дозволяєсформуватиметодичнийпідхід до їханалізу з метоюмоніторингута відповідногореагування(рис.8).

Ключовимифакторами, щовизначаютьваріанти татерміни розв”язуванняпроблем іефективністьспільногопідприємництвав цілому, єформуванняадекватногосередовищачерез системудиференційованихрегуляторів,здатність СПрозроблятиі реалізувативласну стратегіюта відповідніорганізаційніструктури, атакож ефективністьметодів і стилюуправлінняСП та їх соціальнаадаптація [53,c.12].

Такимчином, умовамиефективногорозвитку спільнихформувань є:

1) Формуваннясприятливогосередовища.

2) Стратегіята розвитокорганізаційнихструктур спільнихпідприємств.

Використанняпотенціалувільних економічнихзон.

Природнимсередовищемдля ефективногорозвитку СПє ринкова економіказ притаманнимиїй розвинениминормативно-правовимита економічнимирегуляторамиі відповідноюінфраструктурою.Таке середовищев Україні лишепочинає формуватися,до того ж ринковапереорієнтаціяекономікивідбуваєтьсяв складномусплетінніполітичнихта соціально-економічнихпроцесів.

Р І В Н І	Міждержавний
	Загальнодержавний
	Регіональний
	Галузевий(асоціативний)
	Внутрішньовиробничий
			ФункціонуванняСП	СтворенняСП
П Р О Б Л Е М И	Політико-правові	Політичнанестабільність
	Політико-правові	Нерозробленістьзаконодавства
	Організаційно-структурні	Нерозвиненістьінфраструктури
		Інертністьорганізаційнихструктур
		Консервативністьметодів оцінки,багатоступінчатістьприйняттярішень
		Недостатнійрівень співпраціз міжнароднимиекономічнимиструктурами
	Економічні	Нестабільністьвалюти
		Деформованеціноутворення
		Відсутністьреальних стимулів
		Жорсткасистема кадрового,фінансовогоі матеріально-технічногозабезпечення
	Соціально-психологічні	Інерційністьгосподарськогомислення івідсутністьдосвіду управління
		Несприйняттянаселеннямокремих форміноземноїучасті
		Мовно-культурологічнібар”єри

Рис.8.Проблеми створенняі функціонуванняСП [53, с.11].

Спільніпідприємствафункціонуютьу відповідномуполітико-правовому,інституціональному,економічномута соціально-культурномусередовищі.

Як необхідніумови політико-правовогосередовищадля розвиткуСП розглядають:

- політичнастабільність;

- позитивнеставлення доіноземнихінвестицій;

- наявністьнормативно-правовихрегуляторів,їх надійністьта доступність,а також передбачуваністьзмін.

Основнимифакторами єполітичніпроцеси таінститути, атакож законодавство.

Приоцінці економічногосередовищарозглядаютьсянаступні фактори:сутність економічноїсистеми, структураекономіки,ефективністьі орієнтація.

У процесіформуванняінституціональногосередовища,яке сприяєспільномупідприємництву,Україні потрібно,з одного боку,подолати відірваністьвід міжнароднихекономічнихструктур, а зіншого – інтенсивнорозвивативнутрішніринкові структурита інститутидля забезпеченняефективноїіноземноїінвестиційноїдіяльності.Певний впливна інтенсифікаціюіноземноїінвестиційноїдіяльностімає взаємодіяв межах регіональнихі субрегіональнихміжнароднихінтеграційнихугруповань.

Факторамиінституціональногосередовища,що включає всебе дві підсистеми– ресурси таінфраструктуру,-є природніресурси, населення,ноу-хау, екологія,інфраструктура.

Соціально-культурнесередовищехарактеризуютьтакі фактори,як мотиваціядо праці, освітаі майстерність,взаємовідносини,відношеннядо природи імайбутнього.

Всівищезгадагіфактори використовуютьсядля оцінкивідповіднихсередовищ іна цій основіотримуютьзагальнухарактеристикусередовища,в якому створюютьсяі функціонуютьспільні підприємства.

Не викликаєсумніву тойфакт, що формуваннясприятливогодля міжнародногобізнесусоціально-культурногосередовищата його складовихелементів тіснопов”язане ібагато в чомувизначаєтьсязмінами вполітико-правовому,інституціональномута економічномусередовищі.Так, розвитокформ власностіроздержавленняі приватизаціясприяють розвиткупідприємництва,безпосередньовключають усферу економічнихвідносин особистийінтерес. Розвитокпрогресивнихорганізаційнихструктур управліннята розпадбюрократичноїкомандно-адміністративноїсистеми сприяєподоланнюінерційностігосподарськогомислення [22, c.101].

Створеннягнучких, мобільних,адаптованихдо зміни умовфункціонуваннясистем управлінняі відповіднихорганізаційнихструктур –важлива передумовауспішної діяльностіспільних підприємств.

З точкизору макроекономічногорегулюванняміжнародніСП виявляютьсячи не найбільшорганізаційно-економічносамостійнимисуб”єктамигосподарюванняв Україні. Вцілому самостійність,яка надаєтьсяСП у здійсненнівиробничої,інвестиційноїта зовнішньоекономічноїдіяльності,дає їм змогунапрацьовуватита здійснювативласну стратегію.При розробціефективноїстратегії СПпотрібно братидо уваги досвідпідприємствата особливостійого діяльності.На початковихетапах функціонуванняСП орієнтуєтьсяпреважно напошук прибутковихринків збуту,входження вних, утримання,а згодом і нарозвиток своїхконкурентнихпозицій.

У практицістратегічногоменеджментувирізняютьпровідну стратегію(“продукт-ринок”),яка визначаєвиди продукціїі базові технологіїїх виробництва,ринки збуту,шляхи та засобидосягненняпереваг надконкурентами,а також функціональні(стратегіяНДПКР, виробничастратегія,стратегіямаркетингу)та ресурсніабо забезпечуючі(стратегіяфінансування,кадрова стратегія,стратегіяматеріально-технічногозабезпечення)стратегії.

Дляаналізу діяльностіукраїнсько-зарубіжнихСП можна агрегованоідентифікуватидві стратегічніорієнтації:

- офенсивна(наступальна),тобто спрямованана виведенняСП в позиціюлідера в частиніринку, якостіі конкурентоздатностіпропонованихвиробів тазміцнення йогов цій ролі. Офенсивнастратегія –глобальнастратегіяризику в різнихнапрямках, вонапотребує високогоресурсногозабезпечення,кваліфікованихкадрів і добрерозвиненогонауково-технічногопотенціалупідприємства;

- дефенсивна(оборонна), якарозрахованана утриманнязавойованихринкових, економічнихта науково-технічнихпозицій. Цястратегія можебути характерноюяк для великихСП, що володіютьмонопольнимипозиціями наринку високодиференційованоїкрупносерійноїпродукції здовгим життєвимциклом, так ідля середніхта малих СП,які мають утримуватисвої конкурентніпозиції. Цястратегіяорієнтує підприємствона покращенняорганізаційного,технологічногоі технічногорівнів виробництвата на вдосконаленнятрадиційноїпродукції зметою зниженняїї собівартості,але без ризикурозробки принциповонових виробівта послуг [22,c.120].

Для СП унаукомісткихгалузях, детехнологіявизначає їхринкові позиціїта перспективнийконкурентнийстатус, важливимє цілеспрямованеформуванняі послідовнареалізаціяструктурновирізненоїтехнологічноїстратегії. Піднею розуміютьсистемні правилавиявленняпріоритетіві розподілуресурсів привиборі технологійвиробництвазгідно з довгостроковимицілями СП.

Незалежновід орієнтаціїстратегіїнеобхідновраховуватиоптимальнийдіапазон їїреалізації.

Головнамета при аналізіта формуванніорганізаційноїструктури СП– забезпечитиїї відповідністьстратегії таадаптивністьдо змін у середовищібізнесу.

Одним знайважливішихкритеріїв привиборі структуриуправлінняє рівень централізації.Для підприємства,орієнтованогона багато географічновіддаленихринків, характерний,як правило,високий рівеньсамостійностіокремих підрозділіву прийняттірішень Навпаки,фірма, яка збуваєодноріднупродукцію наодному абокількох ринках,швидше використовуватимецентралізованеуправління.

Другийаспект аналізута формуванняорганізаційноїструктури –це розподілфункцій управління.Згідно з стратегічнимизавданнямидіапазон рівнядоцільностііснування тихчи інших управлінськихланок може бутидуже великим.

Організаційнооформленоюі достатньоапробованоюу світовійпрактиці передумовоюактивізаціїміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльностіє створеннявільних економічнихзон (ВЕЗ) різнихтипів (безмитнихторгових зон,експортнихвиробничихзон, імпортнихвиробничихзон, банківськихі страховихбезмитних зон,зон технологічногорозвитку, комплекснихзон) [22, c.125].

Головнимимотивами їхствореннявиступають:збільшеннявалютних надходженьу країну; розвитокекспортнихвиробництв;технічна модернізаціяокремих галузей;розвиток економічновідсталихрегіонів;забезпеченнябільш повноїзайнятостінаселення;розвитокінфраструктуритощо. Такимчином, очевиднамотиваційнавзаємозалежністьне тільки зрозвитком вУкраїні міжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності,але і зі стратегічнимицілями структурноїтрансформаціїнаціональноїекономіки.

Як свідчитьдосвід, механізмифункціонуванняВЕЗ у країнахз перехідноюекономікоюдозволяютьвзаємопов”язановорішуватидві групи завдань:

- створюватифункціональніі регіональніелементи реальнихринкових відносинта структуру переважнонеринковійекономіці зарахунок розвиткунових формвласності івідповіднихорганізаційнихструктур намікро- та макрорівнях;забезпеченнясамостійностіі незалежностіу діяльностісуб”єктівгосподарювання,децентралізаціїсистеми управлінняекономікоютощо;

- налагоджуватиі відпрацьовуватизовнішньоекономічнізв”язки у їхнайбільш зрілихформах, насампередчерез спільнуз іноземнимипартнерамиінвестиційно-підприємницькудіяльність.

В Україніформуєтьсяправова базадля створенняВЕЗ. Відповіднодо чинногозаконодавства,спеціальна(вільна) економічназона визначаєтьсяяк частинатериторіїУкраїни, наякій створюютьсята діють спеціальнийправовий режимекономічноїдіяльності,порядок застосуваннята дії законодавстваУкраїни. Такізони маютьстворюватисядля залученняіноземнихінвестиційз орієнтацієюна розвитокспільноїпідприємницькоїдіяльностідля збільшенняекспорту товарівта послуг, атакож поставоквисокоякіснихтоварів навнутрішнійринок; залученнята впровадженнянових технологій,ринкових методівгосподарювання;розвитокінфраструктуриринку; вирішеннязавдань соціальногорозвитку тощо.

Ключовимизагальнимифакторами ВЕЗу контекстіприскореногорозвитку міжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльностіє такі:

- забезпеченняігвестиційно-структурноїполітики, колиВЕЗ виступаютьінструментамистимулюваннядіяльностіспільнихпідприємницькихструктур упріоритетнихдля Українигалузях тарегіонах, депотрібні значнікапіталовкладення;

- необхідністьпершочерговогорозвитку транспортноїта інформаційно-комунікаційноїінфраструктури,адаптованоїдо відповіднихрегіональнихі світовихсистем [22, c.131].

Вільніекономічнізони виконуютьстимулюючуроль у формуванніполітико-правових,економічних,соціально-культурнихта інфраструктурнихпередумоврозвитку спільнихпідприємств.В умовах формуваннянових (селективних)підходів доіноземногоінвестуванняв Україну,локалізаціясприятливогоінвестиційногоі підприємницькогоклімату ефективнасаме у межахВЕЗ, чіткоорієнтованихна пріоритетирозвитку національноїекономіки.

Отже, вивченняматеріалуданого розділудозволяє зробитинаступні висновки:

Длястворення іфункціонуванняспільних підприємствнеобхідні певніполітико-правові,економічні,соціально-культурніта інфраструктурніумови.

Приукладанні угодипро створенняспільних підприємствсторони переслідуютьрізноманітніцілі, які залежатьвід багатьохфакторів, утому числі івід рівня їхекономічногорозвитку,науково-технічногопотенціалу.Можна визначитиі деякі загальнімотиви. Середних: залученняв країну прогресивнихтехнологій;одержання новихджерел прибутків;скороченнякапітальнихвитрат пристворенні новихпотужностей;проникненняна конкретнийринок; набуттяуправлінськогодосвіду; придбаннявиробничоїбази та джерелсировини; вивченняпотреб новихринків; підвищенняефективностімаркетингу;можливістьуникнути циклічноїі сезонноїнестабільності;наявністьпереваг більшнизької вартостіфакторів виробництватощо.

Процесстворення СПбазується начинному законодавстві,відбиває логікуі порядоканалітично-організаційнихробіт, що склалися,і включає кількастадій (вибірсфери діяльностіСП, оцінкаукраїнськогопартнера, пошукі оцінка зарубіжногопартнера, попередніпереговори,техніко-економічнірозрахунки,підготовкапроектів установчихдокументів,остаточніпереговори,реєстраціяСП та іноземноїінвестиціїу місцевомуоргані влади,податковійінспекції,органі держстатистики).

Механізмуправлінняспільнимпідприємствомрозглядаєтьсяяк єдина система,що складаєтьсяз ряду взаємопов”язанихпідсистем:правовогозабезпеченняСП, організаційноїструктуриуправлінняСП, стратегічногоплануваннявиробничо-господарськоїдіяльностіі маркетингув СП, фінансово-крадитнихвідносин, кадровогозабезпеченнята соціальнихпитань діяльностіСП.

Вирішальнимиумовами ефективногорозвитку спільногопідприємництває формуваннясприятливогосередовища;здатність СПрозроблятиі реалізувативласну стратегіюта відповідніорганізаційніструктури,наявністьефективнихметодів і стилюуправлінняСП, їх соціальнаадаптація;використанняпотенціалуспеціальнихвільних економічнихзон.

Розділ3. Аналіз ефективності спільних підприємств

(на прикладі Київської області).

3.1.Методиоцінки ефективностіінвестиційв створенняСП.

Першіпідсумки діяльностіспільних підприємствсвідчать пронеобхідністьбільш активноговпливу на процесзалученняіноземнихвкладень. Цевідображаєтьсяв створенніправової таекономічноїбази, використанністимулів розвиткуспільної діяльності.

Прийнятізаконодавчіакти в Україніще не в достатніймірі забезпечуютьнайбільш оптимальнийрежим пройомукапіталу. Томурозробка проектівіноземнихвкладень, створенняспільних підприємств,акціонернихтовариств,укладанняконцесійнихугод вимагаютьретельногообгрунтуваннята оцінки їхефективності.

Проблемаоцінки ефективностікапітальнихвкладень вметодичномуплані вважаласьнайбільш розробленоюв нашій економіці.Однак дослідженняпоказують, щометоди оцінкиефективностівкладень неє поки достатньонадійним засобому виборі варіантіввкладень іобгрунтуванніреальних проектіввкладень іноземнихінвесторів.

Аналізтакож показав,що ефективністьспільних проектівоцінюєтьсяза досить вузькимрядом показників,при проектуваннівідсутнійваріантнийвідбір, не оцінюютьсяможливостій ефективністьциклу “капітальнівкладення –нові виробництва”.В результатіприйняттярішень по проблемаміноземнихвкладень носитьспонтаннийхарактер, азатвердженіпроекти не єкерівництвомдо дії, в першучергу, для іноземнихпартнерів.

В методичномуплані не уточненіпитання оцінкиі структуривкладень, нормативноїбази і визначеннявигідності(рентабельності)конкретнихваріантіввкладень. Практичновідсутні вимогидо обгрунтуванняпроектів спільноїдіяльностіі відображення в них вигідностівкладень партнерів.

Літературнийогляд по ційпроблемі свідчитьпро те, що значновиріс інтересбагатьох економістівдо зарубіжноїпрактики оцінкиефективностіінвестуванняі, зокрема, довикористаннянорми прибуткупри оцінцівигідностікапітальнихвкладень. Томудоцільно розглянутиряд пропозиційвідносно методівоцінки ефективностііноземнихвкладень вспільній діяльності.

