-рівень державної підтримки.
Несприятливе середовище складається при відсутності вищезгаданих умов. Частково сприятливе середовище виникає в разі нестійкості економіки і стану суспільства. Підприємницьке середовище постійно змінюється під впливом різноманітних циклічних і нециклічних впливів. Циклічні чинники розділяються на еволюційні і хвильові, а нециклічні - постійно діючі і непостійно діючі.
Еволюційні фактори це необернені чинники, які при відсутності інших впливів діють в визначеному одному і тому же напрямку (наприклад, тенденція росту населення, зростання загального обсягу виробництва). Хвильові чинники змінюють підприємницьке середовище в різні проміжки часу з однаковим або схожим збігом обставин (наприклад, продуктивність праці, ціни, відсотки на капітал, відсоток безробітних тощо).
Постійно діючі нециклічні чинники займають зміну рівня економічного розвитку, науково-технічний прогрес, монополізацію, державне регулювання, мілітаризацію економіки, конкуренцію. Непостійно діючі - сезонні коливання, соціальні конфлікти, політичні кризи, стихійні катаклізми.
2. Головні умови функціонування бізнесу.
Рушійною силою розвитку бізнесу є потреби і особистий економічний інтерес, який лежить в основі потреб.
Розвиток бізнесу неможливий без забезпечення відповідних умов його функціонування. Вони забезпечують законодавчу і нормативну базу, конкурентне середовище, ринкову інфраструктуру та стимули підприємницької діяльності.
Методологічною основою підприємництва є теорія ринкового господарювання.
Ринок – це форма функціонування економіки, а ринковий механізм є важливим регулятором господарського розвитку.
Функціонування ринкового механізму передбачає деякі умови, які дозволяють зробити важливі висновки відносно характеру, типу та рівня організації ринку:
¨ самостійність і свобода дії суб’єктів господарювання;
¨ можливість самостійно розміщувати замовлення;
¨ вільно розпоряджатися власними прибутками;
¨ відповідальність за використання ресурсів, можливі збитки і неефективні рішення;
¨ можливість взаємного вибору партнерів на ринку;
¨ конкуренція, як наслідок достатньої кількості виробників і споживачів товарів.
Формування підприємницького середовища і ефективного ринкового механізму потребує прийняття комплексу заходів, зв’язаних з:
1) роздержавленням і приватизацією;
2) реформуванням фінансової, кредитно - грошової системи та ціноутворення;
3) демонополізацією економіки;
4) створенням ефективної системи захисту населення.
Формування ринкового середовища передбачає також заохочення такої діяльності податковими пільгами, прямими державними дотаціями, фінансуванням важливих інноваційних проектів.
Перелічимо найважливіші умови і фактори, що у том чи іншому ступені впливають на розвиток та функціонування бізнесу:
-політична обстановка в суспільстві;
-стан економіки країни;
-політика держави в області економіки;
-заходи підтримки бізнесу;
-правове забезпечення бізнесу;
-податкова політика;
-фінансово-кредитна політика;
-рівень життя населення;
-цивілізованість підприємництва.
3. Розкрийте зміст корпоративного управління. Розкрийте модель корпоративної культури.
Одним із головних чинників, який впливає на успішну діяльність товариства, є можливість його доступу до інвестиційних ресурсів. Водночас товариство не може розраховувати на довіру інвесторів та надходження зовнішнього фінансування, якщо воно не вживає заходів щодо запровадження ефективного корпоративного управління, а саме, належного захисту прав інвесторів, надійних механізмів управління та контролю, відкритості та прозорості у своїй діяльності.
У широкому розумінні корпоративне управління розглядають як систему, за допомогою якої спрямовують та контролюють діяльність товариства. У рамках корпоративного управління визначається, яким чином інвестори здійснюють контроль за діяльністю менеджерів, а також яку відповідальність несуть менеджери перед інвесторами за результати діяльності товариства. Належна система корпоративного управління дозволяє інвесторам бути впевненими у тому, що керівництво товариства розумно використовує їх інвестиції для фінансово-господарської діяльності і, таким чином, збільшується вартість частки участі інвесторів в акціонерному капіталі товариства.
Корпоративне управління - це система відносин між акціонерами, органами управління акціонерного товариства, його менеджерами, а також іншими зацікавленими особами (працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами, державними та місцевими органами влади, громадськістю тощо) задля забезпечення ефективної діяльності товариства, інтересів власників та інших зацікавлених осіб.
