Поняття та види речей в цивильному праві. Речами в цивільному праві називають предмети матеріального світу, здатні задовольняти певні потреби людини. Головне, щоб людина могла панувати над цими предметами, щоб вони були в цивільному обігу, мали значення майна. (Відкриті, але не видобуті корисні копалини, не зловлені дикі тварини не є майном.)
До речей можуть відноситися як предмети природи, так і вироби людської праці. Зміст поняття "речі" не є постійним У рабовласницькому суспільстві основним об'єктом цивільних прав був раб. Із розвитком капіталістичних відносин до речей стали зараховувати акції та цінні папери як символи тих чи інших речей. В СРСР земля була виключена з цивільного обігу і не відносилася до речей.
Законодавчими актами визначається обігоздатність речей. Під обігоздатністю речей розуміють можливість вільно розпоряджатися речами як об'єктами цивільних прав шляхом їх передачі іншим особам Підставою для передачі можуть бути договори, спадкування, адміністративні акти тощо. Законодавство України надає можливість суб'єктам цивільного права вирішувати питання, пов'язані з обігом речей, на свій розсуд.
Але суспільні інтереси спонукають державу в деяких випадках поставити перепону вільному обігу речей. За обігоздатністю речі поділяють на речі, не вилучені з обігу, речі, вилучені з приватного обігу, речі, обмежені в приватному обігу.
Переважна більшість речей, які оточують людину і служать для задоволення її потреб, - це речі, що не вилучені з приватного обігу. Правовий режим цих речей полягає в тому, що вони можуть вільно переходити у власність будь-якої особи на підставах, передбачених законодавством.
До речей, вилучених з приватного обігу, відносяться:
зброя, боєприпаси, крім мисливської та спортивної зброї, яку можна придбати з дозволу органів внутрішніх справ, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини й засоби вибуху, всі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнання для його виробництва. Крім того, сюди ж відносяться бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби (за винятком отриманих громадянами за призначенням лікаря);
протиградні установки; державні еталони одиниць фізичних величин; електрошокові пристрої та спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами (крім газових пістолетів, револьверів та набоїв до них, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії).
Перелічені види речей не можуть бути у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Речі, вилучені з обігу, не підлягають відчуженню. Тобто, власник таких речей не має права їх продавати або передавати на інших підставах будь-яким приватним особам.
До речей, вилучених з цивільного обігу, слід віднести також: непридатні для споживання продукти харчування, небезпечні для життя людей речовини, деякі інші речі, перелік яких визначається законодавчими актами.
До речей, обмежених в приватному обігу, відносять такі речі, для придбання яких громадянам та приватним юридичним особам потрібний дозвіл уповноважених органів. Так, громадяни, які досягли 18-річного віку, мають право придбати холодну та пневматичну зброю. А з досягненням 21-річного віку вони можуть з дозволу органів внутрішніх справ за місцем проживання набувати права власності на вогнепальну гладкоствольну зброю; з досягненням 25-річного віку - на вогнепальну мисливську нарізну зброю (мисливські карабіни, гвинтівки, комбінована зброя з нарізними стволами).
Для набуття права власності на радіоактивні речовини особа повинна отримати на це дозвіл Державного комітету України з ядерної та радіаційної безпеки. Законодавчими актами встановлюється правовий режим речей. Правовий режим складають: порядок користування речами, способи і межі розпорядження ними та інші правомірні дії. У залежності від особливостей правового режиму речей їх поділяють на рухомі й нерухомі;
індивідуально визначені й визначені родовими ознаками; подільні й неподільні; споживні й неспоживні; головні й приналежні до них, плоди і доходи.
Речі рухомі й нерухомі. До нерухомих речей відносяться земельні ділянки і все, що тісно з ними пов'язане:
будинки, споруди, підприємства, інші майнові комплекси, багаторічні насадження.
Речі, переміщення яких можливе без шкоди їх призначенню, відносяться до рухомих, якщо законодавчими актами не встановлене інше.
Практичне значення поділу речей на нерухомі і рухомі перш за все полягає в тому, що до нерухомих речей відносяться земля, будівлі, що на ній зведені, а також багатолітні насадження. Земельна ділянка, що належить окремому суб'єктові, є частиною території держави, яка теж має право вирішувати деякі питання, пов'язані з цією ділянкою, зокрема, може вилучати Її для державних і суспільних потреб. Держава зацікавлена в тому, щоб нерухоме майно приносило користь не лише його власникові, а й суспільству в цілому.