Дляоцінки вкладеньвикористовувалисьпоказник загальгої(абсолютної)ефективності,який повиненбути не меншимза нормативефективностікапвкладень,а також рядпоказників,характеризуючихпроцес перетвореннякапвкладеньв діючі основніфонди (показникокупності,продуктивністьпраці, фондовіддача,ресурсоємкістьі капіталоємкістьпродукції,тривалістьбудівництва,проектуванняй освоєнняпотужностей,економія затраті ресурсівтощо), соціальнийефект, станнавколишньогосередовища.При виборіваріантівкапітальнихвкладеньрекомендувалосьвизначатипоказник приведенихзатрат. Критеріємвибору в даномувипадку вважаєтьсямінімум приведенихзатрат [31,с.17].

Вказаніпоказники іметоди можутьзастосовуватисяв теперішнійчас як варіантоцінки припроектуванніі плануваннікапвкладеньв спільнихвиробництвахз участю іноземнихінвесторів.При цьому слідвідмітити, щоефект спільноїдіяльностітреба визначатина основі результатівоновленнявиробництва,пов”язанихіз здійсненнямкапіталовкладень.Крім того,застосуванняданого варіантуоцінки вимагаєуточненнянормативівефективностіта нормативівприведеннярізночасовихзатрат.

Данінормативираніше визначалисяцентралізовано.ВраховуючирекомендаціїФонду державногомайна і Національногобанку України,норматив ефективностіможна встановлюватив межах 10-15% [38,с.3]. По нормативуприведенняможливе використаннявеличин, якізастосовувалисяраніше, - (0,08), такяк немає ніякихроз”ясненьпо цій проблемі.

Досвідзахідноєвропейськихкраїн, США, Фінляндіїсвідчить проте, що, використовуючиті ж підходиі принципи,вони маютьбільш потужнийпарат інвестиційногопроектування.Послідовністьі стрункістьсистеми дозволяєвести пошукі вивчення об”єктівкапіталовкладень,визначенняякісних характеристикрізних варіантів,прийняттярішень прокапіталовкладенняі розробкуплану їх здійснення.Оцінка ефективностіведеться наоснові визначеннярентабельностіваріантіввкладень. Критеріємоцінки є нормаприбутку, ліквідністьвкладень.

Дослідженнязарубіжнихметодів оцінкивигідностівкладень свідчитьпро можливістьзастосуванняряду методівв нашій економіці.При плануваннііноземнихвкладень доцільнарозробка зустрічнихпроектів інаявністьрозрахунківзарубіжнихінвесторів,що значно збагатилоб практикуоцінки ефективностівикористанняіноземнихінвестиційв спільномувиробництві.

В США найбільшпоширений методвнутрішньоїренти або методрозрахункунорми прибуткувід капіталовкладень.Це пояснюєтьсятим, що внутрішнярента як критерійоцінки легше“вбудовується”в складну системуекономічнихрозрахунків,ніж методиприведеноївартості. Згідноз логікою даногометоду, йогозастосуваннянайбільш доцільне, коли мова йдепро визначенусуму, яку требаз максимальноюрентабельністюрозподілитиміж конкуруючимиоб”єктами, атакож оцінкуваріантів зневеликимикапіталовкладеннями[54, с.27].

Рентуможна розглядатиз двох різнихточок зору –як фактор затраті одночаснояк фактор прибутку.З одного вонавідображаєті витрати, якінеобхідні, щобперетворитикапітал вкапіталовкладення,з другого –розрахунковийрозмір рентивідображаєтой прибуток(виражений увідсотках),який очікуєтьсявід даногокапіталовкладенняабо розміщеннякапіталу вальтернативніваріантикапіталовкладень.

Під внутрішньоюрентою капіталовкладеннярозумієтьсята рента, приякій надходженняі платежі одногокапіталовкладення,підрахованів певний моментчасу, однакові.Можна визначити,що внутрішнярента інвестицій– це та рента,при якій вартістькапіталу, тобторізниця міжвсіма викликанимиінвестицієюнадходженнямиі платежами,що відносятьсядо певногомоменту часу,рівна нулю.

Розрахунковийрозмір рентине може бутинижчим, ніжнорма прибутку,встановленадля інвестуваннякапіталу, тобтонижчим нормизатрат на капітал.Ця норма затратутворює нижнюмежу розрахунковогорозміру ренти.Норма прибутку,яку отримуютьвід альтернативнихваріантівкапіталовкладень,звичайно вищаза цю нижнюмежу. При визначеннірентабельностірізних варіантівв рамках одногопідприємствазміст розрахунковогорозміру рентипредставляєсобою вираженийу відсоткахцільовий прибуток,тобто нормуприбутку (нормуренти), що закладуєтьсяв інвестиції.

Механізмрозрахункувнутрішньоїренти і оцінкивигідності(рентабельності)варіантівзаключаєтьсяв наступному.Вихіднийрозрахунковийрозмір рентиоцінюєтьсяспрощенимметодом, де невраховуютьсятимчасовінерівностівлатежів. Розрахунокбазується навизначеннінорми прибуткувід основнихі опосередкованихкапіталовкладень.Це є вихіднимваріантомоцінки розрахунковоїренти.

Потімпредставляєтьсяваріант розрахункувнутрішньоїренти з врахуваннямтимчасовоїнерівностіплатежів. Відсотоквнутрішньоїренти встановлюєтьсяпо варіанту,у відповідностіз яким величинащорічногочистого доходу,яка дисконтується,співпадає зпершопочатковозапланованимобсягом вкладень.Варіант вважаєтьсярентабельним,якщо відсотоквнутрішньоїренти не нижчийвихідноїрозрахунковоїренти.

Рекомендуєтьсяяк розрахунковий,так і приблизнийметод встановленнявідсотку вихідноїрозрахунковоїренти. В зарубіжнійпрактицівикористовуєтьсянаступна класифікаціявкладень ізначень нормиприбутку:

- групаІ (вимушенікапіталовкладення)– вимоги донорми прибуткувідсутні;

-група ІІ (збереженняпозицій наринку) – нормаприбутку 6%;

- групаІІІ (оновленняосновних виробничихфондів) – нормаприбутку 12%;

- групаІV (економіязатрат) – нормаприбутку 15%;

- групаV (збільшеннядоходів) – нормаприбутку 20%;

- групаVI (ризиковікапіталовкладення)– норма прибутку25% [13, с.39].

При розрахункурентабельностікапіталовкладеньв якості критеріяоцінки вибираєтьсячас окупностікапіталовкладень.Термін окупності– це кількістьроків, протягомяких капіталовкладенняі відповіднийприбуток віднадходженьабо скороченняплатежіввідшкодовуютьосновні капіталовкладення.Капіталовкладеннявважаєтьсявигідним, якщотермін йогоокупності неменший тогочасу, який прийнятийкерівництвомпідприємствав якості критеріярентабельностікапіталовкладення.Термін окупностіне слід плутатиз економічнимтерміном життякапіталовкладень,термін окупностіповинен бутизначно коротшим.

Термінокупності внайпростішомувипадку (якщоне враховуватиренту взагалі)визначаєтьсяяк відношеннязатрат на придбаннядо річної економії.

Однак,щоб всебічноврахувативигідністькапіталовкладенняі, зокрема, ефектфінансування,необхідновраховувати,що капіталовкладенняповинні окупитисебе з врахуваннямренти. Термінокупності, якийвизначаєтьсяна основірозрахунковоїренти, характеризуєліквідністькапіталовкладень.Одним із методіввизначеннятерміну окупності(ліквідності)може бути відношенняпершопочатковоавансуємогокапіталу довеличини економії.З врахуваннямренти затратина придбанняспіввідносятьсяз приведеноювартістюкапіталовкладень(за мінусомзалишковоївартості). Коефіцієнтприведеннявизначаєтьсяна основі відсоткувихідноїрозрахунковоїренти і термінуексплуатаціїперетворенихвкладень. Данийметод зручнийдля оцінкиліквідностікапіталовкладень,а також ступенюїх надійності.Тому його частоназивають щеі методомліквідності.Крім періодуокупності вкожному конкретномувипадку доцільноприймати доуваги й економічнийтермін життякапіталовкладень.Застосуванняданого методуполегшуєтьсяпри використанніспеціальнихдіаграм, в якихкрім термінуокупності вякості критеріяфігурує й економічнийтермін життякапіталовкладення.

В сучаснихумовах немаловажливоює оцінка ступенюризику приінвестиційнихрозрахунках.Для цього прибільш точномувизначеннірентабельностіінвестиційногопроекту слідврахуватипов”язанийз ним ризик.Перш за всевиявляютьсякомпоненти,якізазнають ризику.Наприклад,ризик може бутипов”язанийз ціною, кількістюпроданоготовару, витратамина заробітнуплату, термінамиосвоєння тощо.Потім визначаютьсяймовірністнізначення сприятливихі несприятливихвипадків імоделюєтьсянайбільш ймовірнаситуація. Результатианалізу ризикупредставляютьграфічно увигляді профілюризику, де видноймовірністькожного можливоговипадку. Інодіпри порівнянніваріантівкапіталовкладеньзручнішекористуватисякривою, побудованоюна основі сумиймовірностей.Така кривапоказує ймовірністьотриманнявизначеногомінімаьногорічного доходу[21, с.40].

В принципівсі величинив інвестиційнихрозрахункахможна розглядатияк змінні, тому,надаючи їмрізні знічення,можна досліджувати,яким чиномзмінюютьсярезультати.Подібний підхідособливо необхідний,коли порівнюєтьсярентабельністьдвох чи більшеваріантівкапіталовкладеньі проводитьсявідбір найбільшефективноговаріанту.

3.2.Сучасний рівень розвитку спільного

підприємництварегіону насучасномуетапі.

Важливоюпередумовоюдля розвиткуреальних ринковихвідносин єстворення умовдля вільноговходженнянаціональноїекономіки всистему світовихгосподарськихзв"”зків.

Основнимиспонукальнимимотивами прискореннярозвиткузовнішньоекономічнихзв”язків вУкраїні є:

-об”єктивнізакони розвиткувітчизняноїекономіки якчастини світовоїсистеми;

- необхідністьотримання тихзарубіжнихтоварів, яків Україні абоне виробляються(чай, прянощі,цитрусові таін.), або на нихіснує дддефіцит;

- вигідністьзбуту за кордономвітчизняноїпродукції, наяку існує надлишок,з метою отриманнявільно конвертованоївалюти;

- суспільно-політичнийхарактерзовнішньоекономічнихзв”язків, яківиступаютьяк дієвий факторзапобіганняконфронтаціїдержав, зміцненняміж ними мирногоділовогоспівробітництва;

-необхідністьправильногорозрахункуцін, правильноговибору способіві часу появина ринку, розробкасистеми комерційнихпереговорів,ведення діловоїпереписки,знання особливостейділового протоколута інше [55, с.11].

Процесироздержавлення,приватизаціїі демократизаціїв економіціУкраїни наетапі її переходудо ринковоїсистеми господарюваннясприяли розвиткуміжнародногопідприємництва на базі створенняСП.

В Українідіє ряд факторів,які сприяютьствореннюспільних підприємств,це підтверджуєтьсязростаннямкількості такихпідприємств.Основнимифакторами, щосприяють розвиткуСП в Україніслід вважати:

географічнаблизькістьУкраїни докраїн Західноїі Східної Європи;
спільністьісторико-культурнихцінностей зєвропейськимикраїнами;
наявністьсировиннихі трудовихресурсів;
наявністьринку збутуна більшістьтоварів широкоговжитку, харчовоїпромисловості,нові технологіїтощо.

Національніумови розвиткуміжнароднихспільних підприємствформуютьсяу системіпріоритетів:

внутрішньоекономічних,пов”язаних,насамперед,із структурноюперебудовоюекономікиУкраїни зарахунок а)науково-технічногота технологічногооновленнявиробництваіз забезпеченнямйого конкурентоспроможностішляхом глибокоїмодернізації;б) підвищеннярівня внутрішньоїзбалансованостінаціональноїекономіки длязменшеннязовнішньоїзалежностіу розвитку їїьключовихгалузей черезформуваннявласної міжгалузевоїкоопераціїта забезпеченняповних виробничихциклів; в) створенняумов длясоціально-орієнтованогорозвиткунаціональноїекономіки іззабезпеченнямбалансу споживчогоринку з доходаминаселення,підвищеннямотивації допраці, фінансовоїмакростабілізації;

- зовнішньоекономічних,орієнтованихна трансформаціютоварної структуриекспорту таімпорту (заміщеннясировинногоекспорту експортоменерго- таматеріаломісткоїпродукції;переспеціалізаціяі технічнепереобладнаннямашинобудуванняз експортоорієнтованимрозвиткомверстатобудування,літако- таракетобудування;вихід на ринкивійськовоїтехніки таозброєнь;інтенсифікаціяекспорту унауково-технічнійсфері; розвитокміжнароднихтранзитнихперевезень;перехід відімпорту готовихзасобів виробництваі матеріалівдо закупівлітехнологійдля їх виробництва;значне збільшенняімпорту ліцензійта “ноу-хау”)та диверсифікованийрозвиток географічноїструктуризовнішньоїторгівлі (регіональніторгово-економічнівідносини зкраїнами СНД;посиленняміжнародноїдіяльностів Росії та країнахСередньої Азії;відновленняна новому якісномурівні торгово-економічнихвідносин зкраїнами СхідноїЄвропи; налагодженняпрямих зв”язківз країнамиЗахідної Європи,Північної таЛатинськоїАмерики, Азаї,Африки) [37, с.15]..

Відповідністьіноземноїпідприємницькоїдіяльностінауково обгрунтованимвнутрішньо-та зовнішньоекономічнимпріоритетамробить її економічноі соціальнозначимою, формуєкритерії іфактори ефективностіфункціонуванняукраїнсько-зарубіжнихСП.

В сучаснихумовах складаютьсяоб”єктивніі суб”єктивніумови для формуванняефективнихмеханізмівта інструментіврегулюванняіноземноїінвестиційноїдіяльностііз забезпеченнямнеобхідноїстабільностіта послідовностінормативно-правовихрішень. Це, зокрема,обумовленоі досить масштабнимта динамічнимрозвиткомукраїнсько-зарубіжнихСП у 1987-1995 роки.

Розвитокміжнародногоспільногопідприємництвадоцільно аналізуватиза сукупністюпоказників,які характеризуютьйого масштаби,структуру,динаміку тарезультативність.

Українамає порівняноневеликийдосвід створеннята функціонуванняспільних підприємствна своїй території.Перші спільніз іноземнимипартнерамипідприємствав Україні з”явилисяв 1987 році. А в 1991 роцістворена Українськаліга підприємствз іноземнимкапіталом. Лігапредставляєсобою асоціаціюпрогресивнихукраїнськихпідприємціві об”єднуєведучі спільніпідприємстваі фірми з різнимиформами власності.СП співробітничаютьз Лігою черезасоціації, якіоб”єднуютьпідприємцівв даному регіоніабо в конкретнійгалузі промисловості.

Регіональналіга міститьтериторіальніоб”єднанняі займаєтьсяекономічнимипроблемамина регілнальномурівні. Галузеваліга об”єднуєСП, які працюютьв конкретнихгалузях, і займаєтьсяпроблемамитаких галузейв масштабахвсієї країни.Ліга представляєширокий спектрпослуг, допомогуі підтримкув організаціїі функціонуванніСП. Крім того,Ліга постійноспівробітничаєз комітетомВерховної РадиУкраїни. Вонабула одним іззасновниківСоюзу українськихпромисловціві підприємців,українськоїнаціональноїасамблеїпідприємництва.

Протягом1987-1991рр., коли спільніпідприємствавиступалиєдиною формоюіноземногоінвестування,на територіїУкраїни булозареєстровано545 СП (табл.5). Таблиця 5.

Характеристикапроцесу створенняСП в Українів 1987-1991 рр.[22, с.73].

Показники	Кількість	Питома вага
1. Створено СП	545	100.0
у тому числі:
на двостороннійоснові	517	94.9
на багатостороннійоснові	28	5.1
2.Взяли участьу створенніСП зарубіжнікраїни	48	100.0
у тому числі
промисловорозвинені	16	33.3
інші	32	66.7

Сукупнийстатутний фондспільних підприємств,створених натериторіїУкраїни у цейперіод, становив1051, 4 млн. крб. причастці зарубіжнихпартнерів38.9%.