Рівень корпоративного управління є одним з ключових факторів, що обумовлює інвестиційний клімат в країні, впливає на ефективність діяльності товариств, визначає ступінь захищеності прав інвесторів та врахування інтересів інших зацікавлених осіб.
Розвиток корпоративних відносин в Україні повинен відбуватися на основі загальноприйнятих принципів ефективного корпоративного управління.
Загальноприйнятими принципами корпоративного управління є:
-захист прав та законних інтересів акціонерів - визначення корпоративних прав акціонерів та забезпечення їх належного захисту;
-рівноправність акціонерів - рівне ставлення до акціонерів. Усі акціонери повинні мати можливість використовувати ефективні засоби захисту у разі порушення їхніх прав;
-урахування законних інтересів зацікавлених осіб - визнання передбачених законом прав зацікавлених осіб та заохочування активного співробітництва між товариством та зацікавленими особами в створенні добробуту, робочих місць та поліпшенні фінансового стану товариства;
-розкриття інформації та прозорість - забезпечення своєчасного і повного розкриття інформації з усіх суттєвих питань, що стосуються товариства, які включаютьйого фінансовий стан, результати діяльності, власників та управління товариством;
-розмежування повноважень органів управління - чіткий розподіл функцій та обов’язків між загальними зборами, спостережною (наглядовою) радою та правлінням;
-дієвість, незалежність та відповідальність спостережної ради - забезпечення стратегічного управління товариством, ефективного контролю за діяльністю правління (виконавчого органу), а також відповідальність спостережної ради перед товариством та акціонерами. Спостережна рада повинна мати можливість ухвалювати рішення з питань діяльності товариства незалежно від правління.
Таким чином, завданнями розвитку корпоративного управління в Україні є:
-підвищення ефективності діяльності акціонерних товариств;
-забезпечення захисту прав та законних інтересів акціонерів;
-забезпечення рівного ставлення до акціонерів;
-сприяння розвитку фондового ринку;
-формування привабливого інвестиційного клімату в країні та пожвавлення інвестиційних процесів;
-сприяння соціально-економічному розвитку України.
Належне корпоративне управління не обмежується виключно відносинами між інвесторами та менеджерами, а передбачає також урахування законних інтересів та активну співпрацю із заінтересованими особами, які мають легітимний інтерес у діяльності товариства (працівниками, споживачами, кредиторами, державою, громадськістю тощо). Це пов'язано з тим, що товариство не може існувати незалежно від суспільства, в якому воно функціонує, і кінцевий успіх його діяльності залежить від внеску всіх заінтересованих осіб.
Таким чином, сутністю корпоративного управління є система відносин між інвесторами-власниками товариства, його менеджерами, а також заінтересованими особами для забезпечення ефективної діяльності товариства, рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин.
Важливість корпоративного управління.
Важливість корпоративного управління для товариств полягає у його внеску до підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдяки забезпеченню:
-належної уваги до інтересів акціонерів;
-рівноваги впливу та балансу інтересів учасників корпоративних відносин;
-фінансової прозорості;
-запровадження правил ефективного менеджменту та належного контролю.
Важливість корпоративного управління для держави обумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток країни через:
-сприяння розвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості та підвищення довіри інвесторів;
-підвищення ефективності використання капіталу та діяльності товариств;
-урахування інтересів широкого кола заінтересованих осіб, що забезпечує здійснення товариствами діяльності на благо суспільства та зростання національного багатства.
Напрямами розвитку корпоративного управління в Україні є:
-удосконалення системи захисту прав та законних інтересів акціонерів та забезпечення рівноправності акціонерів;
-удосконалення системи розкриття інформації та забезпечення прозорості діяльності товариств;
-розмежування повноважень між органами управління товариства;
-урахування законних інтересів зацікавлених осіб;
-формування та розвиток культури корпоративного управління.
Формування та розвиток культури корпоративного управління потребує:
o розробки та запровадження Кодексу (національних принципів) корпоративного управління;
o створення комплексної, постійно діючої системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців з питань корпоративного управління;
o проведення наукових, науково-практичних конференцій і семінарів з актуальних проблем корпоративного управління;
o поширення серед населення інформації про питання та проблеми корпоративного управління, популяризації загальноприйнятих принципів корпоративного управління;