Законодавчими актами встановлений особливий порядок переходу нерухомого майна від одного власника до іншого. Як правило, угоди з приводу нерухомого майна укладаються за місцем його знаходження і потребують нотаріального посвідчення. Будь-яке відчуження нерухомого майна потребує державної реєстрації. До більшості рухомого майна такі вимоги не ставляться.
Таким чином, практичне значення поділу речей на нерухомі й рухомі полягає в тому, що власники більш обмежені в діях стосовно нерухомого майна, ніж рухомого, а їхні права на нерухоме майно більш захищені, ніж права на майно рухоме.
Речі індивідуально визначені й родові. Індивідуально-визначеними називаються речі, які відрізняються від інших речей цього ж роду що і вони, характеризуються індивідуальними ознаками. До них відносяться: речі, виділені із загальної маси речей одного й того ж роду (наприклад, із партії холодильників виділений один); речі, єдині в своєму роді (наприклад, картина Айвазовського "Кораблі на рейді"); речі, що відрізняються від інших рядом ознак (наприклад, міст ім. Є.Патона в Києві).
Родовими називаються речі, які належать до одного роду і визначаються кількісними ознаками - числом, вагою, мірою. Наприклад, 10 центнерів пшениці, 100 кубометрів деревини, 50 метрів сукна.
Правове значення поділу речей на іидивідуально-визначені й родові полягає в тому, що при загибелі індивідуально-визначеної речі боржник звільняється вед обов'язку передати подібну до неї річ кредитору, але зобов'язаний виплатити останньому грошову компенсацію, при загибелі родових речей боржник, як правило, зобов'язаний передати кредиторові інші подібні речі.
Якщо предмет зобов'язання - індивідуально-ви-значена річ, то кредитор має право вимагати повернення йому саме цієї речі, а боржник не має права замінити її грошовою компенсацією.
Подільні і неподільні речі. До подільних речей у правовому значенні відносяться речі, які при поділі їх на частини не втрачають свого первісного господарського призначення (продукти харчування, цемент, будь-яка рідина тощо). Неподільними є речі, які неможливо поділити без втрати їх основного господарського призначення (телевізор, холодильник, автомобіль).
Практичне значення такого поділу речей у тому, що неподільна річ в правовідносинах розподілу речей в натурі повинна бути або проданою, а виручені від продажу гроші поділені, або передана одному із співвласників з покладанням на нього обов'язку відшкодувати іншій стороні вартість належної їй частини речі. Інколи для вирішення питання поділу неподільної речі необхідно затвердити план поділу в компетентних державних органах (частина будинку та земельної ділянки, на якій будинок розташований). Індивідуально-визначені речі відносяться до неподільних, а родові — до подільних.
Споживні й неспоживні речі. Деякі речі при їх використанні споживаються (знищуються) повністю, чи то видозмінюються, треті - зберігають свою цінність тривалий час.
Речі, які при їх використанні за призначенням споживаються (продукти харчування) або перетворюються в іншу річ (сировина), називаються споживними.
Неспоживними називаються речі, які при'використанні зберігають своє призначення тривалий строк (дорогоцінне каміння, одяг, засоби виробництва). Пошкодження, зношення цих речей відбувається внаслідок тривалого користування ними як такими (без їх зміни). Практичне значення поділу речей на споживні й неспоживні полягає в тому, що одні угоди можна укладати лише стосовно споживних речей, а інші - стосовно не-споживних. Наприклад, предметом договору позики можуть бути лише споживні речі. Це пояснюється тим, що позичальник на позичені ним речі набуває права власності, і на ньому лежить обов'язок повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошей, або кількість речей такого ж роду і якості. Інакше вирішується питання у договорі найму, оренди. Тут предметом договору можуть бути лише неспоживні речі, оскільки наймач при припиненні договору зобов'язаний повернути те саме майно, яке він отримав у тимчасове користування.
Речі головні й приналежні. Часто речі перебувають в такому господарсько-цільовому зв'язку, при якому одна з них виступає головною, а інша - приналежною. Інколи виникає складність з визначенням головної речі й приналежної до неї. Справа в тому, що приналежна річ не обов'язково пов'язана з головною річчю фізично чи складає її частину, вона може бути предметом самостійної угоди.