На початок1994 року в Українідіяло вже 2530 (вКиівськійобласті – 35; Києві- 504) спільних ззарубіжнимипартнерамипідприємств.З них вироблялипродукцію іздійснювалипослуги 1549 (Київськаобл. – 20; Київ -316). Експорт складав310.4 млн. дол. США(Київська обл.– 1.86 млн. дол.; Київ– 72.63 млн. дол), імпорт– 394.5 млн. дол. США(Киівська обл.-3.95млн. дол.; Київ– 91.92 млн. дол).

У створенніСП брали участьпрактично всірегіони України.Проте територіальнаконцентраціяСП була нерівномірною.Відносно розвиненаінфраструктура,науково-технічнийта кадровийпотенціал,загальнісоціально-економічніта ряд іншихчинників сприялистворенню СПпереважно увеликихт промисловихцентрах України.Три чвертіпідприємстврозташованов Києві, в Одеській,Львівській,Дніпропетровській,Харківськійі Закарпатськійобластях (табл.6). Таблиця6.

Кількістьдіючих спільнихпідприємствв Україні станомна 1 січня

[28, c.13]; [22, c.79].

Області	1992 р.	1993 р.		1994 р.
Області	1992 р.	всього	випускаютьпродукцію	всього	випускаютьпродукцію
1	2	3	4	5	6
Вінницька	2	8	3	18	8
Волинська	1	11	7	37	13
Дніпропетровська	15	66	64	198	93
Донецька	28	49	43	109	102
Житомирська	3	16	11	34	12
Закарпатська	8	47	41	134	76
Запоріжська	5	10	10	22	22
Івано-Франківська	8	22	18	83	38
м. Київ	75	204	157	504	316
Київська	5	14	11	35	20
Кіровоградська	-	-	-	13	6
Луганська	3	11	11	31	26
Львівська	28	76	71	342	147
Миколаївська	2	17	7	44	10
Одеська	43	143	91	389	293
Полтавська	-	1	1	50	20
Рівненська	4	12	11	51	31
Сумська	1	5	1	15	1
Тернопільська	3	8	8	32	21
Харківська	13	26	26	194	194
Херсонська	-	-	-	10	2
Хмельницька	-	5	4	18	11
Черкаська	8	15	11	39	10
Чернівецька	4	8	5	19	9
Чернігівська	-	22	22	53	20
АР Крим	8	16	15	56	48
Всьогопо Україні	267	812	649	2530	1549

Процесстворення СПв Україні бувдосить динамічним.Так у середньомуза місяць 1987 рокустворювалось0.2 СП, 1988 – 1.0 СП, 1989 – 5.6СП, 1990 – 6.5 СП, 1991 – 27 СП,1992 – 68.3 СП, 1993 – 97.08 СП.

В ціломуза 1987-1992 рр. булостворено 1365спільних підприємствіз зарубіжнимипартнерами(табл. 7).

Найкрупнішимиінвесторамиє фірми США,Німеччини,Великобританії,Польщі, Угорщини.! 1993 році по кількостіСП, що були утвореніна територіїУкраїни, виділялисьАвстрія (118), Болгарія(218), Великобританія(94), Ізраїль (95), Італія(121), Канада (99), Китай(44), Кіпр (50), Німеччина(361), Польща (651), США(463), Угорщина(360), Чехія і Словаччина(399), Швейцарія(82), Югославія(62). Звертає насебе увагуактивізаціякраїн СНД іБалтії в процесістворенняспільних підприємствна територіїУкраїни. Так,у 1993 р. за участюпідприємствРосії нараховувалось466 СП, Білорусії– 28, Вірменії– 13, Естонії –18, Латвії – 32, Литви– 23, Узбекистану– 11. До останньогочасу СП створювались,головним чином,за участю іноземногопартнера тількиз однієї країни.У 1990 р. тільки 13СП були створеніза участю іноземнихпартнерів більшніж з однієїкраїни, однакзараз їх числостановитьбільше 70. Найбільшчасто в багатосторонніСП входятькомпанії Бельгії,Німеччини,Австрії, Угорщини,а також Болгарії,Польщі, Великобританії,США [17, с.18].

Таблиця7.

Перелікзарубіжнихкраїн, які бралиучасть у створенніспільних підприємствпротягом 1987 –1992рр. [22, с.78].

Країна	КількістьСП	Країна	КількістьСП	Країна	КількістьСП
Алжир	1	Ісландія	3	Панама	2
Австралія	16	Іспанія	10	Перу	1
Австрія	54	Італія	51	Польща	144
Азербайджан	2	Йорданія	1	Росія	72
Багамськіо-ви	2	Казахстан	1	Румунія	8
Бангладеш	2	Канада	35	Сашельськіо-ви	1
Бельгія	15	Кіпр	22	Сінгапур	2
Бєларусь	3	Китай	15	Сирія	11
Болгарія	67	Колумбія	2	США	143
Бразилія	3	Коста-Ріка	1	Сянгам	2
Бурунді	1	Кувейт	4	Туреччина	16
В”єтнам	6	Латвія	3	Туніс	3
Великобританія	37	Литва	3	Угорщина	144
Венесуела	2	Ліван	7	Узбекистан	3
Вірменія	4	Ліхтенштейн	3	Фінляндія	9
Греція	11	Люксембург	3	Франція	21
Естонія	3	Молдова	13	Чехо-Словаччина	125
Єгипет	3	Нігерія	3	Швейцарія	41
Ізраїль	19	Нідерланди	12	Швеція	5
Індія	12	Німеччина	120	Югославія	21
Іран	1	Норвегія	3	Японія	6
Ірландія	5	Пакистан	1

У багатьохбагатосторонніхСП почала прийматиучасть Росія– в 45 у 1993 р. На першомуетапі створенняСП більшістьіз них булостворено всфері комп”ютерноїтехніки і переробкивторинноїсировини.

Заразчітко простежується,що пріоритетамикоритуєтьсясфера послуг,оптова та роздрібнаторгівля, будівельніроботи, товаринародногоспоживання.Це пояснюєтьсятим, що ці видидіяльностіпотребуютьменших первиннихкапіталовкладеньі мінімальноризикованіу порівняннііз іншими сферами.

1992 рокугосподарськудіяльністьвели 812 СП з переважноюїх концентрацієюв м.Києві (204), Одеській(143), Дніпропетровській(66), Донецькій(49) і Закарпатській(47 СП) областях.Випускалипродукцію 649із 812 діючих СП.

ауважимо,що 1992 року не лишезначно зросталимасштаби діяльностіспільних підприємств,а й спостерігаласяїї диверсифікація.Так, у виробничійсфері діяли289 СП, у сільськомугосподарстві– 40, у будівельнійіндустрії –50, у торгівлі– 115, на транспорті– 20, у медицині– 15, у науці таосвіті – 68, у галузіінформатикиі обчислювальноїтехніки – 38 СП.Крім того, утуристчичномубізнесі діяло21 СП, у поліграфії– 16, у громадськомухарчуванні– 20 СП. Різногороду маркетинговіпослуги надавали20 СП (рис.9).

Рис.9.ДиверсифікаціядіяльностіСП в 1992 році.

Позначення:

1-виробничасфера; 7-наука та освіта;

2-сільськегосподарство; 8-г-зі інформатикиі обчисл.техніки;

3-будівельнаіндустрія; 9-туристичнийбізнес;

4-торгівля; 10-поліграфія;

5-транспорт; 11-громадськехарчування;

6-медицина; 12-маркетинговіпослуги.

На СПбуло зайнято44.6 тис. чоловік,у тому числігромадян України– 44.1 тис. чоловік.Витрати наоплату працівсього персоналустановилиблизько 3670.0 млн.купоно-крб.(табл.8).

В 1992 роціспільнимипідприємствамивиробленопродукції,виконано робіт,надано послугна 66862 млн. укр.крб.,із яких навнутрішньомуринку за карбаванціреалізованона суму 60371 млн.укр. Крб., а заіноземну валюту– на 39.8 млн. дол.США.

Аналізданих свідчить,що зросла нетільки кількістьСП, а також йзначно обсягвиробництвапродукції(робіт, послуг),особливо увартісномувиразі (із-зарізкого зростанняцін на товари,вартості робіт,послуг). Найбільшсуттєво зрісобсяг виробництвапродукції(робіт, послуг)у розрахункуна одного працівника.Це пов”язанонасампередіз тим, що чисельністьпрацівниківСП зросталаменш високимитемпами, ніжкількість цихпідприємств– у 3.2 разу проти7.2 разу.

Слідзазначити, щоСП за чисельністюпрацівників– порівняноневеликіпідприємства,причому за1990-1992 рр. чисельністьпрацівниківу розрахункуна одне підприємствозменшиласьу 2.2 разу – із 123до 55 чол. Середпрацівниківцих підприємствгромадянизаймають 98%. Нацих підприємствахсклалася порівняновисока оплатапраці. У 1992 р. вонастановила урозрахункуна одного працівника82246 укр. крб. Аналізтакож свідчить,що обсяг виробництвапродукції(робіт, послуг)зростав випереджаючимитемпами, ніжвитрати наоплату праці.Внаслідок цьогорівень витратна оплату праціза цей періодзменшився з15.13 до 5.49% від обсягувиробництвапродукції(робіт, послуг).

Таблиця8.

ПоказникидіяльностіСП на територіїУкраїни [11, с.125];[50, с.4]

Показники	1990 р.	1991 р.	1992 р.	1992 р. до 1990 р.,разів
Кількістьдіючих підприємств,одиниць накінець року	113	267	812	7.2
Кількістьперсоналу,тис. чоловік Усього	13.9	21.9	44.6	3.2
У томучислі громадянУкраїни	13.8	21.2	44.1	3.2
Кількістьперсоналу урозрахункуна одне підприємство,чол.	123	82	55	-2.2
Обсягвиробництвапродукції(робіт, послуг),млн. укр. крб. Усього	374	1730.7	66862	178.3
У розрахункуна одне підприємство	3.31	6.48	82.34	24.9
У розрахункуна одногопрацівника	0.03	0.08	1.5	55.7
Витратина оплату працівсього персоналу,млн. укр. крб.	56.6	178.6	3668.2	64.8
У томучислі громадянУкраїни	56.0	172.0	3631.4	64.5
У розрахункуна одногопрацівника, укр. крб.	4072	8155	82246	20.2
Рівеньвитрат на оплатупраці всьогоперсоналу, %до обсягувиробництвапродукції(робіт, послуг)	15.13	10.32	5.49	-2.8

У фактичнодіючих цінах.

ЗапідрахункамиекспертівМіністерствастатистики,кількістьдіючих спільнихпідприємствв Україні суттєвозбільшиласьна протязі Іпівріччя 1993 рокуі склала 1794 проти812 в 1992 р. Збільшиласьй кількістьцентрів спільногопідприємництва,що виробляютьпродукції інадають послуги(без торгівельних):1046 проти 649. Кількістьперсоналу цихпідприємствзросла відповідноз 44622 до 65254 чоловік.Обсяг виробництвапродукції,робіт, послугзріс з 66.9 до 307.7 млрд.крб., реалізаціяпродукції навнутрішньомуринку зрослаз 60.3 до 393.6 млрд. крб.,на зовнішньому– з 39.8 до 90.6 млн. дол.США.

У 1993 роцітемпи зростаннякількості СПзменшились.Погіршенняекономічногостановища вУкраїні негативновплинуло назаохоченняіноземнихінвестицій.За цей рік булозареєстрованопонад 3500 іноземнихінвестиційзагальнимобсягом понад1050 млн. дол. США.Головним чиномце були інвестиціїу створенняСП (понад 90%). Кількістьдіючиз СП ізіноземнимиінвестиціямизросла порівняноіз 1992 р. більшеніж удвічі, алеж менш, ніж упоереднійперіод. Кількістьвеликих інвестиційі у 1993 р. залишиласьнезначною.

Кількістьукраїнсько-зарубіжнихСП становилау 1993 році 2530 причастці діючих61.2%. Загальнийобсяг іноземнихінвестиційна кінець 1994 рокускладав 2.0 млрд.дол. США.

Обсягизакордоннихінвестиційв економікуУкраїни напочаток 1995 р.становили (втис. дол. США):США – 62612, Німеччини– 54476, Великобританії– 19544, Кіпру – 18071,Швейцарії –12423, Польщі – 11297,Росії – 10070, Канади– 6677, Венгрії –8031, Білорусії–597 [17, с 10].

Із загальноїсуми закордоннихінвестицій,які пішли полінії СП, їхнайбільшийобсяг був спрямованийу внутрішнюі зовнішнюторгівлю, харчовуі хімічнупромисловість,будівництво,транспорт,легку промисловість,кольоровуметалургію– загалом 42%. 22%інвестиційспрямованоу машинобудуванняі металообробку.В дуже обмеженомуобсязі закордонніінвестиціїнадійшли досфери охорониздоров”я, спорту,освіти, культури,мистецтва.

Частинаіноземнихінвестиційв СП надійшлаіз офшорнихзон – Кіпру,Швейцарії,Ліберії, Панами,Гонконгу,Ліхтенштейну.Можна вважати,що таким чиномповертаєтьсячастина національногокапіталу, щознаходитьсяза кордоном,або ризиковийкапітал крупнихмонополій, щопроникаютьв найбільшприбутковігалузі України.

СамаУкраїна у 1994 р.вклала інвестиційв економікуінших країнна суму 16759 тис.дол., з яких 1113тис. дол. – в Росію[17, с.20].

Зовнішньоторговельнийоборот СП 1992 рокустановив 86601.8млн.купоно-крб.,в тому числіекспорт – 29988.1млн., а імпорт– 56613.7 млн. купоно-крб.

Узовнішньоторговельномуобороті СПспостерігаєтьсязначна диверсифікація.Середні і крупніСП імпортуютьзначно більшепродукції, ніжекспортують.У малих СП експорті імпорт практичнооднакові.

Структуруекспорту таімпорту СП зарегіонамиУкраїни унаочнюєтабл.9.

Спільніпідприємства,розташованів промисловорозвиненихрегіонах(Дніпропетровська,Донецька, Луганськаобласті), поставляютьна експортбільше продукції,ніж імпортують.У СП Одеськоїобласті і Києваімпорт лишетрохи перевищуєекспорт, групаспільних підприємствцих регіоніворієнтована,як правило, навивіз продукціїза кордон. Уряді регіонівСП орієнтованіу зовнішньоторгівельномуобороті наімпорт, їх діяльністьхарактеризуєтьсявід”ємнимсальдо, як ідіяльністьвсіх СП Українив 1993 році. Щодозовнішньоторговельногообігу СП Українипо областях,то у 1992 р. в експортіСП України замежі СНД найбільшачастка припадалана підприємстваДонецької(28%), Одеської(20%), Дніпропетровської(16.3%) областей там.Києва (9.1%). Якщорозглянутиобсяг імпортнихпостачань вУкраїну в розрізіобластей, тоу 1992 році найбільшпитому вагумали Одеська(60.3%), Донецька(12.0%) області тамісто Київ(11.3%). У 1991 р. лідерамив імпорті булиДніпропетровська,Львівськаобласті та м.Київ. У реалізаціїна внутрішньомуринку СНД, утому числіУкраїни, найбільшпитому вагумали Одеська,Дніпропетровськаі Донецькаобласті та м.Київ. У ціломуобсяг реалізаціїстановив 73.8 млрд.крб., у тому числіза ВКВ – на суму13.5 млрд. крб. Переважначастка реалізаціїза ВКВ належалаОдеській області(59.9%) та м. Києву(23.3%), в інших областяхвона коливаласявід 0.1 до 4.3%. Таблиця9.

Динамікаекспорту таімпорту СПУкраїни в 1991-1993рр. [28, с.15].

Області	1991		1992		1993
Області	експорт	імпорт	експорт	імпорт	експорт	Імпорт
1	2	3	4	5	6	7
Вінницька	-	2.2	0.1	0.2	0.2	0.7
Волинська	-	-	1.7	0.4	0.3	0.3
Дніпропетровська	8.3	31.0	16.3	4.7	16.1	5.9
Донецька	45.7	2.9	28.0	12.0	10.6	4.6
Житомирська	-	-	0.2	-	0.2	-
Закарпатська	2.7	-	3.4	1.4	1.8	4.6
Запоріжська	-	-	-	0.1	0.3	-
Івано-Франківська	2.1	-	3.4	1.4	1.2	1.5
м. Київ	1.1	15.0	9.1	11.3	23.4	23.3
Київська	6.3	2.7	1.4	1.5	0.6	1.0
Кіровоградська	-	-	-	-	0.1	-
Луганська	10.6	2.0	11.8	0.8	6.2	1.0
Львівська	4.3	25.6	1.0	2.0	3.1	4.6
Миколаївська	0.2	-	0.4	0.3	6.2	13.2
Одеська	10.8	12.1	20.0	60.3	24.1	27.3
Полтавська	-	-	-	-	0.7	0.5
Рівненська	0.5	-	1.6	-.1	0.8	4.3
Сумська	0.5	0.5	0.2	0.1	0.2	-
Тернопільська	0.4	0.1	-	-	0.6	1.0
Харківська	1.1	2.6	0.5	0.4	0.4	2.5
Херсонська	-	-	-	-	-	-
Хмельницька	-	-	0.2	-	0.6	0.1
Черкаська	-	-	0.2	-	0.7	0.7
Чернівецька	-	0.3	0.3	0.2	0.9	1.4
Чернігівська	-	-	1.1	0.6	0.4	0.7
АР Крим	5.4	2.2	0.6	3.0	0.4	1.0

У 1993 р. СП,розташованіна територіїУкраїни, експортувалипродукції іпослуг в країнидалекого зарубіжжяна 310.4 млн. дол.,що склало трохибільше ніж 8%експорту Українив ці країни.Імпорт із країндалекого зарубіжжячерез СП становив394.5 млн. дол., тобтобіля 13% всьогоімпорту із цихкраїн.

Не буломожливостінавести відповідніпоказники покраїнам близькогозарубіжжя черезвідсутністьстатистичноїбази.

Основнийобсяг продукції,що експортуєтьсяспільнимипідприємствамиУкраїни, йдедо Німеччини,Лівану, Японії,Італії, США,Польщі, а імпортнадходить ізНімеччини,Куби, Польщі,Японії, Угорщини,Греції.

ідносноструктуриекспорту СП,то вона в соновномудублює експортУкраїни. Вивозятьсировину, метал,паливо, товаринародногоспоживання(рис.10), ввозятьтехніку, обладнання,запасні частинидо нього, оргтехніку,продовольчітовари (рис.11).

Рис.10. Структураекспорту СПв 1993 році.

Позначення:

1-кольоровіметали та виробиз них; 5-чавун;

2-інші; 6-сталь;

3-транспортніпослуги; 7-глини тавогнеупори;

4-металоконструкції; 8-напівфабрикатиіз сталі.

Прицьму стан економікив Україні недозволяє говорити,що спільніпідприємствастали повноцінноюскладовоюринку.

Динамічністьрозвитку СПв Україніспричинюєтьсядо того, щостатистичніоцінки кількіснихпараметрівцього процесушвидко стаютьнепридатними.Більшість СПперебуває устадії становлення,вивчення таосвоєння ринку,а тому масштабиїх впливу наекономікудосить незначні.Щодо СП відсутняпредставницькаінформація,а тому їх повноціннийекономічнийаналіз ускладнений.

ис.11.Структураімпорту СП в1993 році.

Позначення:

1-текстильі текстильнівироби; 6-косметичнізасоби;

2-продовольчітовари; 7-взуття;

3-теле-, радіо-,відеоапаратура,оргтехніка; 8-змащувальніматеріали;

4-одяг; 9-меблі;

5-телефонніапарати; 10-інші.

Водночасможна говоритипро формуванняпевних тенденцій(позитивних,негативних),які тією чиіншою міроюякісно характеризуютьрозвиток СПв Україні:

- високадинаміка процесустворення ,розширеннямасштабів,видів та сфердіяльності;

- переважанняпартнерів зкраїн, що розвиваються,за кількістюстворенихміжнароднихСП і партнерівіз промисловорозвиненихкраїн – за розмірамиіноземнихінвестицій;

- створенняспільних підприємств,як правило, надвостороннійоснові;

- орієнтаціяміжнароднихСП на виробництвотоварів, якимисвітові ринкипрактичнонасичені, традиційнаїх експортно-імпортнаорієнтація;

- обережністьіноземнихпартнерів увеликих інвестиціяхта досить активнаучасть малихзарубіжнихфірм, орієнтованихна швидку віддачуневеликихінвестиційабо вигоду відразових операцій,нерідко сутопосередницькихабо відвертоспекулятивних;

- зосередженняміжнароднихСП у промисловихцентрах і регіонахУкраїни, зокрема,у м.Києві, формуванняцентрів спільногопідприємництва[37, с.17].

В ціломудля розвиткуукраїнсько-зарубіжнихСП притаманні:висока динаміка;розширеннямасштабів,видів і сфердіяльності;географічнадиверсифікація,як за кількістюкраїн-партнерів,так і за розподіломпо областяхУкраїни.

Як показуєаналіз українсько-зарубіжнихСП, переважаєїх орієнтаціяна такі цілі:

- поставкувиробів іноземнихфірм з наступнимїх складаннямі налагодженням,а не створеннявисокотехнологічнихвиробництв;

- створеннявиробництвна виготовленнявиробів, компонентівта запаснихчастин дляпідтримки вробочому станіпідприємств,які створюютьсяза участю іноземногокапіталу;

- використаннявиробництв,що володіютьпевними технологічнимиперевагамиі перспективниминапрацюваннями(як правило,підприємствВПК, що підлягаютьконверсії);

- створенняпідприємств,що забезпечуютьіноземнимфірмам доступдо використаннянауково-технічногопотенціалуукраїнськихпідприємствта проектно-дослідницькихорганізацій.

В умовахперехідногоетапу економікиУкраїни, колиможливістьшвидких економічнихманеврів відноснообмежена, важливогозначення набуваєоцінка результативностіта потенційноїможливостіспільних підприємствз точки зорувпливу на вирішеннязавдань, якіофіційно визначеніпріоритетнимидля іноземногоінвестування:

1) виробництвотоварів широкоговжитку з орієнтацієюна підвищенняякості життя,культури споживання;

2) структурнаперебудоваекономіки,створеннясучасної галузевоїструктури наоснові технологічногооновленнявиробництва;

3) подоланнязалежностіУкраїни відімпорту [22, c.85].

Аналізвиявив об”єктивніпричини низькоїрезультативностіукраїнсько-зарубіжнихСП з точки зорувирішенняофіційно визначенихзадач і пріоритетів:

- потенціаліноземногоінвестуваннявиробництвабільшостіспоживчихтоварів обмеженийглобальноюекспортноюорієнтацієюнайбільшконкурентоспроможниху міжнародномумасштабі корпорацій;

- участьінвесторіву структурнійперебудовіпроблематичначерез їх очевиднузацікавленістьу місцевійсировині, металах,продуктахпервинноїобробки;

- масштабнетехнологічнеоновленнявиробництваза участю іноземнихфірм ускладнюєтьсяінтернальноюорієнтацієюінвестиційноїповедінкиостанніх,використаннямміжнароднихСП як каналудоступу донауково-технічногопотенціалуукраїнськихпідприємств;

- підготовката підвищеннякваліфікаціїнаціональнихкадрів входитьу протиріччяіз природнимпрагненняміноземних фірмвикористовуватинаявних місцевихпрацівниківвисокої кваліфікаціх;

- переваги“експлуатації”традиційноїтоварної тагеографічноїструктурекспортно-імпортноїдіяльностіобмежуютьучасть міжнароднихСП у їх диверсифікаційномурозвитку [37, с.17].

Такимчином, спільніпідприємства,по-перше, суттєвоне впливаютьна стан національноїекономікиУкраїни черезвідносно незначнімасштаби своєїдіяльностіна внутрішньомута зовнішньомуринках, а по-друге– активно несприяють вирішеннюзавдань, яківизначені дляіноземногоінвестуванняяк пріоритетні.

Важливоюскладовоюаналізу такогостану є виявленнята оцінка проблем,з якими стикаютьсяспільні підприємствав Україні.. Длярозвитку СПхарактернимє наявністьсукупностіоб”єктивноі суб”єктивнообумовленихпроблем. Проблемиоб”єктивногохарактерупов”язані зскладною економічноюситуацією вУкраїні, труднощамиринковоїтрансформаціїекономіки, атакож із природнимискладнощамистановленнянової держави.

Крімтого, існуютьпроблеми, якіоб”єктивнопритаманнііноземномуінвестуваннювзагалі (ризикінвестиційта їх окупність),а також проблеми,обумовленідіяльністюв умовах чужогосередовища,тобто специфікоюкраїни, в якувкладаєтьсякапітал. Окреміпроблеми виникаютьу контекстідвосторонніх(багатосторонніх)взаємовідносинкраїн – експортерівта імпортерівкапіталу.

За своєюсутністю проблемиСП можна поділитина такі: політико-правові,економічні,соціально-психологічніта інфраструктурні.

Найбільшгострою проблемоюу першій групіє нерозробленістьнадійногозаконодавства.Спроби виробитинормативніакти, які бвідповідалияк цілям України,так і мотиваціїіноземнихінвесторів,привели дочастої змінизаконодавства.Але до останньогочасу ні одиніз законодавчихактів щодоіноземногоінвестуванняне був універсальнимта усталеним.Більше того,стрімкі змінив оподаткуванніта регулюваннізовнішньоекономічноїдіяльностімогли водночаспертворитипроцвітаючуфірму в банкрута.

Залишиласястара практикадублюванняі коригуваннянормативнихактів при їхпроходженнівід верхніхрівнів управліннядо нижніх.

Комплексекономічнихпроблем такчи інакше стосуєтьсявсіх сторінстворення тафункціонуванняукраїнсько-зарубіжнихСП. Найбільшнегативно нарозвиток міжнародногоспільногопідприємництвавпливає невизначеністьпріоритетівринковоїтрансформаціїекономіки,повільністьпроцесівприватизації.При цьому важливозабезпечитирівні конкурентніумови механізмівприватизаціїдля національнихта іноземнихінвесторів.

Проблемисоціально-психологічногохарактеру удіяльностіСП пов”язанііз відсутністюринковогоменталітетуу вітчизнянихбізнесменів,що конкретнопроявляєтьсяу їх нездатностісамостійноприймативідповідальнірішення, швидкоорієнтуватисьу змінномусередовищі.Крім того, слідвраховувативідмінностіу культурнихта соціальнихцінностях,мовні бар”єритощо.

Нерозвиненістьвиробничоїі соціальноїінфраструктури,застарілістьінформаційно-комунікаційнихсистем ведедо того, щоміжнародніСП створюютьсяпереважно увеликих містахта промисловихцентрах. Це, всвою чергу,породжує проблемутериторіальноїоптимізаціїукраїнсько-зарубіжнихСП.

Аналізрозвитку спільногопідприємництвав Україні свідчитьпро наявністьчисленнихмікроекономічнихпроблем, щовиникають іпри створенніСП, і в процесіїх практичноїдіяльності.

Як будлпоказано вище(див.п.2.1.) у рамкахосновної цільовоїорієнтаціїбезпосередніучасники СПреалізуютьсвої конкретніінтереси, якізалежать відбагатьох чинників:типу підприємства,його виробничого,технологічного,управлінськогопотенціалутощо. Багатоукраїнськихпідприємств,які неконкурентоздатніна світовихринках, розглядаютьСП як спосібодержаннядоступу доканалів збутуїх партнерів.Деяким підприємствам,які маютьнауково-досліднізаділи, нерідконедостатньолише початковогокапіталу (утвердій валюті)або управлінськогодосвіду, щобвийти на світовіринки та успішнотам працювати.З огляду на цемаркетингова(переважнозовнішньоекономічна)мотиваціяукраїнськихпартнерів СПвиражена чіткіше,ніж у іноземних.

З оглядутакож на вимогивалютноїсамоокупності,що орієнтуютьукраїнсько-зарубіжніСП на зовнішнійринок, виникаєпевна суперечністьу маркетинговіймотиваціїпартнерів.Проте зарубіжніпідприємцірозраховуютьна конкурентоздатністьпродукції СПна світовихринках, в першучергу, за рахунокпорівнянонизьких витратна робочу силу,сировину таенергоресурси.

Крімзагальнихсуперечностейу мотиваціїпартнерів,пов”язанихіз проблемамивибору ринківта валютноїсамоокупностіукраїнсько-зарубіжнихСП, виникаютьі специфічні,наприклад,інноваційногохарактеру.Україна прагнеодержати черезСП доступ досучасних технологій,проте західніфірми намагаютьсяреалізуватинасампередтехнології,що перебуваютьна низхіднійгілці свогожиттєвого циклуі не приносятьприбутків насвітових ринках.Не слід такожігноруватимотиваціюбагатьох іноземнихфірм на комерційневикористаннясаме вітчизняноїнауково-технічноїбази.

У процесідіяльностіСП виявилисьсуттєві труднощіметодичногохарактеру,зумовленівідмінністюсистем і методологійбухгалтерськогообліку, розрахункуосновних фінансовихпоказників.Відсутній такожметодичнийінструментарійоцінки співвідношенняризику таприбутковостіінвестицій,показникиекономічноїефективностізорієнтованіпереважно назбільшенняобсягів виробництва,а не на забезпеченнястійкої рентабельностіроботи. Недосконала,з точки зоруіноземногоінвестуванняв економікуУкраїни, системастрахування,відсутнє страхуванняполітичногоризику.

ЕфективномугосподарюваннюСП перешкоджаютьтакож нерозвиненістькомунікаційнихзасобів, незабезпеченістьповною та надійноюнормативно-правовою,комерційноюінформацією.Нетрадиційнимдля закордоннихінвесторівє соціальнесередовище,яке не сприймаєне лише окреміаспекти, а йдіяльністьСП в цілому.

Усе цесвідчить пронерозробленістьмеханізмівстворення тафункціонуванняспільних підприємству структуріекономічнихвідносин вУкраїні, наявністьзагальгих таокремих нерозв”язанихпроблем.

3.3.Оптимізаціяпідприємницькоїдіяльностів

зовнішньоекономічномусекторі України.

Демократизаціяумов зовнішньоекономічноїдіяльностіє одним із ключовихнапрямківгосподарськоїполітики унайближчійперспективі,що забезпечитьподоланнянеплатоспроможностікраїни, зміцненняпозиції Україниу системіміжнародногопідприємництва,розширенняринків збутуі сфери міжнародногоспівробітництванашої державив сучаснихумовах.

Зовнішньоекономічнепідприємництвоу найближчійперспективіможе розвиватисязавдяки реалізаціїзавдань поповному зняттюкількіснихобмежень, переходудо економічногоспособу йогорегулювання.Необхіднозблизити структурипідприємницькихланок як в межахнаціональноїекономіки, такі поза ними, атакож забезпечитиумови злиттякапіталів інадати їм однорідногохарактеру увсіх економічнихпараметрахспільногоміжнародногоспівробітництва.Не менш важливай радикальназміна структуриміжнароднихвідносин наоснові раціональноговикористаннязовнішньоекономічногопотенціалуУкраїни.

Длядосягненняоптимальнихрезультатівнеобхідновизначитипріоритетнінапрямкизовнішньоекономічногопідприємництва,серед яких:

- розвитокта оптимізаціяекспортно-імпортногопотенціалуна принциповоновій основі,яка забезпечувалаб експортніпоставки восновномупродукціїпереробноїпромисловостіна відміну відтрадиційногоекспорту сировинита паливно-енергетичнихресурсів, питомавага яких векспорті булабільше половини;

- розвитокпідприємницькоїдіяльностівсіма напрямкамиекономічногоспівробітництва,які б забезпечувалиУкраїні вирішеннястратегічнихзавдань –нагромадженнявалютних запасів,підняття потенціалубезпосередньоговиробництвав усіх галузяхекономікизавдяки залученнюіноземнихінвесторівта спільнимкапіталовкладенням,приведеннядо загальносвітовихстандартіввалютно-фінансовогомеханізму, атакож удосконаленняі розвитокринковихінструментів;

- удосконаленнясистеми управліннязовнішньоекономічноюдіяльністюна основі замінипереважнокомандно-адміністративнихметодів наекономічні;

- формуванняоснов принциповонової податковоїсистеми;

- кардинальназміна ролідержавногосектору в системігосподарськоговиробництва[51, с.77].

Оптимізаціяміжнароднихвідносин нарівні спільногопідприємництва– процес складний,який вимагаєретельноговивчення, пошукураціональногоспіввідношенняелементівмалого бізнесурозвинутихкраїн і відносинвідтворенняв усіх сферахгосподарськоїдіяльностіпідприємницькихсуб”єктів. Колоінтересів придослідженніцієї проблемиконкретизуєтьсянасампередпри аналізівідносин власності,вивченні тенденційі напрямківрозвиткугосподарськогомеханізму,способів реалізаціїміжнароднихекономічнихвідносин вумовах вільногопідприємництва.

Важливогозначення набуваєорганізаціяі обгрунтуваннятаких відносин,які стимулювалиб оптимальнеспіввідношенняміж виробництвом,розподілом,обміном таспоживанням.При цьому вихідноюпередумовоює різноманітністьформ власності,процес формуванняяких є базовимі випереджаєформуванняринкових відносин.

Зазначеніпроцеси зумовлюютьнеобхідністьудосконаленняпродуктивнихсил і виробничихвідносин, розвитокформ їх гармонійногопоєднання, щопрактично, зодного боку,забезпечуєоптимальнузайнятістьна виробництві,вивільненнячастини трудовихресурсів,впровадженняу виробництвовисокопродуктивнихзасобів виробництва,а з другого,-залученнячастини вивільненихтрудових ресурсіву сферу послуг,започаткуванняприватногопідприємництвау сфері державногогосподарства.

Досвідіндустріальнорозвинутихкраїн засвідчив,що основнимканалом надходженнявалюти в країнує діяльністьпотужногозовнішньоекономічногосектору, якийміг би ефективной оптимальновикористовуватирізні формиспільногозовнішньоекономічногопідприємництва.У цьому зв”язкуможна визначитипередумовидля співробітництваукраїнськоїсистеми підприємництваіз зарубіжнимипартнерами.Це декількапріоритетнихнапрямків, якімогли б статиосновою, ядромекспортногосектора економічногоспівробітництваукраїнськихсуб”єктівпідприємницькоїдіяльності.Йдеться провисокотехнологічнінаукові галузімашинобудування(верстаки, літаки,прилади, побутоватехніка та ін.;порошковаметалургія,надтвердіматеріали,електрозварювальневиробництво).Техніка і технологіяв цих та деякихінших галузяхсягають світовогорівня, що значнополегшує пошукУкраїною свогомісця на світовихтоварних ринках.Другу групупріоритетнихнапрямківміжнародногоспівробітництвана зовнішньомурівні можестановитиагропромислово-переробнийкомплекс.

Патентно-ліцензійнаторгівля, “ноу-хау”,інженіринг,різноманітніпослуги, особливотуристичнеобслуговування,можуть утворюватитретій напрямвалютногонагромадженнябюджету Українияк на рівнідержави, такі на рівніпідприємницькихструктур.

Видобувніі металургійнігалузі моглиб утворюватичетвертий блокпріоритетнихнапрямківрозвитку узовнішньоекономічномуспівробітництві.Співробітництвоу цьому напрямкусприяло бкардинальнійреконструкціїпотужнихметалургійнихкомбінатів,рудників, щосуттєво піднялоб підприємницькийпотенціал насвітовомурівні.

П”ятимфактором розгортанняспільногоспівробітництва,яке суттєвовплинуло б настабілізаціюнашої економіки,є надто вигіднегеографічнерозташуванняУкраїни. Цезабезпечитьстворенняоптимальноїміжнародноїінфраструктури,що буде потужнимджерелом валютнихнадходженьі полем розгортанняперспективнихформ спільногопідприємництвау світовихмасштабах, якідокоріннозмінять своюструктуру яквнутрішнього,так і зовнішньогоспівробітництвау сфері перевезеньі докоріннихзмін на транспорті.

Вищезгаданікардинальнінапрямки розвиткуспільногоміжнародногопідприємництване можутьфункціонуватиодноосібно.Їм необхіднасистема забезпеченняі обслуговування,яка повиннастворюватисяв діалектичнійєдності з розвиткомцих напрямків,що забезпечитьпідприємницькийсимбіоз всіхланок відтворення,котрі й повинніорганізуватисьу чіткі формита практичніоптимальнімоделі, якібули б здатнізабезпечувативирішенняпоставленихзавдань передсистемоюзовнішньоекономічногоспівробітництва.

Радикальнареформазовнішньоекономічноїдіяльностіпочалася злібералізаціїзовнішньоїторгівлі, здемонополізаціїтоварнообмінногопроцесу наміжнародномурівні, зниженнямитних тарифів,спрощеннявидачі ліцензійта квот на експорт.Зараз іноземнимбізнесменамстворені сприятливіумови безмитноговвозу та вивозумайна для створення(або при ліквідації)спільноїпідприємницькоїдіяльності,для доступуна товарно-сировинніта фондовіринки України.Розробляютьсяправові формита гарантіїзбереженнямайна, лібералізуєтьсябанківськадіяльність,створюютьсяпільгові умовидля залученняіноземнихбанків доспівробітництва,інвестуваннята кредитуваннянаціональноїекономіки напаритетнихзасадах звітчизнянимибанками, щодасть їм можливістьвключитисьу процес приватизаціїна рівноправнійоснові черезконкурси тааукціони.

У процесіоптимізаціїміжнароднихзв”язків вітчизнянихпідприємницькихланок важливостимулюватизалученняіноземнихінвестиційу національнуекономіку.Одним з найскладнішихпитань тут єризик іноземнихінвесторівпри вкладеннікапіталу вукраїнськуекономіку.Ризик для іноземнихінвесторівзростає приутворенніпідприємницькихланок з маловідомимиприватнимипідприємствами.

В сучаснихумовах на світовомуринку партеринадають перевагувисоким технологіям.Вони можутьбути представленімалими підприємствамивенчурноготипу, започаткуватисядля впровадженнянауково-технічнихдосягнень.Труднощі впровадженнянової технологіїі нової продукціїв Україні, якправило, полягаютьу відсутностісучасногообладнання,яке виробляєтьсяна Заході. Напершому етапірозвитку спільногопідприємництвамалі підприємства,не маючи валюти,змушені співробітничатиз західнимифірмами урізноманітнихформах абоотримуватиобладнанняна компенсаційнійоснові. Такетісна сплетінняінтересівсприяло бспівробітництвуорганізованоготипу – тобтоспільногопідприємствачи іншої спільноїпідприємницькоїструктури, яказдійснює своюдіяльністьна основі злиттякапіталівпартнерів. Одназ умов оптимальногофункціонуваннятакої формипідприємницькоїдіяльності– реалізаціяними функції“середовищаживлення” длякрупних виробничихпідрозділівщодо постачаннякомплектуючихдеталей і вузлів.Останні є водночасдіючими елементамипроцесу концентраціїі централізаціївиробництвана національномута інтернаціональномурівнях.

В Україніу співробітництвімалих підприємствз зарубіжнимипартерами покищо не набувналежногорозповсюдженнялізинг як формаоренди промисловогообладнанняпри дефіцитівалютних засобівдля придбанняїх на певнийтермін. Лізинговаформа дозволяєодержати длятимчасовогокористуваннянайрізноманітнішеобладнання,в тому числій високовартісне,і на цій основівирішити всітехнологічніпроблеми, пов”язаніз виготовленнямпродукції наекспорт. У подальшомурозвитку лізингу,який ефективновикористовуєтьсяу системіміжнародногоспільногопідприємництва,необхіднадержавна підтримкачерез наданнявалютних пільгдля підприємств.

Характеризуючипільги длямалих та спільнихпідприємствяк наслідокзлиття капіталівта інтересівна рівні міжнародногоспільногопідприємництва,необхіднозазначити, щовони є вже готовимиінтегрованимипідприємницькимиланками наміжнародномурівні, а це збільшуєступінь злиттиягосподарстванашої країниіз світовим.

Привирішенніпроблем оптимізаціїзовнішньоекономічногосектора Українидоцільно враховуватиособливостіформуваннята основнінапрямки розвиткузагальнодержавноїмоделі міжнароднихгосподарськихзв”язків. Цямодель передбачаєпошук та використаннятаких формспільногопідприємництва,які стимулюютьтрудову активність,підприємницькуініціативу,дозволяютьоптимальнопоєднати економічніінтереси суб”єктівсистеми підприємницькоїдіяльності.Ефективність,масштаби,цілеспрямованістьцього процесузалежить відстану механізмута способівйого регулювання;тобто від виборута використаннясукупностіпринципів, формта методівздійсненняміжнароднихгосподарськихвідносин нашоїдержави. В умовахпереходу доринку оптимальнефункціонуваннянаціональногомеханізмуздійсненнязовнішньоекономічнихвідносин залежитьвід того, наскількиповно враховуються,насампереддержавнимиорганами, сучаснітенденції,специфіка таособливостірозвитку нашогогосподарства.

Дляформуваннясучасної моделірегулюваннязовнішньоекономічноїдіяльностідуже важливоюдля підприємництває розробка таприйняття йогонормативно-правовогозабезпечення.

Формуваннянаціональноїмоделі зовнішньоекономічнихпідприємницькихвідносин передбачаєрозробку концепціїзовнішньоекономічноїполітики, моделейінтеграціїУкраїни в системусвітовогогосподарства.В цьому планінаціональнастратегіягосподарськихвідносин повиннабути зорієнтованана розширенняспектра зовнішньоеконмічнихвідносин зкраїнами світовогоспівтовариства,передусім вгалузях, видахвиробництва,що визначаютьнауково-технічнийпрогрес. Стосовнорозробки моделеймеханізмурегулюваннязовнішньоекономічногопідприємництваУкраїни, то їхспецифіка всучасних умовахзалежить відвибору партнерівспівробітництва.З огляду на це,можуть підлягатимоделюваннюекономічнізв”язки Україниз економічнорозвинутимикраїнами, зкраїнами СНД,партнерамиз інших континентів.Практичногозначення моженабути і створеннямоделей міжнародногогосподарськогоспівробітництвана рівні регіонівнашої країни.

Безпосереднбоюосновою, напрямкамирегулюваннязовнішньоекономічноїдіяльностімає стати визначенняконкретнихметодів, формфункціонуваннягосподарськихсуб”єктів уміжнароднійсфері. Саме тутварто взятина озброєннясвітовий досвідпошуку прогресивнихформ співробітництва,налагодженнячіткої системиміжнароднихрозрахунковихта кредитнихвідносин,страхування,інформаційноїбази, арбітражутощо. Важливуроль у становленнінаціональноїсистеми регулюваннязовнішньоекономічнихзв”язків маєвідіграватистабілізаціясистеми оподаткуванняекспортно-імпортнихоперацій, митногоконтролю,міжнародногоаудиту.

Однез центральнихмісць у ційсистемі потрібнонадати валютномурегулюваннюспільногопідприємництва.Воно полягаєв розробці формоптимальногопоєднанняекономічнихінтересівдержавнихсуб”єктів тасуб”єктівзовнішньоекономічноїдіяльності,що функціонуютьна територіїУкраїни. Вирішенняцієї проблемизалежить відсуперечностейміж застосуваннямадміністративнихта ринковихметодів регулюванняекономіки, іорієнтацієюна ринкові, якістимулюютьініціативу,підприємницькудіяльністьу міжнароднійсфері, дозволяютьчітко окреслитикінцеві результати.

Відчутнимважелем впливуна зовнішньоекономічнудіяльністьдержави повиненстати кредит(у тому числівалютний),використанняякого має сприятипрогресивнимзмінам у структуріекспортногопотенціалуУкраїни, зближеннютехніко-економічнихпараметріввітчизнянихтоварів ізсвітовими призакупівлі закордономкомплектуючихвиробів, деталейта вузлів, передовихтехнологійтощо.

У податковійсистемі, якскладовіймеханізмудержавногорегулюваннязовнішньоеконмічноїдіяльності,виправланимє використанняподатку наприбуток (доход)суб”єктазовнішньоекономічногопідприємництва,податку наімпорт абореалізаціюімпортнихтоварів навнутрішньомуринку, податкуна експорт,податку напереказ трансфертнихгрошових (валютних)засобів закордон з метоюотриманнядоходів. Прицьому експортериможуть користуватисяпільгами звичайногооподаткування,що буде сприятистимулюваннюрозширенняекспортноїдіяльності,збільшеннюкількостіюридичних тафізичних осіб,які встановлюютьзв”язки іззарубіжнимипартнерами.

У регулюванніспільногопідприємництваз країнами“ближньогозарубіжжя”у найближчійперспективімогли б бутиздійснені такізаходи:

- “селекційна”робота в напрямкахтрадиційнихвзаємних зв”язків,що зекономилоб суттєві кошти– збереженнясистеми коопераціїз відповіднимоновленнямпринципів їїфункціонуванн;

- переглядсистеми квоті ліцензій,котрі повиннівикористовуватисятільки щодоекспорту вузькогокола стратегічнихвидів продукції;

- розробленнямеханізмуреалізаціїдомовленостейпро співробітництво,визначенняпринципівспільної політикипідприємництвау сфері матеріальноговиробництвата забезпеченняпаливно-енергетичнимиматеріалами;

- подальшийспільний пошуквирішенняпроблем заборгованостіта платежів;

- взаємнакорекція ринковихмеханізмів[51, с.102].

Оскількипорушена системаплатежу і невідрегульованіціновий тафінансовиймеханізми,необхідноудосконалюватисистему взаємнихзарахувань,яка б дала можливістьзабезпечитизустрічнітоваропотокижиттєвонеобхідноїпродукції длянормальногофункціонуванняекономік.

Аналізрозвитку спільногопідприємництваіз країнамиСНД переконуєу необхідностіпостійноїкоординаціїі пошуку оптимальнихспособів регулюваннянормативноїбази співпрацівсіма напрямками(галузями)господарювання,узгодженняправової базиспільноїгосподарськоїдіяльностіз урахуваннямнорм і правил,що діють в рамкахГУТТ, Міжнародноговалютногофонду, Міжнародногобанку реконструкціїта розвитку,а також враховуючиміждержавніправові номативи.

Виробленняспільної конкурсноїполітики насвітовому ринкуузгодженняцін, координованістьспільної позиціїстосовно міжнароднихекономічнихі фінансовихорганізацій,взаємне сприянняу досягненнідомовленостейз міжнароднимибанками таорганізаціями– одне з актуальнихпитань подальшогорозвитку спільногопідприємництва.

У сферідержавногорегулюванняпідприємницькоюдіяльністюна найближчуперспективуможна було б:

- переглянутисистему квоті ліцензій, якіповинні використовуватисящодо експортувузької номенклатуристратегічнихвидів товарів;

- виробитизаходи щодореалізаціїукладених угодпро підприємницькеспівробітництвона всіх рівняху попередніхперіодах;

- визначитипринциписпівробітництвана найближчуперспективу.

У сферіціноутворенняна продукціюстворену спільнимизусиллями, маєздійснюватисьузгодженаполітика поступовоговивільненняцін і наближенняїх до рівнясвітових. Розрахункиповинні бутиу вільних цінах,виключаючибудь-яку дискримінацію,та передбачатизняття будь-якихвнутрішніхнепрямих податківй експортногомита. Звичайно,щодо деякихвидів продукціїпередбачаєтьсядержавне регулювання,але воно повиннебути виваженимі не заважатиефективномурозвитковібезпосередніхгоризонтальнихзв”язків міжпідприємцями.

Необхіднийтакож диференційованийпідхід до державнихугод і можливостейпогашеннязаборгованостейна умовах, вигіднихпартнерам зобох сторін.

У міжнародномупідприємництвіважливу рольвідіграє спільнаінвестиційнадіяльністьяк державних,так і господарськихструктур, утворенняі функціонуваннятранснаціональнихпідприємницькихорганізацій.

Звичайно,нові підходив організаціїміжнародногопідприємництвавимагаютьосвоєння новихйого форм:використання,впровадженняміждержавнихакціонернихспілок, холдингів,спільних підприємствта інших транснаціональнихпідприємницькихструктур. Цьомуповинна сприятиРада з альтернативноїекономіки приКабінеті МіністрівУкраїни, особливощодо створенняі подальшогорозвитку міждержавнихта міжгалузевихгосподарськихорганізаційрізноманітнихформ власності,насампередіз числа тих,які мають тіснізовнішні технологічеівзаємини. Разомз тим необхіднозабезпечитиузгодженуправову основуїх створеннята функціонуванняз іншими країнами.

Загальнамодель розвиткузовнішньоекономічнихзв”зків можебути конкретизованаобгрунтуваннямумов та перспективвключення уміжнароднігосподарськівідносиниокремих регіонівнашої країни.Це націлює нанеобхідністьрозробки регіональноїмоделі міжнародногогосподарськогоспівробітництваУкраїни, в якійпідприємницькимструктураммає належатисуттєва роль.Така регіональнамодель вартауваги, оскількирозвиваєтьсяспецифічноі вносить якіснізміни у ціліснийпроцес міжнародногопідприємництва.Специфіка іособливі йогориси зумовленінасампередтим, що:

- регіону міжнароднійінтеграційнійсистемі вважаютьчасткою економіки,що наділенанаціональнимирисами і ввібралав себе спорідненіриси економікитієї країни,з якою вонамежує;

- регіонможе мати своєріднувиробничуструктуру, щоне є традиційноюі зумовленаособливостямисвого місцезнаходження,наявністюпевної інфраструктури,екологічнимстаном та рівнемрозвитку суспільнихта економічнихвідносин.

На основіцього необхідновести пошукформ, які бзапезпечилирозвиток конкретногорегіону у взаємодіїз іншими регіонами– своєріднимичастинами іншихнаціональнихекономік, якіпринципововідрізняютьсявід української.Сьогодні головнезавдання –якнайефктивнішеінтегруватитой чи іншийрегіон у процесспільногоміжнародногопідприємництва,передбачитиймовірні наслідки,які будутьсупроводжуватиекономікурегіону привзаємодії зпартнерамиінших країн,а також народнегосподарствов цілому.

Регіональнамодель сприяєоптимізаціїспівробітництватого чи іншогорегіону в загальномупроцесі співробітництвана міжнародномурівні. В основномувона оцінюєтьсяз точки зоруефективноговикористанняекономічногопотенціалурегіону іобгрунтуванняміри його наближеннядо прилеглихрегіонівкраїн-партнерів.

У системірегіональногозабезпеченнязовнішніхекономічнихзв”язків особливезначення маєдецентралізаціяуправліннята економічногорегулюванняспільноїзовнішньоекономічноїпідприємницькоїдіяльності.Вона забезпечитьможливістьвирішуватина місцях проблемиоподаткування,джерел надходженнявалютних коштів,оскільки упевних регіонахє свої відмінності.Це зумовленорозвитком тогочи іншого видупідприємництвав конкретномурегіоні, особливостямипереходу доринкових засаду співробітництвііз зарубіжнимипартнерами.У процесі формуваннярегіональноїмоделі спільногопідприємництваважливе значеннямає правовезабезпечення,оскільки вихідрегіону назовнішнійрівень супроводжуєтьсясистемою угод,контрактів,протоколівпро наміри,розробкоюстатутів, щозабезпечуєматеріальнийзміст спільногопідприємництварегіону іззарубіжнимипартнерами.

Регіональнамодель моглаб зосередитисьна двох найважливішихфакторах:максимальномувикористаннірегіональнихресурсів інарощенняекспортногопотенціалуготової продукції.

Це потребуєзначних капіталовкладень,оптимальногоїх використання,що можливо заправильноїструктурноїперебудовиекономіки вцілому і регіонузокрема.

Перевагирегіональноїмоделі співробітництваочевидні, оскількирозвиваютьсяна засадахсамостійностіі забезпечуютьможливість:

- уникнутидублюванняпідприємницькоїдіяльностіна міжнародномурівні, більшефективнозадовольнятипотреби державноїекономічноїполітики, яказдійснюєтьсяна засадахпартерськогоспівробітництваз країнамисвіту;

- оптимальноз позицій місцевогосамоврядуваннявикористовуватиіснуючий потенціалвиробництва,сфери послуг,інфраструктуру,яка дозволяєв рамках відносноїспеціалізаціїрегіону оперативноздійснюватизв”язок міжпартнерами;

- розвиватиспеціалізацію,залучаючиіноземні інвестиції,оскільки частинацього процесуповинна охоплюватисистему підприємництваіншої країни.Тому регіонзавдяки спеціалізаціїінтернаціоналізується;

- розвиваючикооперацію,максимальнозадіяти впідприємницькийпроцес трудовіресурси регіону,оскільки невдалерозміщеннявиробництвапризводитьдо значногозниження використаннятрудових ресурсів;

- вирішуватипроблеми реалізаціїспільно виробленоїпродукції назарубіжнихринках, і такимчином нагромаджувативалютні засобидля подальшогоїх використанняна потребимодернізаціїта запровадженняпринциповонової технологічноїбази тощо.

На основіматеріалуданого розділуможна зробитинаступні висновки:

В першійчастині розділупроаналізованіметодики йметоди оцінкивигідностікапітальнихвкладень у насв країні і закордоном.Запропонованіметод внутрішньоїренти, класифікаціявкладень ізначень нормприбутку, методліквідності,виявленняступеню ризикупри інвестиційнихрозрахункахє найбільшприйнятнимидля оцінкиефективностіпроектів зіноземнимкапіталом, ніжтрадиційнийметод приведенихвитрат.

В роботівідмічається,що СП покликаніі можуть внестизначний внесокв структурнуперебудовуукраїнськоїекономіки, воптимізаціюзовнішньоекономічнихзв”язків республіки.Зокрема, мовайде про можливості,які мають СПв розвиткуекспортоорієнтованихті імпортозаміннихвиробництв.І, безумовно,Україна маєряд можливостей,які можуть іповинні зацікавитиіноземнихінвесторівпри створенніСП.

Сподіватисяна високотехнологічніСП із зарубіжнимипартнерамими можемо лишев окремих галузях.В першу чергу,в галузях ВПК,де почаласяконверсія вкосмічних тафундаментальнихдослідженнях.Однак Україназацікавленав тому, щоб спільнепідприємництвобуло взаємовигіднимі охоплюваловесь спектрінтересів.Особливої увагипотребуютьв Україні такісфери, як виробництваі переробкасільгосппродукції,виробництвотоварів длясела, ліків імедичної техніки;технічнепереобладнанняпромисловості,металургіята енергетика,будівництвадоріг, оздоровленняприроди, енергозбереження.З цією метоюдержава повиннастворюватисприятливіумови іноземномукапіталу, якийбуде прийматиучасть в модернізаціїпріоритетнихгалузей. Значнуроль при цьомуповинна відіграватирозробка пільгспільнимпідприємствамв наукоємкихгалузях, а такожтим, які використовуютьпередові технології.

Українамає перспективирозвитку завдякивеликому внутрішньомуринку, високомурівню освітинаселення,значному промисловомуі сільськогосподарськомупотунціалу.Однак здійснитиперехід доефективноїі конкурентоздатноїринкової економікинеможливо беззалученняіноземнихінвестицій,які містятьне тільки капітал,але й сучаснітехнології,досвід менеджментуй вихід на експортніринки. Прямііноземні інвестиціїздатні відігратисуттєву рольв приватизаціїі реконструкціїдіючих підприємстві в створеннінових виробничихпотужностей.

Разомз тим, поки щов Україні нестворені політичні,економічній організаційніумови, якіприваблювалиб іноземніінвестиціїв необхіднихобсягах і формах.Умови для прямихіноземнихінвестиційна сьогодніє гіршими, ніжу більшостікраїн світуі навіть в іншихкраїнах регіону,а тому обсягіноземнихінвестиційі приток новихіноземнихкапіталовкладеньдуже незначні.

Дляактивногозалученняпрямих іноземнихінвестиційУкраїні необхідно,перш за все,досягнути:стабілізаціїмакроекономічногооточення, загальноїстабілізаціїекономічногоі суспільно-політичногостановища вкраїні.

Проблемизалученняпрямих іноземнихінвестиційторкаютьсяперш за всетаких сфер, як:правове оточення,валютний ізовнішньоторговельнийрежим, оподаткування,приватизаціятощо.

Узагальнюючироботу спільнихпідприємницькихструктур, можназробити висновок,що відкритістьдо світовогоринку передбачаєдемонополізаціюзовнішньоїторгівлі, підвищенняконкурентоздатностіпродукції навнутрішньомуринку. У сукупностіаналіз діяльностіспільнихпідприємницькихструктур, механізмуїх функціонуванняв умовах формуванняринкових відносиндає можливістьз впевненістюзробити висновок,що така формадіяльностіє не простоефективноюу залученніта використаннііноземнихінвестицій,але й факторомекономічногоросту, будучиорганічноюі невід”ємноюскладовоюнародногосподарськогокомплексу.Створення тадіяльністьрізних формспільногопідприємництвана нашій територіїсвідчить пропочаток процесуосвоєннярізноманітнихшляхів і методіввходження вринок, участоу процесіміжнародногоподілу праці,інтеграціїу світовийекономічнийпроцес.

Висновки.

Узагальненнязарубіжногоі вітчизняногодосвіду з питаньоцінки ефективностіфункціонуванняспільних підприємствдозволяє зробитинаступні висновкиі рекомендації.

Спільніпідприємстваслід розглядатияк нову дляумов Україниформу господарюванняі вид зовнішньоекономічноїдіяльності,сформованоїна принципахринкової економіки,поєднанняінтересіввітчизнянихі зарубіжнихпідприємцівв її здійсненні.Основна мета,функції і завданняСП, розташованихна територіїУкраїни, полягаютьв залученнів країну іноземногокапіталу іпрогресивнихтехнологій;підвищенняна цих засадахякості продукціїробіт і послугта ефективностівиробництва,інтеграціїкраїни в світовусистему господарювання.З цих позиційрозвиток спільногоз іноземнимидержавамипідприємництваслід розглядатияк реальнийшлях виходуекономікиУкраїни з кризита подальшоїстабілізації.

Аналізі оцінка результатівфункціонуванняСП Київськоїобласті, іншихрегіонів Україниза 1987-1995 рр. дозволиливиявити цілийряд суперечностейв їх розвитку,притаманнихперехідномуетапу економіки.Зокрема, призагальнихвисоких темпахкількості СПза досліджуванийперіод спостерігаютьсячіткі тенденціїдо зниженнячисельностіпрацюючих наодному об”єкті,скороченняасортиментувиробленоїпродукції,збільшенняобсягів експортуваннясировиннихресурсів. Значначастина зареєстрованихСП припиняєсвою діяльністьвже на першомуроці існування,а в багатьохвипадках щедо її початку.

Аналізрезультатівдіяльностіспільних підприємствпоказав, що наданий моментдещо активізувавсяпроцес залученняіноземнихінвестиційв спільніпідприємства.Однак цей процесвідбуваєтьсядуже повільно,для його інтенсифікаціївідсутні необхідніумови.

Основнимипричинами, щогальмуютьрозвиток спільногопідприємництва,знижують ефективністьфункціонуванняСП слід вважати:економічнута правовунестабільністьв країні, відсутністьчіткої політикисприяння розвиткупріоритетнихнапрямків СПз боку держави,необхідністьудосконаленняправових іекономічнихважелів регулюваннядіяльностіСП.

Соціально-політичней економічнестановище вУкраїні покищо не дає можливостірозраховуватина великі вкладеннязахідногокапіталу векономіку.

Досягнутийрівень закордонногоінвестуванняв формі СП можнарозглядатияк початковийетап. Однак СПпродемонструвалидивовижнупристосованістьнавіть до тихнесприятливихумов, які існуютьдля всієї економікиУкраїни. Більшістьз них утрималисьв кризових длявсієї економікиумовах.

В ціломуможна вважати,що СП поступовостають невід”ємнимелементомекономічнихвідносин регіонуі одним з важливихфакторів формуванняринковогосередовищана Київщині.

Центральнимі місцевимвладним структурампропонуєтьсястворити особливосприятливийрежим для залученнявеликих інвестиційнихкоштів в сферуматеріально-технічноговиробництва.

У світовійпрактиці напрацьованоуніверсальнийнабір заходів,які більшоюабо меншоюмірою використовуютьсядля залученняіноземногокапіталу. Середних найбільшсприятливимиє такі методистимулюванняіноземнихкапіталовкладень:

- податковістимули: встановленняпрямих додатковихпільг, відстрочкасплати податківза інвестуваннякапіталу; стимули,пов”язані замортизаційнимивідрахуваннями;“податковіканікули”, яківстановлюютьсяна строк від2 до 10-15 років;звільненнявід сплатимитних процедурпо імпортуобладнання,сировини,комплектуючихвиробів;

- фінансовістимули: різногороду субсидії,позики, кредитиі гарантії їхнадання, державнестрахування;

- нефінансовістимули, спрямованіна створеннязагальних умовефективногофункціонуванняіноземногокапіталу;

- забезпеченнянеобхіднимифакторамивиробництва,інформацієюта службамиуправліннящодо розвиткутранспортута інших комунікацій.

Створеннясприятливогоінвестиційногоклімату – головнаумова успішноїполітики залученнята використанняіноземногокапіталу векономіціУкраїни. Длязабезпеченнястабільноїправової основифункціонуваннязакордонногоінвесторапропонуютьсяїї окремі основніелементи, асаме: забезпеченняправ власностіна землю абоправа отримання99-річної орендиземлі під будівлями,спорудами,підприємствамипри їх купівлі,покращенняподаткових,митно-тарифнихумов для іноземногопартнера,гарантуванняїх стабільностіна період 5-7 років,застосуванняпільг, спрямованихна зменшенняризику втратикапіталу, розробкаособливогорежиму участііноземнихінвесторівв приватизації,розширенняпрактики двосторонніхдомовленостейпро взаємнийзахист інвестицій,розширеннявзаємодії зміжнароднимиорганізаціями,які займаютьсяпитаннямиінвестиційногоспівробітництва,особливо зМіжнароднимагенством погарантіямінвестицій(МАГІ), Міжнароднимбанком реконструкціїта розвиткута Міжнародноюфінансовоюкорпорацією.

ДлястимулюваннядіяльностіСП необхіднапослідовнадержавна стратегія,а саме:

- слідвідмовитиявід орієнтаціїна підтримкута стимулюваннявсіх без виключенняСП, в особливостінацілених нагігантськіпроекти, щопотребує значноговідволіканняз народногосподарськогообігу матеріальнихта фінансовихресурсів;

- слідзаохочуватина рівні державноїполітики першочерговезалученняіноземногокапіталу добудівництвата реконструкціїпідприємств,що випускаютьгостродефіцитніта конкурентоспроможнітовари;

- не допускатистворення СП,що випускаютьпродукцію,несумісну зміжнароднимистандартами;

- за допомогоюрізноманітнихстимулів підтримуватита заохочуватистворення СПу високотехнологічнихгалузях, пріоритетнихдля нашої економіки;

- створитирозгорнутуорганізаційно-правовусистему, якаб була конкурентоспроможнапо відношеннюдо інвестиційнихрежимів іншихкраїн, гармонізуватиукраїнськезаконодавствоу відповідностіз європейськиистандартами;

- пріоритетнимнапрямкомвикористаннязарубіжнихінвестиційв межах СП повиненстати розвитокекспортногопотенціалуУкраїни.

На мікрорівніз метою підвищенняефективностідіяльностіспільних підприємствпропонуютьсянаступні напрямиудосконаленнясистеми управління:1) удосконаленняоргструктуриуправлінняСП; 2) підвищенняпрофесійногота інтелектуальногорівня управлінськогоперсоналу; 3)оволодіннякерівникамивсіх рівнівсучаснимиметодами тастилями управління;4) підвищенняролі сучаснихзасобів автоматизованоїобробки інформаційнихданих в оптимізаціїефективногоуправлінняСП.

Впровадженнязапропонованихпропозиційщодо вдосконаленнядіяльностіспільних підприємствсприятимепідвищеннюефективностізовнішньоекономічнихзв”язків Київськоїобласті таприскоритьпоступ економічноїреформи в регіонахі в Українівзагалі.

Література.

Закон УРСР“Про зовнішньоекономічнудіяльність”//Голос Украхни.-1991.-12червня.
Закрн України“Про захистіноземнихінвестиційна Україні”//Голос України.-1991.-2 вересня.
Закон України“Про господарськітовариства”//Голос України.-1991.- 11 жовтня.
Закон України“Про інвестиційнудіяльність”//Голос України.-1991.-21 листопада.
Закон України“Про іноземніінвестиції”//Голос України.-1991.-5травня.
БратченкоА.Б., ГольшлегерЛ.Д. Совместныепредприятия.-М.:Знание, 1990.-64 с.
Бріль М.С.Організаціяі функціонуваннясуміснихпідприємств%Автореф. дис.канд. екон. наук:08.06.01/ Харків.екон.ун-т.-Х.,1995.-17с
БыстровВ.Ф. Организацыявнешнеэкономическойдеятельностипредприятия(в 2-х частях).-СПб.:СПбДНТП, 1992.-41 с.
Внешнеэкономическаядеятельностьпредприятия.Учебник. Подред. СтровскогоЛ.Е.-М.: ЮНИТИ,1996.-408 с.
ГайдучокІ.Г. Спільніпідприємства.-К:Знання, 1989.-46 с.
ГолошубоваН.О., СпальвишЮ.О. Проблемирозвитку спільнихпідприємствв Україні //Підприємництвоу торгівлі.Зб. наук.праць.-К.:КДТЕУ, 1995.-с.124-133.
Грицюк Е.О.Удосконаленнясистеми управлінняСА (на прикладіСП Чернівецькоїобл.): Автореф.дис.канд.екон.наук:08.06.01/ НАН України.Ін-т регіональнихдосліджень.-Львів,1995.-23 с.
Дацко Б.Я.Організаційно-економічнізасади підвищенняефективностіроботи СП:Автореф.дис.канд.екон.наук:08.06.01/ НАН України.Інститут економіки.Львівськевід-ня.-Львів,1994.-24 с.
ДенисовА.П. Организационно-экономическиеосновы совместногопроизводствав России:Автореф.дис.д.э.н.-М.,1996.-37 с.
ДовчертА.С. Совместныепредприятия:регулированиетруда.-К.% Лыбидь,1991.-63 с.
Кизима Т.Спільне підприємництво:проблеми тащляхи їх вирішення//ЕкономікаУкраїни.-1995.-№7.-с.88-91.
КлименкоК.О. СтворенняСП як засібвключенняУкраїни усвітогосподарськізв”язки:Автореф.дис.к.е.н.:08.05.03/ НАН Укоаїни.Ін-т світовоїекономіки таміжнароднихвідносин.-К.,1995.-24 с.
КредисовА., Дерев”янкоО. Конкурентоспроможністькраїни та стратегіяпросуванняїї експортуна світовомуринку// ЕкономікаУкраїни.-1997.-№5.-с.54-57.
Лилик І.В.Ефективністьнових формзовнішньоекономічнихзв”язків вумовах переходудо ринковихвідносин:Автореф.дис.к.е.н.-Львів,1992.-20 с.
Лилик І.В.Регіональніособливостівизначенняефективностіспільних підприємств(на прикладіЛьвівськоїобласті)//Львів.політехн.ін-т.Вісник.-Львів,1992. №268. Українана етапі національноговідродження.-с.40-44.
ЛокшинаТ.Я., НадирашвилиН.В. Методыоценки эффективностиинвестицийв созданиесовместныхпроизводств//Регулированиепреобразованияпроизводствав условияхстановлениярыночных отношений.Сборник науч.трудов.-Донецк,1993.-с.36-41.
Лук”яненкоД.Г., БілошапкаВ.А., ПестрецоваО.І. Спільніпідприємствав Україні:організаціяі умови ефективногорозвитку:Підручник.-К.:Хвиля-Прес,1995.-176 с.
Лук”яненкоД.Г. Про умовирозвитку СПна Україні//Проблемиреформуванняринковоїекономіки.-К.,1992.Вип.І.-с.84-88.
ЛукьяненкоД.Г. и др. Проблемыразвития СПв структуреэкономикиУкраины// Формированиемеханизмасвободнойэкономическойзоны в условияхрыночных отношений:Тезисы межрегиональнойнаучно-практ.конференции.Часть I.-Черновцы,1991.-с8-12.
ЛукьяненкоД.Г. Совместныепредприятия:создание имеханизмфункционирования.Уч. пособие.-К.:УМКВО, 1991.-102 с.
ЛуцишинаЗ.О. Спільнепідприємництвояк факторекономічногозростання:Автореф.дис.к.е.н.:08.00.01/ Львів.ун-тім.І.Франка.-Льві,1993.-20 с.
МакогонЮ.В. Внешнеэкономическаядеятельностьрегиона.-Донецк:Донбас, 1992.-138 с.
МакогонЮ.В. и др. Инностранныеинвестициив современныхусловиях:статистика,опыт, проблемы.-Донецк,1994.-51 с.
МакогонЮ.В. Механизмрегулированиявнешнеэкономическойдеятельностипредприятийи организацийна региональномуровне:Автореф.дис.д.э.н.-Донецк,1994.-40 с.
МакогонЮ.В. и др. СП Донецкойобл.// Вестникстатистики.-1992.-№5.-с.28-31.
Методикаопределенияэффективностикапитальныхвложений. Утв.ЗаместителемПредседателяГосплана СССР10.10.88.-М., 1988.-17 с.
Міжнародніекономічнівідносини.Система регулюванняміжнароднихекономічнихвідносин. Підручник.(Гол.ред. М.С.Тимошик).-К.:Либідь, 1994.-255 с.
Мороз Л.В.Удосконаленняекономічнихумов створеннята функціонуванняспільнихпідприємств//Підприємництвоу торгівлі.Зб.наук.праць.-К.,1995.-с.133-138.
НейковаЛ.І. Прихованаміграція прибутківспільних підприємствта її запобігання//ФінансиУкраїни.-1996.-№8.-с.24-32.
Організаційно-економічниймеханізм формуванняспільних підприємствв АПК// Економічнівідносини вАПК. Зб.наук.праць.-К.,1995.-с.32-40.
ОрганизацияСП и международноесотрудничество.(Норм.-метод.материалы ипракт. рекомендации).Моск.эконом.научно-консульт.центр “Сигма”.-М.,1990.-230 с.
ПестрецоваО.І. Формуванняумов і механізмівефективноїдіяльностіміжнароднихСП в Україні:Автореф.дис.к.е.н.:08.06.01; 08.05.03/ Київ.екон.ун-т.-К.,1995.-24с.
Положениео размерекоэффициентапересчетастоимостиобъектов вовремя приватизациис участиеминостранныхинвесторов:Утв. ПредседателемФонда государственногоимуществаУкраины иПредседателемНациональногобанка Украины12.12.92.-с.3.
Прилюк В.Д.,Рулько Е.Г.Организациядеятельностисовместногопредприятия.-К.:Техніка,1990.-200 с.
Сажина М.А.,Сажин А.Ф. СП:Организационныеформы// ВестиАН СССР.-1991, №7.-с.29-42.
СамборськаТ.А. РозвитокзовнішньоекономічноїдіяльностіСП в Україні//Питання політичноїекономії.-1992.Вип.217.-с.39-43.
СеменовИ. Пособие поинвестиционномуанализу//Экон. и жизнь.-1992.-№52.-с.6.
СинецкийБ.И. Внешнеэкономическиеоперации:организацияи техника.-М.:МО, 1989.-382 с.
СмирноваЕ.Е., ХвалынскаяН.В. СП: закономерностивозникновенияи перспективыразвития.-М.:Изд-во МГУ,1988.-163 с.
Собчук М.П.створення ідіяльністьспільнихпідприємств//ЕкономікаАПК.-1995.-№3.-с.98-102.
Совместныепредприятия:алгоритм выходана мировыерынки.-М.: АО“Бизнес-школа”Интел-Синтез”,1993.-63 с.
Совместныепредприятия:порядок созданияи организацииСП. (Метод.рекомендации).-М.:НИИ “Электроника”,1991.-73 с.
Совместныепредприятия:создание идеятельность(В.Г.Буткевич,А.С.Филипенкои др.).-К.: Лыбидь,1990.-190 с.
Совместныепредприятияв практикемеждународныхэкономическихотношений(ВНИИ внешнеэкон.связей.Под ред.Е.Т.Бургучевой)2-е изд.стер.-М.:Внешняя торговля,1990.-116 с.
ТомилинН.А., КиржнерЛ.О., ЛепейкоТ.И. Функционированиесовместныхпредприятийв Украине:теоретическиеи практическиеаспекты.-Харьков:Основа ХДУ,1994.-80 с.
Троян В.М.спільнепідприємництво.-Тернопіль:Тарнекс, 1995.-132 с.
ФіліпенкоА. Принципиформуваннязовнішньоекономічнихзв”язків України//Україна в світовомуекономічномупросторі: Матеріали2-го конгресуМіжнар.укр.екон.асоц.-К.,1996.-с.119-121.
Формированиемеханизмасвободнойэкономическойзоны в условияхрыночных отношений.(Тезисы межрегиональнойнаучно-практическойконференции).Часть I.-Черновцы,1991.-112 с.
Хонко Я.Планированиеи контролькапиталовложений.-М.:Экономика,1987.-64 с.
ЧернишоваЛ.В. Особливостіаналізу стратегіїрозвитку СП:Автореф.дис.к.е.н.:08.06.04/ Одеськийекономічнийуніверситет.-Одеса,1995.-24 с.
ЧиркуновО., ШадровскийА. Совместныепредприятия:цели и результаты//Внешняяторговля.-1991.-№4.-с.14-17.
Юрій С.І.Спільне підприємництвов Україні:фінансовийаспект розвитку:Автореф.дис.д.е.н.Київ.держ.екон.ун-т.-К.,1996.-38 с.
ЯковлеваЕ.Л. Смешанныеобщества впрактикестран-членовСЭВ.-м.% Международныеотношения,1989.-101 с.
K.Harrigan, Managing for Joint Ventures.-Lexington(Mass),1986.
Inkren A.C., Beamish P.W. Knowledge, bargaining, and theinstability of international joint ventures// Acad.of managmentrev.- Mississippi State, 1997.-Vol.22. №1.-P.177-202.-Bibliogr.: p.199-202.
Pearce R.J. Toward understanding joint venture perfomance andsurvival: a bargaining and influence approach to transaction costtheory// Acad.of managment rev.- Mississippi State, 1997.- Vol.22.№1.-P.203-225.- Bibliogr.: p.222-225.

Додаток1.

Законодавчабаза організаціїта діяльностіспільних підприємств [50, с.28].

І.Основні закони

Деклараціяпро державнийсуверенітетУкраїни.
Закон України“Про економічнусамостійністьУкраїни”.
Закон України“Про підприємствав Україні.”
Закон України“Про власність”.
Закон України“Про зайнятістьнаселення”.
Закон України“Про підприємництво”.
Закон України“Про господарськітовариства”.
Закон України“Про ціни іціноутворення”.
Закон України“Про державнустатитику”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Прооплату праці”.

ІІ.Зовнішньоекономічніта інвестиційнізакони

Закон України“Про зовнішньоекономічнудіяльність”.
Закон України“Про захистіноземнихінвестиційв Україні”.
Закон України“Про інвестиційнудіяльність”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Прорежим іноземногоінвестування”.
Закон України“Про загальніоснови утворенняі функціонуванняспеціальних(вільних економічнихзон)”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Просистему валютногорегулюванняі валютногоконтролю”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Протимчасовийпорядок використаннянадходженьв іноземнійвалюті”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Пропорядок здійсненнярозрахунківв іноземнійвалюті”.

ІІІ.Закони прооподаткування.

Закон України“Про системуоподаткування”.
Закон України“Про оподаткуваннядоходів підприємствті організацій”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Проподаток надодану вартість”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Проакцизний збір”.
Закон України“Про державнуподатковуслужбу”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Провнесення невнесенихвчасно податківта неподатковихплатежів”.

Продовженнядодатку 1.

IV. Законипро митницюі митні збори.

Закон України“Про державнемито”.
Закон України“Про митнусправу в Україні”.
Закон України“Про єдиниймитний тариф”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни Проєдиний митнийтариф”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни“Продержавне мито”.

V. Кредитно-фінансовезабезпечення.

Закон України“Про банкрутство”.
Закон України“Про заставу”.
Закон України“Про обмеженнямонополізмуі неприрущеннянедобросовісноїконкуренціїв підприємницькійдіяльності”.
Закон України“Про антимонопольнийкомітет України”.
Закон України“Про банки ібанківськудіяльність”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Протимчасовийпорядок визначенняперелікупідприємств,які займаютьмонопольнестановище наринку”.
Закон України“Про аудиторськудіяльність”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни“Пробанки і банківськудіяльність”.
Закон України“Про цінніпапери і фондовубіржу”.
Закон України“Про товарнубіржу”.

VI. Іншізакони.

ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Продержавнийнагляд задотриманнямстандартів,норм і правилта відповідальністьза їх порушення”.
ДекретКабінету МіністрівУкраїни “Простандартизаціюта сертифікацію”.
Закон України“Про науково-технічнуінформацію”.
Закон України“Про інформацію”.

Додаток2.

Модельмеханізмурегулюваннязовнішньоекономічноїдіяльності [29, с.30].

НормалізаціяЗЕД

нарегіональномурівні

Забезпеченняекономічноїнезалежностісуб”єктівпідприємницькоїдіяльності,мотиваціязовнішньоекономічнихзв”язків

Створеннясприятливихможливостейвсім потенційнимсуб”єктам дляінтеграціїв світовийринок

Передачав оренду підприємств,проведенняприватизації.Створенняспільнихпідприємств.Відкриттяіноземнихпредставництв,фірм тапідприємствз іноземнимкапіталом(повністю. Створенняконцесій.)

Створенняумов для розширеннявиробництвавітчизнянихтоварів

Продажзарубіжнимінвесторамза гривні, втому числі вкредит, іноземноїчастини СП, зповерненнямкредитів зарахунок створеннянової технологіїна СП

Встановленнятимчасовихпільговихмитних правилввозу товаріві продаж їх загривні

Забезпеченнязасобамивиробництва,землею й надрамирегіону

Встановленняпрогресивноу часі зростаючихкредитнихставок

Впровадженнянових принципівоподаткування

Інтеграціяпідприємствв економікукраїн співдружностіта світовуекономіку запринципомдосягненнямаксимальноможливої неперервноїтехнологіївиробництвафункціонально

Митнерегулюванняввозу товарів: обмеженняввезення товарівпри зменшеннізбуту на вітчизняномуринку

Початокреалізаціїдовгостроковоїстратегічноїпрогами поствореннюнової наукоміскоїпродукції інових ресурсівта енергозберігаючихтехнологій,в тому числііз зарубіжнимифірмами

Встановленнядля підприємстваподатків іставок декількоїрівнів, виходячиз питомих витратв регіональномурозрізі в соціальнійі державнійсферах

Інтеграціяіз сівтовоюекономікою

Додаток3.

Узагальненийсклад цілейпартнерів пристворенні СПта структуриможливих відхилень в їх досягненні[14, с.14].

А. Складцілей партнерівСП
Цілівітчизняногопартнера		Цілі іноземногопартнера
Отриманнянової технологіїта “ноу-хау”. Розширенняекспортногосектора тазбільшеннянадходженнявалюти. Заміщенняімпорту іпов”язаназ цим економіявалюти. Отриманняіноземнихінвестицій. Придбанняуправлінськогодосвіду. Модернізаціяпромисловоговиробництвата покращеннягосподарськихпоказників. Поставканових товарів.		Проникненняна новий ринокі розширеннявиробництва. Придбаннянових каналівторгівлі тавступ до новоїсфери діяльності. Економія,пов”язаназ більш низькоювартістюфакторіввиробництва.
Б. Структураможливихвідхилень вдіяльностіСП.
Форс-мажорні	Політичні		Економічні
Війни Стихійнілиха. Страйки. Блокади.	Відхиленняв політичномукурсі міжнародноїторгівлі. Ризик політичнихреформ. Обмеженняі заборонапереведенняплатіжнихзасобів закордон. Підвищенняймовірностіконфіскаціївласності.		.Виникненняконкуренто- спроможногопродукту. Підвищеннявитрат. Ускладненняз плато- ікредитоспроможністю. Ризик дебітора. Відхиленняв торгівельнійдіяльності. Підвищенняподатків наоб”єкт діяльнолсті. Інфляція. Зниженнявалютногокурсу валютрозрахунку. Обмеженняконвертаціївалют. Замороженнявалютнихзасобів.
В. Інформаційнезабезпеченняаналітичноїроботи з попередженнявідхилень.
Метеорологічніпрогнози. Звіти військовихвідомств. Політичнапреса. Інші джерела.	Урядові рішеннята доклади. Крнцепціярозвитку країни. Публікаціїбанків. Засоби масовоїінформації.		Балансизасновників. Результатиаудиторськихперевірок. Банківськідовідки. Статистичназвітність. Стратегічніплани фірм. Інформаціяміжнароднихінститутів.

Додаток4.

ПорядокоподаткуванняСП У 1992-1993 рр. [22, с.67].

Виручкавід реалізаціїпродукції(робіт, послуг)

Доходивід реалізаціїматеріальнихцінностей тамайна

Доходивід позареалізаційнихоперацій

Валовийдоход

Податокна добавленувартість

Обов”язковіплатежі і витратизгідно з податковимзаконодавством

Матеріальнівитрати

Величинакоштів, щореінвестуютьсяна територіїУкраїни

Доход

Податокна доход , ,

Відрахування у фонди СП згідноз установчимидокументами

ДоходзасновниківСП

*)Звільненнятоварів власноговиробництвана 5 років з моменту реєстрації.

**) ЗвільненнявиробничихСП на 5 років змоменту оголошенняприбутку зподальшоювиплатою 50%нормативноїподатковоїставки, а торговельнихі посередницькихна 2 роки з подальшоювиплатою 70% ставки.

***) Для промисловихі сільськогосподарськихСП, якщо часткаіноземногоінвестора устатутномуфонді перевищує30%, оподаткуванняза ставкою, натри пунктинижчою віднормативної.

Додаток5.

Кредитуваннята рорахунковіоперації

спільногопідприємства[22, с.69].

ОпераціїСП

Розрахунковіоперації

увалюті

Крадитування

Зберіганнявалютних коштів

У гривнях

У валюті

МісцевевідділенняНаціональногобанку

Експортно-імпортнийбанк

Іноземнікомерційнібанки та фірми

Міжнароднібанківськіінститути

Банки

Додаток6.

СтрахуванняСП [22, с.72].

Майноі майнові відносини,

якіпідлягаютьстрахуванню

Основнікошти, які належатьСП або орендуютьсяним

Часткаоборотнихкоштів (виробничізапаси на складахСП, напівфабрикативласноговиробництва)

СуспільнавідповідальністьСП

Устаткуванняі машини відполомок тазбиток в зв”язкуз перервою увиробництвіта поломками

Вантажі,які перебуваютьу дорозі

Майновід крадіжкизі зламом

Спільніпідприємства

Заява

Інформаціядля оцінкиризику

Страховакомпанія

Проектстраховогополісу

Затвердження(або зауваження)

Страховийдоговір

Відгук

науковогокерівника намагістерськуроботу

Ступак Оксани Павлівни

“Науковіоснови регулюваннязовнішньоекономічної

діяльностіспільних підприємстврегіону

(на прикладіКиївськоїобласті)” К.:1998.

Характерноюрисою періодуперехідноїекономіки вУкраїні є формуваннямережі спільнихпідприємств,що супроводжуєтьсявиникненнямряду організаційно-управлінськихпроблем. Актуальнимпитанням регулюванняспільноїпідприємницькоїдіяльностів Україні іприсвяченамагістерськаробота О.П.Ступак.Вона переконливообгрунтувалаактуальністьпроблеми, чітковизначила мету,завдання, предметта об‘єктдослідження,що погоджуєтьсязі змістом.

Звертає увагусамостійністьмагістра увизначеннітипових видівСП, опису характернихїх особливостей.Розкриті складовімеханізмустворення СП,стимулюванняі регулюванняінвестиційноїдіяльностіта зробленівідповіднівисновки (с.46).Показані окреміпереваги СПу порівнянніз іншими формамиекономічногоспівробітництва.

Майже половинатексту роботивідведенамагістроманалізу ефективностіспільних підприємств(на прикладіКиївськоїобласті). Цячастина забезпеченаінформативнимматеріаломта належноюнауковою йогоінтерпретацією.

Ряд положень,логічних схемі таблиць маютьпосилання напершоджерела,що свідчитьпро творчеопрацюваннята систематизаціюнауковогоапарату. Наналежному рівнівикористанізаконодавчата нормативнабаза.

Зробленівисновки достовірні,переконливовідображаютьпроведенуаналітичнуроботу.

Ступак О.П.при підготовцімагістерськоїроботи проявилапрацьовитість,самостійність,високого рівнянавички науковогоаналізу тааналітичногоузагальнення.

Робота виконанаі оформленау відповідностіз усіма вимогами.Рекомендуєтьсядо захисту ізаслуговуєна оцінку “Відмінно”.

Науковийкерівник: д.е.н.,проф. СтеченкоД.М.

11.06.1998р.

Київськийуніверситетімені ТарасаШевченка

Економічнийфакультет

Кафедраінноваційногоменеджментута підприємництва

ДИПЛОМНАРОБОТА

на тему:

“Науковіоснови регулюваннязовнішньоекономічної

діяльностіспільних підприємстврегіону

(на прикладіКиївськоїобласті)”

магістраз спеціальності

“Адміністративнийменеджмент”

СтупакОксани Павлівни

Науковийкерівник

д.е.н.,проф. Стеченко.Д.М.

Київ –1998

Зміст.

Вступ. 3

Розділ1. Методологічніоснови регулюванняміжнародного

спільногопідприємництва. 6

Міжнароднеспільне підприємництвояк об”єкт вивчення. 6
Основніпідходи докласифікаціїспільнихпідприємств. 13

1.3. Науково-методичніоснови регулюванняміжнародної

спільноїпідприємницькоїдіяльності. 19

Розділ 2.Організаційно-економічниймеханізм діяльностіспільних

підприємств(СП). 28

2.1.Соціально-економічніпередумовита порядокстворення. 28

2.2.МеханізмфункціонуванняСП. 35

2.3. Умовиефективногорозвитку спільнихформувань. 41

Розділ3. Аналіз ефективностіспільних підприємств(на прикладі

Київськоїобласті). 47

3.1. ОцінкаефективностіфункціонуванняСП. 47

3.2. Сучаснийрівень розвиткуспільногопідприємництва

регіонуна сучасномуетапі. 50

3.3Оптимізаціяспільноїпідприємницькоїдіяльностів

зовнішньоекономічномусекторі України. 64

Висновки. 73

Література. 76

Додатки. 79

Вступ.

Досягненнямети дослідженняпередбачаєвирішеннянаступнихзавдань:

вивченнятеоретико-методичнихпитань спільногопідприємництвата

визначенняйого соціально-економічноїсутності;

систематизаціяміжнароднихспільнихпідприємств;
вивченнясистеми регулюванняміжнародноїспільноїпідприємницькоїдіяльності;
дослідженнямакро- та мікромотиваціїстворенняміжнароднихспільнихпідприємств;
вивченняпроцесів створеннята функціонуванняспільних формувань;
оцінкаефективностіта виявленняпроблем діяльностіСП;
аналізтенденцій таоцінка сучасногорівня розвиткуукраїнсько-зарубіжнихспільнихпідприємств;
обгрунтуванняпропозиційпо оптимізаціїрозвитку спільногопідприємництвав зовнішньоекономічномусекторі України.

Предметомдослідженняє системаекономічних,правових,організаційних,

Розділ1. Методологічні основи регулювання

міжнародногоспільногопідприємництва.

Міжнароднеспільне підприємництвояк об”єкт вивчення.

Загальноюекономічноюосновою розвиткуспільногопідприємництва

направленістьна задоволенняпотреб, якісприяютьекономічномурозвитку приймаючоїсторони, йогопрогресу, тобто,у кінцевомурахунку –направленістьна самоутвердженняяк ефективноїформи діяльності;
направленістьна перетворення,зміни суспільноговиробництва,більшої коопераціїй інтернаціоналізаціїекономік, створенняшироких ефективнихможливостейдля вивозутехнологічнихпроцесів,ефективногообслуговуванняміжнароднихекономічнихпроцесів суспільства( допомога уприскоренніпроцесу влиттянаціональнихекономік уміжнароднийподіл праціта світовийринок).

В економічнійта юридичнійпрактиці покищо не сформульованоєдиного поняттятерміну “спільніпідприємства”.

Спільне

підприємство

івень інтернаціоналізації

Пряме

100%-ве

інвестуванн

Управління

законтрактом

Ліцензування

Міжнародне

спільне

підприємництво

Експорт

Формиміжнародногобізнесу

Рис.1.Форми міжнародногобізнесу у процесіінтернаціоналізації[22, c.11].

Найбільшрозвиненимвидом спільноїпідприємницькоїдіяльностіє спільніпідприємства.

У міжнароднійекономічнійтеорії та практицівиділяють такіхарактерніособливостіСП:

- об”єднаннясторонамиактивів (грошовихзасобів, обладнання,досвіду управліннятощо);

- оцінкаоб”єднанихактивів яккапіталовкладеньобох сторін;

- реалізаціяпогодженихзавдань черезсамостійніоргани управліннясторін;

- участьобох сторіну прибуткахта збиткахвідповіднодо вкладеногокапіталу [14, c.9].

Слідакцентуватиувагу на тому,що реалізаціяформ міжнародногобізнесу можливадвома шляхами:

У цьомуконтекстіпідкреслимотакі моменти,що мають принциповезначення:

Таблиця1.

Основніформи виходуна зарубіжніринки [22, c.14].

Форма виходу	Переваги	Недоліки
Експорт	Збереженняконтролю Підтримкавиробництвав країні	Вразливістьперед зарубіжнимипротекціоністськимибар”єрами Чутливістьщодо коливаньвалютних курсів
Контрактнікоопераційніугоди ліцензування франчайзинг	Невисокапотреба вінвестиціях	Мінімальнийрівень реальногоконтролю
Спільніпідприємства	Мінімальністьризику Потребав менших затратах,ніж у разіствореннявласної виробничоїфілії	Необхідністьвисокодеталізованоїконтрактноїроботи Складністьуправління
Створенняза кордономвласної виробничоїфілії	Забезпеченняповного контролю Локалізаціявиробництва	Необхідністьзначних інвестицій Можливанепопулярністьз політичноїточки зору

іноземнафірма можеоб”єднати своїзусилля з місцевою;
фірми двохабо декількохдержав можутьпоєднатисядля дії у третійкраїні або уодній із своїхкраїн. Зазначимо,що коли у роботіСП беруть участьбільше двохорганізацій,його інодіназиваютьконсорціумом.

Характеристикиінвестуючихсуб”єктів

Інституційнапророда

- державні

- приватні

-міжнароднихорганізацій

- змішані

Цільоваорієнтація

- прямі

- портфельні

Видиінвестицій

Іноземнавалюта

Національнавалюта

Рухомета нерухомемайно

Цінніпапери

Грошовівимоги

Праваінтелектуальноївласності

Правана господарськудіяльність

Послуги

Формиінвестицій

Частковаучасть у

підприємствах

Концесії

Характеристикаінвестиційнихпотоків

Величина

(малі,середні,

великі)

Термін

(короткотермінові,середньотермінові,

довготермінові)

Джерело

(первинні,

реінвестиційні)

Придбаннярухомого інерухомогомайна

Підприємствоз

100%-вою

власністю

Рис.2Спільні підприємствау системі міжнароднихінвестицій[22, с.20].

Основніпідходи докласифікаціїспільнихпідприємств.

Таблиця2.

Систематизаціяміжнароднихспільних підприємств[22, c.29].

ОЗНАКИ		ГРУПИМСП
1	2	3
1. ОРГАНІЗАЦІЯ	1.1.Спосіб 1.2. Шлях 1.3. Форма 1.4.Місце реєстрації	Організаційно-правовіформи відповіднодо законодавстваприймаючоїкраїни Контрактні(договірні) Створеннянового Викупчастини діючогомісцевогоіноземнимпартнером Викупчастини діючогоіноземногомісцевимпартнером 1.3.1. Двапартнери 1.3.2. Більшедвох партнерів– організацій(консорціуми) 1.4.1. На територіїкраїни одногоіз партнерів
2. СТРУКТУРА УЧАСНИКІВ	2.1. Безпосередніучасники 2.2.Країни-учасники	2.1.1. Тількифізичні особи 2.1.2. Тількиюридичні особи 2.1.3. Фізичніта юридичніособи 2.2.1. Захід-Захід 2.2.2. Північ-Південь 2.2.3. Схід-Захід 2.2.4. Південь-Північ 2.2.5. Південь-Південь 2.2.6. Схід-Схід
3. ВКЛАДЕННЯУ СТАТУТНИЙФОНД	3.1. Джерело 3.2. Зміст 3.3. Якість 3.4. Спосіб 3.5. Мета	3.1.1. Власні 3.1.2. Запозичені 3.2.1. Грощові 3.2.2. Негрошові 3.3.1. Первинні 3.3.2. Реінвестиції 3.4.1. Разовіі остаточні 3.4.2. Такі,що потребуютьдодатковихвкладень 3.5.1. Комерційна 3.5.2. У межахтехнічноїдопомоги абоблагодійництва 3.5.3. Дляособистихпотреб

Продовження таблиці 2.

1	2	3
	3.6. Структура 3.7.Участьпартнерів	3.6.1.За участюлише приватногокапіталу 3.6.2. За участюприватногоі державногокапіталу 3.6.3. За участюнаціональнихі міжнароднихорганізацій 3.7.1. Паритетнізасади 3.7.2. Більшачастка іноземногопартнера 3.7.3. Меншачастка іноземногопартнера
4.СФЕРАДІЯЛЬНОСТІ	4.1. НДДКР 4.2. Промисловість 4.3. Будівництво 4.4.Сільськегосподарство 4.5. Виробничаінфраструктура 4.6. Соціальнаінфраструктура 4.7. Фінансовіта інші послуги
5. ВИД ДІЯЛЬНОСТІ	5.1. Інноваційні 5.2. Виробничі 5.3. Закупівельні 5.4. Збутові 5.5. Комплексні
6. СТРОК ДІЯЛЬНОСТІ	6.1. З тривалимстроком діяльності(більше 20 років) 6.2. З середнімстроком діяльності(10-20 років) 6.3. З короткимстроком діяльності(менше 10 років)
7. РОЗМІР	7.1. Малі 7.2. Середні 7.3. Великі 7.4.Крупні

Розглянемоорганізаційнийкритерій формСП.

Можнавиділити наступніосновні риситовариств знеобмеженоювідповідальністю:

- власністьТНВ є спільноювласністюпартнерів;

- звичайнотаку формуорганізаціїобирають маліі середніпідприємства;

- статусТНВ визначаєтьсяв кожній країніпо-різному;

- організаційнаструктура меншстійка, ніж уТОВ.

Науково-методичніоснови регулюванняміжнародної

спільноїпідприємницькоїдіяльності.

- адміністративні,економічні,соціально-психологічніта правовіметоди з пріоритетомостанніх;

- їх оформленістюу конкретнихдокументах,що дає можливістьпроводитивідповіднийаналіз;

- усталеністюі тривалістюнормативно-правовоїбази;

- значеннямправових методівяк основи длярозвитку іншихметодів регулювання[22, c.34].

Рівні

Наднаціональний

Міжнародний

Національний

Методи Правові Адміністративні Економічні Соціально-психологічні

Форми

Стимулювання

Обмеження

Рис.3.Система регулюванняміжнародноїспільної

підприємницькоїдіяльності[22, с.34].

Заходидержавногорегулюванняподіляютьсяна заохочувальгіта обмежувальні.

Таблиця3.

Формистимулюванняіноземноїінвестиційноїдіялльності[22, с. 112].

Форми	Інструменти
1.Фінансово-кредитнестимулювання	Безпроцентнікредити Пільговікредити Інвестиційнігарантії
2. Податковестимулювання	2.1. Зниженняставки податку 2.2. Податковіугоди з іншимикраїнами 2.3. Зняттяподатків нареінвестиції 2.4. Безмитнийімпорт обладнаннята/абосировини 2.5. Прискоренаамортизація 2.6. Податковікредити
3. Стимулюванняінфраструктурного забезпечення	3.1. Наданняземлі у безкоштовнекористуванняабо за пільговимицінами 3.2. Наданнябудівель іспоруд у безкоштовнекористуванняабо за пільговимицінами 3.3. Субсидіїна користуванняенергією 3.4. Транспортнігранти 3.5. Пільгищодо фракту
4. Стимулюванняконкретнихінвестиційнихпроектів	4.1. Гранти(цільове фінансування)ресурсо- іприродозберігаючогообладнання 4.2. Гранти(цільове фінансування)проектів,орієнтованихна підвищеннякваліфікаціїі перепідготовкукадрів, покращенняумов праці 4.3. Сприянняв проведеннітехніко-економічнихобгрунтуваньпроектів 4.4. Гранти(цільове фінансування)на проведеннянауково-досліднихта проектно-конструкторськихробіт
5. Протекціоністськізаходи	5.1. Тарифита нетарифніінструменти